Постанова

від 16.07.2014 по справі 826/2617/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/60668/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившева Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Баранової О.А., Рубан Н.О., відповідачів:Алексєєнко В.М., Столярця С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013

у справі № 826/2617/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби,

Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання нечинним рішення Державної податкової служби України,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000012203 від 02.01.2013 та № 0001211705 від 08.10.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013, скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 № 0001211705 та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Сона-Фарм» про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 № 0001211705 залишено без задоволення. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції частково прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить частково скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У той же час, вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач також звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких обґрунтовує законність оскаржуваних судових рішень.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої 20.09.2012 складено акт № 6065/22-0317/326573310 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 138.2, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.2 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження податок на прибуток на загальну суму 1 720 676,00 грн.; підпункту «б» підпункту 164.2.17, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 2012 за січень 2012 року.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.10.2012 № 0005232203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 218 419,00 грн., у тому числі 1 720 676,00 грн. - за основним платежем та 559 743,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.10.2012 № 0001211705, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 84 870,00 грн., у тому числі 67 816,00 грн. - за основним платежем та 16 954, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0001211705 від 08.10.2012, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005232203 від 08.10.2012 в частині 91 046,00 грн. податку на прибуток та 22 761,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

02.01.2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 629 630,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 536 981,00 грн.

У зв'язку з цим позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0001211705 від 08.10.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Що стосується законності податкового повідомлення-рішення № 0001211705 від 08.10.2012, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 84 870,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що за своєю суттю підведення підсумків роботи та формування задач є звичайною виробничою нарадою, яка проводиться за місцем розташування та здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання у відповідності до задач, які визначаються керівним органом (керівником) та виконуються певними структурними підрозділами.

При цьому, апеляційний суд вважає, що наявними документами позивачем не обґрунтовано проведення виробничої наради ТОВ «Сона-Фарм» в Туреччині з 21.01.2012 року по 28.01.2012 та не надано документального підтвердження щодо зв'язку поїздки 51 фізичної особи до Туреччини з вказаною нарадою.

Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст. 121 Кодексу законів про працю, дійшов висновку, що 4 особи, поїздка яких до Туреччини була оформлена наказом ТОВ «Сона-Фарм» як відрядження, у трудових відносинах з TOB «Сона-Фарм» не перебували та не перебувають.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що поїздка до Туреччини 51 фізичної особи не була пов'язана з господарською діяльністю ТОВ «Сона-Фарм» та мала виключно туристичний характер, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 67 816,00 грн.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки апеляційного суду помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктами 164.2.17 та 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі кошти, які податковим законодавством віднесено до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, до якого, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та інші доходи. Водночас до складу оподатковуваного доходу фізичної особи не включаються такі доходи, зокрема, як кошти, отримані платником податку на відрядження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом генерального директора ТОВ «Сона-фарм» № А/124 від 07.12.2011 про проведення циклового тренінгу в зв'язку з виробничою необхідністю підведення підсумків роботи компанії за 2011 рік та формування задач на 2012 рік, визначено постачальника послуг, зобов'язано посадових осіб позивача сформувати програму проведення тренінгу, забезпечити роботу по проведенню тренінгу, сформувати наказ «Про направлення на відрядження», документально відобразити тренінг в обліку згідно чинного законодавства.

Наказом № В/8 від 20.01.2012 сформовано рішення щодо направлення у відрядження у зв'язку з виробничою необхідністю до м. Анталія, Туреччина з 21.01.2012 по 28.01.2012 та терміном з 21.01.2012 по 26.01.2012 працівників відповідно до визначеного переліку. Зазначеним наказом також визначено обмеження щодо використання коштів, мету відрядження та очікувані результати, завдання та задачі відрядження та визначено суму добових.

Наказом № 2 від 19.01.2012 направлено у відрядження для участі в корпоративному тренінгу в місті Анталія Туреччина, 4 працівників представництва ТОВ «Сона-фарм» в місті Алмати, Республіки Казахстан, які перебували на час поїздки у трудових відносинах з позивачем.

Факт надання послуг з організації ділової поїздки у формі проведення виїзного тренінгу в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 саме щодо осіб зазначених в наказах № 2 від 19.01.2012 та № В/2 від 20.01.2012 підтверджено актом виконаних робіт № 1 від 30.01.2012 з відповідною розшифровкою до нього.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що метою направлення працівників позивача у відрядження до м. Анталія, Туреччина з 21.01.2012 по 28.01.2012 було проведення корпоративного циклового тренінгу.

Крім того, факт проведення в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 тренінгу також підтверджено програмою проведення тренінгу, складеною директором по маркетингу та затвердженою генеральним директором ТОВ «Сона-фарм», кошторисом витрат ділової поїздки у формі виїзного тренінгу, договором про туристичне обслуговування № 1 від 23.12.2011, банківськими виписками щодо оплати послуг туристичного оператора - ТОВ «Пегас Туристик», плановим кошторисом на проведення циклового виїзного тренінгу усіх працівників позивача, затвердженого генеральним директором ТОВ «Сона-Фарм» від 07.12.2011, фактичним кошторисом на проведення циклового виїзного тренінгу усіх працівників позивача, затвердженого генеральним директором ТОВ «Сона-Фарм» від 31.01.2012, яка містяться у матеріалах справи.

Також слід зазначити, що предметом договору про туристичне обслуговування № 1 від 23.12.2011 було надання туристичних послуг, а саме - організація ділової поїздки у формі проведення виїзного тренінгу, що також підтверджує доводи позивача про те, що поїздка працівників ТОВ «Сона-фарм» до м. Анталія, Туреччина з 21.01.2012 по 28.01.2012 була пов'язана із виробничою діяльністю позивача.

Посилання податкового органу на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.09.1998 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, є помилковими, оскільки дана інструкція врегульовує порядок відправлення у службові відрядження працівників за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, та не розповсюджує свою дію на відрядження працівників комерційних установ.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні копії, наданих працівниками позивача, авансових звітів № 21-67 від 31.01.2012 на відшкодування добових з 21.01.2012 по 28.12.2012 з доданими до них відповідними підтверджувальними документами, про що також зазначено в акті.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявними первинними документами підтверджено, що працівники позивача в період з 21.01.2012 по 28.01.2012 перебували у відрядження у м. Анталія, Туреччина, у зв'язку з виробничою необхідністю проведення циклового тренінгу, а не, як стверджував відповідач, з туристичною метою.

Таким чином, кошти виплачені ТОВ «Сона-фарм» працівникам, які перебували у відрядженні в період з 21.01.2012 по 28.12.2012 не підлягали включенню до складу оподатковуваного доходу зазначених працівників, як фізичних осіб, тому податкове повідомлення-рішення № 0001211705 від 08.10.2012 прийнято незаконно.

Що стосується законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0005232203 від 08.10.2012 та № 0000012203 від 02.01.2013, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, у випадку зменшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання визначеного в податковому повідомленні-рішенні, таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкове повідомлення-рішення № 0005232203 від 08.10.2012 було скасовано рішенням Державної податкової служби в місті Києві № 8355/10/12-114 від 10.12.2012 в частині 91 046,00 грн. податку на прибуток та 22761,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

02.01.2013 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012203, яким визначено зменшену суму грошового зобов'язання, зазначеного в податковому повідомленні - рішенні № 0005232203 від 08.10.2012.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з позовом до суду податкове повідомлення-рішення № 0005232203 від 08.10.2012 було відкликаним.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що податкове повідомлення - рішення № 0005232203 від 08.10.2012 станом на дату звернення позивача з позовом до суду, вже було відкликано, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0005232203 від 08.10.2012.

Крім того, судами встановлено, що відповідач в акті перевірки № 6065/22-0317/326573310 від 20.09.2012, як на обґрунтування допущення позивачем завищення показників у рядку 05 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 83 333, 33 грн. посилається на те, що позивачем віднесено до складу витрат витрати по постачальнику ПП «Сервітекс» на підставі актів виконаних робіт, надання послуг, які неналежним чином оформлені, при цьому відповідач зазначає про те, що в бухгалтерському обліку витрати відображено за кредитом 70 рахунку, а в податковому обліку віднесено до витрат операційної діяльності.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 рахунок 70 «Доходи від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

Таким чином, на рахунку 70 підлягають відображенню доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу, а отже суди правильно зазначили, що на зазначеному рахунку не можуть бути відображені суми, які в податковому обліку будуть віднесені до витрат операційно діяльності.

Судами встановлено, що відповідно до наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 949 за квітень та грудень 2011 року та аналізу рахунку 949 за зазначений період, позивачем витрати по постачальнику ПП «Сервітекс» у розмірі 100 000,00 грн. відображено за дебетом 949 по статті витрат «Інші послуги без ВВ» та не включено до складу податкових витрат.

Відповідно до декларації позивача з податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року та пояснення до рядка 05 «Витрати операційної діяльності» показнику рядка 05 Декларації дорівнює показнику рядка 05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», витрати за яким в бухгалтерському обліку обліковуються позивачем за рахунком 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Судами встановлено, що у рядку 05 декларації з податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року позивачем було обґрунтовано відображено лише показники рядка 05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», які обліковувалися позивачем на рахунку 902.

У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій не знайшли підтверджень доводів податкового органу про те, що позивачем відображено витрати по постачальнику ПП «Сервітекс» в рядку 05 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, що відповідно спростовує висновки податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 83 333, 33 грн.

Також судами встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, придбав послуги з підбору персоналу у ТОВ «Петерсен енд партнерс» на підставі договору № 23-04 від 22.04.2012, відповідно до якого було здійснено пошук кандидатів на посаду «Директор з продажу та маркетингу».

Факт надання послуг за зазначеним договором підтверджено актами б/н від 28.04.2012, б/н від 05.06.2012, б/н від 27.06.2012 відповідно до яких було здійснено детальний моніторинг відповідного ринку працюючих, проведення відбору кандидатів, створення та надання скороченого списку кандидатів за результатами відповідного відбору, а також організація проведення співбесіди кандидатів та відбір позивачем відповідного кандидата.

У липні 2012 року було складено розрахунок гонорару відповідно до якого фінальним кандидатом на посаду директора з продажу та маркетингу було обрано ОСОБА_10.

В період з 04.07.2012 по 13.07.2012 позивачем за його заявами було отримано довідку про сплату працедавцем передбачених законодавством податків та зборів № 12581/10/15-129 від 09.07.2012, довідку про відсутність у роботодавця заборгованості перед ФЗДСС № 3921 від 13.07.2012, довідку про відсутність заборгованості перед Пенсійним фондом України № 8018/0.3 від 11.07.2012.

13.07.2012 позивачем до Київського міського центру зайнятості було подано заяву № 183 від 13.07.2012 з додатками щодо видачі дозволу на працевлаштування громадянки Республіки Угорщина ОСОБА_10 на 12 місяців на посаді директора з продажу та маркетингу.

20.07.2012 Київським міським центром зайнятості видано позивачу дозвіл на працевлаштування № 47202, а саме, на використання праці на посаді «Директор з продажу та маркетингу» громадянки Угорщини ОСОБА_10 .

Наказом № К/73 від 01.08.2012 ОСОБА_10 призначено на посаду директора з продажу та маркетингу з 01.08.2012 та заявою - повідомленням № 196 від 01.08.2012 повідомлено Київський міський центр зайнятості про те, що ОСОБА_10 приступила до виконання обов'язків Директора з продажу та маркетингу .

Таким чином одразу після підписання остаточного акта про виконання робіт за договором № 23-04 від 22.04.2012 позивачем було здійснено розрахунок гонорару та розпочався процес оформлення відповідних документів для отримання дозволу на працевлаштування, після чого і був виданий наказ про призначення на посаду.

Відповідач в обґрунтування відсутності у позивача права на формування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Петерсен енд партнерс» посилається на те, що остаточний акт виконання робіт підписано 27.06.2012, а відповідного кандидата було працевлаштовано лише 01.08.2012, тобто через тривалий проміжок часу, у зв'язку з чим відсутній логічний зв'язок між первинними документами та часовими показниками виконання умов договору.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги дані твердження, оскільки, як було встановлено судами, проміжок часу між підписанням остаточного акта виконаних робіт, між позивачем та ТОВ «Петерсен енд партнерс», та виданням відповідного наказу щодо працевлаштування відібраного кандидата був зумовлений необхідністю оформлення дозволу на працевлаштування.

Враховуючи викладене, та відсутність у податкового органу інших первинних документів та обґрунтувань підтверджуючих відсутність у позивача прав на формування витрат за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «Петерсен енд партнерс» суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Петерсен енд партнерс» мали реальний товарний характер.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з:

- ТОВ «Готель менеджмент», а саме, було надано послуги оренди приміщення в кількості 430 кв.м. для проведення конференції з метою розширення ринку збуту на території України та за її межами по препаратам репродуктивної групи, виробником яких є торгова марка Мерк Сероно (Німеччина), що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ІН-0001325 від 04.06.2011, наказом № А/38 від 04.04.2011, плановим кошторисом від 04.04.2011, фактичним кошторисом від 04.06.2011, програмою проведення конференції, звітом про проведення конференції від 04.06.2011;

- ТОВ «Лайт Тревел», а саме, було надано послуги оренди приміщення в кількості 94 кв.м. на 2 дні в період проведення науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сучасні технології в хірургії раку шлунково - кишкового тракту», що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку, на підтвердження отримання яких позивачем надано суду акт надання послуг № 69 від 06.05.2011, наказ про участь у конференції № А/39 від 11.04.2011, плановий кошторис від 11.04.2011, фактичний кошторис від 30.05.2011, програму проведення конференції, звіт про участь у конференції від 06.05.2011;

- ПП «Кологістик», а саме, було надано послуги з проживання та авіа перельоту на 21-у міжнародну конференцію РАРЧ «Репродуктивные технологии сегодня и завтра», на підтвердження надання яких позивачем надано суду акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000021 від 12.09.2011, наказ № А/108 від 03.09.2011, плановий кошторис від 03.09.2011, фактичний кошторис від 13.09.2011, програму проведення конференції, запрошення на конференцію, звіт про дослідження та вивчення суспільної думки;

- ПП «Аданіс-сервіс», а саме, було надано послуги оренди трьох приміщень в період проведення 12 з'їзду онкологів України, що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку, на підтвердження отримання яких позивачем надано суду копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 85 від 22.09.2011, № 86 від 2.09.2011, наказу про участь у конференції № 100 від 05.08.2011, планового кошторису від 05.08.2011, фактичного кошторису від 30.09.2011, плану проведення конференції, звіту про участь у з'їзді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 21 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (надалі - Закон України «Про рекламу») положення цієї статті не поширюються на рекламу лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.

Таким чином, реклама лікарських засобів, яка розповсюджується, зокрема, на конференціях, є особливим видом реклами лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, на яку не розповсюджуються обмеження встановлені Законом України «Про рекламу».

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктами «б» та «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких зокрема, віднесено витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу та винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 138.10.3 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів

Відповідно до підпунктів 138.12.1 та 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею; інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Відповідач, як на обґрунтування відсутності у позивача права на формування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Лайт Тревел», ПП «Кологістик», ТОВ «Готель менеджмент» та ПП «Аданіс-сервіс» посилався на те, що позивачем не надано всього переліку первинних документів щодо підтвердження правомірності формування витрат на участь у виставці, при цьому відповідачем жодним чином не обґрунтовано ототожнення виставки з конференцією чи обґрунтувань на підтвердження того, що позивач брав участь не в конференціях, а у виставках.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Петерсен енд партнерс», ТОВ «Лайт Тревел», ПП «Кологістик», ТОВ «Готель менеджмент» та ПП «Аданіс-сервіс», що підтверджує законність формування позивачем витрат по операціях з зазначеними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано зазначили, що посилання відповідача про завищення товариством показників у рядку 06.5 Декларації «Інші витрати» на суму 6 894 550,00 грн., яке виникло через здійснену позивачем передоплату за медичні засоби, оплата за які проводилась в іноземній валюті, не знайшли свого документального підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду першої інстанції та частково апеляційного суд, якими скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000012203 від 02.01.2013 та № 0001211705 від 08.10.2012.

Зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 зроблено при помилковому трактуванні вказаних норм законодавства, що призвело до винесення частково неправильного рішення.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 226, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм» задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі № 826/2617/13-а в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 та відмови у задоволенні позову в цій частині - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013 у справі № 826/2617/13-а в цій частині залишити в силі.

3. В решті Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі № 826/2617/13-а залишити без змін.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм» (ЄДРПОУ 32657310) судові витрати у розмірі 3 899,00 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять гривень).

5. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, лише в частині прийнятого нового рішення.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна