Постанова

від 22.04.2013 по справі 5023/3192/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 5023/3192/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "ТМ-ВІРА" на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 р. у справі № 5023/3192/12 господарського суду Харківської області за позовомПриватного підприємства "ТМ-ВІРА" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Демір", 2. Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Тролейбусне депо № 3" простягнення 76 756,85 грн. за участю представників:

позивача: Пальчик А.М.

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "ТМ-ВІРА" (надалі - ПП "ТМ-ВІРА") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демір" (надалі - ТОВ "Демір") про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 97 844,72 грн., з яких 11 160,00 грн. вартості відновлювального ремонту, 14 250,00 грн. вартості відновлювального ремонту в розмірі франшизи, 29 543,42 грн. збитків, що полягають у втраті товарної вартості автобусу, 42 491,30 грн. збитків внаслідок простою автобусу, 400,00 грн. витрат на проведення експертизи. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 22, 1172, 1187 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2012 р., на підставі ст. 24 ГПК України, до участі у справі в якості відповідача залучено Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" (надалі - Страхове ТДВ "Гарантія").

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2012 р. (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Демір" на користь ПП "ТМ-ВІРА" 14 250,00 грн. вартості відновлювального ремонту в розмірі франшизи, 400,00 грн. витрат на проведення експертизи та судові витрати; в іншій частині позовних вимог до ТОВ "Демір" відмовлено; в позові до Страхового ТДВ "Гарантія" відмовлено повністю.

Позиція суду першої інстанції мотивована доведеністю заявлених вимог про стягнення з ТОВ "Демір" 14 250,00 грн. вартості відновлювального ремонту в розмірі франшизи та 400,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження пошкодженого внаслідок ДТП автобусу та обґрунтованістю застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування позову. Відмовляючи в іншій частині позову, суд виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПП "ТМ-ВІРА" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "ТМ-ВІРА" користується автобусом "ЛАЗ А18301" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА) на підставі договору оренди майна № 4700 від 24.01.2012 р., укладеного з Комунальним підприємством "Тролейбусне депо № 3".

20.04.2012 р. в м. Харкові на перехресті вулиць Новгородської та Клочківської відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "МАЗ 5337" (державний реєстраційний номер 6064 МАЦ), що належить ТОВ "Демір" та перебував під керуванням Українського Сергія В'ячеславовича, і автобусом "ЛАЗ А18301" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА), що належить ПП "ТМ-ВІРА" та перебував під керуванням Тертишника Олега Анатолійовича.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2012 р. у справі № 3/2011/2550/2012 визнано Українського С.В. та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автобус "ЛАЗ А18301" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА) отримав механічні пошкодження.

ПП "ТМ-ВІРА", з метою проведення автотоварознавчого дослідження автобуса "ЛАЗ А18301" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА), звернулось до суб'єкта оціночної діяльності Фоменка С.С. Згідно з висновком № 000014 від 24.04.2012 р. розмір матеріальних збитків, спричинених ПП "ТМ-ВІРА", з урахуванням втрати товарної вартості автобуса, склав 89 225,42 грн. (в тому числі ПДВ - 20%), з них вартість відновлювальних робіт - 59 682,00 грн., розмір втрати товарної вартості - 29 543,42 грн.

За проведення зазначеного експертного дослідження, ПП "ТМ-ВІРА" платіжним дорученням № 687 від 21.05.2012 р. було сплачено 400,00 грн., які правомірно задоволено до стягнення судами попередніх інстанцій.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що зазначений транспортний засіб було застраховано на підставі Договору № 42/003/2.1.5.7. добровільного страхування наземного транспорту (автомобільного) від 03.02.2012 р., укладеного позивачем з ПАТ "Страхова компанія "Країна". Відповідно до п. 1.1 вказаного договору страхування страховик зобов'язався на умовах Правил відшкодувати збитки, які може зазнати позивач у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього.

Пунктом 3.1 Договору страхування № 42/003/2.1.5.7. страхова сума встановлена в розмірі 1 425 000,00 грн.; пунктом 4.1.1 встановлено безумовну франшизу в розмірі 1% від страхової суми за кожним страховим випадком.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження автобуса "ЛАЗ А183Р1" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА), складеним суб'єктом оціночної діяльності Шаповаловим В.І. (№ 249 від 08.05.2012 р.), ринкова вартість автобусу складає 1 409 484,96 грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 59 682,00 грн.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, умови Договору страхування № 42/003/2.1.5.7. ПАТ "Страхова компанія "Країна" 10.07.2012 р. виплатило ПП "ТМ-ВІРА" страхове відшкодування в сумі 45 390,00 грн., що складає вартість відновлювальних робіт за мінусом франшизи (14 250,00 грн.).

Також судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Демір", що настає внаслідок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля "МАЗ 5337" (державний реєстраційний номер 6064 МАЦ), застрахована у СТДВ "Гарантія" згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АВ/0385113 від 21.10.2011 р.).

Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з ТОВ "Демір" як особи, якій на час дорожньо-транспортної пригоди належав автомобіль "МАЗ 5337" (державний реєстраційний номер 6064 МАЦ), завданих позивачу збитків в порядку статей 22, 1172, 1187 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

В той же час, ч. 1 ст. 1172 ЦК України закріплює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з п. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З огляду на дані норми закону, встановлені судами факти належності ТОВ "Демір" автомобіля "МАЗ 5337" (державний реєстраційний номер 6064 МАЦ), який було застраховано СТДВ "Гарантія" за Полісом № АВ/0385113 від 21.10.2011 р., наявності вини водія зазначеного автомобіля у скоєнні ДТП, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій при присудження до стягнення з ТОВ "Демір" 14 250,00 грн. вартості відновлювального ремонту в розмірі франшизи, яка не була компенсована позивачу.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Демір" 11 160,00 грн. вартості відновлювального ремонту, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування вказаної суми позивач зазначав, що розмір матеріальних збитків відповідно до висновку експертного дослідження № 000014 від 24.04.2012 р. складає різницю між невідшкодованою за Договором № 42/003/2.1.5.7. сумою, сумою франшизи та сумою, сплаченою за Договором № 26/03-1 від 25.07.2012 р., укладеним між позивачем та ТОВ "Бус-Сервіс".

При цьому, згідно з приписами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, враховуючи норми п. 22.1. ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика винної особи в розмірі оціненої шкоди, завданої пошкодженому автомобілю, в межах фактичних витрат страховика.

Як було встановлено судами, вартість відновлювального ремонту автобусу "ЛАЗ А183Р1" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА), згідно з обома експертними дослідженнями, складає 59 682,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Проте, позивачем 25.07.2012 р. укладено договір № 26/03-1 про надання послуг з ремонту транспорту засобу з ТОВ "Бус-Сервіс", згідно з яким вартість ремонту автобусу складає 70 800,00 грн.

З огляду на те, що договір № 26/03-1 укладено позивачем на власний розсуд, отже він погодився на завищену вартість ремонту, а також відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження повної оплати робіт за договором № 26/03-1, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача 11 160,00 грн. відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 29 543,42 грн. збитків в результаті втрати товарної вартості автобусу, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з наступного.

Позивач - ПП "ТМ ВІРА", користувався автобусом "ЛАЗ А183Р1" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА), на підставі договору оренди майна № 4700 від 24.01.2012 р. (надалі - "Договір оренди"), укладеним з КП "Тролейбусне депо №3", за умовами якого передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно; власником майна залишається територіальна громада міста Харкова.

У разі припинення Договору оренди, відповідно до п. 2.3 Договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, з урахуванням зносу за час експлуатації транспортного засобу.

Оскільки власником автобуса "ЛАЗ А183Р1" (державний реєстраційний номер АХ 0026 АА) є територіальна громада міста Харкова в особі КП "Тролейбусне депо №3", суди попередніх інстанцій, з огляду на норми ч. 3 ст. 386 ЦК України, дійшли вірного висновку, що саме власник майна має право вимагати у особи, дії якої призвели до втрати товарної вартості автобусу, відшкодування вказаних збитків, а, відтак, правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині.

Також, позивачем було заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 42 491,30 грн., пов'язані з вимушеним простоєм автобусу.

Нормами ч. 2 ст. 224 ГК України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Втім, належних та допустимих в розумінні статей 32 - 34 ГПК України доказів на підтвердження завданих збитків за час вимушеного простою саме в сумі 42 491,30 грн. позивачем господарському суду не надано. З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо недоведеності вимог в даній частині.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 - СТДВ "Гарантія", слід зазначити, що правовідносини щодо відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які не передбачають такого виду відповідальності, як відшкодування втрати товарної вартості транспортного засобу, збитків в результаті вимушеного простою, вартості відновлюваного ремонту у розмірі франшизи.

Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до СТДВ "Гарантія".

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на дане, наявні підстави для застосування п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України, згідно з якими касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ТМ-ВІРА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 р. у справі № 5023/3192/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець В. Саранюк