Постанова

від 22.04.2013 по справі 33/25

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 33/25

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" на рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року

у справі № 33/25 господарського суду Донецької області

за позовом приватного підприємства "Югдонмонтаж"

до приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь"

про стягнення заборгованості у сумі 144 770,59 грн., інфляційних втрат в сумі 24 321,46 грн., 3% річних у сумі 8 317,37 грн.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року приватне підприємство "Югдонмонтаж" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь", просило стягнути заборгованість за виконані підрядні роботи в розмірі 144 770,59 грн., 24 321,46 грн. інфляційних втрат, 8 317,37 грн. 3% річних та покласти на відповідача судові витрати (т. 1, а.с. 2-3).

Позовні вимоги мотивовано несплатою відповідачем робіт, виконаних приватним підприємством "Югдонмонтаж".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2011 року провадження у справі № 33/25 зупинялось до отримання результату розгляду справи № 33/75пд господарського суду Донецької області (т. 1, а.с. 49).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2012 року (суддя Сич Ю.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року (головуючий Зубченко І.В., судді Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.) (т. 1, а.с. 98-101) та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Євсіков О.О.) (т. 1, а.с. 123-126) повернуто без розгляду позовну заяву відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про визнання недійсним правочину, укладеного між закритим акціонерним товариством "АзовЕлектроСталь" та приватним підприємством "ЮГДОНМОНТАЖ" щодо робіт з установки воріт у корпусі № 13, оформленим актом № б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (а.с. 61-62).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2012 року відповідача - закрите акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" замінено його правонаступником - приватним акціонерним товариством "АзовЕлектроСталь" (т. 1, а.с. 147).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2012 року (головуючий Сич Ю.В., судді Осадча А.М., Соболєва С.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року (головуючий Діброва Г.І., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) (т. 2, а.с. 61-63) позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" 144 770,59 грн. основного боргу, 24 321,46 грн. інфляційних втрат, 8 317,37 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 23-25).

Оскаржені судові акти мотивовано несплатою приватним акціонерним товариством "АзовЕлектроСталь" вартості робіт, виконаних позивачем по встановленню воріт.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 2, а.с. 70-73).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2013 року (т. 2, а.с. 68-69).

У судове засідання 22.04.2013 року представники позивача - приватного підприємства "Югдонмонтаж", відповідача - приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - приватного підприємства "Югдонмонтаж", відповідача - приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було виконано будівельні роботи з встановлення воріт корпусу 13 закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь", а відповідачем у добровільному порядку прийнято зазначені роботи вартістю 144 770 грн. 59 коп. за актом № б/н за листопад 2008 року, що підтверджено без заперечень та зауважень підписами представників сторін на зазначеному акті та скріпленими відбитками печаток підприємств обох сторін (т. 1, а.с. 9-15).

Позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок-фактуру № 12 від 03.03.2009 року, де у графі "найменування" зазначено "за виконані роботи зі встановлення воріт корпусу № 13 згідно акту приймання виконаних робіт за листопад 2008р." на суму 144 770 грн. 59 коп.

Зазначений рахунок-фактуру відповідач отримав 11.03.2009 року, однак, не оплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення приватного підприємства "Югдонмонтаж" з відповідним позовом.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 2 ст. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2011 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року відмовлено у задоволенні позову закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" до приватного підприємства "Югдонмонтаж" про визнання недійсним правочину відносно робіт з установки воріт у корпусі №13, оформленого актом № б/н приймання виконаних робіт за листопад 2008 року, довідкою вартості виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (т. 1, а.с. 51-52, 53-57).

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши вказаний правочин, дійшли висновку, що він за своєю правовою природою підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача з 19.03.2009 року виник обов'язок з оплати за виконані роботи на підставі акту № б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року в сумі 144 770,59 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене правильним є висновок судів попередніх інстанцій про застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок боргу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обгрунтованість заявлених вимог.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 33/25 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков