Ухвала

від 23.01.2014 по справі 7/110-77а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/32876/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою малого підприємства "Салон-ЗЕТ" на постанову господарського суду Волинської області від 21 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі №7/110-77А за позовом малого підприємства "Салон-ЗЕТ" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", третя особа відкрите акціонерне товариство ПМК "Волинь" про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2008 року мале підприємство "Салон-ЗЕТ" звернулося в суд з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", третя особа відкрите акціонерне товариство ПМК "Волинь", в якому просило визнати протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області щодо усунення негативних наслідків порушення Закону при приватизації об'єктів нерухомості по вул. Електроапаратній 4 у м. Луцьку, визнання нечинним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області №449 від 28.05.1998 року "Про завершення приватизації ВАТ ПМК "Волинь", зобов'язання РВ ФДМУ по Волинській області надати КП "Волинське ОБТІ" офіційну інформацію - перелік приміщень та площ по вул. Електроапаратній 4 у м. Луцьку, які не увійшли до статутного фонду ВАТ ПМК "Волинь", визнання незаконною реєстрацію права власності ВАТ ПМК "Волинь" на об'єкти нерухомого майна за вказаною адресою, здійснену КП "Волинське ОБТІ", а також зобов'язання КП "Волинське ОБТІ" вилучити з інвентаризаційних планів техпаспорту виробничої бази ВАТ ПМК "Волинь", що незаконно включені до них плани приміщень малого підприємства "Салон-ЗЕТ" згідно наявної в БТІ інвентаризаційної справи малого підприємства "Салон-ЗЕТ" на ці приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані дії відповідачів є такими, що перешкоджають реалізації позивачем своїх прав як законного користувача майном, яке знаходиться у м. Луцьку по вул. Електроапаратній, 4, а відтак є протиправними та незаконними.

Постановою господарського суду Волинської області від 21 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями мале підприємство "Салон-ЗЕТ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватизація державного підприємства ПМК "Волинь" здійснювалася відповідно та на виконання Указів Президента України №699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994р. та №194/96 "Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році" від 19.03.1996 р., наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області №180 від 05.03.1996 р. та №465 від 18.06.1996 р.

Акт приймання-передачі майна ДП Волинської ПМК "Волинь" від 11.06.1998 року був виданий на підставі інвентаризаційного опису лише на майно, яке обліковувалося на балансі підприємства станом на 01.03.1996 рік. Підготовка до приватизації, відповідно до п. 7 Указу Президента від 26.11.1994 р. №699/94, проводилася комісією до складу якої входили керівник (голова комісії) та головний бухгалтер підприємства. Згідно з вимогами п. 17 Указу Президента від 26.11.1994 р. №699/94 в процесі приватизації персональну відповідальність за достовірність даних у документах, що подаються на затвердження державним органам приватизації (в даному випадку інвентаризаційні описи), несуть керівник та головний бухгалтер підприємства.

Постановою прокуратури м.Луцька від 23.09.2005 року, яка здійснювала перевірку незаконних дій службових осіб регіонального відділення було встановлено, що у діях службових осіб РВ ФДМУ по Волинській області, які були задіяні при приватизації ВАТ ПМК "Волинь", відсутній склад злочину і відповідно відмовлено в порушенні щодо останніх кримінальної справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області оскаржувані заходи щодо приватизації майна, були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що докази на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог є не спроможними, оскільки є недоведеними, містять суперечності та неточності, зокрема такі.

Згідно висновку експерта №472 від 03.03.2007 року "підпис ... в інвентаризаційній відомості основних засобів ДП Волинської ПМК "Волинь" станом на 01.03.1996 року, ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Вирішити дане питання не виявилося можливим з причин, вказаних в досліджуваній частині висновку."

Згідно висновку аудиторської фірми "Респект" від 05.05.1995 року, майно, за твердженням позивача, було йому передане 23.03.1995 року, а аудиторська перевірка була проведена за період з 01.01.1994 року по 01.03.1995 року. Тобто, передача майна на 01.03.1995 року ще не відбулася, тому бухгалтерія не могла раніше за дату укладення акту приймання-передачі майна зменшити балансову вартість основних засобів безпідставно (без фактичної передачі майна згідно акту приймання-передачі). Враховуючи вищевказане, на 01.03.1995 року в балансову вартість входили всі оспорюванні приміщення, тому аудиторська перевірка не могла підтвердити інше.

Постановою прокуратури м. Луцька від 23.09.2005 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи, щодо службових осіб регіонального відділення ФДМУ по Волинській області, які були задіяні при приватизації ВАТ ПМК "Волинь".

Також регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області був виданий перелік майна, за яким не вказана його залишкова вартість. В процесі розгляду господарським судом справи №8/43-10А за позовом МП "Салон-Зет" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ ПМК "Волинь", а також в рішенні господарського суду Волинської області від 04.03.2008 р. по вказаній справі було визначено те, що з рішення Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) випливає, що кожен може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадках їх порушення, оспорювання чи невизнання. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акту не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем не надані належні докази та не наведено в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, згідно рішення арбітражного суду Волинської області від 17.08.2000 року по справі №4/87-7/99 за позовом АКБ "Промінвестбанк" України в особі Волинського головного відділення до РВ ФДМУ у Волинські області, Волинського обласного БТІ, третя особа ВАТ ПМК "Волинь", рішення арбітражного суду Волинської області від 27.07.2000 року по справі №3/181-7/145-88 за позовом ВАТ ПМК "Волинь" до МП "Рома", третя особа РВ ФДМУ по Волинській області, рішення господарського суду Волинської області від 21.01.2004 року по справі №2/87/5-72 за позовом РВ ФДМУ по Волинській області до ВАТ ПМК "Волинь" та Волинського обласного БТІ, які набрали законної сили на час звернення малого підприємства "Салон-ЗЕТ" з даним позовом, підтверджують право власності ВАТ ПМК "Волинь" на приватизовані приміщення.

За змістом ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу малого підприємства "Салон-ЗЕТ" відхилити.

Постанову Господарського суду Волинської області від 21 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: