Постанова

від 29.04.2013 по справі 26/160-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа№ 26/160-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Майдебура М.В. - представник, дов. № 988 від 12.10.2012;

від відповідача: Мурашов А.Ю. - представник, дов. № 13/04 від 29.04.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2013

у справі № 26/160-12 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз"

про стягнення 311 206,09 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.04.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2013 у справі № 26/160-12 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 275 235,33 грн. основного боргу, 22 426,06 грн. пені, 4 485,12 грн. 3% річних, 6 042,93 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 10А/03-10 на аеропортове обслуговування на умовах базування від 01.04.2010 та договором № 364/01-09 щодо режимно-секретного забезпечення і спеціального зв'язку від 01.01.2009 складає 275 235,23 грн., доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано; 3% річних та пеня нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2013 у справі № 26/160-12 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на непризначення судом першої інстанції звіряння взаєморозрахунків між сторонами та покладення в основу рішення голослівно заявлену позивачем суму боргу.

На думку скаржника, судом першої інстанції не з'ясовано, за який період відповідачем було здійснено оплату наданих послуг, а за який відповідач не користувався послугами позивача, у зв'язку із забороною доступу до літаків.

Як стверджує скаржник, судом не враховано, що підставою для відмови відповідача від оплати актів є дії позивача, які унеможливили користування послугами за договором внаслідок видання позивачем розпорядження від 13.06.2012 № 19 про заборону доступу в контрольовану зону та зону обмеженого доступу до аеропорту працівників відповідача, а також їх особистого і службового автотранспорту та не з'ясовано, з якого моменту відповідач не мав доступу до послуг.

Як вважає скаржник, заборгованість відповідача перед позивачем слід розраховувати не з квітня 2012р., а лише за період, що передував забороні доступу до літаків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що розпорядження від 13.06.2012 № 19 видано на виконання протоколу передачі на відповідальне зберігання майна, на яке накладено арешт від 13.06.2012, складеного слідчим Управління УМВС України в Полтавській області, однак складання акту звірки не потребує доступу бухгалтера саме до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, про що свідчать складені акті звіряння від 01.10.2012, від 11.02.2013; відповідно до договору № 10А/03-10 незалежно від заборони доступу до літаків працівників відповідача, аеропорт здійснює обслуговування літаків, що знаходяться на території позивача, а також проводиться режимно-секретне забезпечення відповідно до договору № 364/01-09.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 26/160-12 позивачем надано письмове пояснення та документи.

29.04.2013 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник відповідача Мурашов А.Ю. отримав повноваження лише 29.04.2013 і не мав часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує, посилаючись на його безпідставність.

Розглядом заявленого клопотання колегією суддів встановлено, що у судовому засіданні 15.04.2013 у розгляді апеляційної скарги брав участь повноважний представник відповідача; ухвалою апеляційного господарського суду від 15.04.2013 розгляд справи № 26/160-12 відкладено на 29.04.2013 та зобов'язано сторін надати докази, про які зазначено у згаданій ухвалі, до 25.04.2013, проте відповідачем витребувані докази не надано; також не надано обґрунтування ані неможливості направити у судове засідання представника, який брав участь у судовому засіданні 15.04.2013, ані неможливості уповноважити іншу особу на участь у судовому засіданні завчасно, забезпечивши виконання ухвали апеляційного господарського суду від 15.04.2013.

Згідно із ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Тому, оскільки сторони мали можливість скористатися своїми правами, наданими нормами процесуального права, клопотання відповідача, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення та додані документи, колегія суддів встановила.

Позивачем до суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача 291 422,53 грн основного боргу, 16 474,48 грн. пені, 3 309,08 грн. 3% річних та судового збору.

У порядку ст.22 ГПК України 13.02.2013 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 275 235,23 грн. основного боргу, 22 426,06 грн. пені, 4 485,12 грн.3% річних та судовий збір.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 01.01.2009 укладено договір № 346/01-09 щодо рекламно-секретного забезпечення і спеціального зв'язку (далі - договір № 364/01-09) та 01.04.2010 укладено договір № 10А/03-10 на аеропортове обслуговування на умовах базування (далі - договір № 10А/03-10).

Згідно з п.1.1 договору № 10А/03-10 позивач, за договором аеропорт, надає повітряним суднам відповідача, за договором перевізника, (надалі - ПС), комплекс аеропортових послуг з обслуговування літако-вильоту, перевезення пасажирів, пошти і вантажу, забезпечення безпеки пасажирів та інших послуг з обслуговування ПС в міжнародному аеропорту Рівне, а відповідач здійснює розрахунки за надані послуги відповідно до умов договору.

Також, 01.04.2010 сторонами укладено угоду про виконання вимог авіаційної, пожежної безпеки й аварійно-рятувального забезпечення до договору № 10А/03-10 та додаткові угоди до цього договору за №№ 1, 2, 3, якими продовжувався термін дії договору до 31.03.2012, 01.04.2012 та 30.09.2012, відповідно.

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду № 2а від 01.05.2012 про зміну тарифів на аеропортове обслуговування ПС відповідача.

В п.4.1 договору № 10А/03-10 сторонами погоджено умови про те, що відповідач здійснює розрахунок за надані послуги по аеропортовому обслуговуванню шляхом передоплати або оплатою рахунків-фактур за аеропортове обслуговування кожного рейсу протягом 5-ти днів з моменту надання послуг.

Згідно із п.2.1.2 договору № 10А/03-10 відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані послуги, відповідно до п.4.1 - 4.4 цього договору.

Як підтверджено актами надання послуг, складеними, підписаними та скріпленими відбитками печаток позивача та відповідача й затверджених їх керівниками, протягом періоду із квітня 2012р. по вересень 2012р., позивачем надані відповідачу послуги на суми вартості, що відображені у актах надання послуг, зазначених в розрахунку позивача.

Однак, відповідачем надані послуги оплачені частково.

Позивачем до матеріалів справи надані копії усіх актів наданих послуг відповідно до договору № 10А/03-10, згідно із якими сума основного боргу відповідає розрахунку позивача; у тому числі, на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 15.04.2013, позивачем надані примірники актів наданих послуг, із яких вбачається, що усі акти, зазначені у розрахунку позивача, підписані представниками обох сторін, затверджені їх керівниками та скріплені відтисками печаток.

Згідно із п.2.2 договору № 364/01-09 позивач зобов'язався надавати інструктивно-методичні послуги відповідачу з організації захисту державної таємниці, таємного діловодства та режимно-секретної роботи; своєчасно передавати відповідачу матеріали, які надходитимуть на його адресу через аеропорт та забезпечити їх збереження в окремому сховищі (металевій шафі) в умовах, які б гарантували збереження матеріальних носіїв секретів і виключали несанкціонований доступ до них; надавати послуги відповідачу з організації допускної системи; надавати умови для збереження таємних документів відповідачу та робочу кімнату РСО для ознайомлення та опрацювання таємних документів.

В п.1.1 договору № 364/01-09 встановлено, що відповідач передає, а позивач приймає на себе обов'язки щодо виконання послуг, означених в ст.2 договору, для відповідача, який оплачує надані послуги в порядку і на умовах договору.

Відповідно до п.п.3.1.1, 3.1.2 договору № 364/01-09 відповідач сплачує позивачу щомісячно до 05 числа місяця, слідуючого за звітним, на розрахунковий рахунок позивача 400,00 грн. без ПДВ за надані послуги; ПДВ у розмірі, встановленому на момент платежів.

Виконання позивачем обов'язків за договором № 364/01-09 підтверджується актами надання послуг, підписаними представниками обох сторін, затвердженими їх керівниками та скріпленими відбитками печаток. Слід відмітити, що акти надання послуг за №№ 1748, 2079, 2145, 31, 168 не були повернуті відповідачем позивачу належним чином оформленими. Разом із тим, як підтверджено актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 30.04.2012 по 01.10.2012, підписаним посадовими особами сторін та скріпленими відбитками печаток, надані позивачем відповідачу послуги за вказаними актами прийняті відповідачем та враховані ним у складі загальної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 291 745,50 грн.

Пунктом 4.1 договору № 10А/03-10 передбачено, що щомісяця, не пізніше 7-го числа місяця, що слідує за звітним, позивач на підставі форм А складає акт взаєморозрахунків у двох примірниках, один із яких після підписання сторонами передається відповідачу.

Як вбачається із акту звіряння розрахунків між сторонами за період з 30.04.2012 по 01.10.2012, заборгованість відповідача перед позивачем становила 291 745,50 грн., з урахуванням єдиного платежу відповідача у розмірі 10 500,86 грн., здійсненого 07.05.2012 та початкового сальдо 10 500,86 грн. Також відповідно до акту звіряння станом на 11.02.2013 відповідачем не було здійснено оплати наданих позивачем послуг.

Зазначені акти звіряння підписані посадовими особами сторін та скріплені відбитками печаток.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів, підтверджуючих виконання своїх зобов'язань щодо оплати послуг, наданих позивачем відповідно до договорів № 10А/03-10 та № 364/01-09.

Згідно із ч.2 ст.193, ч.6 ст.231 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.4.5 договору № 10А/03-10 передбачено, що при несвоєчасній оплаті послуг та виконаних робіт відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; згідно із п.3.1.3 договору № 364/01-09 відповідач сплачує позивачу за прострочку платежів пеню за кожний день прострочення не більше суми, встановленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розмірів пені та 3% річних, які підлягають стягненню за прострочення грошових зобов'язань.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, сторони періодично здійснювали звіряння стану розрахунків за договорами № 10А/03-10 та № 364/01-09, про що свідчать акти звіряння, складені сторонами станом на 01.10.2012 та на 11.02.2013, отже, відповідачу так само як і позивачу, було відомо про стан розрахунків між сторонами.

Відповідачем не надано суду заперечень щодо розрахунку позивача, а посилання на голослівно заявлену позивачем суму боргу не відповідає матеріалам справи.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, скаржник, посилаючись на прийняття позивачем розпорядження від 13.06.12 № 19 "Про заборону доступу на територію підприємства працівників ТОВ "Авіаоптім" та а/к "АероВіз", яким було заборонено доступ у контрольовану зону та зону обмеженого доступу аеропорту, не надав доказів невиконання позивачем договорів № 10А/03-10 та № 364/01-09 після прийняття зазначеного розпорядження. Більше того, після прийняття згаданого розпорядження, відповідачем укладено із позивачем додаткову угоду № 3 від 01.07.2012, якою продовжено термін дії договору № 10А/03-10 до 30.09.2012.

Таким чином, твердження скаржника про те, що заборгованість відповідача перед позивачем слід розраховувати не з квітня 2012р. є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2013 у справі № 26/160-12 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" без задоволення.

2. Справу № 26/160-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.