Рішення

від 29.04.2013 по справі 917/42/13-г-922/713/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р.Справа № 917/42/13-г-922/713/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Ізумруд ЛТД", м.Кременчук, Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Польза", м.Харків про стягнення 13482,45 гривень за участю представників:

позивача - Гельман О.Е. (довіреність №1 від 10 січня 2013 року)

відповідача - Камінської А.А. (довіреність №б/н від 02 січня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Ізумруд ЛТД", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Польза" (Відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" суми заборгованості у розмірі 13482,45 гривень, у тому числі, 11063,06 гривень суми основного боргу, 2012,57 гривень суми нарахованої пені та 406,82 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов дистриб'юторського договору №1-Д/12, укладеного між ним та Відповідачем 26 березня 2012 року, а також, укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" договором поруки №б/н від 02 квітня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути солідарно з Відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10 січня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 лютого 2013 року.

15 січня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію господарського суду Полтавської області заяву (вх.№628д), в якій зазначив, що 02 червня 2012 року закінчився строк дії договору поруки №б/н від 02 квітня 2012 року, укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд", на підставі якого Позивач обрав підсудність щодо розгляду даної справи, у зв'язку з чим просив суд передати матеріали вказаної справи за територіальною підсудністю на розгляд до господарського суду Харківської області.

05 лютого 2013 року представник Позивача надав через канцелярію господарського суду Полтавської області пояснення (вх.№1749дн), в яких зазначив про строки виникнення грошових зобов'язань Відповідача за дистриб'юторським договором №1-Д/12 від 26 березня 2012 року та надав для долучення до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10 січня 2013 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" припинило свою діяльність, як суб'єкт господарювання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" було виключено з числа Відповідачів по даній справі в порядку ст.65 Господарського процесуального кодексу України.

Також, ухвалою господарського суду Полтавської області від 05 лютого 2013 року матеріали вищевказаної справи було направлено за територіальною підсудністю на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2013 року було прийнято вищевказану справу до провадження та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12 березня 2013 року.

12 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№9251) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 квітня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

04 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№12675) документи, на підтвердження своєї позиції по справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 04 квітня 2013 року було оголошено перерву до 18 квітня 2013 року.

18 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №14790), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно 26 березня 2012 року укладав дистриб'юторський договір №1-Д/12 з Позивачем, але не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, посилаючись на те, що Позивач має зворотну заборгованість перед ним у розмірі 5500,00 гривень за надані маркетингові послуги та послуги з передпродажної підготовки товару, а також те, що Позивач, на його думку, прострочив виконання обов'язку із заміни неякісного товару на загальну суму 15050,64 гривень. Факт поставки неякісного товару обґрунтував існуванням акту про виявлення недоліків продукції, який було складено та підписано 16 квітня 2013 року представниками сторін та представником громадськості. Отже, у відзиві Відповідач зазначив, що він не повинен оплачувати неякісний товар, поставлений Позивачем, у розмірі 11063,06 гривень, в той час як Позивач зобов'язаний, на його думку, повернути йому грошові кошти, сплачені за неякісний товар, а тому просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Також, 18 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№14942) додаткові документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Позивач, в свою чергу, 18 квітня 2013 року надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх. №14784), в яких спростовував обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, наполягаючи на повному задоволенні заявлених позовних вимог.

Крім того, 18 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх. №14783), в якому зазначив, що акт про виявлення недоліків продукції від 16 квітня 2013 року не було складено та підписано представником його підприємства, у зв'язку з чим Позивач звернувся до Комінтернівського РВ УМВС України у Харківській області із заявою про вчинення кримінального порушення з метою проведення досудового розслідування за фактом підроблення документів, тобто злочином, передбаченим ст.358 Кримінального кодексу України. З урахуванням викладеного, просив суд витребувати оригінал відповідного акту у Відповідача з метою надання його правоохоронним органам для проведення досудового розслідування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року було продовжено строк розгляду даного спору за межами двохмісячного строку на 15 календарних днів, в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, та відкладено розгляд справи на 29 квітня 2013 року.

29 квітня 2013 року представник Позивача надав до суду за заявою (вх.№16582) копії додаткових документів, на підтвердження своєї позиції по справі, для долучення до матеріалів справи.

Також, 29 квітня 2013 року представник Позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№16460) , в яких зазначив, що його представник Конограй О.В. не брав участі у складанні акту виявлення недоліків продукції, та повідомив суд, що на підставі заяви Позивача відкрито кримінальне провадження щодо підробки акту виявлення недоліків продукції.

29 квітня 2013 року представник Відповідача надав до суду (вх.№16468) заперечення на клопотання Позивача про витребування доказів від 18 квітня 2013 року, а саме про витребування оригіналу акту виявлення недоліків продукції за якістю від 16 липня 2012 року, з метою його надання правоохоронним органам для проведення досудового розслідування, в якому просить суд відмовити в його задоволенні, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Також представник Відповідача 29 квітня 2013 року надав до суду письмові пояснення (вх.№16469) щодо неякісного товару, наданого Позивачем Відповідачеві та стосовно акту недоліків товару за якістю.

Судом були досліджені усі надані документи та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29 квітня 2013 року Позивач підтримав клопотання про витребування доказів для правоохоронних органів та свої позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 29 квітня 2013 року Відповідач проти позову та клопотання про витребування доказів заперечував, посилаючись на безпідставність такого клопотання та на неякісну продукцію, що була поставлена Позивачем. Просив суд відмовити у позові.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

26 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством «Ізумруд ЛТД» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Польза» (далі - Відповідач ) було укладено дистриб'юторський договір №1-Д/12 від (далі - Договір), відповідно до якого, Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача мінеральну воду ТМ «Ізумруд», сокові напої ТМ «Рив'єра», інші продовольчі товари (далі - товар), окремими партіями в асортименті, а Відповідач зобов'язувався прийняти Товар та оплатити його вартість.

Згідно з п.3.5 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 29 березня 2012 року), оплата першої партії Товару здійснюється протягом 50 (п'ятдесяти) календарних днів з дати здійснення поставки Товару. Оплата другої та усіх наступних партій Товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати здійснення поставки Товару. Дата поставки визначається датою підписання відповідної накладної на поставку Товару. Партією Товару визнається Товар, поставлений за однією накладною.

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується наступними накладними:

- ТТН №000672 від 04 квітня 2012 року, накладна №195363 від 04 квітня 2012 року на суму 38872,80 грн. з ПДВ;

- ТТН №000809 від 14 травня 2012 року, накладна №202151 від 14 травня 2012 року на суму 4968,00 грн. з ПДВ;

- ТТН №000810 від 14 травня 2012 року, накладна №202278 від 14 травня 2012 року на суму 9936,00 грн. з ПДВ;

- накладна №2147110 від 01 серпня 2012 року на суму 12,42 грн. з ПДВ.

Таким чином, Відповідач отримав Товар на загальну суму 53789,22 грн.

Відповідачем було частково повернуто товар Позивачу, а саме: 05 квітня 2012 року на суму 36,12 гривень; 01 серпня 2012 року на суму 3398,16 гривень, 03 серпня 2012 року на суму 2219,04 гривень та 33072,84 грн. (а.с.29-32).

Також, Відповідачем була здійснена часткова оплата Товару, а саме:

19 червня 2012 року, згідно виписки банку - 2000,00 грн., та 07 вересня 2012 року - 2000,00 грн.

16 липня 2012р. Відповідачем був складений акт недоліків товару на суму 53776,80 грн. (далі-Акт) за якістю поставленого Позивачем Товару (завірена належним чином копія знаходиться в матеріалах справи).

Акт підписали: комірник, начальник відділу збуту, представник постачальника, представник громадськості.

08 жовтня 2012 року Відповідач направив на адресу Позивача лист-вимогу, в якому зазначалось про Акт, на підставі якого було повернуто товару на суму 38726,16 грн., та про сплив строку, згідно з п.6.13 Договору, для повернення чи заміни товару на суму 15050,64 грн. Також, Відповідач повідомив Позивача про заборгованість Позивача за маркетингові послуги, надані Відповідачем, у період з 05 квітня 2012 року по 29 вересня 2012 року, на загальну суму 5500,00 грн. Також у листі-вимозі зазначено, що весь неякісний товар на суму 15050,64 грн. утилізовано Відповідачем (копія рахунку - фактури знаходиться у матеріалах справи).

Для правильного вирішення даної справи, а саме встановлення наявності у Позивача права на отримання грошових коштів, які він просить стягнути у позові, необхідно з'ясувати факт наявності та повернення неякісного товару Позивачу та питання, чи відбувалась заміна такого товару Позивачем, в порядку, передбаченому Договором.

Суд не може приймати як належний і допустимий доказ твердження Позивача (як зацікавленої особи) про відсутність його представника під час складання Акту недоліків товару за якістю від 16 липня 2012 року, та про відсутність повноважень представника на участь у прийманні товару за якістю, оскільки є наступні докази:

- наявність самого акту, в якому зазначений представник з боку Постачальника (Позивача) і міститься його підпис;

- письмові пояснення осіб, що брали участь у складанні вказаного акту - комірника Руденко В.Е. та представника громадськості Пивоварової Р.В. Вказані особи чітко зазначили, що акт складався за участю представника Постачальника;

- подальше схвалення Позивачем факту складання Акту, шляхом здійснення повернення товару, про що у матеріалах справи містяться відповідні накладні;

- відібраними Відповідачем підтвердженнями від торгових мереж про те, що повернення товару Позивача відбувалось, у зв'язку із його недоліками (відповідний лист додається до цих пояснень).

Слід відмітити, що невизнання Позивачем факту присутності його представника під час складання Акту - не є доказом, який спростовує факт складання цього Акту та факт повернення неякісного товару. Позивач є зацікавленою особою і встановлення даного факту спростовує вимоги його позову. Інших доказів, які б спростовували факт повернення неякісного товару Позивач не наводить.

Таким чином, факт наявності та повернення Позивачу неякісного товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.6.13. Договору, при встановленні товару неналежної якості, заміна неякісного товару здійснюється Постачальником (Позивачем) його силами та за рахунок, протягом 10 календарних днів з дня одержання Акту.

Як підтверджено Позивачем, та наданими ним накладними повернення товару постачальнику: №7 від 01 серпня 2012 року, №8 від 03 серпня 2012 року, №11 від 03 серпня 2012 року, - всього було повернено Товару, на підставі Акту про недоліки від 16 липня 2012 року, на загальну суму 38 690,04 грн.

В порушення умов Договору, заміни товару Позивач не здійснював, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи інших товарних накладних та поясненнями самого представника у судовому засіданні.

На час звернення Позивачем до суду, він не здійснив повного повернення і заміни товару у порядку і строки, передбачені Договором.

Таким чином, факт не здійснення Позивачем заміни неякісного товару (п.6.13. договору) на загальну суму 15 050,64 грн. встановлений, доведений матеріалами справи та не спростований Позивачем.

Умови повернення і заміни неякісної продукції Постачальника встановлені пунктами 6.5. - 6.14. Дистриб'юторського договору №1-Д/12 від 26 березня 2012 року, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі - Інструкція П-7).

Умова Договору про складання Акту за участю представника Постачальника була дотримана, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, Відповідач умови Договору з порядку складання Акту не порушив.

Участь представника громадськості не суперечить умовам Договору, оскільки передбачена п.20 Інструкції П-7.

Так, представник громадськості (Пивоварова Р.В.) був обраний 13 липня 2012 року трудовим колективом ТОВ «ПОЛЬЗА», для об'єктивності та неупередженості обстеження товару Позивача, під час складання Акту 16 липня 2012 року, та з метою захисту Відповідачем своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В той же час, право Відповідача для запрошення представника громадськості не обмежене ні самим Договором, ні Інструкцією П-7. Участь такого представника не заборонена Договором і не може бути заборонена.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Інструкція П-7 - є чинним актом цивільного законодавства, який регулює особливості приймання товарів за якістю під час виконання договорів.

Тож, Дистриб'юторський договір №1-Д/12 від 26 березня 2012 року не може суперечити Інструкції П-7.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.19 Цивільного кодексу України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

В даному випадку, було порушено право Відповідача щодо поставки якісного товару та отримання прибутку від його реалізації.

Таким чином, Відповідач мав всі законні підстави, з метою самозахисту, залучити до участі у складанні Акту представника громадськості, що також не суперечить Договору і передбачено Інструкцією П-7.

Твердження Позивача про відсутність повноважень у його представника, для складання Акту недоліків товару за якістю від 16 липня 2012 року, не підтверджується наданими Позивачем документами та нормами діючого законодавства України.

Згідно із наданою інструкцією, представник Позивача - Конограй О.В. займав посаду менеджера з питань регіонального розвитку оптової торгівлі у ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО «ІЗУМРУД-ЛТД».

Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 (далі - Класифікатор), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, дана посада має код 1452 - Менеджер (управитель) в оптовій торгівлі.

Код цієї професії входить до Розділу 1 Класифікатора - законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі), який вміщує коло професій, пов'язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва; Підрозділ 14 - менеджери (управителі) підприємств, установ, організацій та їх підрозділів; Клас 145 - менеджери (управителі) в торгівлі, готелях та закладах ресторанного господарства.

Отже, враховуючи затверджені державою стандарти до видів професій, професія представника Конограя О.В. входить до керівних професій (що є найвищими за ієрархією класифікатора за ступенем повноважень і відповідальності), передбачає здійснення управительських та розпорядчих функцій у сфері діяльності, а в даному випадку - у здійсненні оптової торгівлі в регіонах розвитку.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність повноважень у Конограя О.В. спростовується наявністю відповідних управлінських та керівних функцій, що притаманні його професії.

Також, у Посадовій інструкції, наданій Позивачем, визначені відповідні повноваження Конограя О.В., аналіз яких дає змогу встановити, що його участь у складанні Акту про недоліки товару жодним чином не суперечить Посадовій інструкції.

Конограй О.В. виконував функції та мав повноваження, відповідно до наступних пунктів Посадової інструкції:

п.2.8. - готує письмові звіти про відвантаження товару, виручці, по поверненню товарів;

п.2.10. - контролює підготовку та укладання договорів на поставку продукції регіональним клієнтам, дистриб'юторам…;

п.2.11. - здійснює заходи для забезпечення виконання усіх умов укладених договорів з боку підприємства в частині замовлення, доставки, відвантаження товару, проведення розрахунків та рекламаційної роботи;

п.2.12. - регулярно особисто виїздить у заздалегідь підготовлені відрядження для переговорів з найбільш крупними клієнтами (потенційними дистриб'юторами), інспекції роботи існуючих дистриб'юторів;

п.2.22. - здійснює підготовку всіх встановлених для сектора форм звітності, контролює правильність відомостей, що в них містяться, підтверджує (візує) їх достовірність. Контролює якість, своєчасність та достовірність звітів та іншої робочої документації свого сектору (бази даних, договори, довіреності и т.д.);

п.3.1. - діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими організаціями, органами державної влади та місцевої влади з питань організації регіонального розвитку;

п.3.6. - підписувати та візувати документи в межах своєї компетенції.

Усі наведені пункти Посадової інструкції, наданої Позивачем, підтверджують надання Конограю О.В. відповідних повноважень щодо здійснення представництва інтересів ТОВ-ПІДПРИЄМСТВА «ІЗУМРУД ЛТД» у Харківському регіоні перед дистриб'юторами (в тому числі перед ТОВ «ПОЛЬЗА»), та вчинювати від імені Позивача відповідні дії на виконання покладених на нього (Конограя О.В.) обов'язків.

Таким чином, Конограй О.В. - це особа, яка займає керівну посаду у підприємстві, є відповідальною за здійснення оптової торгівлі у регіоні і наділена наведеними вище повноваженнями, закономірно має відповідні повноваження для приймання участі у складанні і оформленні відповідних документів від імені свого роботодавця (ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО «ІЗУМРУД ЛТД»), оскільки такі повноваження нерозривно пов'язані з сутністю його професійних обов'язків і займаної посади.

Окрім зазначеного, слід відмітити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.214 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Позивач здійснив подальше схвалення, а саме: провів повернення товару, а отже погодився з вчиненими діями свого представника.

Позивач надав суду заяву Конограя О.В., де зазначено що він вищезазначений Акт не підписував.

Судом встановлено, що в період складання даного Акту, Конограй О.В. був підзвітним Позивача, знаходився у його підпорядкуванні і ніс повну матеріальну відповідальність за виконання покладених обов'язків (відповідно до Посадової інструкції). А отже, Конограй О.В. є зацікавленою особою.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, наявність неякісного Товару доводиться відповідним Актом від 16 липня 2012 року, підтвердженнями торгових мереж, поясненнями осіб, які складали акт (комірника Руденко В.Е. та представника громадськості Пивоварової Р.В.), накладними про повернення Товару.

Невідповідність підпису Конограя О.В. в Акті від 16 липня 2012 року можливо встановити виключно проведенням відповідної експертизи.

Слід зазначити, що судити про схожість підписів особи шляхом лише його візуального огляду не є належною оцінкою доказів і не входить до компетенції, а ні сторін у справі, а ні суду. Особа може виконувати свій підпис щоразу по-різному на свій розсуд і це її право. Що керує особою у момент виконання підпису відповідним чином, відоме виключно цій особі і Відповідач не зобов'язаний був перевіряти, чи схожий підпис, який виконав Конограй О.В. на Акті, підпису, який він звичайно ставить на інших документах.

Таким чином, якщо Позивач не погоджується з тим фактом, що на Акті стоїть підпис його представника, він мав право у встановленому Законом порядку заявити відповідне клопотання про проведення судової експертизи. Але цього Позивач не зробив.

Стосовно повідомлення Позивача про вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 Кримінального кодексу України, слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на Позивача покладається обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається, при чому ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України та ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, факт вчинення вказаного правопорушення може бути встановлений виключно вироком суду у кримінальному провадженні. Позивачем не наданий вирок суду, яким би встановлювалось вчинення злочину, передбаченого ст.358 Кримінального кодексу України, чи факт підроблення Акту виявлених недоліків його товару за якістю від 16 липня 2012 року (більш того, навіть не визначена особа, яка на його думку вчинила таке правопорушення).

Щодо поданої Позивачем заяви про вчинення кримінального правопорушення, яку він вважає доказом недійсності Акту, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави звільнення від доказування:

- обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування;

- факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

- вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені;

- рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

- факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Позивачем не надане рішення суду чи висновок експерта про те, що відповідний Акт підписаний не Конограєм О.В. Тому його заява про порушення кримінального провадження не може прийматись судом як доказ вини Відповідача у справі, оскільки в країні діє презумпція невинуватості.

Спірним Договором був передбачений обов'язок Постачальника (Позивача) не лише вивезти неякісний товар, але й замінити його, відповідно до п.6.13. Договору, тобто поставити якісний товар. Отже, повернений товар Постачальник (Позивач) повинен був замінити якісним товаром. Відповідач очікував поставки іншого товару, замість неякісного, в рахунок якого й було здійснено оплату у розмірі 2000,00 грн. Те, що Позивач не здійснить заміни Товару та взагалі припинить поставки за Договором, Відповідачу не могло бути відомо, коли він здійснював оплату за договором.

Таким чином, Позивач порушив умови Договору, поставивши неякісний товар, та не здійснивши його заміни на якісний.

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. Договору, Товар поставляється Дистриб'ютору для його подальшої реалізації на території м.Харкова та Харківської області. Тобто, Відповідач не може звернути даний товар у свою користь, а зобов'язаний його реалізувати у торговельних мережах регіону.

Пунктом 1.7. Договору безумовно встановлено, що Позивач зобов'язаний здійснювати виплату Відповідачу винагороди за підтримання попиту на Товар у споживачів, збільшення обсягів чи розширення зони його продажу.

Пункт 1.8. Договору встановлює можливі види маркетингових послуг, що можуть надаватися Відповідачем Позивачу.

Відповідачем надані до матеріалів справи документи, що підтверджують розміщення товару Позивача у торгових мережах: акт надання послуг №б/н від 08 жовтня 2012 року; листи до ТОВ «ТК «Економ Плюс» (супермаркет «Економ Плюс»), до ТОВ «Європоль» (супермаркет «Рост»), з підтвердженням про надання послуг та їх вартості; рахунок-фактура №817 від 08 жовтня 2012 року; звіт виконання послуг від 28 вересня 2012 року; податкова накладна №15 від 08 жовтня 2012 року.

Судом встановлено, що надання маркетингових послуг не є суттєвим для вирішення даного спору.

Відповідач зазначав у своїх поясненнях про утилізацію неякісного товару, поставленого Позивачем. З цього приводу судом встановлено наступне.

Договором не передбачений перелік документів, які необхідно надати Позивачу для відшкодування ним вартості утилізації, а сам Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про їх надання. Таким чином, Відповідач цілком правомірно, керуючись положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надав Позивачу рахунок-фактуру для оплати вартості утилізації, як то передбачено Договором.

Що ж до повідомлення про направлення листа-вимоги, то воно є належним та допустимим доказом направлення наданої суду вимоги, оскільки складено за формою і змістом, згідно встановленого зразка, має відбиток поштового штампу, та інші обов'язкові реквізити, що підтверджують факт надсилання вказаної вимоги. Інших листів Відповідач Позивачу не направляв. Та й сам Позивач не надає інших пояснень, що саме він отримав за вказаним поштовим відправленням.

Копії рахунку-фактури щодо утилізації спірного Товару містяться в матеріалах справи і підтверджують понесені Відповідачем збитки з утилізації.

18 квітня 2013 року Позивач надав суду клопотання, в якому просив суд: витребувати оригінал акта виявлення недоліків продукції (товарів) за якістю від 16 липня 2012 року, з метою його надання правоохоронним органам для проведення досудового розслідування; не приймати акт виявлення недоліків продукції (товарів) від 16 липня 2012 року до уваги як такий, що є підробленим; прийняти до уваги заяву Конограя О.В. від 16 квітня 2013 року, заяву ТОВ - Підприємство "Ізумруд ЛТД" про вчинення правопорушення та наведенні пояснення Позивача при винесенні рішення у даній справі.

Вбачається, що дане клопотання не може бути задоволене судом, оскільки суперечить діючому процесуальному законодавству України, на підставі наступного.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи, відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, Відповідач надав належним чином засвідчену копію Акту виявлення недоліків продукції (товарів) за якістю від 16 липня 2012 року. Факт, який підтверджує копія вказаного Акту, а саме - виявлення неякісного товару, цілком і повністю підтверджується даним документом. Обставини цієї господарської справи №917/42/13-г-922/713/13-г, щодо яких необхідним є наявність у справі оригіналу зазначеного акту - відсутні, а інші випадки, окрім проведення експертного дослідження, на підставі оригіналів документів - Кодексом не встановлені.

Отже, у відповідності до наведеної норми процесуального Закону, надана копія Акту від 16 липня 2012 року - є належним і допустимим письмовим доказом, і потреби у долученні до матеріалів справи оригіналу цього документу немає.

Також, посилаючись у своєму клопотанні на ст.38 Господарського процесуального кодексу України, Позивач не врахував того, що згідно із цією нормою, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ повинен бути витребуваний; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує необхідні докази.

Тобто, клопотання про витребування доказів заявляється за умови відсутності відповідного доказу у справі. Але, як вже зазначалось, витребуваний Позивачем доказ є у матеріалах справи, і Законом не передбачена необхідність вирішення цієї справи виключно за оригіналами документів.

Крім того, Позивач не зазначає обставини, що перешкоджають йому надати вказаний документ та обставини, які оригінал документу може підтвердити.

Особливо, слід відмітити підстави клопотання Позивача, а саме - витребування документу для надання правоохоронним органами.

Згідно із наведених норм Господарського процесуального кодексу, у разі витребування оригіналу документу, він долучається до матеріалів господарської справи і не може передаватись будь-яким підприємствам, організаціям, установам, органам за клопотанням сторони у справі. А наведена Позивачем ст.90 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не стосується підстав та порядку витребування доказів. Саме порушення, на яке посилається Позивач у клопотанні, вбачає лише Позивач, це є виключно його припущення, яке не підтверджено жодними доказами у справі.

Законодавець не встановив за Позивачем функцій чи повноважень вимагати оригінали будь-яких документів для передачі їх до правоохоронним органам.

Натомість, вказані повноваження є у відповідних правоохоронних органів в рамках здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.22 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Таким чином, враховуючи норми ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, будь-які обвинувачення Позивача у вчиненні кримінального правопорушення є виключно його домислами, так як він не є на те уповноваженою Законом особою - прокурором або слідчим.

Згідно із новелами Кримінального процесуального кодексу України, що набув чинності 19 листопада 2012 року, виїмка, вилучення майна (в тому числі документів) відбувається правоохоронними органами під час арешту або огляду такого майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.170 Кримінального процесуального України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу, арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч.1 ст.237 Кримінального процесуального кодексу України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Таким чином, огляд оригіналу документу у кримінальному провадженні здійснюється слідчим чи прокурором за їх вмотивованою постановою чи процесуальним рішенням. Арешт майна здійснюється виключно на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.ст.1, 33 Кримінального процесуального України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а правосуддя у кримінальних провадженнях здійснюється відповідними місцевими (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) судами.

Таким чином, вирішення клопотання Позивача в частині витребування оригіналу Акта для надання правоохоронним органам, можливе лише в рамках кримінального провадження, у відповідності до положень кримінального законодавства, та уповноваженими на те особами.

Господарський процесуальний кодекс не передбачає повноважень господарського суду із встановлення наявності кримінального правопорушення та вчинення слідчих дій в рамках кримінального провадження або в провадженні господарської справи. Такі функції покладені виключно на слідчого, прокурора, слідчого суддю, місцевий суд, які мають виключну компетенцію.

Щодо інших пунктів клопотання Позивача, а саме про те, щоб суд не приймав акт виявлення недоліків продукції (товарів) від 16 липня 2012 року до уваги як такий, що є підробленим; прийняття до уваги заяви Конограя О.В. від 16 квітня 2013 року, заяви ТОВ - Підприємство "Ізумруд ЛТД" про вчинення правопорушення та наведенні пояснення Позивача при винесенні рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

Виходячи із викладеного вище, факт підробки Акту є недоведеним, та робити такі висновки не уповноважені ані суд, ані сторони. Цей факт може бути доведений лише в ході кримінального провадження, згідно з положеннями Кримінально-процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів", суд є неупередженим органом, який є незалежним від будь-якого впливу, приймає рішення самостійно, ґрунтуючись на внутрішнім переконанні, об'єктивному дослідженні усіх наданих сторонами доказів, здійснюючи правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Тому, клопотання Позивача про те, щоб суд не приймав акт виявлення недоліків продукції (товарів) від 16 липня 2012 року до уваги як такий, що є підробленим; про прийняття до уваги заяви Конограя О.В. від 16 квітня 2013 року, заяви ТОВ - Підприємство "Ізумруд ЛТД" про вчинення правопорушення та наведенні пояснення Позивача при винесенні рішення у даній справі, є недоречним, і суд сам вирішує, на які докази у матеріалах справи слід звертати або не звертати увагу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.22, 36, 38, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1,17, 22, 33, 170, 237 Кримінального процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО «ІЗУМРУД ЛТД» про витребування оригіналу Акту виявлення недоліків продукції (товарів) за якістю від 16 липня 2012 року, з метою його надання правоохоронним органам; про те, щоб суд не приймав акт виявлення недоліків продукції (товарів) від 16 липня 2012 року до уваги як такий, що є підробленим; про прийняття до уваги заяви Конограя О.В. від 16 квітня 2013 року, заяви ТОВ - Підприємство "Ізумруд ЛТД" про вчинення правопорушення та наведенні пояснення Позивача при винесенні рішення у даній справі.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідного позову, виходячи з наступного.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.610 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 615 Цивільного кодексу України визначена одностороння відмова від зобов'язання:

1. у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом;

2. одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання;

3. внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.531 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, а заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Положення ст.241 Цивільного кодексу України застосовуються до правочинів, вчинених з перевищенням повноважень.

Згідно з ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з ч.2 ст.241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд встановив, що було подальше схвалення Акту Позивачем, у вигляді прийняття поверненого Відповідачем неякісного товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних про повернення товару постачальнику (а.с.30-32).

Таким чином, сплата Відповідачем 4000,00 грн. за не замінений на якісний Товар відповідає вимогам ст.531 Цивільного кодексу України.

Дослідивши у сукупності всі обставини справи, вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги пояснення Позивача та Відповідача, суд встановив, що Позивач сам порушив умови Договору, чим унеможливив виконання умов цього договору Відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні Позивачем норм діючого законодавства та Договору.

Згідно зі ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст.15, 19, 203, 214, 218, 241, 526, 531, 610, 613, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.05.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/713/13-г