Постанова

від 29.04.2013 по справі 40/5005/7052/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року Справа № 40/5005/7052/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі) суддів:Гольцової Л.А. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Захарова М.В. - за дов. від 01.11.2012р. від відповідача:Тараненко О.О. - за дов. від 26.06.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012р. та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. у справі№ 40/5005/7052/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" доКомунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" простягнення 56 952,00 грн.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 26.04.2013р. № 02-05/435 для розгляду справи № 40/5005/7052/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В. (доповідач), судді Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" про стягнення 56 592,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012р. (суддя Красота О.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. (головуючий суддя Герасименко І.М., судді Кузнецова І.Л., Сизько І.А.), позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 599, 601, 655 Цивільного кодексу України, статей 181, 193, 203 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 601, 655 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на відсутності у нього заборгованості перед позивачем, оскільки оплата за отриманий товар відбувалась шляхом взаємозаліку однорідних вимог.

Від ТОВ "Авіакомпанія "СкайСтар Авіа" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.12.2011р. позивачем було здійснено поставку товару (паливо ТС-1) відповідачу на загальну суму 56 952,00 грн., що підтверджується накладною від 21.12.2011р. № 12, підписаною сторонами та скріпленою їхніми печатками, а також довіреністю КП "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" від 21.12.2011р. серії ААГ № 867727, виданою на отримання вказаного товару.

Накладна від 21.12.2011р. № 12 була складена на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури від 19.12.2011р. № СФ-0000012, який дійсний до сплати до 29.12.2011р.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 28.05.2012р. № 28-05/12/1 з вимогою в семиденний строк погасити заборгованість, що виникла за поставлений товар згідно видаткової накладної від 21.12.2011р. № 12, у розмірі 56 952,00 грн. Вказана претензія відповідачем залишена без виконання.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення 56 952,00 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого згідно накладної від 21.12.2011р. № 12 та відповідно до рахунку-фактури від 19.12.2011р. № 0000012.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами в силу приписів частини 1 статті 181 Господарського кодексу, статті 205 Цивільного кодексу України було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам цього Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Окрім цього у виписаному позивачем рахунку-фактури від 19.12.2011р. № СФ-0000012, на підставі якого було складено накладну від 21.12.2011р. № 12, встановлено термін його сплати до 29.12.2011р.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної від 21.12.2011р. № 12 та рахунку-фактури від 19.12.2011р. № СФ-0000012 не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 56 952,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правомірними висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи скаржника стосовно відсутності з його боку заборгованості за отриманий від позивача товар через проведення між сторонами взаємозаліку однорідних вимог на підставі акта звіряння розрахунків від 21.12.2011р. № 87 обґрунтовано були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.

Слід зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не може бути доказом наявності або відсутності обов'язку сплатити грошові кошти, оскільки є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, а відтак не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін. При цьому факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватись первинними документами, якими акт звіряння розрахунків не вважається.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. у справі № 40/5005/7052/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: Л.А. Гольцова

О.А. Кролевець