Постанова

від 27.08.2013 по справі 26/160-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 26/160-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка I.A. - головуючого,

Картере В.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року

у справі №26/160-12

господарського суду Київської області

за позовом Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз"

про стягнення 311206,09 грн.

за участю представників

позивача - не з'явились

відповідача - Козачинська Н.О.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Рівне" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" про стягнення 291422,53 грн. основного боргу, 16474,48 грн. пені, 3309,08 грн. 3% річних, а загалом 311206,09 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати наданих послуг за договором № 10А/03-10 на аеропортне обслуговування на умовах базування від 01.04.2010 р. та договором № 364/01-09 щодо режимно-секретного забезпечення і спеціального зв'язку від 01.01.2009 р.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 275235,23 грн. основного боргу, 22426,06 грн. пені, 4485,23 грн. 3% річних, а загалом 302146,41 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14 лютого 2013 року (суддя Лилак Т.Д.) у справі №26/160-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року (судді: Ропій Л.М., Кондес Л.О., Рябуха В.І.) позовні вимоги обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" 275235,33 грн. основного боргу, 22426,06 грн. пені, 4485,12 грн. 3% річних та 6042,93 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 14.02.2013р. скасувати та припинити провадження у справі.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2009р. між обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт "Рівне" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" укладено договір №346/01-09 щодо рекламно-секретного забезпечення і спеціального зв'язку та 01.04.2010р. - договір № 10А/03-10 на аеропортове обслуговування на умовах базування.

Згідно з п.1.1 договору № 10А/03-10 позивач (аеропорт) надає повітряним суднам відповідача (перевізнику) комплекс аеропортових послуг з обслуговування літако-вильоту, перевезення пасажирів, пошти і вантажу, забезпечення безпеки пасажирів та інших послуг з обслуговування повітряних суден в міжнародному аеропорту Рівне, а відповідач здійснює розрахунки за надані послуги відповідно до умов договору.

Також, 01.04.2010р. сторонами укладено угоду про виконання вимог авіаційної, пожежної безпеки й аварійно-рятувального забезпечення до договору № 10А/03-10 та додаткові угоди до цього договору за №№ 1, 2, 3, якими продовжувався термін дії договору до 31.03.2012р., 01.04.2012р. та 30.09.2012р. відповідно.

У п.4.1 договору № 10А/03-10 сторонами погоджено, що відповідач здійснює розрахунок за надані послуги по аеропортовому обслуговуванню шляхом передоплати або оплатою рахунків-фактур за аеропортове обслуговування кожного рейсу протягом 5-ти днів з моменту надання послуг.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих аеропортом послуг на підставі зазначених вище договорів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт надання позивачем послуг відповідачу у повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг, складеними протягом періоду з квітня 2012р. по вересень 2012р. Відтак, дійшли висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг за договорами №10А/03-10 від 01.04.2010р. та №346/01-09 від 01.01.2009р., натомість, відповідач не виконав свого обов'язку з оплати отриманих послуг і має заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів, оскільки вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналіз положень договору №10А/03-10 від 01.04.2010р. свідчить про те, що за правовою природою це є договір про надання послуг. Згідно частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надані йому послуги у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Аналогічне за змістом положення міститься і в п.2.1.2 договору №10А/03-10, згідно якого відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані послуги відповідно до п.4.1 - 4.4 цього договору.

Статтею 4.1. договору серед іншого передбачено, що аеропорт (позивач) щомісячно не пізніше 7-го числа місяця, що слідує за звітним, на підставі форм А складати акт взаєморозрахунків у двох примірниках, один з яких після підписання сторонами передається перевізнику (відповідачу). Крім того, сторонами погоджено, що перевізник здійснює оплату або шляхом передоплати за надані послуги, або шляхом оплати рахунків-фактур за аеропортне обслуговування кожного рейсу протягом 5-ти днів із моменту надання послуг.

Як вірно підтверджено позивачем у своїх поясненнях, що містяться у матеріалах справи (т.1, а.с.169-172) умовами договору №10А/03-10 не передбачено підписання акту надання послуг. Відтак, у випадку не здійснення перевізником (відповідачем) передоплати за отримані послуги, підставою для їх оплати є рахунок-фактура за аеропортне обслуговування кожного рейсу.

Проте у матеріалах справи відсутні будь-які рахунки-фактури та акти взаєморозрахунків, сформовані позивачем на підставі п.4.1. договору, а відтак, судам слід перевірити чи настав у товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" обов'язок з оплати послуг, наданих обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Рівне" за договором №10А/03-10.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, предметом договору №10А/03-10 є надання аеропортом (позивачем) послуг з обслуговування літако-вильоту, перевезення пасажирів, багажу, пошти і вантажу, забезпечення безпеки пасажирів тощо. Зазначене кореспондується з положеннями ч.1 ст.81 Повітряного кодексу України, якою визначено, що у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.

Водночас, у матеріалах справи наявне розпорядження позивача №19 від 13.06.2012р. "Про заборону доступу на територію підприємства працівників товариств з обмеженою відповідальністю "Авіаоптім" та "Авіакомпанія "Аеровіз" зі змісту якого вбачається, що з 13.06.2012р. було заборонено доступ у контрольовану зону та зону обмеженого доступу аеропорту працівникам відповідача, а також їх особистому та службовому авіатранспорту. Проте суди не надали належної правової оцінки зазначеному розпорядженню та з огляду на те, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про його скасування, не перевірили чи міг позивач надавати, а відповідач отримувати послуги з обслуговування літако-вильоту, перевезення пасажирів, багажу, пошти і вантажу, забезпечення безпеки пасажирів тощо.

З аналізу положень чинного в Україні процесуального законодавства вбачається, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеровіз" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року та рішення господарського суду Київської області від 14 лютого 2013 року скасувати.

3. Справу №26/160-12 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В. І. Картере

С. С. Самусенко