Постанова

від 01.08.2006 по справі 3/233-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/233-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2006  року                                                  Справа № 3/233-06  

Колегія суддів у складі:                              головуючого судді А.І.Бухана,

                                                                                                          судді М.В.Гагіна,

                                                                                                        судді О.В.Шевель,

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача   - Потапчук Н.О., Яреми Р.Л.

відповідача  -  Авдєєва Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 2367Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 5 червня 2006 року по справі № 3/233-06

за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (місто Київ)

до  Відкритого акціонерного товариства "Науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (місто Суми)

про стягнення 300 000,00 гривень

встановила:

         Рішенням  господарського суду  Сумської області від 5 червня 2006 року по справі № 3/233-06   (суддя Левченко П.І.) позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач з рішенням господарського суду області не погодився і у своїй  апеляційній скарзі  просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення  судом норм  матеріального  та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим його представник  в судовому засіданні надав клопотання про залучення до матеріалів справи листа № 1583/18 від 8 червня 2005 року, який на його думку має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи.

Відповідач в відзиві на апеляційну скаргу  просить прийняте по справі  рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору. Разом з тим його представник  в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

  Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

       Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської  області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що З квітня 2002 року між сторонами у даній справі був укладений договір № 3383 на поставку продукції - трьох роторів до магістральних насосів „Віngham" у тому числі, МSD 8x10x15 - 1 шт. та МSD 4x6x10 - 2 шт.

         Згідно п. п.  1.1 та 1.2 договору, відповідач зобов'язався виготовити та і поставити, а покупець прийняти і оплатити ротора.

          Комплектність зазначена в додатках № 1 та 2 до договору.

          У   відповідності   з   п.   3.1   договору,   приймання   деталей   роторів   на  відповідність вимогам технічної документації, зазначеної в додатках № 1 та № 2, З здійснюється на території постачальник (відповідача) м. Суми повноважним  представником замовника (позивача). Збирання та балансування роторів здійснюється замовником у відповідності з вимогами технічної документації на насоси МSD 8x10x15 та МSD 4x6x10 самостійно.

У пункті 3.2 договору сторони передбачили, що поставлена продукція  приймається по якості та комплектності у відповідності з „Інструкцією про порядок  приймання  продукції  виробничо-технічного   призначення  та  товарів   народного  споживання по кількості (П-6) та „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості" (П-: 7), затвердженими постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15 червня 1965 року та від 25 квітня 1966 року №№ П-6 та П-7 з наступними змінами та доповненнями. Про здійснення приймання складається двосторонній акт здачі-приймання.

Відповідності з п. 7.1  договору, постачальник  передає   замовнику документацію на узгодження згідно додатку № 2 на протязі 10 днів після підписання договору сторонами, згідно додатку № 1 на протязі 20 днів.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, протокол технічної наради по розгляду документації на ротори магістральних насосів МSD 8x10x15 та МSD 4x6x10 від 2 липня 2002 року та акт перевірки та узгодження креслень до насосів МSD 8x10x15 та МSD 4x6x10 та акт здачі-приймання продукції на відповідність вимогам технічної документації від 31 жовтня 2002 року (складений у відповідності з п. 3.1 договору), технічна документація була узгоджена замовником як на стадії проектування, так і на стадії виготовлення продукції, що є належними доказами виготовлення відповідачем  продукції у повній відповідності до технічних вимог позивача. Виготовлена за узгодженою позивачем технічною документацією продукція урахуванням поточних вимог головного механіка ПУМА УФП «Укрхімтрансаміак»Коровушкіна І. В., викладених в акті від 31 жовтня 2002 року) остаточно прийнята позивачем без зауважень щодо якості, комплектності та щодо відповідності вимог технічної документації по акту № 3 від 23 грудня 2002 року здачі-приймання деталей роторів згідно договору № 3383 від 3 квітня 2002 року. В акті № 3 від 23 грудня 2002 року здачі-приймання деталей роторів згідно договору №3383 від 3 квітня 2002 року сторони зазначили, що позивач прийняв деталі роторів до магістральних насосів „Віngham" М8О 8x10x15 та М8Б 4x6x10, виготовлені в повному обсязі у    відповідності зі специфікаціями (додатками № 1 та № 2 до     договору  №  3383   від  3 квітня 2002 року).   На  робочі  колеса  надані   акти  статичної балансировки. На муфти пружні кільцеві надані акти динамічної балансировки. Все надане обладнання має сертифікат якості.

Таким чином, позивач по детально отримав замовлену ним продукцію

(ротори до насосів) у відповідності з п. п. 3.1 та 3.2 договору і ця продукція

відповідала вимогам технічної документації, зазначеної в додатках № 1 та № 2 до

договору, була якісною та комплектною, що підтверджується матеріалами справи,

зокрема, актами від 31 жовтня 2002 року та від 23 грудня 2002 року (кінцевий акт приймання не містить будь-яких зауважень щодо отриманої позивачем продукції), кресленнями роторів, актом термообробки заготовок-деталей № 48 від 28 лютого 2002 року тощо.  Тобто, відповідач передав позивачеві продукцію, якість якої відповідала умовам договору № 3383 від 3 квітня 2002 року на поставку продукції. Разом з Тим, пунктом 6.1 договору сторони встановили строк гарантії на деталі роторів 12 місяців з дня введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з дня поставки.  Враховуючи, що продукція остаточно прийнята позивачем якісною, комплектною та  відповідаючою вимогам технічної документації 23 грудня 2002 року, то строк її гарантії спливає 22 червня 2004 року (18 місяців з дня поставки).

Згідно п. 6.2 договору, якщо на протязі строку гарантії деталі роторів виявляються дефектними, постачальник зобов'язується на вимогу замовника негайно, в  узгоджені строки і без будь-якої додаткової оплати з боку замовника усунути  виявлені дефекти шляхом виправлення або заміни дефектних частин новими. Оскільки сторони у п. 3.2 договору передбачили, що  приймання продукції  по якості і комплектності здійснюється у відповідності з інструкціями П-6 та П-7, то акт про приховані недоліки продукції має складатися відповідно до вимог „Інструкції  про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів  народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (з доповненнями та змінами).

Відповідно до п. 9 Інструкції П-7, акт про приховані недоліки в продукції з гарантійними строками служби або зберігання, повинен бути складений на протязі 5 днів від дня виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку.

Згідно п. 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним в маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції П-7), отримувач призупиняє подальше прийняття продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання І двостороннього акту представника виготовлювача, оскільки п. 3.2 договору передбачено складення двостороннього акту здачі-приймання.

Згідно п. 17 Інструкції П-7, в повідомленні про виклик, направленому виготовлювачу (відправнику), повинно бути зазначено, зокрема, основні недоліки, виявлені в продукції, час, на який призначено приймання продукції.

Згідно п. 19 Інструкції П-7, представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості та комплектності продукції, що надійшла до отримувача.

          Відповідно  до   вимог  п.   24   Інструкції  П-7,   особи,   які     залучаються підприємством - отримувачем   для   участі   в   прийманні   продукції,   повинні   бути ознайомленні   з   цією   інструкцією,   з      відповідними   стандартами,   технічними умовами,    кресленнями,    рецептурами,    зразками    (еталонами),    основними    та Особливими умовами поставки та договором, на підставі якого здійснена поставка даної продукції.

Згідно п. 29 Інструкції П-7, за результатами приймання продукції по якості і комплектності за участю представників, зазначених в п. п. 19 і 20 цієї інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції по якості і комплектності. В акті повинно бути зазначено, зокрема:

а)          найменування отримувача продукції та його адреса;

            б) номер і дата акту, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції;          ,

в)          прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції по

якості і в складанні акту, місце їх роботи, займані ними посади, дата та номер

документа про повноваження представника на участь у перевірці продукції по якості

і комплектності, а також вказівка про те, що ці особи ознайомлені з   правилами

приймання продукції по якості;

          г) найменування та адреса виготовлювача (відправника) та поставника;

          д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника

виготовлювача (відправника);

          є)   номера   і   дати   договору   на   поставку   продукції,   рахунку-фактури,

транспортної накладної, документа, що засвідчує якість продукції;

            н) детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться в більш низький сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов'язкові правила;

р) номери стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), за якими проводилася перевірка якості продукції;

ф) висновок про характер виявлених недоліків в продукції та причини їх виникнення.

           Пунктом  30 Інструкції П-7 передбачено, що акт має бути підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його з застереженням про свою незгоду та викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, що брали участь в прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, який містить дані, що не відповідають дійсності. Якщо між виготовлювачем (відправником) та отримувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів та причини їх виникнення, то для визначення якості продукції отримувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції по якості або іншої компетентної організації.

Згідно п. 31 Інструкції П-7, до акту, складеного в порядку, передбаченому п. 29 цієї інструкції, повинні бути додані, зокрема:

а)  документи  виготовлювача  (відправника),  що  посвідчують     якість  і комплектність продукції;

г)          документ, що підтверджує повноваження представника, виділеного для

участі в прийманні;

г-1) акт, складений у відповідності з п. 16 цієї Інструкції;

          є) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції.

У  відповідності  з   п.   33   Інструкції  П-7,   акт  про   приховані   недоліки, складається в порядку, передбаченому цією інструкцією, якщо інше не передбачено Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами та договором. Оскільки інше не передбачено, то в даному разі акти про приховані недоліки продукції мали складатися в порядку, передбаченому Інструкцією П-7.

Таким чином, при дослідженні матеріалів справи господарським судом області встановлено, що факти виявлення прихованих недоліків продукції (дефектів) та причин псування (погіршення)якості продукції мають підтверджуватися лише актами, складеними в порядку, передбаченому Інструкцією П-7, а оскільки позивач не надав суду жодного акту, який би відповідав вимогам Інструкції -7, то в задоволенні позовних вимог позивачеві має бути відмовлено повністю, оскільки ним не доведено факт отримання від відповідача неякісної продукції, не зафіксовано в установленому порядку факту виявлення виробничих недоліків в отриманій від відповідача по договору № 3383 від 3 квітня 2002 року продукції в період гарантійного строку, тобто, до 22 червня 2004 року. У зв'язку з тим, що позивач не виявив у встановленому порядку виробничих недоліків у продукції, на думку суду області, безпідставними є його вимоги, що ґрунтуються на ч. 2 ст. 678 ЦК України щодо відмови від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, і , відповідно, безпідставними також є вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення умов зобов'язання щодо якості товарів.

Одночасно господарський суд Сумської області зазначив, що акти від 7 березня 2004 року, від 10 березня 2004 року, від 21 травня 2004 року, від 18 березня 2004 року (два штуки), від 25 травня 2004 року (а.с. 18-25) не відповідають вимогам Інструкції П-7, зокрема, порушені пункти 16,17,18,19,20,24,25,29а, б, в, г, д, є, н, о, р, у, ф, 30,31,33,37 Інструкції П-7. Так, згадані акти не містять висновків щодо характеру дефектів та причин їх виникнення, не зазначено документ про повноваження представника виготовлювача (відправника), не зазначено час початку і закінчення приймання, акти від 10 березня 2004 року, від 18 березня 2004 року (два штуки), взагалі є односторонніми. В актах не зазначено яким саме стандартам, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) не відповідає продукція, відсутні однозначні висновки про характер та причини недоліків, відсутні дані щодо номерів стандартів, технічних умов, креслень, яким не відповідає продукція тощо. Натомість акт від 23 грудня 2002 року, підписаний керівниками сторін, свідчить про отримання  позивачем  від  відповідача  якісної, комплектної та такої, яка відповідає технічним умовам продукції.

Поряд з цим матеріали справи містять докази порушення позивачем правил та умов використання продукції, що, зокрема, підтверджується Звідним актом лабораторних досліджень від 18 березня 2004 року № кв/04-34 Донецького інституту проблем зварювальних технологій, яким засвідчується наявність великої кількості відкладень в корпусі магістрального насосу на НС-10, які не передбачені нормальними умовами роботи (велика кількість іржі на нержавіючих поверхнях роторних кілець та в корпусі насосу). Згідно протоколу засідання розширеної об'єднаної технічної ради від 25 березня 2004 року, представник позивача Штоков А. С. зазначив, що при відкритті кришки магістрального насоса в тимчасовому фільтрі та корпусі насоса було виявлено велику кількість забруднюючих речовин (акт огляду ротора МН № 1 НС-10 від 7 березня 2004 року та Зведений акт лабораторних досліджень вих. № кв/04-34 від 18 березня 2004 року додається). Разом з тим, Штоков   А.   С. підкреслив,   що   забруднюючі   речовини   попадають   в магістральний насос з підземного   байспасу трубопроводу при підготовці насосної станції  №   10   до  роботи.   В   цьому  ж  протоколі   позивач  визнав   необхідність доопрацювання технічної документації ущільнюючої системи (п.З протоколу). В п. 1 того ж протоколу представники позивача висловили думку, що допущена конструктивна помилка у виборі матеріалу для щільових ущільнювачів роторів МН, так як не були враховані реальні характеристики транспортуємого рідкого аміаку. Однак, згідно п. 7.1 договору № 3383, технічну документацію було узгоджено з замовником (позивачем) по всім параметрам та характеристикам.

За викладених обставин, не була прийнято судом в якості належного доказу не засвідчена ксерокопія листа ВАТ „Концерн Стирол" без номера і дати (а. с. 82) про відсутність нормативних відхилень подаваємого аміаку. Крім того, фотографії, надані відповідачем свідчать про значне забруднення деталей ротора та неоднорідне (однобоке) випрацювання окремих деталей ротора. Таке випрацювання підтверджує факт порушення самим позивачем вимог технічної документації при зборці та балансуванні роторів, які позивачем проводилися самостійно. Зважаючи на те, що зборка, балансування роторів, шліфовка здійснювалися позивачем самостійно, то можливі як факт порушення технічних умов при здійсненні цих робіт, так і використання в процесі експлуатації деталей роторів інших виробників, що неможливо встановити в зв'язку з тим, що позивач не склав в період дії гарантійного строку на продукцію відповідача жодного акту приймання (акту про виявлені приховані недоліки в період гарантійного строку) у встановленому договором № 3383 та Інструкцією П-7 порядку.

У відповідності до вимог ст. 34 ГПК України, протоколи технічних нарад та неналежним чином складені акти, які не відповідають ні умовам договору, ні вимогам Інструкції П-7, не можуть бути прийняті судом в якості доказів, які мають значення для справи, оскільки недоліки продукції повинні бути в даному разі підтверджені лише актами складеними у відповідності з Інструкцією П-7.

Такі фактичні обставини справи дали підстави господарському суду Сумської області дійти висновку про те, що в позові позивачеві має бути відмовлено в зв'язку з недоведеністю позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: недоведеністю фактів наявності виробничих недоліків у отриманій від відповідача по договору № 3383 від 3 квітня 2002 року продукції. Проте, відповідач же в свою чергу довів місцевому господарському суду, що недоліки продукції виникли після передання позивачеві продукції належної якості внаслідок порушення позивачем правил користування продукцією, зокрема, щодо зборки, балансування та транспортування через аміакопровод великої кількості забруднюючої речовини.

Разом з тим, за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен був довести наявність порушень, а відповідач повинен доводити відсутність вини. Так, позивач наполягає на тому, що він виявив недоліки в продукції відповідача в березні-травні 2004 року, і   в такому разі має бути застосована позовна давність, про застосування якої заявив відповідач.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік, зокрема, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України). Згідно п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 681 ЦК України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, (якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Частина перша статті 258 ЦК України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Аналогічно таку спеціальну позовну давність і встановлює частина восьма статті 269 ГК України, визначаючи, що позов, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Згідно частини першої статті ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто, в даному разі з березня -травня 2004 року.

Як зазначив місцевий господарський суд, за умови виявлення у встановленому порядку недоліків продукції у березні-травні 2004 року, позивач згідно ст. 681 ЦК України, мав звернутися з позовними вимогами до відповідача не пізніше березня-травня 2005 року. А зважаючи на те, що правовідносини між сторонами в даному разі є господарським і на них розповсюджується дія Господарського кодексу України, що не заперечує і сам позивач, який застосовує до відповідача штраф, передбачений ст. 231 ГК України, то у відповідності до ч. 8 ст. 269 ГК України, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у неналежному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Таким чином, згідно ч. 8 ст. 269 ГК України з позовом, що випливає з поставки роторів належної якості, позивач міг звернутися до суду в даному разі протягом шести місяців з дня встановлення ним у належному порядку недоліків поставлених йому роторів, а саме: при встановленні недоліків у березні-травні 2004 року, позов міг бути пред'явлений, відповідно, не пізніше вересня - листопада 2004 року. Однак позивач  пред'явив свій позов 22 березня 2006 року, тобто, зі значним пропущенням строків позовної давності, встановлених ч. 8 ст. 269 ГК України та ст. 269 ГК України та ст. 681 ЦК України, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послався на протокол технічної наради з питання поставки роторів та ущільнюючих систем до насосів ІСЮ 8x10x15 та М8Б 4x6x10 від 1 лютого 2005 року, в якому відповідач погодився виконати ремонт роторів за рахунок власних коштів згідно графіка ремонту, погодженого з позивачем в строк до 20 лютого 2005 року позивач вважає, що затвердження відповідачем цього протоколу свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку відремонтувати ротори за власний рахунок, а відтак, про визнання своєї вини в недоліках роторів.

Згідно ч. 1 ст. 246 ЦК України, перебіг позовної давності переривається (чиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до п. З ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Проте, навіть за таких обставин, перебіг позовної давності починається заново з 1 лютого 2005 року і шестимісячний строк, передбачений ст. 269 ГК України, закінчився 1 серпня 2005 року, а річний строк позовної давності, передбачений ст. ст. 258, 681 ЦК України, сплинув 1 лютого 2006 року, а з позовом позивач звернувся 22 березня 2006 року. Подана позивачем 5 червня 2006 року з відповіддю на додаткове обґрунтування відповідача копія протоколу від 18 березня 2004 року ВАТ „Точмаш" про обстеження двох шків від кілець (матеріал 20X13) не була прийнята судом області до уваги в якості доказу у даній праві, оскільки не містить даних про те, що обстежувалась саме продукція відповідача, виготовлена для позивача по договору № 3383 від 3 квітня 2002 року.

Повторно подана копія листа ЗАТ „Концерн Стирол" за № 264 від 25 травня 2006 року (раніше була копія без номера і дати і невідомо взагалі в якому разі складена та про який період), в якій зазначено, що аміак, вироблений ВАТ „Концерн Стирол" та перекачаний до терміналів ОПЗ по аміакопроводу в період з 2000 року по 2005 року відповідає державному стандарту, не спростовує того факту, що в магістральному насосі позивача № 1 на НС-10 було виявлено велику кількість забруднюючих речовин (а. с. 26-28).

На думку місцевого господарського суду необгрунтованим є заперечення позивача проти того, що він пропустив строк позовної давності. Заперечуючи, представник позивача послався на ст. 276 ЦК України щодо продовження гарантійного строку, але строк позовної давності як за ст. 269 ГК України, так і за ст. 681 ЦК України обчислюється від дня виявлення недоліків. Саме з того часу обчислюється строк позовної давності згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України. Продовження гарантійного строку не впливає на обчислення строку позовної давності.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів   відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна  та належна  правова оцінка, через що  підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення немає, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Cумської  області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно  дослідив  фактичні обставини справи та  оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Досліджуючи наведені  позивачем у його апеляційній скарзі  твердження про неправильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті по справі судового рішення, колегія суддів вважає, що вони не  обґрунтовані матеріалами справи та не засновані на нормах чинного  законодавства. Позивач  як під час вирішення  спору в місцевому господарському суді, так і  при розгляді апеляційної скарги не навів належних та допустимих доказів фактів наявності виробничих недоліків у отриманій від відповідача по договору № 3383 від 3 квітня 2002 року продукції.  Наведені позивачем  у своїй апеляційній скарзі твердження  стосовно неправомірності прийнятого  по справі судового рішення  нічим ним не  обґрунтовані та не підтверджені належними  доказами.

Разом з тим колегія суддів приймає до уваги те, що відповідач повинен довести, що недоліки товару виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування, а позивач те, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Проте, відповідач же в свою чергу довів, що недоліки продукції виникли після передання позивачеві продукції належної якості внаслідок порушення позивачем правил користування продукцією, зокрема, щодо зборки, балансування та транспортування через аміакопровод великої кількості забруднюючої речовини.

В відзиві на  апеляційну скаргу позивач обґрунтовано посилається на те, що позивач по детально отримав замовлену ним продукцію у відповідності з п. п. 3.1 та 3.2 договору і ця продукція відповідала вимогам технічної документації, зазначеної в додатках № 1 та № 2 договору, була якісною та комплектною, що підтверджується матеріалами справи та відповідними сертифікатами якості. Однак  позивачем не надано жодного належного та достовірного доказу які б засвідчували факти встановлення комплектуючих саме виробництва ВАТ «ВНДІПЕН»на спірні насоси чи оформлення причин їх виходу з ладу відповідно до Інструкції П-7 чи  доказів відібрання зразків для аналізу саме з деталей, що вийшли з ладу, а також того, що ці деталі є виробництва ВАТ «ВНДІАЕН».

       На думку відповідача  позивач не довів  обставин об'єктивного факту допущення помилки працівниками позивача у виборі матеріалу для щільових ущільнювачів роторів, так як не було враховано реальних характеристик транспортованого рідкого аміаку, хиб при зборці, балансуванні та шліфовці роторів та порушення позивачем правил та умов використання продукції, що підтверджується Звідним актом лабораторних досліджень від 18 березня 2004 року № кв/04-34 Донецького інституту зварювальних технологій та протоколом засідання розширеної об'єднаної ради від 25 березня 2004 року та фотоматеріалами складовою частиною яких є дві Схеми основних трубопроводів на НС № 10 за особистими підписами Директора ПУМА УДП «Укрхімтрансаміак»А.С. Штокова.

Крім того, не можуть бути визнані  обгрунтованими твердження  позивача стосовно застосування судом строку позовної давності. Відповідач зазначив, що протокол технічної наради від 1 лютого 2005 року не є правочином (договором) у розумінні діючого законодавства навіть з формальних ознак, так як за другим абзацом пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України, - «Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою», що кореспондується з приписами пункту 1 статті 208 Цивільного кодексу України за яким правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.  Таким чином даний протокол ні за змістом, ні за формальними ознаками не може бути правочином, а тим більше між юридичними особами. Разом з тим, даний протокол не є зобов'язанням, так як поняття зобов'язання наведено у статті 509 Цивільного кодексу України в кореспонденції зі статтями 11, 510 цього ж Кодексу.

 Пунктом 4 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність в один рік у тому числі до вимог у зв'язку з недоліками  проданого товару (стаття 681 цього Кодексу). За статтею 681 цього ж Кодексу до вимог у зв'язку з недоліками   проданого  товару  застосовується   позовна  давність   в   один   рік,   яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Одночасно відповідач звернув  увагу колегії суддів  на те,  що  за даними  правовідносинами  відсутні  підстави  для зупинення перебігу строку позовної давності (статтями 263 ЦК України) та для його переривання  (стаття 264  ЦК України), а протокол  технічної наради з питань поставки роторів та ущільнюючих систем до насосів М8О 8 х 10 х 14 та М8В 4 х 6 х

10 від 1 лютого 2005 року не є доказом визнання   вини відповідача з виникнення недоліків проданого товару до його передання покупцеві з підстав, що наведено вище як про це твердить   позивач,   так   як   згідно   другої   частини   статті   34   Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні   бути   підтверджені   певними   засобами   доказування   (в   даному   випадку належними та допустимими доказами повинні бути акт приймання продукції за якістю складений відповідно до інструкції П - 7 або висновок експерта), не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно  посилання позивача на лист від 25 серпня 2005 року № 2308/1 та відрахування позовної давності від цієї дати, відповідач підкреслив, що пунктом 8 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено спеціальний, для  господарюючих  суб'єктів,  по  відношенню  до  загально  строку,   визначеного Цивільним кодексом України строк пред'явлення позовів з підстав поставки товарів неналежної якості протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку  недоліків  поставлених  йому  товарів.   Шестимісячний   від  25 серпня 2005  року закінчився 28 лютого 2006 року, позов подано 20 березня 2006 року (6 місяців та 20 днів) тобто з пропущенням строку позовної давності на застосуванні якої наполягав ВАТ

«ВНДІАЕН».

З огляду на додаткове зазначення позивачем строку введення в експлуатацію спірних насосів, то слід зазначити, що відповідно до пункту 6.1.

договору № 3383 від 3 квітня 2002 року «На поставку продукції», - «Строк гарантії   на постачальні   деталі   для   роторів   встановлюється   12   місяців   з   дня   вводу   в експлуатацію але не більше 18 місяців з дня поставки». Таким чином приоритетним є строк у 12 місяців з дня вводу в експлуатацію. Як свідчать матеріали справи магістральний насос № 1 М8О 4 х 6 х 10 НС - 14 введено в експлуатацію 25 квітня 2003 року, 12 місячний строк гарантії сплив –25 квітня 2004 року, насос вийшов з ладу 21 травня 2004 року, тобто поза межами гарантійного строку який перевищено на 27 днів, а тому деталі цього насосу взагалі не можуть бути предметом цього спору.

   Таким чином, господарський суд Сумської області у достатньому обсязі дослідив надані йому сторонами докази та інші матеріали і надав їм правильну правову оцінку, через що підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення немає.

 Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції    України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, пунктом  частини статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

   Рішення  господарського суду  Сумської області від 5 червня 2006 року по справі № 3/233-06  залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Головуючий суддя              

А.І.Бухан

суддя

М.В.Гагін

суддя

О.В.Шевель