Рішення

від 23.04.2013 по справі 906/383/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" квітня 2013 р. Справа № 906/383/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Кравчук О.А. - прокурор відділу;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Козуб О.М. - довіреність від 20.12.13р.;

від третьої особи: Вандяєв О.О. - довіреність від 28.02.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

до 1) Сінгурівської сільської ради Житомирського району (с. Сінгури Житомирський район Житомирська область)

2) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації (м.Житомир)

про розірвання договору оренди нерухомого майна №89/27 від 01.01.2013 та приведення частини приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення майна АТС

Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна №89/27 від 01.01.2013 та приведення частини приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення майна АТС.

Ухвалою господарського суду від 09.04.13р. прийнято до розгляду заяву прокурора Житомирського району про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір оренди майна №89/27 від 01.01.2013 укладений між Сінгурівською сільською радою Житомирського району та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», а також зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» привести орендоване приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення майна АТС.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в заяві про зміну предмету позову.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить реєстр на відправку простої кореспонденції Ф103 за 17.04.13р.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними та просив відмовити в позові.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-1 своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.13р. між Сінгурівською сільською радою Житомирського району (орендодавець/відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди майна №89/27, відповідно до якого сільська рада передає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в с. Сінгури Житомирського району, вул.Молодіжна, будинок №1 (приміщення дитячого садка) загальною площею 70,91кв.м., для розміщення АТС (п.п. 1.1. договору).

Цей договір діє на протязі 3-х місяців з 01.01.13р. до 01.04.13р. (.п. 11 договору).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на п.6 ст.16 Закону України «Про дошкільну освіту» засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Так, загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Так при прийнятті рішення, судом взято до уваги Постанову Пленуму ВС України від 06.11.09р. №9, згідно якої судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Зокрема, суд вважає, що оспорюваний договір суперечить положенням ч.1, 5 ст.203 ЦК України якими встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

Так відповідно до ст.ст. 2,5,6 Закону України «Про освіту», завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою, тощо. Одним з основних принципів освіти є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, тощо.

Згідно ст. 63 Закону України «Про освіту», матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Таким чином, оспорюваний договір суперечить вимогам п. 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», оскільки даною нормою закону прямо заборонено здавати в оренду приміщення (будівлі) комунального дошкільного навчального закладу.

Також судом в ході розгляду справи встановлено, що право власності на спірне приміщення дитячого садка загальною площею 70,91 кв. м, що розташоване в с. Сінгури по вул. Молодіжній, 1, безкоштовно передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхміль-Сінгури" (власником майна) Сінгурівській сільській раді (правонаступнику) 08.02.13р., що підтверджується актом прийманні-передачі майна (а.с.47).

Згідно ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Сінгурівська селищна рада станом на 01.01.13р. (дата підписання договору та передачі спірного приміщення відповідачу-2) не мала ані права власності на об'єкт договору оренди, ані відповідних майнових прав, тото договір оренди нерухомого майна №89/27 від 01.01.13р. підписано неналежним орендодавцем.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Разом з тим, в пункті 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З огляду на вказану норму, сплата судового збору в сумі 2294,00 грн. покладається на першого відповідача, оскільки він внаслідок неправильних дій, спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди майна №89/27 від 01.01.13р., укладений між Сінгурівською сільською радою Житомирського району (12444, Житомирська область, Житомирський район, вул. Леніна, 1, ід. код 04348438) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ід. код 01184114).

3. Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ід. код 01184114) привести орендоване нежитлове приміщення, розташоване в с. Сінгури Житомирського району, вул. Молодіжна, будинок №1 (приміщення дитячого садка) загальною площею 70,91кв.м. у відповідність шляхом вивільнення майна АТС.

4. Стягнути з Сінгурівської сільської ради Житомирського району (12444, Житомирська область, Житомирський район, вул. Леніна, 1, ід. код 04348438)

- на користь Державного бюджету України - 2294,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.04.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу-1 (рек. з повід.);

3 - прокурору м. Житомира.