Постанова

від 15.11.2006 по справі 3/233-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/233-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 листопада 2006 р.                                                                                   № 3/233-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Невдашенко Л.П. – головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року у справі № 3/233-06 Господарського суду Сумської області за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", м. Суми, про стягнення 300 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" –Потапчук Н.О. (дов. № 2530 від 26.10.2006 р.);

Ярема Р.Л. (дов. № 1808 від 01.08.2006 р.);

відповідача –ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"–Авдєєв Є.М. (дов. від 09.11.2006 р.);

встановив:

У квітні 2006 року позивач –Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" пред'явив у господарському суді позов до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"  про стягнення 300 000 грн.

Вказував,  що на підставі укладеного між ним та відповідачем договору на поставку продукції № 3383 від 3 квітня 2002 року, останній виготовив та поставив йому ротора до магістральних насосів: "Bingham" MSD 8х10х15 –1 шт.,  та MSD 8х6х10 –2 шт., загальна вартість яких становить 250 000 грн.

В березні-травні 2004 року в процесі експлуатації роторів в межах гарантійного терміну ним були виявлені приховані недоліки, які є наслідком конструктивних помилок у виборі матеріалу для виготовлення ущільнювачів роторів, що призвели до неможливості здійснення ремонту у розумні строки та  подальшого використання роторів. У зв'язку з чим ним були складені акти від 07.03.2004 р., від 10.03.2004 р. та від 21.05.2004 р. про вихід з ладу роторів, які були затверджені відповідачем.

Посилаючись на істотне порушення відповідачем  вимог щодо якості товару у господарському зобов'язанні, у якому одна сторона  належить до державного сектору економіки, та відмову від договору, позивач на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України та п.2 ст. 231 ГК України просив повернути йому сплачені по договору кошти  в сумі 250 000 грн. та стягнути на його користь з відповідача штраф у розмірі 20 % вартості неякісних товарів, а всього 300 000 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 5 червня 2006 року (суддя Левченко П.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на пропуск позивачем без поважних причин  річного строку позовної давності на звернення до суду та ненаданням доказів на підтвердження доводів про порушення відповідачем умов договору щодо якості поставленого товару.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року (колегія суддів у складі: Бухана А.І. –головуючого, Гагіна М.В., Шевель О.В.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав порушення судами вимог норм ст. 27, 34, 43 ГПК України та неправильного застосування ч.2 ст. 678 ЦК України, п.2 ст. 231 ГК України,  положень про перебіг строку позовної давності та передати справу на новий розгляд до  місцевого господарського суду.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем укладено договір № 3383 від 3 квітня 2002 року, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) виготовив та поставив позивачеві (замовнику), а позивач прийняв без застережень та оплатив  ротора  до магістральних насосів "Bingham" MSD 8х10х15 –1 шт.,  та MSD 8х6х10 –2 шт., загальна вартість яких становить 250 000 грн.

Згідно п. 3.1 вказаного договору приймання деталей роторів на відповідність вимогам технічної документації, зазначеної в додатках № 1 та № 2 до договору здійснюється на території постачальника повноважним представником замовника. Збирання та балансування роторів здійснюється замовником у відповідності з технічною документацією.

В п. 3.2 сторони визначили порядок приймання продукції у відповідності з Інструкціями № П-6, № П-7. У випадку виявлення невідповідності якості або нестачі продукції, виклик представників постачальника та заводу-виробника є обов'язковим.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з поставкою продукції неналежної якості, до врегулювання яких застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678- 681 ЦК України та п. 9 Інструкції № П-7.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частин 1, 5 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною 7 ст. 269 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч.8 ст. 269 ГК України).

В силу ч. 3 ст. 264 ГК України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що у процесі виготовлення  роторів відповідачем допущена конструктивна помилка у виборі матеріалів для ущільнювачів роторів та не були взяті до уваги реальні характеристики рідкого аміаку, що підлягав транспортуванню.

Відповідно до п. 9 Інструкції № П-7, акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання і збереження продукції.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що виготовлена відповідачем  відповідно до умов договору поставки продукція була прийнята позивачем без застережень щодо якості, позивач не довів при розгляді справи факту наявності виробничих прихованих недоліків та, вважаючи своє право порушеним, звернувся до суду  після закінчення перебігу шестимісячного терміну встановленого ст. 269 ГК України та річного терміну позовної давності, встановленого ст. 681 ЦК України.

Дані висновки суду грунтуються на матеріалах справи, відповідають встановленим судом обставинам та наведеним вимогам закону.

Так, згідно протоколу технічної наради по розгляду документації на ротори магістральних насосів від 2 липня 2002 року, акту перевірки та узгодження креслень до насосів, акта здачі-приймання продукції на відповідність вимогам технічної документації (т.1, а.с. 56, 58, 14), технічна документація на виготовлення роторів була узгоджена сторонами у договорі на стадіях проектування та виготовлення  відповідно до вимог п. 3.1 Договору № 3383 на поставку продукції.

Як вбачається зі змісту акту № 3 здачі-приймання деталей роторів від 23 грудня 2002 року (т.1, а.с. 15),  виготовлені відповідачем в повному обсязі у відповідності з специфікаціями деталі роторів були прийняті замовником остаточно без будь-яких зауважень.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відповідність поставленої відповідачем позивачеві продукції на стадії її прийняття замовником вимогам узгодженої сторонами технічної документації, зазначеної у додатках № 1 та № 2 до Договору поставки та безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем технічних умов виготовлення продукції, слід вважати правильними та такими, що грунтуються на матеріалах справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що вихід з ладу насосів роторів є наслідком порушення позивачем правил користування, а захисні кільця, виготовлені з матеріалу, що не передбачався технічною документацією до виготовлених ним насосів роторів, не  належить до виготовленої ним продукції.

Перевіряючи доводи та заперечення сторін на підставі наданих ними доказів, суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, надали належну правову оцінку документам, наданим позивачем, а саме: зведеному акту лабораторних досліджень Донецького інституту зварювальних технологій та відкритого акціонерного товариства "Точмаш" від 18 березня 2004 року (т.1, а.с. 32) та протоколу засідання розширеної  технічної ради від 25 березня 2004 року, які містять припущення щодо причин виходу з ладу роторів та висновки про потребу додаткових досліджень, та відхиляючи зазначені докази, правильно виходив з того, що вони не містять  будь-яких фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність обставин на яких грунтуються вимоги позивача про порушення відповідачем умов договору поставки щодо якості виготовленої відповідачем продукції та виникнення у останнього зобов'язання по поверненню сплачених позивачем коштів та суму штрафу за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи клопотань про призначення судово-технічної експертизи з метою встановлення причин виходу з ладу насосів роторів сторонами не заявлено.

За таких обставин, посилання  касаційної скарги на неповноту з'ясування судами обставин справи, слід залишити поза увагою, оскільки обов'язок доказування у господарському процесі покладено на сторін у справі.

Крім того, судами двох інстанцій визначено, що моментом виявлення позивачем прихованих недоліків поставленого  відповідачем товару є березень-травень 2004 року, оскільки у своїх актах огляду роторів від 07.03.2004 р., від 10.03.2004 р. та від 21 травня 2004 року (т.1, а.с.18-20), що не містять висновків щодо характеру прихованих недоліків та причин їх виникнення, складених  позивачем  без дотримання вимог п. 16-20, 24, 25, 29-31,33,37 Інструкції № П-7, позивач зазначав, що можливою причиною виходу з ладу насосів роторів є невідповідність вимогам креслень матеріалу ущільнювальних.

Як встановлено статтею 681 ЦК України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Спеціальний строк позовної давності в шість місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленого товару встановлено  статтею 269  ГК України для правовідносин, що виникають з поставки товарів неналежної якості.

Наведення положення правильно застосовані судами до врегулювання спірних правовідносин, які, як встановлено судами, виникли з поставки товару неналежної якості.

За таких обставин, висновки судів двох інстанцій про порушення позивачем вимог Інструкції № П-7 щодо складання актів про приховані недоліки, та про наявність підстав до відмови у задоволенні вимог позивача у зв'язку з пропуском ним без поважних причин  строку позовної давності є правильними.

Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судами положень закону про позовну давність та посилання на наявність підстав до обчислення цих строків з моменту остаточної відмови відповідача від виконання робіт по усуненню недоліків поставленої продукції листом від 25 серпня 2005 року (т.1, а.с. 43), а не з моменту встановлення недоліків продукції або з 1 лютого 2005 року, тобто дня проведення технічної наради, на якій представник відповідача погодився виконати ремонт роторів, - є безпідставними, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом під час розгляду справи у апеляційному провадженні,  зазначений протокол не містить посилань на визнання відповідачем вини у виникненні недоліків поставленої продукції і тому не може слугувати підставою до зупинення або переривання перебігу строку позовної давності, як  передбачено  ст. 263 та п.1 ст. 264 ЦК України.

Оскільки викладені в мотивувальній частині рішення суду припущення щодо причин виходу з ладу роторів насосів та про можливе порушення позивачем технічних умов їх експлуатації, а також посилання на зображення роторів на фотокартках наданих відповідачем, зроблені з порушенням вимог ст. 34, 43 ГПК України   про належність та допустимість доказів та про належну оцінку доказів, проте ці порушення не вплинули на правильність висновків судів попередніх інстанцій, що грунтуються на інших, встановлених з дотриманням наведених вимог закону обставинах, вказані порушення  процесуального законодавства не можуть слугувати підставами до скасування постановлених у справі рішень. А посилання касаційної скарги на вказані обставини слід залишити поза увагою.

З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судом вимог норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року у справі Господарського суду Сумської області № 3/233-06 залишити без змін.

Головуючий:                                                                     Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                М.В. Михайлюк

                                                                                                     Н.Г. Дунаєвська