Постанова

від 18.06.2013 по справі 906/383/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 906/383/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідач2 Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.13р. у справі №906/383/13-г (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

до 1) Сінгурівської сільської ради Житомирського району

до 2) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації

про розірвання договору оренди нерухомого майна №89/27 від 01.01.2013 та приведення частини приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення майна АТС

за участю представників сторін:

від позивача (органу прокуратури) - Сільвай Н.А. посв. №009600 від 15.10.2012р.;

від відповідача1 - не з'явився;

від відповідача2 - Марчук Р.І. дов. №751 від 20.12.2012р.;

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна №89/27 від 01.01.2013р. та приведення частини приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення майна АТС.

Ухвалою місцевого господарського суду від 09.04.13р. прийнято до розгляду заяву прокурора Житомирського району про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним договір оренди майна №89/27 від 01.01.2013р. укладений між Сінгурівською сільською радою Житомирського району та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", а також зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" привести орендоване приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення майна АТС.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.2013р. у справі №906/383/13-г позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди майна №89/27 від 01.01.13р., укладений між Сінгурівською сільською радою Житомирського району та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком".

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" привести орендоване нежитлове приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна АТС.

Стягнуто з Сінгурівської сільської ради Житомирського району на користь Державного бюджету України - 2294,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач2 Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 4 2 , 4 3 , 84 ГПК України не надав правової оцінки доводам апелянта по суті спору, а також в рішенні суду відсутні посилання на поданий ним відзив на позовну заяву.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушенні норми процесуального права, оскільки рішення приймалося за відсутності відповідача1 Сінгурівської сільської ради Житомирського району, що є стороною спірного договору та яка не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Скаржник посилається на те, що при укладенні спірного договору сторони керувались ЗУ "Про оренду державного та комунального майна". Статтею 4 даного Закону визначені об'єкти оренди та майно, що не можуть бути об'єктами оренди. Спірне майно не входить до вказаного переліку.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що у разі задоволення позову та вирішення питання вивільнення частини приміщення дитячого садка та закриття діючої АТС призведе до порушення інших законних та конституційних прав та свобод громадян, що полягає у припиненні надання телекомунікаційних послуг.

В судовому засіданні представник скаржника підтримує доводи апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги з підстав викладених у оскаржуваному рішенні та відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники відповідача1 та третьої особи в судове засідання не з'явились. В установленому порядку були повідомлені про день, час та місце судового розгляду. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім того, від Сінгурівської сільської ради Житомирського району надійшов лист, в якому відповідач1 визнає позов у повному обсязі та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Також зазначає, що у зв'язку із навантаженням працівників розгляд справи проводити за відсутності представника сільської ради.

Також від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши докази у справі, заслухавши представників сторін Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

01.01.13р. між Сінгурівською сільською радою Житомирського району (орендодавець/відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди майна №89/27, відповідно до якого сільська рада передає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в с. Сінгури Житомирського району, вул.Молодіжна, будинок №1 (приміщення дитячого садка) загальною площею 70,91кв.м., для розміщення АТС (п.п. 1.1. договору).

Цей договір діє на протязі 3-х місяців з 01.01.13р. до 01.04.13р. (.п. 11 договору).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на п.6 ст.16 Закону України "Про дошкільну освіту" засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Давши оцінку доказам у справі, заслухавши представників сторін, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Відповідно до Постанову Пленуму ВС України від 06.11.09р. №9, згідно якої судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судами встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що оспорюваний договір суперечить положенням ч.1, 5 ст.203 ЦК України якими встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

Так відповідно до ст.ст. 2,5,6 Закону України "Про освіту", завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою, тощо. Одним з основних принципів освіти є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, тощо.

Згідно ст. 63 Закону України "Про освіту", матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Таким чином, оспорюваний договір суперечить вимогам п. 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", оскільки даною нормою закону прямо заборонено здавати в оренду приміщення (будівлі) комунального дошкільного навчального закладу.

Також судами в ході розгляду справи встановлено, що право власності на спірне приміщення дитячого садка загальною площею 70,91 кв. м, що розташоване в с. Сінгури по вул. Молодіжній, 1, безкоштовно передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхміль-Сінгури" (власником майна) Сінгурівській сільській раді (правонаступнику) 08.02.13р., що підтверджується актом прийманні-передачі майна (а.с.47).

Згідно ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Отже, на підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що Сінгурівська селищна рада станом на 01.01.13р. (дата підписання договору та передачі спірного приміщення відповідачу-2) не мала ані права власності на об'єкт договору оренди, ані відповідних майнових прав, тому договір оренди нерухомого майна №89/27 від 01.01.13р. підписано неналежним орендодавцем.

Посилання скаржника на відсутність спірного майна у переліку передбаченому ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" не приймаються до уваги апеляційним судом.

Щодо неналежного на думку скаржника повідомлення судом відповідача1 про розгляд справи не беруться до уваги судовою колегією, оскільки як вбачається із пояснень Сінгурівської сільської ради (а.с.146) відповідач1 в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував проти позовних вимог прокурора та визнав позов у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно прийнята заява про зміну предмету позову.

Як вбачається з ухвали суду (а.с. 108) та заяви про зміну предмету спору, позивач відповідно до ст. 22 ГПК України змінив лише предмет спору з вимоги про розірвання договору на вимогу про визнання договору недійсним. Підстава позову не змінювалась. Як в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову прокурор посилається на підставу своїх вимог - порушення вимог чинного законодавства при укладанні договору.

Колегія суддів прийшла до висновку, що доводи скаржника викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.13р. у справі №906/383/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.13р. у справі №906/383/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №906/383/13-г повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.