Постанова

від 04.11.2013 по справі 922/973/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 922/973/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Даниленко О.М., директор, Голубцов В.А. довіреність б/н від 13.03.2013 р.

відповідача - Смотров О.І., довіреність б/н від 23.09.2013 року

3-ої особи - Токаренко Б.В. за довіреність №06.1/01-09/3358 від 25.09.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма "Бекар Лтд" м. Харків (вх. №2811 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.13 р. у справі № 922/973/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-промислової фірми "Бекар Лтд" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПАТЕНТ" м. Харків

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківська митниця Міндоходів м. Харків

про визнання права на безоплатне продовження використання промислового зразка

"Ман Оіл Груп Україна", м. Харків

про стягнення 633 548,47 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права на безоплатне продовження використання промислового зразка.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року по справі №922/973/13-г (суддя ДоленчукД.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи та про порушення норм матеріального права при його прийнятті. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року по справі №922/973/13-г та прийняти нове, яким визнати право ТОВ ТПФ "Бекар Лтд" на безоплатне продовження використання промислового зразка. Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішення суду не містить оцінки доказів наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема документам, які є доказом того, що у 2002 році ТОВ ТПФ "Бекар Лтд" ввезло на митну територію України матеріальні об'єкти "шатунні вкладиші" та "корінні вкладиші", які відповідають ОСТ 37.001.045-82. Позивач також зазначає, що до дати подачі заявки на реєстрацію промислового зразка "Вкладиш колінчатого валу автомобіля" за патентом України №23945 (до 21.06.2012 р.) правовласником якого є відповідач, ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" ввозило на митну територію України вироби, в яких були використані усі суттєві ознаки, притаманні промисловому зразку "Вкладиш колінчатого валу автомобіля" за патентом України №23945, в звязку з чим вважає, що відповідно до ст. 22 ЗУ "Про охорону прав на промилові зразки" та ст. 470 ЦК України він має право на безоплатне продовження такого використання (право попереднього користувача).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на суть рішення, яке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, господарським судом було вірно встановлено, що ТОВ "Автопатент" є власником патенту на промисловий зразок №23945 "Вкладиш колінчатого валу автомобіля". Вказаний патент на час розгляду справи є чинним, вимога про визнання патенту України №23945 недійсним позивачем під час розгляду справи не заявлялась. Відповідач також зазначає, що позивачем не надані також належні докази використання ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" промислового зразка за патентом №23945 "Вкладиш колінчатого валу автомобіля", а саме всіх його суттєвих ознак у імпортованому товарі до 21.06.2012 року (тобто, до подання відповідачем заявки на одержання патенту №23945). Таким чином, на думку відповідача, господарським судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суді від 02 липня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року по справі №922/973/13-г скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано право ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" на безоплатне продовження використання промислового зразка "Вкладиша колінчатого валу автомобіля" за патентом України № 23945.

Постановою Вищого господарського суду від 27 серпня 2013 року касаційну скаргу ТОВ "Автопатент" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суді від 02 липня 2013 року у справі № 922/973/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційним господарським судом справу розглянуто за відсутністю Митниці, яка не була повідомлена про час та місце судових засідань. В свою чергу, Митницю ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2013 про порушення провадження у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2013 року розгляд апеляційної скарги ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" призначено на 16 жовтня 2013 року.

16.10.2013 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначив про те, що позивач не надав належних доказів використання ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" саме промислового зразка за патентом № 23945 "Вкладиш колінчатого валу автомобіля", а саме всіх його суттєвих ознак у імпортованому товарі до 21.06.2012 року, а також не довів тотожність товару, що імпортувався ним на митну територію України до 21.06.2012. Просить в задоволення апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

16.10.2013 3-я особа звернулась до суду з клопотанням про заміну Харківської обласної митниці на її правонаступника - Харківську митницю Міндоходів, в порядку ст. 25 ГПК України, посилаючись при цьому на те, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено як юридичну особу публічного права Харківську митницю Міндоходів, визначивши її правонаступником Харківської обласної митниці.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, 29.08.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Харківська обласна митниця.

Відповідно до Положення про Харківську митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 58, Харківська митниця Міндоходів є правонаступником усіх прав та обов'язків Харківської обласної митниці.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне провести процесуальне правонаступництво третьої особи в порядку ст. 25 ГПК України, здійснивши заміну Харківської обласної митниці на її правонаступника - Харківську митницю Міндоходів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 розгляд справи відкладено на 28 жовтня 2013 року.

25.10.2013 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке було задоволено, а надані позивачем документи приєднані до матеріалів справи.

Також, 25.10.2013 позивач надав додаткові пояснення в обґрунтування викладених вимог, в яких підтвердив свою позицію по справі та просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Харківська митниця Міндоходів надала пояснення по справі щодо хронології обміну зверненнями сторін у справі № 922/973/13-г під час здійснення митного контролю та митних формальностей товару, а також пояснення про критерії порівняння товару та товару і об'єкту права інтелектуальної власності, що зареєстровані у митному реєстрі , а також стосовно висновку експертизи у розумінні Митного кодексу України.

31.10.2013 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення у справі експертизи у галузі права інтелектуальної власності.

31.10.2013 позивач надав до суду пояснення по справі, в яких зокрема заперечує проведення експертизи, вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, які суд має оцінити відповідно до ст. 43 ГПК України, а також зазначає, що відповідач та третя особа під час розгляду справи судом першої інстанції заперечували проти призначення експертизи у даній справі.

В судовому засіданні 28 жовтня 2013 оголошено перерву до 31 жовтня 2013.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопатент" є власником патенту на промисловий зразок № 23945 "Вкладиш колінчастого валу автомобіля"; заявку № s201200797 подано 21.06.2012 р.; відомості про видачу патенту опубліковано 12.11.2012 р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 21.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач з 2004 року по 2012 рік придбавав, ввозив на територію України та здійснював подальшу реалізацію продукцію виробництва ООО "ЗМЗ - Подшибники скольжения" (Російська Федерація), а саме: шатунні вкладиші та корінні вкладиші.

В той же час, суд першої інстанції вважав, що зазначені докази не дозволяють прийти до висновку, що імпортовані вироби ("корінні вкладиші" та "шатунні вкладиші") повністю відбивають "результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання", який є об'єктом промислового зразку саме за патентом України № 23945. Господарським судом зазначено, що позивачем не була доведена тотожність товару, ввезеного ним на митну територію України за вантажною декларацією від 18.04.2012 року із зразками, відібраними позивачем самостійно і безпосередньо під час судового розгляду справи, а також не надано і будь-яких зображень об'єктів, а саме корінних та шатунних вкладишів, які використовувалися саме ним до і після 21.06.2012 року. Крім того, господарський суд відхилив надані позивачем висновки експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності № 1083 від 13.02.2013 р. та № 2605 від 04.04.2013 р., посилаючись на те, що вказані висновки не можуть спростувати висновок суду про недоведеність позивачем факту використання в господарській діяльності промислового зразка "Вкладиш колінчастого валу автомобіля" до 21.06.2012.

За таких обставин, суд першої інстанції відмовив в задоволення позовних вимог за недоведеністю та необґрунтованістю.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції, оскільки оскаржуване рішення в порушення вимог ст. 43 ГПК України прийняте без всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, а також судом не надано належної оцінки наявним у справі доказам в їх сукупності, що призвелео до помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що відповідно до ст. 1 Угоди про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москва 13 березня 1992 року, стороною якої є Україна, Україна взяла на себе зобов'язання визнавати діючі стандарти в якості міждержавних.

Відповідно до ст. 4 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" (ТМ 46-93 від 10 травня 1993 року) нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств. Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації підписаною у лі. Москві 13 березня 1992 року.

Відповідно до ст. 6 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" обов'язком вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному використанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.

Відповідно до п. З "Порядку застосування та терміну дії галузевих стандартів і прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР", затвердженого Постановою КМ України, від 03.01.2002, №2 галузеві стандарти, технічні умови (крім технічних умов на продукцію військового призначення) та інші нормативні документи колишнього СРСР дозволяється застосовувати до їх заміни національними нормативними документами за умови виконання цього Порядку. Наказом Мінтрансу України, від 30.08.2002, № 612 "Про продовження терміну дії галузевих стандартів і прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР" затверджений перелік галузевих стандартів колишнього СРСР, відповідно до цього наказу дія ОСТ 37.001.045-82 продовжена в Україні до 2007 року.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.03.2005 р. № 91 до Наказу Мінтрансу України від 30.08.2002, № 612 внесено зміни, відповідно до яких дія ОСТ 37.001.045-82 продовжена до 01.01.2010 року.

Відповідно до п. 1.2 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.12.2006 р. № 1185, про внесення змін у наказ №612 від 30.08.2002 року, у тексті додатків слова та цифри "01.06.2007 року" та "01.01.2010 року" відповідно вилучені.

Як правомірно зазначає позивач у своїй скарзі, ОСТ 37.001.045-82 "Вкладиші тонкостінні корінних та шатунних підшипників автомобільних двигунів" є нормативним документом в галузі стандартизації, який діє в Україні, є обов'язковим для застосування на території України та підлягає безумовному використанню підприємствами, установами і організаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення до суду із позовною заявою, позивачем в якості доказів в обґрунтування позовних вимог були надані суду:

копії митних декларацій, відповідно до яких ним здійснювався імпорт в Україну матеріальних об'єктів "шатунні вкладиші" та "корінні вкладиші";

копії ОСТ 37.001.045-82 та ГОСТ 53836-2010;

специфікації до відповідних митних декларацій із зазначенням номенклатури товарів які імпортуються; лист виробника матеріальних об'єктів, які є об'єктом порушення митних правил, та які стали підставою для звернення до суду від 01.04.2013 р. (наявний у матеріалах справи) та листом виробника від 01.04.2013 р.; висновок експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності № 2605 від 04.04.2013 р.

17.04.2013 р позивачем подані, а судом першої інстанції прийняті та долучені до матеріалів справи докази, що відображено у рішенні, митна декларація від 11.03.2002 року № 80000/2/440657, в графі 44 якої під кодом 2.2000 вказаний номер транспортного документу 1129/2674 від 05.03.2002 року та під кодом 4.4010 контракт 57-35/2002/002 від 20.11.2001 року, транспортний документ 1129/2674 від 05.03.2002 з приміткою про те, що товари, які мають сертифікат відповідності, відмічені позначкою *, копія контракту 57-35/2002/002 від 20.11.2001 року, копія сертифікату відповідності РОСС PU.АЯ91.В00755 зі строком дії з 10.01.2002 р. по 09.11.2003 р., в якому містяться відомості про відповідність виробів, на які розповсюджується дія сертифікату, ОСТу 37.001.045-82 та який містить усю номенклатуру виробів, на яку розповсюджується дія сертифікату, тобто документи, які є доказом того, що ще у 2002 році ТОВ ТПФ "Бекар Лтд" ввезло на митну територію України товари, які відповідають ОСТ 37.001.045-82.

Наданим документам судом першої інстанції не надано належної оцінки відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до наданого листа (том 3 арк. спр. 93) виробника продукції ТОВ "ДАЙДО МЕТАЛ РУСЬ", згідно специфікації №71 від 29.01.13 року позивачу були відпущені "Вкладиші тонкостінні корінних та шатунних підшипників автомобільних двигунів", котрі відповідають ОСТу 37.001.045-82, та даний вид "Вкладишів тонкостінних корінних и шатунних підшипників автомобільних двигунів" не змінювався.

Згідно з ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", майновими правами інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок, є право на його використання, виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії), виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням, зокрема промислового зразка у сфері господарювання є, в тому числі виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону (ч. 3 ст. 156 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Згідно з п.1 ст. 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Зазначені положення Закону України „Про охорону прав на промислові зразки" повністю відповідають нормам глави 39 Цивільного кодексу України, що регулюють право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, зокрема, ст.ст. 464 та 470 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем доведено, що «шатунні вкладиші» та «корінні вкладиші» вироблені у відповідності з ОСТ 37.001.045-82 "Вкладиші тонкостінних корінних и шатунних підшипників автомобільних двигунів" та ГОСТ 53836-2010 "Вкладиші тонкостінних корінних и шатунних підшипників", а також факт їх використання позивачем до дати подання заявки на промисловий зразок за патентом № 23945, тобто матеріалами справи підтверджено факт добросовісного використання позивачем промислового зразку за патентом № 23945 до 21.06.2012 року, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що у позивача існує право на безоплатне продовження використання промислового зразка використання промислового зразка.(право попереднього користувача) «Вкладиш колінчатого валу автомобіля» за патентом України № 23945.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про проведення у справі судової експертизи у галузі права інтелектуальної власності, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, а також вимоги апеляційної скарги, доводи та докази в їх підтвердження, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судові експертизи» від 25.02.1996 р. судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В даному випадку питання, які відносяться відповідачем в клопотанні про призначення експертизи не потребують застосування спеціальних знань експертом, а залучення експерта є недоцільним, оскільки предметом доказування у справі є саме факт добросовісного використання ним в Україні промислового зразка за патентом № 23945 до дати подання відповідної заявки відповідачем, а саме до 21.06.2012 року, а спірні питання були досліджені та оцінені судом безпосередньо на підставі представлених документів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма "Бекар Лтд" м. Харків задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року по справі № 922/973/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати право ТОВ ТПФ "Бекар ЛТД" на безоплатне продовження використання промислового зразка "Вкладиша колінчатого валу автомобіля" за патентом України № 23945.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПАТЕНТ" (61001, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, код ЄДРПОУ 38156968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма "Бекар Лтд" (61001, м. Харків. вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 31214415) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1147,00 грн. та 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 01 листопада 2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.