Постанова

від 13.08.2013 по справі 826/2617/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2617/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Ганечко О.М., Троян Н.М., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Борисова І.І., представників позивача - Нивчика А.С., Шматка О.Ю., Рубан Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання нечинним рішення ДПС України, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби України (далі - відповідачі), в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.10.2012 року № 0005232203, № 0001211705 та від 02.01.2013 року № 0000012203;

- визнати нечинним рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 року про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм» задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 та від 02.01.2013 року № 0000012203.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції в частині визнання скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.10.2012 № 0001211705 - скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сона-Фарм» є юридичною особою, зареєстрованою 14.10.2003 року Солом'янською районною державною адміністрацією в м. Києві.

У період з 16.08.2012 року по 13.09.2012 року, службовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сона-Фарм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 20.09.2012 року № 6065/22-0317/32657310, в якому встановлено порушення позивачем вимог - п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 1 ст. 139, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138,пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153, пп. «б» пп. 164.2.17, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України .

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.10.2012 року:

- № 0005232203, яким ТОВ «Сона-Фарм» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 280 419,00 грн., у тому числі: 1 720 676,00 грн. - за основним платежем та 559 743,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001211705, яким ТОВ «Сона-Фарм» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у розмірі 84 770,00 грн., у тому числі: 67 816 грн. - за основним платежем та 16 954,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача, 10.12.2012 року ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 8355/10/12/12-114 (11203/7/12-114), у відповідності до якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.10.2012 року № 0005232203 було скасовано в частині визначення 91 046,00 грн. податку на прибуток і 22 761,50 грн. штрафної санкції.

На підставі акту № 6065/22-0317/32657310 від 20.09.2012 року та рішення ДПС у м. Києві № 8355/10/12/12-114 (11203/7/12-114) від 10.12.2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012203 від 02.01.2013 року, яким ТОВ «Сона-Фарм» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 660 611,00 грн., у тому числі: 1 629 630,00 грн. - за основним платежем та 536 981,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення від 18.02.2013 року № 2457/6/10-2115, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.10.2012 року № 0005232203 та № 0001211705, з урахування рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013 року 0000012203) - без змін.

Позивач не погоджуючись із зазначеними рішення звернувся до суду в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.10.2012 року № 0005232203, № 0001211705 та від 02.01.2013 року № 0000012203 та визнати нечинним рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 року про результати розгляду скарги.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З аналізу змісту рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 року про результати розгляду повторної скарги вбачається, що саме по собі вказане рішення не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а отже і не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначеного рішення нечинним не виникають, а тому вимога позивача про визнання нечинним рішення ДПС України № 2457/6/10-2115 від 18.02.2013 року про результати розгляду повторної скарги є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.10.2012 року № 0005232203, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ДПС в м. Києві № 8355/10/12-114 від 10.12.2012 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.10.2012 року № 0005232203 було скасовано в частині 91 046,00 грн. податку на прибуток та 22 761,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), в зв'язку з чим, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012203 02.01.2013 року, яким ТОВ «Сона-Фарм» було визначено зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1, п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, у випадку зменшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання визначеного в податковому повідомленні-рішенні, таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 0005232203 від 08.10.2012 року було відкликаним, а тому вимога про його скасування до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 02.01.2013 року № 0000012203, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою відображених у рядку 05 Декларацій «Витрати від операційної діяльності» показників за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 98 546 633 грн. було встановлено, що на формування цих показників мало вплив відображення позивачем операцій з придбання лікарських та косметичних засобів, послуг організації участі у медичних конференціях, послуг сертифікації, зв'язку, реклами, та комісій, нарахованих на вартість об'єктів фінансового лізінгу, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року в сумі 98 546 633 грн. (на підставі журналу-ордеру, відомості по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», договорів купівлі-продажу, рахунків-фактури, прибуткових накладних, ВМД, актів виконаних робіт, банківських виписок, відомостей валових витрат) було встановлено завищення задекларованих «Сона-Фарм» показників у рядку 05 Декларацій «Витрати від операційної діяльності» у сумі 83 333,33 грн., у тому числі: за II квартал 2011 року в сумі 83 333,33 грн., а саме: ТОВ «Сона-Фарм» віднесено до складу валових витрат від постачальника ПП «Сервітекс», актів виконання робіт, надання послуг, які оформлені неналежним чином.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 , рахунок 70 «Доходи від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

Таким чином, на рахунку 70 підлягають відображенню доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу, а отже на зазначеному рахунку не можуть бути відображені суми, які в податковому обліку будуть віднесені до витрат операційно діяльності.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 949 за квітень 2011 року - грудень 2011 року, витрати по постачальнику ПП «Сервітекс» у розмірі 100 000,00 грн. позивачем були відображені за дебетом 949 по статті витрат «Інші послуги без ВВ» та не були включені до складу податкових витрат.

Відповідно до декларації позивача з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року та пояснення до рядка 05 «Витрати операційної діяльності», показнику рядку 05 Декларації дорівнює показник рядка 05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», витрати за яким в бухгалтерському обліку обліковуються позивачем за рахунком 902 «Собівартість реалізованих товарів».

З огляду на те, що у рядку 05 декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року позивачем було відображено лише показник рядка 05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», які обліковуються позивачем на рахунку 902, у той час, як витрати по постачальнику ПП «Сервітекс» у розмірі 100 000,00 грн. позивачем відображені за дебетом 949 по статті витрат «Інші послуги без ВВ» та не включені до складу валових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Сона-Фарм» витрати по постачальнику ПП «Сервітекс» не були відображені в рядку 05 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а тому відповідач дійшов хибного висновку про завищення позивачем валових витрат на 83 333,33 грн.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що 22.04.2012 року між ТОВ «Сона-Фарм» та ТОВ «Петерсен енд партнерс» було укладено договір № 23-04 про надання послуг з підбору персоналу, відповідно до якого ТОВ «Сона-Фарм» доручає, а ТОВ «Петерсен енд партнерс» зобов'язується здійснити комплекс послуг з пошуку та підбору персоналу, відопвідно до внутрішніх стандартів ТОВ «Петерсен енд партнерс», на посаду - «Директор з продажу та маркетингу» відповідно до вимог ТОВ «Сона-Фарм», викладених у Додатку 1 до цього Договору, а ТОВ «Сона-Фарм» зобов'язується оплатити надані ТОВ «Петерсен енд партнерс» послуги у строк та на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього.

Факт виконання сторонами договору № 23-04 про надання послуг з підбору персоналу від 22.04.2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами б/н від 28.04.2012 року, б/н від 05.06.2012 року, б/н від 27.06.2012 року, відповідно до яких було здійснено детальний моніторинг відповідного ринку працюючих, проведення відбору кандидатів, створення та надання скороченого списку кандидатів за результатами відповідного відбору, а також організація проведення співбесіди кандидатів а відбір позивачем відповідного кандидата.

У липні 2012 року було складено розрахунок гонорару, відповідно до якого фінальним кандидатом на посаду директора з продажу та маркетингу було обрано ОСОБА_9.

В обґрунтування доводів щодо відсутності у ТОВ «Сона-Фарм» права на формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Петерсен енд партнерс» апелянт посилається на те, що остаточний акт виконання робіт було підписано 27.06.2012 року, а відповідного кандидата було працевлаштовано лише 01.08.2012 року, у зв'язку з чим відсутній логічний зв'язок між первинними документами та часовими показниками виконання умов договору.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги дані доводи апелянта з огляду на те, що проміжок часу між підписанням остаточного акту виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Петерсен енд партнерс» та виданням відповідного наказу щодо працевлаштування відібраного кандидата був зумовлений необхідністю оформлення дозволу на працевлаштування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з 04.07.2012 року по 13.07.2012 року позивачем були отримані: довідка про сплату працедавцем передбачених законодавством податків та зборів № 12581/10/15-129 від 09.07.2012 року, довідка про відсутність у роботодавця заборгованості перед ФЗДСС № 3921 від 13.07.2012 року, довідка про відсутність заборгованості перед Пенсійним фондом України № 8018/0.3 від 11.07.2012 року.

13 липня 2012 року позивачем до Київського міського центру зайнятості було подано заяву № 183 від 13.07.2012 року з додатками щодо видачі дозволу на працевлаштування громадянки Угорської республіки ОСОБА_9 на 12 місяців на посаді «Директор з продажу та маркетингу».

20 липня 2012 Київським міським центром зайнятості ТОВ «Сона-Фарм» видано дозвіл № 47202 на працевлаштування громадянки Угорщини ОСОБА_9 на посаді «Директор з продажу та маркетингу».

Наказом ТОВ «Сона-Фарм» № К/73 від 01.08.2012 року ОСОБА_9 призначено на посаду директора з продажу та маркетингу з 01.08.2012 року та заявою-повідомленням № 196 від 01.08.2012 року Київський міський центр зайнятості повідомлено про те, що ОСОБА_9 приступила до виконання обов'язків Директора з продажу та маркетингу .

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що одразу після підписання остаточного акту про виконання робіт за договором № 23-04 від 22.04.2012 року ТОВ «Сона-Фарм» було здійснено розрахунок гонорару та розпочався процес оформлення відповідних документів для отримання дозволу на працевлаштування громадянки Угорщини ОСОБА_9, після чого і був виданий наказ про призначення останньої на посаду директора з продажу та маркетингу.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Сона-Фарм» та ТОВ «Петерсен енд партнерс» мали реальний товарний характер.

Також, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Сона-Фарм» мало правовідносини з:

- ТОВ «Готель менеджмент», а саме, було надано послуги оренди приміщення в кількості 430 кв.м. для проведення конференції з метою розширення ринку збуту на території України та за її межами по препаратам репродуктивної групи, виробником яких є торгова марка Мерк Сероно (Німеччина), що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ІН-0001325 від 04.06.2011 року, наказом № А/38 від 04.04.2011 року, плановим кошторисом від 04.04.2011 року, фактичним кошторисом від 04.06.2011 року, програмою проведення конференції, звітом про проведення конференції від 04.06.2011 року;

- ТОВ «Лайт Тревел», а саме, було надано послуги оренди приміщення в кількості 94 кв.м. на 2 дні в період проведення науково - практичної конференції з міжнародною участю «Сучасні технології в хірургії раку шлунково - кишкового тракту», що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку, на підтвердження отримання яких позивачем було надано акт надання послуг № 69 від 06.05.2011 року, наказ про участь у конференції № А/39 від 11.04.2011, плановий кошторис від 11.04.2011 року, фактичний кошторис від 30.05.2011 року, програму проведення конференції, звіт про участь у конференції від 06.05.2011 року;

- ПП «Кологістик», а саме, було надано послуги з проживання та авіа перельоту на 21-у міжнародну конференцію РАРЧ «Репродуктивные технологии сегодня и завтра», на підтвердження надання яких позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000021 від 12.09.2011 року, наказ № А/108 від 03.09.2011 року, плановий кошторис від 03.09.2011 року, фактичний кошторис від 13.09.2011 року, програму проведення конференції, запрошення на конференцію, звіт про дослідження та вивчення суспільної думки;

- ПП «Аданіс-сервіс», а саме, було надано послуги оренди 3-х приміщень в період проведення 12-го з'їзду онкологів України, що затверджено МОЗ України та національним інститутом раку, на підтвердження отримання яких позивачем надано суду копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 85 від 22.09.2011 року, № 86 від 2.09.2011 року, наказу про участь у конференції № 100 від 05.08.2011 року, планового кошторису від 05.08.2011 року, фактичного кошторису від 30.09.2011 року, плану проведення конференції, звіту про участь у з'їзді.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно пп. «б» та пп. «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких зокрема, віднесено витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу та винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів

Положеннями пп. 138.12.1, пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею; інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Отже, враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «Сона-Фарм» та контрагентами ТОВ «Петерсен енд партнерс», ТОВ «Лайт Тревел», ПП «Кологістик», ТОВ «Готель менеджмент» та ПП «Аданіс - сервіс» колегія суддів приходить до висновку, що у позивача було право на формування валових витрат по операціях із зазначеними контрагентами.

Також, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що позивачем здійснювалась попередня оплата за товар в іноземній валюті, в зв'язку з чим, останнім було завищено валові витрати на 6 894 550,00 грн., оскільки як вбачається з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 632 та довідки про виконання імпортних контрактів, підписаної представниками позивача та ГДПРІ Зінченко Р.В., у період з 16.08.2012 року по 13.09.2012 року обліковувалась заборгованість в розмірі 1 0140390,05 грн.

Отже, з огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 02.01.2013 року № 0000012203 підлягає скасуванню.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 08.10.2012 року № 0001211705, з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Сона-Фарм» не оподатковано додаткове благо та інші доходи у вигляді туристичної поїздки до Туреччини (с. Лара, м. Анталія, отель «Rixos Lares») у період з 21.01.2012 року по 28.01.2012 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 67 816,00 грн.

Так, 23.12.2011 року між ТОВ «Сона-Фарм» та ТОВ «Пегас Туристик» було укладено договір № 1 про туристичне обслуговування від 23.12.2011 року, відповідно до якого, ТОВ «Пегас Туристик» за плату зобов'язується забезпечити надання основних та додаткових (у випадку їх замовлення) туристичних послуг (туристичний продукт - організування ділової поїздки у формі проведення виїзного тренінгу) для групи осіб за замовлення (заявкою) ТОВ «Сона-Фарм».

Згідно п. 3 договору, оплата продукту здійснюється у національній валюті України за комерційним курсом на день виставлення рахунку згідно графіку, а саме: до 28.12.2011 року - оплата основних туристичних послуг у розмірі 50 %, до 11.01.2012 року - оплата основних туристичних послуг та додаткових послуг у розмірі 100 %.

На виконання умов договору № 1 про туристичне обслуговування, TOB «Сона-Фарм» перерахувало ТОВ «Пегас Туристик» кошти на загальну суму 258 933,00 грн.

Відповідно до наказу TOB «Сона-Фарм» № В/8 від 20.01.2012 року поїздка до Туреччини 51 фізичної особи (з яких, 47 осіб - працівники ТОВ «Сона-Фарм» та 4 особи (ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16), які не перебувають у трудових відносинах з TOB «Сона-Фарм» ) терміном з 21.01.2012 року по 28.01.2012 року було оформлено як відрядження.

31 січня 2012 року працівникам TOB «Сона-Фарм» (47 осіб), згідно авансових звітів, було компенсовано добові витрати за відрядження до Туреччини за період з 21.01.2012 року по 28.01.2012 року на загальну суму 149 600,00 гривень.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закону № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частин 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Положенням п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. «а» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: 138.10.4. інші операційні витрати, що включають, зокрема: витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати (пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року № 362), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658 (далі - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно п. 1 розділу ІІІ Інструкції, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98.

Згідно пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 163.1. ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (пп. 164.2.11, пп. «б» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Згідно п. 164.3 ст. 164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування «гнпслюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

З матеріалів справи, зокрема з наказу ТОВ «Сона-Фарм» від 07.12.2011 року № А/124, вбачається, що поїзда до Туреччини організовується у зв'язку з виробничою необхідністю, підведенням підсумків роботи 2011 року та формування задач на 2012 рік.

На думку колегії суддів, за своєю суттю підведення підсумків роботи та формування задач є звичайною виробничою нарадою, яка проводиться за місцем розташування та здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання у відповідності до задач, які визначаються керівним органом (керівником) та виконуються певними структурними підрозділами

При цьому, позивачем не надано обґрунтувань проведення виробничої наради ТОВ «Сона-Фарм» в Туреччині з 21.01.2012 року по 28.01.2012 року та не надано документального підтвердження щодо зв'язку поїздки 51 фізичної особи до Туреччини.

Також, позивачем на надано первинних документів, в яких затверджено технічне завдання, визначена мета поїздки та очікувані результати, з урахуванням діяльності, яку здійснює ТОВ «Сона-Фарм» (торгівля фармацевтичними препаратами).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 121 КЗпП, у відрядження направляють тільки працівників підприємства.

Разом з цим, 4 особи (ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16), поїздка яких до Туреччини була оформлена наказом ТОВ «Сона-Фарм» як відрядження, у трудових відносинах з TOB «Сона-Фарм» не перебували та не перебувають.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що поїздка до Туреччини 51 фізичної особи, з яких, 47 осіб - працівники ТОВ «Сона-Фарм» та 4 особи (ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16), які не перебувають у трудових відносинах з TOB «Сона-Фарм»), не пов'язана з господарською діяльністю ТОВ «Сона-Фарм», не є службовим відрядженням за кордон та носить суто туристичний характер.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апелянта про заниження ТОВ «Сона-Фарм» податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 67 816,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 та ухвалення в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 слід відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позову вимогу ТОВ «Сона-Фарм» про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 року № 0001211705 залишити без задоволення.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова О.М. Ганечко Н.М. Троян

Повний текст постанови складено та підписано 19.08.2013 року

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Ганечко О.М.

Троян Н.М.