Рішення

від 17.04.2013 по справі 922/973/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р.Справа № 922/973/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ торговельно-промислова фірма "Бекар ЛТД", м. Харків до ТОВ "Автопатент", м. Харків; 3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська обласна митниця, м. Харків про визнання права на безоплатне продовження використання промислового зразка за участю представників:

позивача - Голубцов В.А. за довіреністю № б/н від 06.03.2013 р.

відповідача - Паращук М.О., директор

Смотров О.І. за довіреністю № б/н від 30.01.2013 р.

3-ї особи - Горбонос В.В. за довіреністю № 11/01-13/573 від 16.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова фірма "Бекар ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопатент" (відповідач) згідно якого просило суд визнати право позивача на безоплатне продовження використання (право попереднього користувача) промислового зразка "Вкладиш колінчатого валу автомобіля" за патентом України № 23945.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він, починаючи з 2004 року, використовує в своїй комерційній діяльності шатунні та корінні вкладиші шляхом ввезення їх в Україну, зберігання, пропонування до продажу та продажу. Позивач вважає, що він, як особа, яка до дати подання відповідачем заявки на промисловий зразок "Вкладиш колінчатого валу автомобіля", добросовісно використала у своїй діяльності вказаний об'єкт інтелектуальної власності, має право на безоплатне продовження використання промислового зразка "Вкладиш колінчатого валу автомобіля" (право попереднього користувача).

Ухвалою суду по справі від 11.03.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "02" квітня 2013 р. о(об) 12:00.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диск CD-R, серійний номер сіс х 07955.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що ТОВ "Торговельна-промислова фірма "Бекар ЛТД" добросовісно використало в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснило значну і серйозну підготовку для такого використання до 21.06.2012 р. (дата подання заявки відповідачем на реєстрацію промислового зразку "Вкладиш колінчатого валу автомобіля"). Крім того, відповідач зазначав, що позивач не надав жодних доказів, що у промислових виробах "корінні вкладиші" та "шатунні вкладиші", які ним імпортувалися до 21.06.2012 р., використані усі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 23945. Відповідач також вважає, що докази, на які посилається позивач, є неналежними.

3-я особа надала письмові пояснення щодо позову, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них 3-я особа зазначала, що дії митного органу з призупинення 04.02.2013 р. митного оформлення товару позивача, а саме комплектів корінних та шатунних вкладишів, повністю ґрунтуються на приписах чинного законодавства, зокрема нормах Митного кодексу України.

У судовому засіданні призначеному на 02.04.2013 р. була оголошена перерва до 04.04.2013 р. о 15:00.

Ухвалою суду по справі від 04.04.2013 р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, розгляд справи відкладено на "11" квітня 2013 р. о 15:00.

У судовому засіданні призначеному на 11.04.2013 р. була оголошена перерва до 17.04.2013 р. о 15:00.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 16.04.2013 р. за вх. № 14552, надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності № 1083 від 13.02.2013 р., засвідченого печаткою Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, яке судом було задоволено та надана копія висновку судом була долучена до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.04.2013 р. за вх. № 14675, надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів вказаних у клопотанні, яке судом було задоволено та надані копії документів судом були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та 3-ї особи проти задоволення позовних вимог заперечували.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопатент" є власником патенту на промисловий зразок № 23945 "Вкладиш колінчастого валу автомобіля"; заявку № s201200797 подано 21.06.2012 р.; відомості про видачу патенту опубліковано 12.11.2012 р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 21.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач з 2004 року придбавав, ввозив на територію України та здійснював подальшу реалізацію продукцію виробництва ООО "ЗМЗ - Подшибники скольжения" (Російська Федерація), а саме: шатунні вкладиші та корінні вкладиші.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, промислові зразки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Об'єктом промислового зразка, відповідно до ч. 2 ст. 461 Цивільного кодексу України, можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Згідно з п. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" також встановлено, що об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Згідно ст. 3 частини ІІ Регламенту № 6/2002 Ради Європейського Союзу про промислові зразки Європейської спільноти термін "промисловий зразок" означає зовнішній вигляд всього виробу або його частини, який характеризується певними особливостями конструкції або художнього оформлення виробу, зокрема лініями, контурами, кольорами, формою, структурою або матеріалами.

Отже, об'єктом правової охорони промислових зразків є не самі вироби/товари в натурі або продукти, а певним чином, за допомогою виразних засобів виконане художньо-конструкторське рішення зовнішнього вигляду товару/виробу, доступне для візуального сприйняття та таке, що може бути відтворене промисловим способом при виготовленні товарів/виробів.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Зазначений припис міститься і в ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 156 Господарського кодексу України.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка (ч. 2 ст. 462 Цивільного кодексу України). Згідно п. 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру (Державний реєстр патентів України на промислові зразки відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки") і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу.

Згідно з ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", майновими правами інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок, є право на його використання, виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії), виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням, зокрема промислового зразка у сфері господарювання є, в тому числі виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону (ч. 3 ст. 156 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Згідно з п.1 ст. 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Зазначені положення Закону України „Про охорону прав на промислові зразки" повністю відповідають нормам глави 39 Цивільного кодексу України, що регулюють право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, зокрема, ст.ст. 464 та 470 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до кола обставин, що підлягається доведенню позивачем є сукупність наступних юридичних фактів: факт добросовісного використання позивачем промислового зразку за патентом № 23945 до 21.06.2012 року, тобто до дати подання заявки на промисловий зразок відповідачем та/або факт здійснення позивачем значної і серйозної підготовки для такого використання. Причому суд зазначає, що названі факти (обставини) мають виникнути до дати подання заявки відповідачем на промисловий зразок "Вкладиш колінчастого валу автомобіля", а саме до 21.06.2012 року. Використання ж особою промислового зразку (здійснення значної підготовки до такого використання) після дати подання заявки (21.06.2012 року) унеможливлює виникнення права попереднього користувача на промисловий зразок у такої особи (ст. 470 Цивільного кодексу України) і усуває необхідність проводити відповідні судові експертизи в рамках позовних вимог про визнання права попереднього користування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вантажно-митних декларацій за період з 2004 р. по 2012 р., позивач в різній кількості імпортував товар, зокрема "корінні вкладиші" та "шатунні вкладиші". В той же час, зазначені докази не дозволяють прийти до висновку, що імпортовані вироби ("корінні вкладиші" та "шатунні вкладиші") повністю відбивають "результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання", який є об'єктом промислового зразку саме за патентом України № 23945.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Згідно з п.п. 8.1.4.1. Правил складання та подання заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки № 110 від 18.02.2002 р., ознака належить до суттєвих, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу, якому притаманна така ознака.

На думку суду, надані позивачем на підтвердження використання ним промислового зразка "Вкладиш колінчастого валу автомобіля" за патентом України № 23945, докази, а саме вантажно-митні декларації, контракт № 05/4 від 15.12.2004 р. з додатковою угодою № 119 від 20.12.2012 р., не доводять, що імпортовані ним до 21.06.2012 року вироби ("корінні вкладиші" та "шатунні вкладиші"), були виготовлені із застосуванням запатентованого промислового зразку "Вкладиш колінчастого валу автомобіля", а саме із застосуванням всіх суттєвих ознак останнього.

Надані позивачем висновки експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності № 1083 від 13.02.2013 р. та № 2605 від 04.04.2013 р., складені Харківським НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса не можуть спростувати висновок суду про недоведеність позивачем факту використання в господарській діяльності промислового зразка "Вкладиш колінчастого валу автомобіля", оскільки використання промислового зразку за патентом № 23945 у "корінних вкладишах" та "шатунних вкладишах", які були об'єктом експертних досліджень, мало відбутися до 21.06.2012 року. Натомість, на дослідження спеціалістам були передані вироби, що імпортувалися позивачем у 2013 році, а саме за митною декларацією № 807100000/2013/003996.

Відповідно до п. 84 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" питання, пов'язані з віднесенням ознак промислового зразка до суттєвих, використанням сукупності суттєвих ознак промислового зразка у виробі чи в іншому зареєстрованому промисловому зразку з більш пізнім пріоритетом, можуть вирішуватися господарським судом шляхом призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Як вбачалося з клопотання про призначення судової експертизи, позивач просив суд поставити перед експертом наступні запитання: чи вироблені відібрані зі складу ТОВ ТПФ "Бекар Лтд" за актом від 02.04.2013 р., з використанням усіх суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 23945; чи відповідає промисловий зразок "Вкладиш колінчатого валу автомобіля" за патентом України № 23945 умові патентоздатності "новизна" відповідно до матеріалів справи.

Предметом позову ТОВ "Торговельна-промислова фірма "Бекар ЛТД" є матеріально-правова вимога про визнання права на безоплатне продовження використання промислового зразка. Отже, предметом доказування у справі є факт добросовісного використання ним в Україні промислового зразка за патентом № 23945 до дати подання відповідної заявки відповідачем , а саме до 21.06.2012 року.

На переконання суду, питання щодо відповідності промислового зразку "Вкладиш колінчастого валу автомобіля" умовам патентоздатності, зокрема умові "новизна", не входить до предмету спору та предмету доказування у справі і не підлягає встановленню відповідно до підстав позовних вимог, заявлених позивачем (ст. 470 Цивільного Кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки"). Суд також зазначає, що вимога про визнання патенту України № 23945 недійсним, позивачем не заявлялась, вказаний патент на час розгляду даної справи є чинним. Докази, надані позивачем на підтвердження невідповідності промислового зразку "Вкладиш колінчатого валу автомобіля" умовам патентоздатності, а саме Гост, Ост, проспекти виробника вкладишів, витяги з друкованих видань, не мають значення до вказаної справи.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не була доведена тотожність товару, ввезеного позивачем на митну територію України за вантажною декларацією від 18.04.2012 р. із зразками, відібраними позивачем самостійно і безпосередньо під час судового розгляду справи. Митну декларацію від 18.04.2012 року, надану позивачем, суд оцінює критично, оскільки зразки надані позивачем, відібрані після порушення провадження у справі, відібрані зацікавленої особою у справі, і головне, зразки не відбивають будь-якого зв'язку саме з цією декларацію, а не будь-якою іншою після 21.06.2012 р.

Також, позивачем під час розгляду справи не було надано і будь-яких зображень об'єктів, а саме корінних та шатунних вкладишів, які використовувалися саме ним до і після 21.06.2012 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов позивача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 20, 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", ст.ст. 154, 155, 156 Господарського кодексу України, ст.ст. 418, 420, 461, 462, 464, 470 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.