Постанова

від 19.04.2013 по справі 826/2617/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2013 року № 826/2617/13-а

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий суддя Огурцов О.П., судді Клочкова Н.В., Кузьменко В.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сона-Фарм" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби України проскасування податкових повідомлень-рішень № 0005232203 від 08.10.2012, № 0000012203 від 02.01.2013, № 0001211705 від 08.10.2012 та визнання нечинним рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 про результати розгляду скарги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сона-Фарм" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005232203 від 08.10.2012, № 0000012203 від 02.01.2013, № 0001211705 від 08.10.2012 та визнання нечинним рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 про результати розгляду скарги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012 є безпідставними, оскільки ґрунтуються на нормах права, які не регулюють відносини до яких їх було застосовано податковим органом чи на застарілих та недіючих нормах права та в їх основу покладено безпідставні висновки відповідача про ненадання позивачем необхідних первинних документів та посилання на наявність фактів, яких фактично не було, при цьому в зазначеному акті, відсутні посилання на первинні документи, як на обґрунтування встановлених порушень.

Також позивач посилався на те, що відповідач 2 підійшов лише формально до розгляду скарги позивача на податкові повідомлення - рішення та проігнорував факти порушень діючого законодавства, та рішення за результатами розгляду скарги позивача було надіслано з порушенням встановлених строків.

У судовому засіданні 11.04.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 03.04.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 11.04.2013 представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 03.04.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 2 обґрунтовує тим, що ним не було допущено порушення строків розгляду скарги, оскільки останній день строку на який було продовжено розгляду скарги припадав на суботу, а отже останнім днем надання відповіді був понеділок 18.02.2013.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 11.04.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.04.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідачів ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И ЛА:

В період з 16.08.2012 по 13.09.2012 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Сона-фарм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.2 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та за реєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 720 676, 00 грн. та порушення підпункту "б" підпункту 164.2.17, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 2012 за січень 2012 року.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою відображеного у рядку 05 Декларації "Витрати від операційної діяльності" показника за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 в сумі 98 546 633, 00 грн. на підставі таких документів: Журнал - ордер і Відомість по рахунках 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками", договори купівлі -продажу, рахунки - фактури, прибуткові накладні, ВМД, акти виконаних робіт, банківські виписки, відомість валових витрат, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 83 333, 33 грн., а саме, податковим органом встановлено віднесення до складу валових витрат витрат по постачальнику ПП "Сервітекс" на підставі актів виконаних робіт, надання послуг, які неналежним чином оформлені.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ "Сона - фарм" було придбано послуги по підбору персоналу у ТОВ "Петерсен енд партнерс" на підставі договору № 23-04 від 22.04.2012, відповідно до якого було здійснено пошук кандидатів на посаду "Директор з продажу та маркетингу" у відповідності з вимогами ТОВ "Сона-фарм" .

На виконання зазначеного договору було виписано акти виконаних робіт б/н від 28.04.2012, 05.06.2012 та 27.06.2012.

Актом б/н від 27.06.2012 визначено наступне: "Організація ТОВ "Петерсен енд партнерс" проведення співбесід ТОВ "Сона фарм" із кандидатами обраними ТОВ "Сона фарм" із скороченого списку кандидатів. Надання інформації ТОВ "Сона фарм" інформації щодо кандидатів, відгуків, вражень. Відбір ТОВ "Сона фарм" кандидата ".

Також перевіркою було встановлено, що ТОВ "Сона-фарм" кандидат був працевлаштований 01.08.2012.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що відсутній логічний зв'язок між первинними документами та часовими показниками виконання умов договору укладеного між ТОВ "Сона - фарм" та ТОВ "Петерсен енд партнерс", операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження кандидата наявності необхідних ресурсів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, з огляду на що неможливо встановити зв'язок із господарською діяльністю та правомірність віднесення витрат за зазначеним договором, до витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування підприємства.

Проведеною перевіркою показників відображених у рядку 06.3 Декларації з податку на прибуток "Витрати на збут" за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, виписок банку, розшифровки рядка 06.3 довільної форми, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.3.Декларації "Витрати на оплату праці" на суму 329 614, 00 грн., втому числі за ІІ квартал 2011 року Ї 177 690,00 грн. та за ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 329 614,00 грн.

Перевіркою встановлено взаємовідносини з:

- ТОВ "Готель менеджмент" - надано послуги оренди приміщення в кількості 430 кв.м. для проведення конференції з метою розширення ринку збуту на території України та за її межами по препаратам репродуктивної групи, виробником яких є торгова марка Мерк Сероно (Німеччина);

- ТОВ "Лайт Тревел" - надано послуги оренди приміщення в кількості 94 кв.м. На 2 дні в період проведення науково - практичної конференції з міжнародною участю "Сучасні технології в хірургії раку шлунково - кишкового тракту", що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку;

- ПП "Кологістик" - надано послуги з проживання та авіа перельоту на 21-у міжнародну конференцію РАРЧ "Репродуктивные технологии сегодня и завтра";

- ПП "Аданіс сервіс" надано послуги оренди 3-х приміщень в період проведення 12-го з'їзду онкологів України, що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку.

В ході перевірки стосовно участі ТОВ "Сона - фарм" у виставках встановлено, що до перевірки було надано не повний перелік документів, який обумовлений чинним законодавством, а саме, не надані договір про участь у виставці та додаткові документи (короткостроковий торговий патент, дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі тощо).

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "Сона - фарм" фактично здійснювало витрати на проведення рекламних та виставкових заходів без документів, що підтверджують участь у виставці, що не дає можливості пов'язати зазначені витрати з господарською діяльністю підприємства.

Проведеною перевіркою показників відображених у рядку 06.5 Декларації "Інші витрати", встановлено, що суб'єкт господарювання відносив до складу витрат, зокрема, від'ємне значення курсових різниць.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Сона - фарм" здійснювало імпорт медичних та косметичних засобів розрахунки за які здійснювались в іноземній валюті (Євро) шляхом проведення попередньої оплати (в частині або 100% розмірі).

На момент проведення перевірки встановлена кредиторська заборгованість.

Всі операції відображають в бухгалтерському та податковому обліку шляхом перерахування сплачених в іноземній валюті коштів в національну валюту - гривні, при цьому внаслідок того, що оплата товару проводиться не в момент його фактичного отримання виникає курсова різниця.

ТОВ "Сона - фарм" витрати, понесені на придбання медичних засобів, відображаються у складі витрат згідно ВМД за курсом, що діяв не на дату оплати вартості ТМЦ, а на дату надходження імпортованої продукції витрати коригуються в залежності від зміни валютного курсу.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до вимог Податкового кодексу України у разі здійснення передоплати, витрати з придбання товарів, що включаються до собівартості, в податковому обліку слід враховувати в національній валюті за офіційним курсом на дату оплати таких товарів, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "Сона - фарм" завищено показники задекларовані в рядку 06.5 ІВ (І квартал 2012 року) на 6 894 550 грн.

ТОВ "Сона - фарм" перераховано кошти на користь ТОВ "Пегас Туристик" згідно договору № 1 від 23.12.2011 за туристичні послуги до Туречинни в період з 21.01.2012 по 28.01.2012.

До бухгалтерії ТОВ "Сона - фарм" працівниками підприємства надано авансові звіти № 21-67 від 31.01.2012 на відшкодування добових з 21.01.2012 по 28.12.2012.

Туристичні послуги надані 51 фізичній особі, у тому числі 47 осіб - працівники підприємства та 4 особи - перебувають в трудових відносинах з підприємством.

Поїздка до Туреччини 51 фізичної особи оформлена, як відрядження наказом № В/8 від 20.01.2012.

При проведенні перевірки підприємством надано службову записку директора по маркетингу від 07.12.2011 про результати проведеного тендеру на проведення циклового тренінгу, при цьому документи, які підтверджують розміщення інформації про проведення тендеру та яким умовам повинні відповідати тендерні пропозиції до перевірки надано не було.

В наказі № А/124 від 07.12.2011 зазначено, що поїздка до Туреччини організовується у зв'язку з виробничою необхідністю, підведення підсумків роботи 2011 року та формування задач на 2012 рік, водночас за своєю суттю підведення підсумків роботи та формування задач є звичайною виробничою нарадою, які проводяться за місцем розташування та здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання у відповідності до задач, які визначаються керівним органом (керівником) та виконуються певними структурними підрозділами.

У відповідь на лист № 18425/10/17-521 від 06.09.2012 щодо надання документів та письмових пояснень стосовно поїздки до Туреччини ТОВ "Сона - фарм" обґрунтування проведення виробничої наради в Туреччині надано не було.

Також до перевірки не надано первинних документів, в яких затверджено технічне завдання, визначена мета поїздки та очікувані результати, з урахуванням діяльності, яку здійснювало товариство за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що поїздка співробітників ТОВ "Сона - фарм" до Туреччини не пов'язана з господарською діяльністю товариства, не є службовим відрядженням та носить суто туристичний характер, у зв'язку з чим у ТОВ "Сона - фарм" повинно було сплатити податок з доходів фізичних осіб.

За результатами перевірки складено акт № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 218 419 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 559 743, 00 грн. та № 0001211705 від 08.10.2012 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата на загальну суму 84 870, 00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 16954, 00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сона - фарм " до Державної податкової служби у місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0001211705 від 08.10.2012 за результатами розгляду якої прийнято рішення № 8355/10/12-114 від 10.12.2012, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012 в частині 91046,00 грн. податку на прибуток та 22761,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій на (штрафів) та в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

02.01.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1629630,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на (штрафами) на 536981,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сона - фарм " до Державної податкової служби України була подана скарга на податкові повідомлення Ї рішення № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0001211705 від 08.10.2012 яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сона - фарм" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0001211705 від 08.10.2012 та № 0000012203 від 02.01.2013 та рішенням № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013, та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно оскарження позивачем рішення відповідача 2 про результати розгляду повторної скарги № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З аналізу змісту рішення про результати розгляду повторної скарги № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 вбачається, що воно саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки рішення про результати розгляду скарги № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначеного рішення нечинним, а отже позовна вимога щодо визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0001211705 від 08.10.2012 суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктами 164.2.17 та 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі кошти, які податковим законодавством віднесено до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, до якого, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та інші доходи. Водночас до складу оподатковуваного доходу фізичної особи не включаються такі доходи, зокрема, як кошти, отримані платником податку на відрядження.

Наказом № А/124 від 07.12.2011 про проведення циклового тренінгу в зв'язку з виробничою необхідністю підведення підсумків роботи компанії за 2011 рік та формування задач на 2012 рік, зокрема, визначено постачальника послуг, зобов'язано посадових осіб позивача сформувати програму проведення тренінгу, забезпечити роботу по проведенню тренінгу, сформувати наказ "Про направлення на відрядження", документально відобразити тренінг в обліку згідно чинного законодавства.

Наказом № 2 від 19.01.2012 направлено у відрядження для участі в корпоративному тренінгу в місті Анталія Туреччина, 4 співробітників представництва ТОВ "Сона - фарм" в місті Алмата, РК.

Наказом № В/8 від 20.01.2012 оформлено рішення щодо направлення у відрядження у зв'язку з виробничою необхідністю до м. Анталія, Туреччина з 21.01.2012 по 28.01.2012 та терміном з 21.01.2012 по 26.01.2012 працівників відповідно до визначеного переліку. Зазначеним наказом також визначено обмеження щодо використання коштів, мету відрядження та очікувані результати, завдання та задачі відрядження та визначено суму добових.

Факт надання послуг по організації ділової поїздки у формі проведення виїзного тренінгу в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 саме щодо осіб зазначених в наказах № 2 від 19.01.2012 та № В/2 від 20.01.2012 підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 30.01.2012 з відповідною розшифровкою до нього.

Отже, метою направлення працівників позивача у відрядження до м. Анталія, Туреччина з 21.01.2012 по 28.01.2012 було проведення корпоративного циклового тренінгу.

Також позивачем на підтвердження факту проведення в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 тренінгу надано суду програму проведення тренінгу складену директором по маркетингу та затверджену генеральним директором позивача.

Таким чином, відповідно до наданих позивачем первинних документів працівники позивача були направлені в м. Анаталію, Туреччина в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 у відрядження з метою проведення циклового тренінгу.

Необґрунтованість посилань відповідача, як на обґрунтування того, що працівники позивача були відправлені не у відрядження, на те, що не надано первинних документів, в яких затверджено технічне завдання, визначена мета поїздки та очікувані результати, з урахуванням діяльності, яку здійснювало товариство за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, зумовлюється тим, що зазначені відомості визначено в наказі № В/8 від 20.01.2012, який було надано відповідачу у відповідь на запит № 18425/10/17-521 від 06.09.2012 супровідним листом № 234 від 07.09.2012, та про який відповідач зазначає в акті перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012.

Посилання відповідача на те, що позивачем фактично було проведено звичайну виробничу нараду, які проводяться за місцем розташування та здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання у відповідності до задач, які визначаються керівним органом, не приймаються судом до уваги, оскільки з наданих позивачем документів, зокрема, наказів № А/124 від 07.12.2011, № В/8 від 20.01.2012 та програми проведенні тренінгу вбачається, що позивачем проводився саме цикловий тренінг пов'язаний зі здійсненням торгівлі медичними препаратами.

Безпідставність посилань позивача на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.09.1998 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, зумовлюється тим, що зазначена інструкція врегульовує порядок відправлення у службові відрядження працівників за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, та не розповсюджує свою дію на відрядження працівників комерційних установ.

Факт подання працівниками позивача авансових звітів № 21-67 від 31.01.2012 на відшкодування добових з 21.01.2012 по 28.12.2012 з доданими до них відповідними підтверджувальними документами сторонами не заперечується, та про зазначений факт відповідачем вказано на сторінці 23 акту перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідно до наданих позивачем первинних документів працівники в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 були направлені у відрядження у м. Анталія, Туреччина, у зв'язку з виробничою необхідністю для проведення циклового тренінгу, у той час, як відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що зазначена поїздка проводилась з туристичною метою, а також те, що факт подання працівниками позивача авансових звітів № 21-67 від 31.01.2012 на відшкодування добових з 21.01.2012 по 28.12.2012 сторонами не заперечується та підтверджується актом № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що працівники позивача були відправлені не у відрядження.

Таким чином, кошти виплачені позивачем на користь працівників у зв'язку з їх відправлення у відрядження в період з 21.01.2012 по 28.12.2012 не підлягають включенню до складу оподатковуваного доходу зазначених працівників, як фізичних осіб, а отже у позивача і не виникає обов'язку щодо сплати з зазначених сум податку з доходів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного враховуючи, те, що у позивача не виникало обов'язку зі сплати податку з доходів фізичних осіб з коштів виплачених на користь працівників у зв'язку з їх відправлення у відрядження в період з 21.01.2012 по 28.12.2012, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було необґрунтовано донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001211705 від 08.10.2012.

Щодо оскарження позивачем податкових повідомлень - рішень № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0000012203 від 02.01.2013 суд звертає увагу на наступне.

Підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з пунктом 60.4 статі 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, у випадку зменшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання визначеного в податковому повідомленні - рішенні, таке податкове повідомлення рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання .

Податкове повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012 було скасовано рішенням Державної податкової служби в місті Києві № 8355/10/12-114 від 10.12.2012 в частині 91046,00 грн. податку на прибуток та 22761,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

02.01.2013 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012203, яким визначено зменшену суму грошового зобов'язання зазначеного в податковому повідомленні - рішенні № 0005232203 від 08.10.2012.

Позивачем не заперечується, той факт, що станом на дату подання позову податкове повідомлення - рішення № 0000012203 від 02.01.2012 було ним отримане.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з позовом до суду податкове повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012 було відкликаним.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що податкове повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012 станом на дату звернення позивача з позовом до суду, вже було відкликано, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012.

Відповідач в акті перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012, як на обґрунтування допущення позивачем завищення показників у рядку 05 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 83 333, 33 грн. посилається на те, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати по постачальнику ПП "Сервітекс" на підставі актів виконаних робіт, надання послуг, які неналежним чином оформлені, при цьому відповідач зазначає про те, що в бухгалтерському обліку витрати відображено за кредитом 70 рахунку, а в податковому обліку віднесено до витрат операційної діяльності.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 рахунок 70 "Доходи від реалізації" призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

Таким чином, на рахунку 70 підлягають відображенню доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу, а отже на зазначеному рахунку не можуть бути відображені суми, які в податковому обліку будуть віднесені до витрат операційно діяльності.

Відповідно до наданих позивачем оборотно - сальдової відомості по рахунку 949 за квітень - 2011 року - грудень 2011 року та аналізу рахунку 949 за зазначений період, вбачається, що позивачем витрати по постачальнику ПП "Сервітекс" у розмірі 100 000,00 грн. відображено за дебетом 949 по статті витрат "Інші послуги без ВВ" та не включено до складу податкових витрат.

Відповідно до декларації позивача з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року та пояснення до рядка 05 "Витрати операційної діяльності" показнику рядку 05 Декларації дорівнює показнику рядка 05.1 СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)", витрати за яким в бухгалтерському обліку обліковуються позивачем за рахунком 902 "Собівартість реалізованих товарів".

З огляду на викладене, враховуючи те, що у рядку 05 декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року позивачем було відображено лише показник рядка 05.1 СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)", які обліковуються позивачем на рахунку 902, у той час, як витрати по постачальнику ПП "Сервітекс" у розмірі 100 000,00 грн. відображено за дебетом 949 по статті витрат "Інші послуги без ВВ" та не включено до складу валових витрат, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було відображено витрати по постачальнику ПП "Сервітекс" в рядку 05 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, з огляду на що відповідач дійшов хибного висновку про завищення позивачем валових витрат на 83 333, 33 грн.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій, подальше використання позивачем отриманих від контрагентів послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового валових витрат, зокрема, актів виконаних робіт, не є безумовною підставою для формування валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивачем, у період, який перевірявся податковим органом, було придбано послуги по підбору персоналу у ТОВ "Петерсен енд партнерс" на підставі договору № 23-04 від 22.04.2012, відповідно до якого було здійснено пошук кандидатів на посаду "Директор з продажу та маркетингу".

Факт надання послуг за зазначеним договором підтверджується актами б/н від 28.04.2012, б/н від 05.06.2012, б/н від 27.06.2012 відповідно до яких було здійснено детальний моніторинг відповідного ринку працюючих, проведення відбору кандидатів, створення та надання скороченого списку кандидатів за результатами відповідного відбору, а також організація проведення співбесіди кандидатів а відбір позивачем відповідного кандидата.

В липні 2012 року було складено розрахунок гонорару відповідно до якого фінальним кандидатом на посаду директора з продажу та маркетингу було обрано Шімонне Тачік Чілли.

В період з 04.07.2012 по 13.07.2012 позивачем за його заявами було отримано довідку про сплату працедавцем передбачених законодавством податків та зборів № 12581/10/15-129 від 09.07.2012, довідку про відсутність у роботодавця заборгованості перед ФЗДСС № 3921 від 13.07.2012, довідку про відсутність заборгованості перед Пенсійним фондом України № 8018/0.3 від 11.07.2012.

13.07.2012 позивачем до Київського міського центру зайнятості було подано заяву № 183 від 13.07.2012 з додатками щодо видачі дозволу на працевлаштування громадянки Угорської республіки Шімонне Тачік Чілли на 12 місяців на посаді директора з продажу та маркетингу.

20.07.2012 Київським міським центром зайнятості видано позивачу дозвіл на працевлаштування № 47202, а саме, на використання праці на посаді "Директор з продажу та маркетингу" громадянки Угорщини Шімонне Тачік Чілли .

Наказом № К/73 від 01.08.2012 Шімонне Тачік Чіллу призначено на посаду директора з продажу та маркетингу з 01.08.2012 та заявою - повідомленням № 196 від 01.08.2012 повідомлено Київський міський центр зайнятості про те, що Шімоне Тачік Чілле приступила до виконання обов'язків Директора з продажу та маркетингу .

Таким чином одразу після підписання остаточного акту про виконання робіт за договором № 23-04 від 22.04.2012 позивачем було здійснено розрахунок гонорару та розпочався процес оформлення відповідних документів для отримання дозволу на працевлаштування, після чого і був виданий наказ про призначення на посаду.

Відповідач як на обґрунтування відсутності у позивача права на формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Петерсен енд партнерс" посилається на те, що остаточний акт виконання робіт було підписано 27.06.2012, а відповідного кандидата було працевлаштовано лише 01.08.2012, тобто через тривалий проміжок часу, у зв'язку з чим відсутній логічний зв'язок між первинними документами та часовими показниками виконання умов договору, однак зазначені посилання не приймаються судом до уваги оскільки, як було встановлено судом, проміжок часу між підписанням остаточного акту виконаних робіт між позивачем та ТОВ "Петерсен енд партнерс" та виданням відповідного наказу щодо працевлаштування відібраного кандидата був зумовлений необхідністю оформлення дозволу на працевлаштування.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування валових витрат за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Петерсен енд партнерс" відповідачем суду не надано та не зазначено по причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Петерсен енд партнерс" мали реальний товарний характер.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивачем, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з:

- ТОВ "Готель менеджмент", а саме, було надано послуги оренди приміщення в кількості 430 кв.м. для проведення конференції з метою розширення ринку збуту на території України та за її межами по препаратам репродуктивної групи, виробником яких є торгова марка Мерк Сероно (Німеччина), що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ІН-0001325 від 04.06.2011, наказом № А/38 від 04.04.2011, плановим кошторисом від 04.04.2011, фактичним кошторисом від 04.06.2011, програмою проведення конференції, звітом про проведення конференції від 04.06.2011;

- ТОВ "Лайт Тревел", а саме, було надано послуги оренди приміщення в кількості 94 кв.м. на 2 дні в період проведення науково - практичної конференції з міжнародною участю "Сучасні технології в хірургії раку шлунково - кишкового тракту", що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку, на підтвердження отримання яких позивачем надано суду акт надання послуг № 69 від 06.05.2011, наказ про участь у конференції № А/39 від 11.04.2011, плановий кошторис від 11.04.2011, фактичний кошторис від 30.05.2011, програму проведення конференції, звіт про участь у конференції від 06.05.2011;

- ПП "Кологістик", а саме, було надано послуги з проживання та авіа перельоту на 21-у міжнародну конференцію РАРЧ "Репродуктивные технологии сегодня и завтра", на підтвердження надання яких позивачем надано суду акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000021 від 12.09.2011, наказ № А/108 від 03.09.2011, плановий кошторис від 03.09.2011, фактичний кошторис від 13.09.2011, програму проведення конференції, запрошення на конференцію, звіт про дослідження та вивчення суспільної думки;

- ПП "Аданіс - сервіс", а саме, було надано послуги оренди 3-х приміщень в період проведення 12-го з'їзду онкологів України, що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку, на підтвердження отримання яких позивачем надано суду копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 85 від 22.09.2011, № 86 від 2.09.2011, наказу про участь у конференції № 100 від 05.08.2011, планового кошторису від 05.08.2011, фактичного кошторису від 30.09.2011, плану проведення конференції, звіту про участь у з'їзді.

Згідно з частиною тринадцятою статті 21 Закону України "Про рекламу" положення цієї статті не поширюються на рекламу лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.

Таким чином, реклама лікарських засобів, яка розповсюджується, зокрема, на конференціях, є особливим видом реклами лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації. на яку не розповсюджуються обмеження встановлені Законом України "Про рекламу".

Відповідач, як на обґрунтування відсутності у позивача права на формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Лайт Тревел", ПП "Кологістик", ТОВ "Готель менеджмент" та ПП "Аданіс - сервіс" посилається на те, що позивачем не надано всього переліку первинних документів щодо підтвердження правомірності формування витрат на участь у виставці, при цьому відповідачем жодним чином не обґрунтовано ототожнення виставки з конференцією чи обґрунтувань на підтвердження того, що позивач брав участь не в конференціях, а виставках, з огляду на що зазначені посилання відповідача не приймаються судом до уваги.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування валових витрат за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Лайт Тревел", ПП "Кологістик", ТОВ "Готель менеджмент" та ПП "Аданіс - сервіс" відповідачем суду не надано та не зазначено по причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Лайт Тревел", ПП "Кологістик", ТОВ "Готель менеджмент" та ПП "Аданіс - сервіс" мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктами "б" та "г" підпункту 138.10.2 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких зокрема, віднесено витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу та винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 138.10.3 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів

Відповідно до підпунктів 138.12.1 та 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею; інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Петерсен енд партнерс", ТОВ "Лайт Тревел", ПП "Кологістик", ТОВ "Готель менеджмент" та ПП "Аданіс - сервіс" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування валових витрат по операціях з зазначеними контрагентами.

Відповідач в акті перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012 зазначаючи про завищення позивачем показників у рядку 06.5 Декларації "Інші витрати" на суму 6 894 550 грн. посилається на те, що оскільки позивач здійснював передоплату за медичні засоби, оплата за які проводилась в іноземній валюті, то він повинен був враховувати в податковому обліку витрати з придбання товарів, що включаються до собівартості за офіційним курсом на дату оплати таких товарів.

Таким чином, єдиним обґрунтуванням на підтвердження допущення позивачем завищення валових витрат на 6 894 550 грн. є висновок податкового органу про те, що позивачем здійснювалась передоплата за товар, розрахунки за який проводились в іноземній валюті.

З аналізу наданих позивачем оборотно - сальдових відомостей по рахунку 632, довідки про виконання імпортних контрактів, підписаної представниками позивача та ГДПРІ Зінченко Р.В. вбачається, що позивачем не здійснювалось попередньої оплати за поставлений товар та станом на дату проведення перевірки обліковувалась заборгованість в розмірі 1 0140390,05 грн.

Таким чином посилання відповідача на те, що позивачем здійснювалась попередня оплата за товар не відповідають дійсності.

Інших обґрунтувань та доказів, крім зазначеним відповідачем на підтвердження завищення позивачем показників рядку 06.5 Декларації "Інші витрати" на суму 6 894 550 грн. суду надано не було.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 6 894 550 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що як було встановлено судом висновки викладені в акті № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012 щодо завищення позивачем валових витрат не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на фактах, які в дійсності не мали місце чи є недоведеними, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для визначення позивача податкового зобов'язання з податку на прибуток та винесення податкового повідомлення - рішення № 0000012203 від 02.01.2013

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині щодо скасування податкових повідомлень - рішень № 0000012203 від 02.01.2013, № 0001211705 від 08.10.2012.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням..

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сона-Фарм" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005232203 від 08.10.2012, № 0000012203 від 02.01.2013, № 0001211705 від 08.10.2012 та визнати нечинним рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 про результати розгляду скарги - задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000012203 від 02.01.2013 та № 0001211705 від 08.10.2012.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сона-Фарм" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Н.В. Клочкова

В.А. Кузьменко