Ухвала

від 25.04.2013 по справі 7/110-77а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 р. Справа № 35527/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу малого підприємства „Салон-ЗЕТ" на постанову господарського суду Волинської області від 21.07.2008 року у справі за позовом малого підприємства „Салон-ЗЕТ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відкритого акціонерного товариства ПМК „Волинь" про визнання протиправною бездіяльність, визнання нечинним наказу, зобов'язання надати офіційну інформацію, визнання незаконною реєстрацію права власності та зобов'язання вилучити з інвентаризаційних планів техпаспорту, плани приміщень,-

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство „Салон-ЗЕТ" звернулося в суд з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відкритого акціонерного товариства ПМК „Волинь" про визнання протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області щодо усунення негативних наслідків порушення Закону при приватизації об'єктів нерухомості по вул. Електроапаратній, 4 у м. Луцьку, визнання нечинним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області №449 від 28.05.1998 року „Про завершення приватизації ВАТ ПМК „Волинь", зобов'язання РВ ФДМУ по Волинській області надати КП „Волинське ОБТІ" офіційну інформацію - перелік приміщень та площ по вул. Електроапаратній, 4 у м. Луцьку, які не увійшли до статутного фонду ВАТ ПМК „Волинь", визнання незаконною реєстрацію права власності ВАТ ПМК „Волинь" на об'єкти нерухомого майна за вказаною адресою, здійснену КП „Волинське ОБТІ", а також зобов'язання КП „Волинське ОБТІ" вилучити з інвентаризаційних планів техпаспорту виробничої бази ВАТ ПМК „Волинь", що незаконно включені до них плани приміщень МП „Салон-ЗЕТ" згідно наявної в БТІ інвентаризаційної справи МП „Салон-ЗЕТ" на ці приміщення. В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що оскаржувані дії відповідачів є такими, що перешкоджають реалізації позивачем своїх прав як законного користувача майном, яке знаходиться у м. Луцьку по вул. Електроапаратній, 4, а відтак є протиправними та незаконними.

Постановою господарського суду Волинської області від 21.07.2008 року в позові відмовлено з тих підстав, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області оскаржувані заходи щодо приватизації майна, були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач - МП „Салон-ЗЕТ" подало апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що відповідач не довів правомірність прийнятих рішень та вчинених дій, що доводять право третьої особи на користування спірним приміщенням.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції встановив і цього не спростовує жодними доказами сторона позивача, що приватизація державного підприємства ПМК „Волинь" здійснювалась відповідно та на виконання Указів Президента України №699/94 „Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994р. та №194/96 „Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році" від 19.03.1996р., наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області №180 від 05.03.1996р. та №465 від 18.06.1996р.

Акт приймання-передачі майна ДП Волинської ПМК „Волинь" від 11.06.1998 року був виданий на підставі інвентаризаційного опису лише на майно, яке обліковувалось на балансі підприємства станом на 01.03.1996 рік. Підготовка до приватизації, відповідно до п. 7 Указу Президента від 26.11.1994р. №699/94, проводилась комісією до складу якої входили керівник (голова комісії) та головний бухгалтер підприємства. Згідно з вимогами п. 17 Указу Президента від 26.11.1994р. №699/94 в процесі приватизації персональну відповідальність за достовірність даних у документах, що подаються на затвердження державним органам приватизації (в даному випадку інвентаризаційні описи), несуть керівник та головний бухгалтер підприємства.

Постановою прокуратури м. Луцька від 23.09.2005 року, яка здійснювала перевірку незаконних дій службових осіб регіонального відділення було встановлено, що у діях службових осіб РВ ФДМУ по Волинській області, які були задіяні при приватизації ВАТ ПМК „Волинь" відсутній склад злочину і відповідно відмовлено в порушенні щодо останніх кримінальної справи.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не наведено порушення його прав, оскільки згідно висновку експерта №472 від 03.03.2007 року „підпис ... в інвентаризаційній відомості основних засобів ДП Волинської ПМК „Волинь" станом на 01.03.1996 року, ймовірно виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Вирішити дане питання в достеменно не виявилось можливим з причин, вказаних в досліджуваній частині висновку."

Окрім зазначеного, факт підроблення документів встановлюється винятково в порядку кримінального судочинства (ст.358 КК України), а не адміністративного.

Одночасно, аналізуючи висновок аудиторської фірми „Респект" від 05.05.1995 року, на який посилається позивач в підтвердження заявлених вимог, суд встановив неточності, які свідчать, що аудиторський висновок містить необ'єктивні відомості.

Так майно, за твердженням позивача, було йому передано 23.03.1995 року, а аудиторська перевірка була проведена за період з 01.01.1994 року по 01.03.1995 року. Тобто передача майна на 01.03.1995 року ще не відбулася, тому бухгалтерія не могла раніше за дату укладення акту приймання-передачі майна зменшити балансову вартість основних засобів безпідставно (без фактичної передачі майна згідно акту приймання-передачі). Враховуючи вищевказане, на 01.03.1995 року в балансову вартість входили всі оспорюванні приміщення, тому аудиторська перевірка не могла підтвердити інше.

Також Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області було видано перелік майна, за яким не вказано його залишкової вартості. В процесі розгляду господарським судом справи №8/43-10А за позовом МП „Салон-Зет" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ ПМК „Волинь", а також в рішенні господарського суду Волинської області від 04.03.2008р. по вказаній справі було визначено те, що з рішення Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) випливає, що кожен може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадках їх порушення, оспорювання чи невизнання. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Зважаючи наведене вище тлумачення, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, відповідно до якої за умови, коли відповідач у справі виправить свою помилку і зазначить залишкову вартість приватизованого майна з наявної інвентаризаційної відомості, по таких даних все одно не можна буде зробити висновок про те, що у залишкову вартість входять, чи не входять оспорюванні позивачем приміщення.

Окремо необхідно звернути увагу на рішення арбітражного суду Волинської області від 17.08.2000 року по справі №4/87-7/99 за позовом АКБ „Промінвестбанк" України в особі Волинського головного відділення до РВ ФДМУ у Волинські області, Волинського обласного БТІ, третя особа - ВАТ ПМК „Волинь", рішення арбітражного суду Волинської області від 27.07.2000 року по справі №3/181-7/145-88 за позовом ВАТ ПМК „Волинь" до МП „Рома", третя особа - РВ ФДМУ по Волинській області, рішення господарського суду Волинської області від 21.01.2004 року по справі №2/87/5-72 за позовом РВ ФДМУ по Волинській області до ВАТ ПМК „Волинь" та Волинського обласного БТІ, які набрали законної сили на час звернення МП „Салон-ЗЕТ" з даним позовом та підтверджують право власності ВАТ ПМК „Волинь" на приватизовані приміщення.

За змістом ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність вчинених дій та прийнятих рішень, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, не підтвердженими матеріалами справи, не доведеними у судовому засіданні та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу малого підприємства „Салон-ЗЕТ" - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Волинської області від 21.07.2008 року у справі №7/110-77А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 26.04.2013р.