Рішення

від 19.03.2013 по справі 39/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2013р. Справа № 39/253

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Колесник Р.М., Говорун О.В.

при секретарі Чергинець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк:

про: стягнення заборгованості по оплаті поставленої (відвантаженої) продукції та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання в сумі 197 410,06 гривень

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк:

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ

про: стягнення штрафу за невиконання умов договору в сумі 313142,60гривень

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) : Шинкаренко О.І. - за довіреністю;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35375227, Донецька область, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Гронзенська, буд.19, п/р 26008001317191 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ (код ЄДРПОУ 32645153, м. Київ, вул. Марини Раскової,11, корп. А, оф. 708, п/р 26008229267 в ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІПН №326451505678, свідоцтво платника ПДВ 100344037) суму грошових коштів, завданих невиконанням грошового зобов'язання в розмірі 197 410,06гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивачем представлено копії: дилерського договору б/н від 05.01.2009р., видаткові накладні №ВК-0001653 від 14.12.2010р., №ВК-0001654 від 14.12.2010р., №ВК-0001767 від 27.12.2010р., №ВК-0001765 від 27.12.2010р., №ВК-0000069 від 21.01.2011р., №ВК-0000068 від 21.01.2011р., №ВК-0000118 від 01.02.2011р., №ВК-0000181 від 17.02.2011р., №ВК-0000182 від 17.02.2011р., №ВК-0000238 від 04.03.2011р.

Ухвалою від 31.01.2012 р. господарським судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято подану в порядку ст. 60 ГПК України зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ про стягнення суми штрафу 313142,60гривень, нарахованого на підставі п.17.6. Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем п.п.5.2.,5.3. Договору в частині встановлених обмежень по розповсюдженню постачальником продукції на території дилера.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 06 лютого 2012р. справу призначено до колегіального розгляду.

13.02.2012р. відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, вважав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», порушено умови п.17.10 ст.17 та ст.20 Дилерського договору б/н від 05.01.2009р., що прямо передбачають здійснення досудового порядку вирішення спорів та розгляду претензій сторін щодо неналежного виконання чи невиконання договірних зобов'язань шляхом проведення переговорів та у претензійному порядку, крім того 16.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», направило позивачеві лист за вих. № 427, яким повідомило про припинення договору 21 грудня 2010року. Зазначений лист був одержаний позивачем, при цьому заперечень чи претензій щодо розірвання та припинення Договору в порядку, визначеному ст. 21 Договору та ст. 11 ГПК України, позивач відповідачеві не надіслав. Зауважив, що видаткові накладні, що додані позивачем до зустрічного позову за переліком з номеру 8 по 60 включно, датовані 2011р. не є доказом порушення відповідачем умов договору, оскільки відвантаження товарів за ними відбулося після припинення Дилерського договору б/н від 05.01.2009р., а не під час його дії, і на момент відвантаження товарів відповідач не мав жодних договірних зобов'язань перед позивачем. а зазначені письмові докази зібрані та подані відповідачем неправомірно, на порушення встановлених майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОБАС» на комерційну таємницю, а також в порядку вчинення дій, які визначається законом як недобросовісна конкуренція.

Представник позивача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ через канцелярію суду на виконання ухвали суду від 20.12.2012р. надав: видаткові накладні: ВК-0000161, ВК-0000164, ВК-0000208, ВК-0000216, ВК-0000263, ВК-0000271, ВК-0000272, ВК-0000273, ВК-0000321, ВК-0000348, ВК-0000349, ВК-0000350, ВК-0000353, ВК-0000357, ВК-0000381, ВК-0000389, КВ-0000404, ВК-0000409, ВК-0000419, ВК-0000429, ВК-0000430, ВК-0000434, ВК-0000433, ВК-0000464, ВК-0000465, ВК-0000477, ВК-0000503, ВК-0000506, ВК-0000507, ВК-0000508, ВК-0000509, ВК-0000510, ВК-0000529, ВК-0000541, ВК-0000558, ВК-0000574, ВК-0000609, ВК-0000637, ВК-0000706, ВК-0000709, ВК-0000731, ВК-0000732, ВК-0000734, ВК-0000741, ВК-0000758, ВК-0000795, ВК-0000894, ВК-0000904, ВК-0000923, ВК-0001008, ВК-0001010, ВК-0001011, ВК-0001051, ВК-0001072, ВК-0001087, ВК-0001088, ВК-0001103, ВК-0001153, ВК-0001183, ВК-0001201, ВК-0001202, ВК-0001222, ВК-0001223, ВК-0001219, ВК-0001376, ВК-0001377, ВК-0001401, ВК-0001428, ВК-0001433, ВК-0001458, ВК-0001473, ВК-0001474, ВК-0001486, ВК-0001581, ВК-0001010, ВК-0001582, ВК-0001533, ВК-0001563, ВК-0001564, ВК-0001565, ВК-0001566, ВК-0001654, ВК-0001653, ВК-0001765, ВК-0001767, ВК-0000068, ВК-0000069, ВК-0000118, ВК-0000181, ВК-0000182, ВК-0000238, довіреності №№ 74, 65, 52, 47, Д000000038, Д000000031, Д000000029, Д000000025, Д000000023, Д000000020, Д000000016, Д000000014, Д000000015, Д000000011, Д000000010, 81,87,88,10.11,16, 22.23,34, виписку банку по рахунку №26008229267 з 28.04.2010р. до 30.11.2011р., акт звірки взаємних розрахунків за вересень 2010р.; на виконання ухвали суду від 12.02.2013р. надав: WIKA Каталог продукції, акт звірки взаємних розрахунків б/н, витяг з Реєстру отриманих та податкових накладних б/н, податкові накладні: №№56,102,71,117,20,102,29,14,104,111,26,131,142,76,77,78,87,1/1,49,50,438,135,136,137,28,45/1,46,47,54,64,71,79,89,94,111,112,113,25,26,29,76,78,79,80,81,82,106,125,3,10,11,12,13,48,82,122,134,135,168,169,145,62,63,82,83,84,85,108,128,135,8,37/1,39/1.55,96,130,131,2,3,25,72,93,94/1,94,124,96,94,93,33,94; на виконання ухвали суду від 12.02.2013р. надав докази відвантаження товарів, сум коштів, сплачених відповідачем: сертифікат серії В №004877, серії А №006528, серії В №004884, серії А №006701, рахунок-фактура №2-180310/1, рахунок-фактура №1-190410/3, рахунок-фактура №1-194010, №4-110310/1, №1-280410/1, №1-170510/1, №2-150310/5, №1-140410/4, №1-200410/2, №ВК-0000001, №2-041209, №2-080210/4, №2-250210/1, №2-240310, №2-260210/1, №1-020410/1, №1-140410/3, №1-150310/4, 1-190510/1, №1-27052010, №2-310510/3, №1-290410/1, №2-24062010/1, 2-150610/1, №2-310510/4, №2-3010510/5, №2-30105010/6, №2-250610/6, №2-230610/1, №2-250610/2, №2-190710/1, №2-110810/1, №2-020810/2, №2-070710/3, 32-070710/2, №2-150710/3, №2-310810/3, №2-230710/2, №2-120810/3, №2-310810/4, №2-220710/2, №2-160810/5, №2-090910/2, №2-281010/А, №2-130910/4, №2-130910/5, №2-160910/3, №7-300710/1, №7-110810/1, №2-090810/2, №2-090910/3, №2-130910/6, №2-270910/4, №2-270910/3, №2-280910/1, №2-141010/6, №2-171210/1.

13.02.2012р. від позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД» через канцелярію суду у порядку ст. ст. 22, 58 ГПК України було подано доповнення до позовної заяви, згідно якої просив господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35375227, Донецька область, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Гронзенська, буд.19, п/р 26008001317191 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ (код ЄДРПОУ 32645153, м. Київ, вул. Марини Раскової,11, корп. А, оф. 708, п/р 26008229267 в ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІПН №326451505678, свідоцтво платника ПДВ 100344037) суму грошових коштів, завданих невиконанням грошового зобов'язання в розмірі 197 410,06 грн., визнати недійсним умови п.5.2. та 5.3. статті 5, п.17.6. ст.17 Дилерського договору б/н від 05.01.2009р., укладеного між користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП» 05 січня 2009р.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 №02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову -це зміна фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 № 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК ) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості по оплаті поставленої (відвантаженої) продукції та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання в сумі 197 410,06 гривень.

В заяві про доповнення до позовних вимог по справі № 39/253 позивачем, окрім вимоги про стягнення заборгованості, заявлені вимоги про визнання недійсним п.5.2. та 5.3. статті 5, п.17.6. ст.17 Дилерського договору б/н від 05.01.2009р.

Отже, у поданої до суду заяви про доповнення до позовних вимог до суду заявлено додаткові вимоги та змінено матеріально-правові вимоги і фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що за змістом норми ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива.

Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

За таких обставин, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35375227, Донецька область, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Гронзенська, буд.19, п/р 26008001317191 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ (код ЄДРПОУ 32645153, м. Київ, вул. Марини Раскової,11, корп. А, оф. 708, п/р 26008229267 в ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІПН №326451505678, свідоцтво платника ПДВ 100344037) суму грошових коштів, завданих невиконанням грошового зобов'язання в розмірі 197 410,06гривень.

Ухвалою суду від 24.04.2012р. провадження по справі № 39/253 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено до розгляду пов'язаною з нею справи №5006/20/8/2012р.

У зв'язку з закінченням розгляду справи № 5006/20/8/2012 провадження у справі № 39/253 поновлено.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35375227, Донецька область, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Гронзенська, буд.19, п/р 26008001317191 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ (код ЄДРПОУ 32645153, м. Київ, вул. Марини Раскової,11, корп. А, оф. 708, п/р 26008229267 в ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІПН №326451505678, свідоцтво платника ПДВ 100344037) суму грошових коштів, завданих невиконанням грошового зобов'язання в розмірі 197 410,06гривень, визнати недійсним умови п.5.2. та 5.3. статті 5, п.17.6. ст.17 Дилерського договору б/н від 05.01.2009р., укладеного між користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП» 05 січня 2009р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, письмового відзиву на позов не представив, тому відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

05.01.2009 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКА Прилад» (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП» (Дилер), укладено договір дилерський договір б/н.

Згідно даного Договору Постачальник прийняв на себе зобов'язання виготовлювати та передавати у власність Дилера, а Дилер зобов'язався приймати та оплачувати отриману продукцію в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Під продукцією згідно з п. 2.3 Договору сторони визначили засоби вимірювання тиску та температури, що виготовляються Постачальником.

Одночасно з передачею продукції Постачальник передає Дилеру права та обов'язки з поширення на території України продукції Постачальника (п. 2.1 Договору).

Порядок поставки та приймання продукції визначений розділами 10, 12 Договору.

Згідно з п. 10.1 Договору поставка продукції здійснюється Постачальником на склад, зазначений Дилером у заявці чи зі складу Постачальника, якщо в заявці дилера зазначено про самовивіз.

Приймання продукції на умовах самовивозу згідно з п. 12.2 Договору здійснюється уповноваженим представником Дилера, який пред'явив належним чином оформлену довіреність, яка залишається у Постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (абз. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Згідно з п. 10.4 Договору зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту поставки продукції на склад, зазначений Дилером, або з моменту надання продукції Дилеру на складі Постачальника при самовивозі та підписання товарної накладної (п. 10.4 Договору).

Продукція вважається отриманою Дилером з моменту підписання накладної про приймання товару на складі Постачальника при відвантаженні Продукції самовивозом або на складі Дилера при доставці товару силами Постачальника (п. 10.5 Договору).

Перехід ризиків та права власності на Продукцію від Постачальника до Дилера здійснюється в момент здачі Продукції під відповідальність першого перевізника чи з моменту підписання уповноваженим представником Дилера товарної накладної.

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних, позивач на виконання умов Договору у період з березня 2010 р. по березень 2011 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 917373,20грн. (з урахуванням знижки).

Продукцію відповідачем прийнято, про що свідчить підпис представників останнього на вказаних накладних в графі «отримав». Повноваження осіб відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача закріплені довіреностями на спірні партії продукції, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Представлені позивачем видаткові накладні не містять посилання на дилерський договір б/н від 05.01.2009 р. Одночасно, як стверджує позивач, в наданих суду поясненнях, поставка продукції згідно вказаних видаткових накладних відбувалася саме в межах дилерського договору б/н від 05.01.2009 р., інших правовідносин з поставки продукції між сторонами у спірний проміжок часу не існувало. Доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовуються.

Господарський суд також приймає до уваги, що згідно зі ст. 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту ст.ст. 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Товар відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому ст.ст. 688, 690 ЦК України порядку на відповідальне зберігання, суду не представлено.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару у кількості 917373,20грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов цього Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків за Договором визначений розділом 14 Договору.

Згідно з п. 14.4 Договору розрахунки за поставлений згідно з даним договором товар здійснюються протягом 180 днів після отримання товару дилером шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач в порушення умов Договору, положень ст.ст. 525, 526, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у визначений договором строк в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 195847,31грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 195 847,31грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 195 847,31грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

При надані оцінки листу ТОВ «ВІКА Прилад» про закінчення строку дії дилерського договору б/н від 05.01.2009 р. господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 21.1 Договору передбачено, що Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р.

Згідно обумовленого п. 21.2 Договору порядку пролонгації договору, останній буде вважатися таким, що пролонгований на тих же умовах на строк 1 (один) рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати останній (договір).

Разом з тим, положеннями п. 21.7 Договору визначено, що у випадку, якщо на момент закінчення чергового строку дії цього Договору та наявності заяви однієї зі сторін про небажання продовжувати подальші договірні відносини (чи припинення цього Договору за взаємною згодою сторін чи з інших підстав, передбачених цим Договором) не виконані які-небудь взаємні зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань та проведення остаточних розрахунків.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач протягом 2011 року продовжував поставку продукції відповідачу, в свою чергу відповідач мав невиконані перед позивачем грошові зобов'язання з оплати вартості переданої продукції.

Одночасно, в силу ст. 525 ЦК України, п.п. 1,7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (п. 2 ст. 598 ЦК України).

Отже, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Право продавця на відмову від договору купівлі-продажу визначені ст.ст. 690, 692, 696 ЦК України та обумовлюється порушенням покупцем зобов'язань з оплати/прийняття товару. Умови ж п. 19.1 Договору визначають випадки дострокового розірвання договору з ініціативи Постачальника, право на яке (розірвання) реалізується Постачальником в порядку, передбаченому п. 21.4 Договору, з дотримання вимог ст. 653 ЦК України, ст. 188 ГК України. З урахування викладених положень ЦК України та умов Договору, а також враховуючи зміст листа -повідомлення № 427 від 16.11.2010 р., останній не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження реалізації постачальником права на односторонню відмову від договору.

Таким чином, на момент направлення/отримання відповідного повідомлення № 427 від 16.11.2010 р. відсутня вся сукупність обставин, з якими як умови договору так і норми чинного законодавства пов'язують припинення договірних зобов'язань за ініціативою однієї зі сторін (відмову в односторонньому порядку).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1464,83грн. - за період з 31.08.2011 р. по 30.11.2011 р. та інфляційні в сумі 97,92грн - за період з вересня по жовтень 2011 р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1 464,83грн. за період з 31.08.2011 р. по 30.11.2011 р., тобто за 91 день, зважаючи на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення інфляційних, то при здійсненні розрахунку господарським судом було враховано Рекомендації Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р. від 04.03.1997р., за змістом яких індекс інфляції за відповідний період визначається шляхом перемноження помісячних індексів інфляції, які складають відповідний період, між собою.

Згідно розрахунку суду сума інфляції складає 195,95гривень. Водночас, оскільки підстав для виходу за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України суд не вбачає, позов в цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 97,92грн.

Ухвалою від 31.01.2012 р. господарським судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято подану в порядку ст. 60 ГПК України зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА Прилад», м. Київ про стягнення суми штрафу 313142,60гривень, нарахованого на підставі п.17.6. Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем п.п.5.2.,5.3. Договору в частині встановлених обмежень по розповсюдженню постачальником продукції на території дилера.

Підставою для стягнення штрафу в розмірі 313142,60грн. позивачем за зустрічним позовом визначено порушення ТОВ «ВІКА Прилад» положень п.5.2, п.5.3. умов договору.

Оцінюючи вимоги позивача за зустрічним позовом господарський суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами правочин у розумінні ст. 628 ЦК України є змішаним договором, що вміщує в собі елементи договорів поставки, надання послуг, комісії та комерційної концесії, правове регулювання яких здійснюється відповідно до положень ст.ст. 655-694, 712, 901-907, 1011-1028, 1115-1129 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу визначеного ст. 509 ЦК України поняття зобов'язання останнє розуміється як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник передає Дилеру право бути представником продукції на території, зазначеній в п. 2.1 цього Договору.

У відповідності до обумовлених розділом 5 Договору зобов'язань постачальника останній не вправі займатися самостійним збутом продукції, зазначеній в п. 2.3 цього Договору на території діяльності дилера, зазначеної в п. 2.1 договору. У разі звернення безпосередньо до постачальника потенційних покупців, розташованих на території діяльності дилера, постачальник не веде з цими потенційними покупцями переговори безпосередньо і не укладає з ними договори, а направляє цих потенційних покупців до дилера для ведення переговорів і укладення договорів та зобов'язується більше ні з кім не укладати дилерські договори про просування продукції постачальника на території діяльності дилера (п.п. 5.2, 5.3 Договору).

За порушення прийнятих на себе зобов'язань, постачальник згідно з п. 17.6 Договору несе відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 50% від вартості продукції, реалізованої постачальником внаслідок порушень умов п.п. 5.2, 5.3 Договору.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов п.п. 5.2, 5.3 Договору здійснював реалізацію продукції іншим, окрім ТОВ «МЕТ ВТОР ГРУП», підприємствам, в підтвердження чого представив суду копії видаткових накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКА Прилад» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фобас» у період з 25.11.2010 р. по 31.05.2011 р.

Штрафними санкціями у відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порушенням зобов'язання в розумінні ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України на позивача покладено обов'язок долучити до матеріалів позовної заяви документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведений обов'язок позивача кореспондує з приписами ст. 33 ГПК України, згідно з якою обов'язок доказування покладається на сторону, яка посилається на певні обставини чи факти.

Доказами у справі за змістом ч. 1 ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування покладається на сторону, яка посилається на певні обставини чи факти.

З урахуванням викладеного саме на позивача за зустрічним позовом покладено обов'язок доведення обставин, з якими положення п. 17.6 Договору пов'язують право Дилера на застосування до Постачальника відповідальності у вигляді сплати штрафу.

Як зазначалося вище, згідно п. 5.3 Договору Постачальник не займається самостійним збутом продукції, зазначеній в п. 2.3 цього Договору на території діяльності дилера, зазначеної в п. 2.1 договору.

Виходячи зі змісту наведеного вище пункту визначальною умовою застосування положень п. 17.6 Договору є факт реалізації Постачальником іншим особам продукції на підставі укладених цивільно-правових угод, обумовленої сторонами в п. 2.3 Договору на території діяльності дилера, що зазначена у п. 2.1 Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору сторони визначили, що під Продукцією в цьому договорі слід розуміти засоби вимірювання тиску та температури, що виготовлені Постачальником, тобто ТОВ «ВІКА Прилад».

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні від 05.03.2013 р. зазначив, що не є виробником продукції, що були предметом спірних поставок, зазначивши, що дані види товарів виготовлюються WIKA Alexander Wiegand GmbH & Co. KG. В підтвердження викладених обставин представником до матеріалів справи були долучені паспорти та сертифікати відповідності засобів вимірювальної технічки затвердженому типу.

Крім того, господарський суд приймає до уваги, що з метою встановлення фактичних обставин щодо наявності між відповідачем за зустрічним позовом та ТОВ «Фобас» правовідносин з поставки обумовленої п. 2.3 Договору від 05.01.2009 р. продукції, в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України неодноразово викликалася посадова особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фобас». Проте, незважаючи на неодноразові вимоги суду посадова особа Товариства жодного разу в судове засідання не з'явилася, пояснень стосовно наявності будь-яких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД» у період дії дилерського договору б/н від 05.01.2009 р., починаючи з 05.01.2009 р. не надала.

Таким чином, зважаючи не закріплені ст. 34 ГПК України вимоги до засобів доказування, а також враховуючи зміст положень ст. ст.4-3, 33 ГПК України щодо змагальності сторін у доведені ними обставин, які покладені в основу заявлених ними вимог чи поданих заперечень, господарський суд доходить висновку, що останнім не доведено сукупності усіх юридичних фактів, з якими Договір пов'язує виникнення у Дилера права вимагати від Постачальника сплати штрафу.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова-комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ про стягнення суми штрафу в розмірі 313142,60 грн. слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем за зустрічним позовом клопотання про застування спеціального строку позовної давності до вимог, які випливають зі стягнення штрафних санкцій господарський суд зазначає, що за змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи, що позивачем не доведено суду з допомогою належних та допустимих доказів наявність свого порушеного права, заявлене клопотання про застосування строку позовної давності суд відхиляє.

Так само, з огляду на приписи ст. 27 ГПК України судом відхиляється клопотання відповідача за зустрічним позовом про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - WIKA Alexander Wiegand GmbH & Co. KG.

Судові витрати підлягають віднесенню на сторін в порядку, передбачено ст. 49 ГПК України.

Що стосується відшкодування витрат на оплату адвокатських послуг в розмірі 15000грн.00коп., за висновком суду відповідні витрати підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться суми судового збору, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем в порушення ст.ст. 33-34 ГПК України, незважаючи на неодноразові вимоги суду не представлено суду жодних доказів на підтвердження того, що ним, у зв'язку з розглядом даної справи були понесені витрати на оплату послуг адвоката.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова -комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА Прилад», м. Київ основний борг в сумі 195847,31 грн., 3% річних в сумі 1464,83грн., інфляційні в сумі 97,92грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3948,20грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова-комерційна фірма «МЕТ ВТОР ГРУП», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКА ПРИЛАД», м. Київ про стягнення суми штрафу в розмірі 313142,60 грн. - відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписано 25.03.2013р.

Головуючий суддя Н.С. Морщагіна

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.В. Говорун