Рішення

від 25.09.2013 по справі 2-506/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-506/13

Провадження № 22ц/782/2645/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів:Стахової Н.В., Сергєєвої С.В.

при секретарі - Зеленській К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Лугтехкомплект» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

Позивач ПАТ "БТА Банк" звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на ту обставину, що 02 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "БТА Банк", яке змінило свою організаційно-правову форму та назву на Публічне акціонерне товариство"БТА Банк", та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії № 13/07-Л (надалі - „Кредитний договір"), згідно з яким Банк надав Позичальнику грошові кошти (надалі - „Кредит") у розмірі 80 000,00 доларів США строком до 02 листопада 2015 року зі сплатою відсотків відповідно до умов Кредитного договору. Відповідно умов Кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати чергові платежі у розмірах та у строки згідно з графіком щомісячних ануїтетних платежів. Виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалось порукою Приватного підприємства «Лугтехкомплект» згідно договору поруки № 10/07-Л/1 (ДП) від 02 листопада 2007 року. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором станом на 18 серпня 2011 року утворилась заборгованість за кредитом та за відсотками, яка загалом складає 1398813,93 грн. Позивач просив стягнути цю заборгованість з відповідачів солідарно, також просив стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ „БТА Банк" та просив суд визнати договір кредитної лінії № 13/07-Л від 02 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ „БТА Банк" недійсним. Крім того, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про залучення його до участі в справі як третьої особи з самостійними вимогами та просив суд визнати іпотечний договір від 02 листопада 2007 року № 13/07-Л (ДЗ), яким було забезпечено кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, припиненим та зняти заборону на відчуження нерухомого майна. Ухвалою суду вказані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 23 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, присуджено стягнути з ОСОБА_4 та ПП «Лугтехкомплект» солідарно на користь ПАТ „БТА Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 13/07-Л в загальній сумі 881263,43 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено за необгрунтованістю та в задоволені заяви ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні кредитного договору недійсним та припиненні договору іпотеки. Доводи апеляційної скарги, щодо визнання недійсним договору Іпотеки, ОСОБА_6 підтверджує тими обставинами, що він не є стороною кредитного договору, а є особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Апелянт посилається на факт підробки документів під час отримання кредиту, що було встановлено та зафіксовано у постанові Ленінського районного суду м. Луганська від 01.06.2011 року (т.1 а.с. 143-145) та на положення ст.230 ЦК України. Тому, на його думку, у разі введення в оману сторони кредитного договору, обман мав місце і відносно сторін договору іпотеки, так як платоспроможність ОСОБА_4 перевірялась банком, що для ОСОБА_6 було важливою обставиною під час укладення іпотеки, так як під час укладення договору іпотеки іпотекодержатель перевірив платоспроможність ОСОБА_4 . Крім того, апелянт вважає, що судом не враховано те, що боржник є від`ємним від іпотекодавців, позивачем не було надано суду доказів направлення письмової вимоги про усунення порушення прав іпотекодержателя.

Відповідачі ОСОБА_4 та ПП «Лугтехкомплект» були повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду. ПП «Лугтехкомплект» за останьою відомою адресою та за місцем реєстрації юридичної особи на день слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що 02 листопада 2007 року між ВАТ "БТА Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії № 13/07-Л (т. 1, а.с. 8-9). 02 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ "БТА Банк" було укладено додаткову угоду №1 до Договору кредитної лінії № 13/07-Л, згідно якого сторони домовилися, що Банк надає Позичальнику транш у сумі 80 000 доларів США для придбання автотранспорту (т.1 а.с. 10-12). 02 листопада 2007 року між ВАТ"БТА Банк" (банк), ОСОБА_4 (позичальник) та ПП «Лугтехкомплект» (поручитель) укладено договір поруки (т.1, а.с. 13-14). Згідно умов договору кредитної лінії № 13/07-Л від 02 листопада 2007 року банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 80 000 доларів США з 02 листопада 2007 по 02 листопада 2015 року зі сплатою 14% річних, ОСОБА_4 зобов'язався своєчасно сплачувати чергові платежі в розмірах та у строки, встановлені графіком повернення Кредиту шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового переказу. Цього ж дня у забезпечення кредитного договору укладено іпотечний договір №13/07-Л (ДЗ).(т.1 а.с.172-174). В порушення умов кредитного договору позичальник не сплачував чергові платежі, в наслідок чого станом на 18 серпня 2011 року утворилась заборгованість за кредитом та за відсотками, згідно розрахунку, наданому первісним позивачем (т.1. а.с. 15-20). Сторонами не заперечувалось, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_4 кредитні кошти в обумовлений кредитним договором сумі, а ОСОБА_4 грошові кошти отримав та скористався ними. Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 01.06.2011 року було встановлено, що ОСОБА_4 поставив свій підпис в підроблених документах, чим ввів в оману як Іпотекодавця так і установу банку, приховавши своє дійсне фінансове становище, чим ввів в оману стосовно своєї платоспроможності. Таким чином, боржник для отримання кредиту надав банку неправдиву інформацію. У зв`язку з чим, незаконно та безпідставно покладено на апелянта забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором. Згідно п. 1.3. Договору кредитної лінії (т.1 а.с.8) видача кредиту по даному договору повинна здійснюватися після перевірки та оцінки платоспроможності позичальника. В судовому засіданні апелянт пояснив обман вчинений ОСОБА_4 під час укладення кредитного договору ввів його особисто у оману під час укладення договору іпотеки, так як платоспроможність ОСОБА_4 перевірялась банком, що для ОСОБА_6 було важливою обставиною під час укладення іпотеки, так як під час укладення договору іпотеки іпотекодержатель перевірив платоспроможність ОСОБА_4. Якщо б банк не надав коштів ОСОБА_4 апелянт би не уклав з банком договору іпотеки. Крім того, апелянт вважає, що судом не враховано те, що боржник є від`ємним від іпотекодавців, позивачем не було надано суду докази своєчасного направлення письмової вимоги про усунення порушення.

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Платоспроможність ОСОБА_4 є обставиною, що впливала на вчинення правочину, на які суд першої інстанції не звернув уваги. Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт омани повинна довести особа, яка діяла під впливом омани.

Відповідно до матеріалів справи, обставини введення в оману як банку так і іпотекодавця було вже доведено при розгляді кримінальної справи. Тож висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору тягне за собою відмову у задоволені вимог про визнання недійсним договору поруки (т.2 а.с. 22), є таким що не відповідає обставинам справи. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 01.06.2011 року, не дослідив під час судового розгляду конкретних обставин вчинення правочинів, не перевірив доводи позовних заяв. Вирішення цих питань та їх належна правова оцінка мають суттєве значення при застосуванні вимог закону щодо правових наслідків недійсності правочину, що у відповідності з положеннями ч.3 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним. Положеннями статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. У зв`язку з наведеним, погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання кредитного та іпотечного договору недійсним колегія суддів не може.

Згідно з вимогами ст. 303 ч. І ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Виходячи з наведених обставин справи та обсягу позовних вимог заявлених апелянтом в суді першої інстанції (т.1 а.с.171) та вимог апеляційної скарги (т.2 а.с.31), судова колегія вважає за можливе частково задовольнити апеляційні вимоги, так як частина вимог стосовно кредитного договору не заявлялась апелянтом в суді першої інстанції.

Відповідно п.5 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ

про визнання правочинів недійсними - Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законом України від 22.12.2005 р. N 3273-IV «Про іпотеку» в ст. 17. наведені підстави припинення іпотеки, однією з таких підстав є - визнання іпотечного договору недійсним. Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.У відповідності з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена судом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Аналіз наведених норм цивільного законодавства щодо правочинів дає підстави для висновку про те, що не договір вчінений під впливом обману, може бути визнаний недійсним і може бути припиненим.

Приписами пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування і ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції за таких мотивів підлягає частковій зміні з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6., в решті рішення відповідає вимогам закону.

На підставі ст.17 Закону України від 22.12.2005 р. N 3273-IV «Про іпотеку» ст.204,ч.3 ст.215,ст.230 ЦК України, Керуючись ст.ст. 307, п.4 ч.1 ст309, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 23 квітня 2013 року змінити, в частині відмови в задоволені заяви ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити позов ОСОБА_3 про визнання припиненим договору іпотеки від 02.11.2007 року №13/07-л (дз). Зняти заборону на відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 зареєстровану 02.11.2007р..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: