Рішення

від 07.05.2013 по справі 2-506/13

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

№2-506/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючий суддя Золотарьов О.Ю.,

при секретарі Красновській М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Лугтехкомплект» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» про визнання кредитного договору недійсним, третя особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «БТА Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що 02 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк», яке змінило свою організаційно-правову форму та назву на ПАТ «БТА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 13/07-Л (надалі - «Кредитний договір»), згідно з яким Банк надав Позичальнику грошові кошти (надалі -«Кредит») у розмірі 80 000,00 доларів США строком до 02 листопада 2015 року зі сплатою відсотків відповідно до умом Кредитного договору.

Відповідно умов кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати чергові платежі у розмірах та у строки згідно з графіком щомісячних ануїтетних платежів.

Виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечується порукою Приватного підприємства «Лугтехкомплект» згідно договору поруки № 10/07-Л/1 (ДП) від 02 листопада 2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором станом на 18 серпня 2011 року утворилась заборгованість за кредитом та за відсотками, яка складається з:

- строкової заборгованості за Кредитом - 53 190,67 доларів США;

- простроченої заборгованості за Кредитом - 20 442,68 доларів США;

- строкової заборгованості зі сплати процентів - 486,48 доларів США;

- простроченої заборгованості зі сплати процентів - 27 368,09 доларів США;

- пені, нарахованої за несвоєчасне погашення Кредиту та процентів - 575 050,50 гривень;

- 3 процентів річних за несвоєчасне повернення кредиту та процентів - 14 803, 22 грн.

Станом на 18 серпня 2011 року офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національний банком України, становив 1 долар США = 7,9710 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості за Кредитним договором станом на 18 серпня 2011 року становить 1398813,93 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно. Також просив стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ „БТА БанкВ» , посилаючись на ту обставину, що у своїй анкеті-заявці на отримання траншу, ОСОБА_1 у графі «дані про бізнес» вказав, ПП «Лугтехкомлект», що не відповідало дійсності, а відтак, позичальник для отримання кредиту надав Банку неправдиву інформацію, банк в свою чергу, на підставі наданих ОСОБА_1 даних про місце роботи, фінансовий стан видав йому суму кредиту в розмірі 80 000 доларів США.

Вказуючи, що угода була здійснена під впливом обману, посилаючись на положення ст. 230 ЦК України, на те, що ОСОБА_1 укладаючи Договір і приховавши своє дійсний фінансовий стан, заздалегідь передбачав, що виконання зобов'язань буде неможливим, отримані кошти були використані за цільовим призначенням, просив суд визнати договір кредитної лінії № 13/07- Л вiд 02 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «БТА Банк» недійсним.

Ухвалою суду вказані позови об’єднані в одне провадження.

Крім того, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про залучення його до участі в справі як третьої особи з самостійними вимогами, в заяві вказав, що кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем було забезпечено іпотекою житла, що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, 1/312 та належить ОСОБА_2 на праві сумісної власності згідно іпотечного договору від 02.11.2007 р. №13/07-Л (ДЗ).

Підтримавши позовні вимоги ОСОБА_1 та посилаючись на положення ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку», просив суд визнати іпотечний договір від 02.11.2007 р. №13/07-Л (ДЗ), зареєстрований в реєстрі за № 10773 припиненим та зняти заборону на відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, буд. 1. кв. 312. зареєстровану 02.11.2007 р. за №71.

В судовому засіданні сторони участі не приймали, надавши заяви про розгляд справи в їхню відсутність.

Представник ПАТ „БТА БанкВ» позов підтримав, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, надавши письмовий відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 151).

Представник ОСОБА_1 за довіреністю надала заперечення проти позову ПАТ „БТА БанкВ» (т. 1, а.с. 39-42), просила відмовити в його задоволенні та задовольнити позов ОСОБА_1

Представник ОСОБА_2 просила задовольнити позов ОСОБА_1, підтримавши вимоги ОСОБА_2

Представник ПП „ЛгтехкомплектВ» до суду не з’явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся.

При таких обставинах, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи сторін, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 02 листопада 2007 року між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 13/07-Л (т. 1, а.с. 8-9).

02 листопада 2007 між ОСОБА_1 та ПАТ «БТА Банк» було укладено додаткову угоду № 1 до Договору кредитної лінії № 13/07- Л, згідно якого сторони домовилися, що Банк надає Позичальнику транш у сумі 80 000 доларів США для придбання автотранспорту (т. 1, а.с. 10-12).

02 листопада 2007 року між ВАТ „БТА БанкВ» (банк), ОСОБА_1 (позичальник) та ПП „ЛугтехкомплектВ» (поручитель) укладено договір поруки (т. 1, а.с. 13-14).

ВАТ «БТА Банк» змінило свою організаційно-правову форму та назву на Публічне акціонерне товариство «БТА БАНК» (т. 1, а.с. 24-26).

Згідно умов договору кредитної лінії (кредитний договір) № 13/07-Л від 02.11.2007 року банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 80000 доларів США терміном з 02.11.2007 року по 02.11.2015 року зі сплатою 14 % річних, ОСОБА_3 (позичальник) зобов'язався своєчасно сплачувати чергові платежі в розмірах та у строки, встановлені графіком повернення Кредиту шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового переказу.

Згідно п. 3.1.5 договору в разі виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом, банк має право дострокового повернення кредиту позичальником, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Згідно умов договору поруки поручитель відповідає в повному обсязі за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком, що виникли з кредитного договору (п. 1.1), поручитель, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, зобов'язаний виконати замість позичальника зобов'язання за кредитним договором (параграф 2).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторонами не заперечувалось, що банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредитні кошти в обумовленій кредитним договором сумі, а ОСОБА_3 грошові кошти отримав та скористався ними.

В порушення умов кредитного договору позичальник не сплачує чергові платежі, внаслідок чого станом на 18 серпня 2011 року позивачем нарахована заборгованість за кредитом та за відсотками, яка згідно розрахунку заборгованості (а.с. 15-20) складається з строкової заборгованості за кредитом - 53 190,67 доларів США, простроченої заборгованості за Кредитом - 20 442,68 доларів США, строкової заборгованості зі сплати процентів - 486,48 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати процентів - 27 368,09 доларів США, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 575 050,50 гривень, 3 % річних в сумі 14803,22 грн.

Згідно розрахунку, наданому первісним позивачем, з врахуванням офіційного курсу гривні до долару США, що встановлений Національним банком України, (1 долар США = 7,9710 гривень) загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 18 серпня 2011 року становить 1398813,93 гривень.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, тому у суду немає підстав не брати його до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога про стягнення 3-х відсотків річних підлягає задоволенню в розмірі 14803,22 гривень.

Доводи заперечень щодо наявності позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки судом в основу рішення не приймаються, адже Вищий Спеціалізований суд України у постанові № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця), а з матеріалів справи вбачається, що позичальником та іпотекодавцем є різні особи.

Разом з тим, при вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи конкретні обставини справи, а саме розмір поточної заборгованості, що складає 53190,67 доларів США, причини неналежного виконання зобов’язань, а також те, що пеня є фінансовою санкцією, а не платою за користування грошима, суд вважає за можливе зменшити розмір пені по кредиту та по відсоткам з 575050,50 грн. до 57500 грн.

ПАТ «БТА Банк» 04.11.2009 року надсилало ОСОБА_1 та ПП „ЛугтехкомплектВ» вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, повідомлення ОСОБА_1 отримане, що підтверджено зворотним повідомленням (т. 1, а.с. 21-23).

Факт порушення грошового зобов’язання за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості і відповідач не спростував будь-якими доказами відсутність заборгованості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, стягненню підлягає: строкова заборгованість за Кредитом - 423982,83 грн.; прострочена заборгованість за Кредитом - 162948,60 грн.; строкова заборгованість зі сплати процентів - 3877,73 грн.; прострочена заборгованість зі сплати процентів - 218151,05 грн.; пеня, нарахована за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 57500 грн.; 3 % річних - 14803,22 грн., а всього 881263,43 грн.

Щодо позову про визнання договору кредиту недійсним, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 01.06.2011 року встановлено, що ОСОБА_3 поставив свій підпис в протоколі зборів засновників ПП «Лугтехкомплект» в графі «голова зборів», усвідомлюючи при цьому, що права засновника ПП «Лугтехкомплект» йому не належать, що також було встановлено (т. 1, а.с. 143-145).

Вказаною постановою ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності по ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України за закінченням строків давності. Судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного, цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов’язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Отже, виходячи зі змісту ст. 230 ЦК України, в якій врегульовано правовідносини сторін договору, укладеного під впливом обману, право вимагати визнання його недійсним має сторона договору, яка діяла під впливом обману.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Правовим наслідком укладення договору кредитної лінії є отримання позичальником у кредит грошових коштів, що і було досягнуто ОСОБА_3 внаслідок укладеного з банком кредитного договору, що підтверджується договором № 13/07-Л від 02.11.2007 року. Договір з банком підписаний особисто ОСОБА_3, який не оспорював належність цього підпису саме йому.

При таких обставинах, суд не приймає в основу рішення доводи ОСОБА_1 відносно передбачення ним неможливості виконання зобов’язання та використання грошових коштів не за цільовим призначенням та розцінює їх як спробу уникнути відповідальності за невиконання умов кредитного договору.

З наведених підстав, суд прийшов до переконання про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зв’язку з необґрунтованістю вимог.

Підставою недійсності договору іпотеки ОСОБА_2 вказує як наслідок недійсності кредитного договору, укладеного між ПАТ „БТА БанкВ» та ОСОБА_1, тож, відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору тягне за собою відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів також слід стягнути солідарно на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати: судовий збір - 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. (т. 1, а.с. 1, 2).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) та Приватного підприємства „ЛугтехкомплектВ» (код ЄДРПОУ 33009141) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „БТА БанкВ» (код ЄДРПОУ 14359845) заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 13/07-Л в загальній сумі 881263,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) та Приватного підприємства „ЛугтехкомплєктВ» (код ЄДРПОУ 33009141) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „БТА БанкВ» (код ЄДРПОУ 14359845) відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 120.00 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити за необгрунтованістю.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов