Постанова

від 24.12.2008 по справі 8/356

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 24.12.2008 р.                                                                                                    

№ 8/356 

Окружний адміністративний суд міста

Києва в особі судді  Пилипенко О.Є.,  при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом

Колективного підприємства

Міжгалузевого виробничо-комерційного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1

До

Дніпровської районної у м. Києві

державної адміністрації

Третя особа

Дніпровська районна у м. Києві

рада

Про

Визнання протиправним і нечинним

розпорядження від 14.03.2008 р.       №

209

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

від

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство Міжгалузеве

виробничо-комерційне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1звернулося до Окружного

адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дніпровської районної у

місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним і нечинним

розпорядження від 14.03.2008 р. № 209 «Про скасування розпорядження

Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 627 від 06.06.2007

р. «Про надання дозволу на продовження терміну дії договорів оренди нежилих

приміщень»та зобов`язання відповідача скасувати розпорядження від 14.03.2008 р.

№ 209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

оскаржуване розпорядження видане ОСОБА_3є таким, що порушує законні права

підприємства позивача на укладення або подовження дії договору оренди нежилих

приміщень, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Києві. Позивач

вважає, що спірне розпорядження має бути скасоване, як таке, що було винесене з

порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідач проти позову

заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, свою позицію

виклав в письмових запереченнях на адміністративний позов. В обґрунтування

своєї позиції посилається на те, що підставою для скасування спірного

розпорядження став протест Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва,

у зв'язку з виявленням невідповідності розпорядження 627 від 06.06.2007 р. і

було винесено розпорядження про його скасування.

Третя особа письмових пояснень по

суті адміністративного позову не надала, в останнє судове засідання не

з'явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Проаналізувавши матеріали справи та

пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до наступних

висновків.

Позовні вимоги заявлено про

визнання протиправним і нечинним розпорядження від 14.03.2008 р. № 209 «Про

скасування розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної

адміністрації № 627 від 06.06.2007 р. «Про надання дозволу на продовження

терміну дії договорів оренди нежилих приміщень»та зобов`язання відповідача

скасувати розпорядження від 14.03.2008 р. № 209.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного

судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи

інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до

адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист

його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними

нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом

лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача

(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)

порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними

та допустимими доказами саме позивач.

Дніпровською районною у місті Києві

державною адміністрацією було прийнято розпорядження від 14.03.2008 р. № 209

«Про скасування розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної

адміністрації № 627 від 06.06.2007 р. «Про надання дозволу на продовження терміну

дії договорів оренди нежилих приміщень». Дане розпорядження було прийнято

відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про

місцеві державні адміністрації», «Про оренду державного та комунального майна»,

«Про освіту»та враховуючи протест Прокурора Дніпровського району м. Києва, щодо

скасування розпорядження № 627 від 06.06.2007 р. в частині надання дозволу

Управлінню освіти Дніпровської РДА м. Києві на подовження терміну дії договору

оренди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 КП

МВКП ІНФОРМАЦІЯ_1за підписом ОСОБА_3

Як пояснив відповідач, підставою

для скасування розпорядження № 627 від 06.06.2007 р. став протест Заступника

прокурора Дніпровського району м. Києва.

У відповідності до ст. 21 Закону

України «Про прокуратуру», Протест на акт, що суперечить закону, приноситься

прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого

органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії

посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання

про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також

припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію

опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або

посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки

розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Позивач зазначив, що спірне

розпорядження за підписом ОСОБА_3 є незаконним і виданий неуповноваженою на те

особою.

Свою позицію позивач обґрунтовує

тим, що районну в місті Києві державну адміністрацію має очолювати лише особа,

обрана головою районної в місті Києві ради, яка Президентом України

призначається на посаду голови районної в місті Києві державної адміністрації.

ОСОБА_3 ніколи Головою Дніпровської

районно у місті Києві державної адміністрації не обриався. На день подання

позову Головою Дніпровської районної у місті Києві ради є ОСОБА_4 За таких

підстав, на думку позивача, ОСОБА_3 не може обіймати посаду виконуючого

обов'язки Голови Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.

Закон України «Про місцеві державні

адміністрації»(далі -Закон) визначає організацію, повноваження та порядок

діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 8 Закону, місцеві

державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних

адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду

Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень

Президента України.

Згідно ст. 39 Закону, у разі

відсутності голови місцевої державної адміністрації   його  

функції   і   повноваження   виконує  

перший   заступник голови, а у

разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної

адміністрації.

12.10.2007 року розпорядженням №

375-к «Про тимчасовий розподіл обов'язків між головою, заступниками голови та

керівником апарату Дніпровської районної у м. Києві державної

адміністрації»затверджено тимчасовий розподіл обов'язків та пунктом 6

розпорядження визначено, що у разі відсутності голови, заступників та

керівників апарату (відрядження, відпустка, хвороба та інше) їх повноваження

здійснюються заступниками на основі взаємозаміни та іншими відповідальними

працівниками, згідно з додатком. Згідно додатку, виконання повноважень на час

відсутності голови покладено на заступника голови Дніпровської районної у м.

Києві державної адміністраціїОСОБА_3

Крім того, відповідно до Регламенту

виконавчого органу Дніпровської районної у    

м. Києві ради (Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації)

на період відсутності голови райдержадміністрації його обов'язки виконує один

із заступників голови райдержадміністрації відповідно до Тимчасового розподілу

функціональних обов'язків між головою, заступниками голови та керівником

апарату Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

13 грудня 2007 року Президент

України видав розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з посади голови Дніпровської

районної у м. Києві державної адміністрації. Розпорядження було вчинено на

підставі постанови Шевченківського районного суду         м. Києва від 01.08.2007 р. та ухвали

Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 року.

Ухвалою Вищого адміністративного

суду України від 27.02.2008 р. у справі № к-23 962/07 скасовано постанову

Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2007 р. та ухвалу Київського

апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 року. Справу було направлено

на новий розгляд до суду першої інстанції.

На даний час відповідно до

розпорядження від 18.12.2008 р. № 461-к,                     керуючись п. 5 ст. 51

Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Конституційного

суду України від 13.10.2005 р. № 9-рп/ОСОБА_4 приступила до виконання

обов'язків виконуючої обов'язки голови Дніпровської районної у м. Києві

державної адміністрації.

Судом не приймається посилання

позивача на ту обставину, що рішення Дніпровської районної у місті Києві ради

від 18.12.2007 р. ХІІ сесія ( 1 пленарне засідання) V скликання № 195 головою

Дніпровської районної у місті Києві ради обрано ОСОБА_4., тобто на момент

видання спірного розпорядження Головою адміністрації повинна була бути лише

вона, оскільки жодного документу про призначення ОСОБА_4. на цю посаду суду не

надавалось.

Крім того, в матеріалах справи

міститься рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2008 р. у справі №

05-5-30/243-35/180 за позовом КП МВКП ІНФОРМАЦІЯ_1до Управління освіти

Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про спонукання

продовжити дію договору оренди на новий термін, яким у задоволенні позовних

вимог відмовлено.

Також, до матеріалів справи додано

копію рішення  Господарського суду міста

Києва від 28.07.2008 р. у справі № 36/328 за позовом Заступника прокурора Дніпровського

району міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Дніпровської

районної у місті Києві державної адміністрації до МВКП ІНФОРМАЦІЯ_1про

звільнення несвоєчасно повернутої тимчасово зайнятої земельної ділянки площею

близько 0,15 га, яка використовується під розміщення виробничої бази по

АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва, відповідно до якого позовні вимоги

було задоволено, зобов`язано МВКП ІНФОРМАЦІЯ_1звільнити самовільно зайняту

земельну ділянку площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Акт державного чи іншого органу -

це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою

визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного

акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -

позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення

не встановлено, тому  у адміністративного

суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою

це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; 

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням

права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Згідно частини першої  статті 

71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом

визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б

підтверджувались достатніми доказами, 

які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані

позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в

обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним і

нечинним розпорядження від 14.03.2008 р. № 209 «Про скасування розпорядження

Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 627 від 06.06.2007

р. «Про надання дозволу на продовження терміну дії договорів оренди нежилих

приміщень»та зобов`язання відповідача скасувати розпорядження від     14.03.2008 р. № 209, задоволенню не

підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору

покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,

158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного

позову відмовити повністю

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного

судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             

                                                 О.Є.

Пилипенко

Дата

підписання повного тексту постанови: 25.12.2008 р.