Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-4082/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 106514/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

при секретарі: Нефедовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень рішень ,-

в с т а н о в и в :

Позивач ВАТ ЕК «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області в якій просив суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 11.10.2010 року №0002682341/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 62 850,96 грн., в т.ч. 41900,64 грн. за основним платежем та 20 950,32 грн. за штрафними санкціями, а також повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 11.10.2010 року №0002662341/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у сумі 78 564,00 грн., в т.ч. 52 376,00 грн. за основним платежем та 26 188,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ВАТ енергопостачальна компанія «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що встановлена у Акті перевірки нікчемність договору поставки, за наслідком якого Позивач сформував собі валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість є безпідставною у силу презумпції правомірності правочину передбаченої ст.104 Цивільного кодексу України, відповідно до якої не визнаний рішенням суду правочин є дійсним. Також судом залишено поза увагою рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2010 року по справі №14/53, яким встановлено відповідність спірного договору вимогам ст.ст. 179-181 ГК України та стягнуто з Позивача заборгованості за відповідним договором, що підтверджує правомірність формування у позивача податкового кредиту та валових витрат за спірними операціями.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

На підставі ст. 55 КАС України, в процесі апеляційного розгляду задоволено клопотання представника позивача про проведення процесуального правонаступництва, а саме заміну позивача Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО».

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив таку задовольнити.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив, просить відмовити їх в задоволені, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 31.08.2010 року №2099/23-1 ДПІ у м. Ужгороді було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» у період з 31.08.2010 року по 01.10.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.10.2010 року №3189/23-1/00131529 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства» ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року (далі - Акт).

У висновку вищезгаданого Акту зазначено, що перевіркою встановлені наступні порушення:

1. підпунктів 5.3.2. ст.5, 8.1.1., 8.1.2., 8.4.1., 8.7.1. ст.8, п.5.1., пп..5.2.1. ст.5, пп. 1 1.2.1 ст. 11, пп.,5.3.9. ст.5, ПП..12.1.2. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 196 022,00 грн.

2. підпунктів 7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 87 956,00 грн.

На підставі вищезгаданого Акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010 року № 0002682341/0, яке оскаржено позивачем в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 62 850,96 грн., в т.ч. 41900,64 грн. за основним платежем та 20 950,32 грн. за штрафними санкціями, а також повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 11.10.2010 року №0002662341/0 , яке оскаржено позивачем в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у сумі 78 564,00 грн., в т.ч. 52 376,00 грн. за основним платежем та 26 188,00 грн. за штрафними санкціями.

Проведеною перевіркою встановлено, що в період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року постачальником спецодягу та спецвзуття для позивача було TзOB «Спец-Контакт» (м. Донецьк, вул. Первоармійська, 24/1, код 32019384), з яким укладено договір купівлі-продажу № 64/2 від 29.01.2009 року.

На виконання вищезгаданого договору TзOB «Спец-Контакт» передано позивачу накладна №1171 від 09.12.2009 року у якій зазначено, що позивачу поставлено спецодяг та спецвзуття на загальну суму 251403,84 грн., у тому числі ПДВ - 41900,64 грн. Також, на відповідну суму позивачу було виписано податкову накладну на загальну суму 251403,84 грн., у тому числі ПДВ - 41900,64 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем вартість зазначених у накладних товарно-матеріальних цінностей від TзOB «Спец-Контакт» відображено у складі валових витрат в 4 кварталі 2009 року в сумі 209503,20 грн. та сума ПДВ - 41900,64 грн., з вартості спецодягу та спецвзуття, відображено у складі податкового кредиту по ПДВ за грудень 2009 року.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що був відсутній факт здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, як вбачається з Акту документальної перевірки позивача, на час перевірки такого ним не було представлено до перевірки документів, що засвідчували прихід вказаного товару на склад позивача, не надано доказів обліку такого на складі, а так само не надано доказів транспортування товару від контрагента.

В подальшому при подачі апеляційної скарги позивач подав ряд документів, що не були ним подані при проведені перевірки, при цьому він не пояснив причин, чому такі не були подані податковому органу під проведення перевірки, відтак на переконання суду апеляційної інстанції вказані письмові докази не можуть братись до уваги під час апеляційного розгляду справи.

При цьому суд першої інстанції вірно взяв до уваги Акт невиїзної документальної перевірки TзOB «Спец-Контакт» № 1602/23-2/32019384 від 22.09.2010 р. з питань достовірності вчинення правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TзOB «Гладіс Комгруп» (код ЄДРПОУ 36011127), TзOB «ТК Діал Імпекс» (код ЄДРПОУ 36616283), за період з липня по грудень 2009 року та з січня по квітень 2010 р.

Зокрема було встановлено, що товар який, мав поставлятись позивачу його контрагентом ТзОВ «Спец-Котакт» мав надходити від TзOB «Гладіс Комгруп» та TзOB «Діал Імпекс», які як встановлено перевіркою не знаходились за юридичними адресами; свідоцтва платника податку на додану вартість, яких були анульовані; які не мали основних засобі, а кількість працюючих на підприємствах склала 1 особу (директор підприємства).

Було встановлено, що у TзOB «Спец-Контакт» відсутні документи, що підтверджують транспортування, зберігання та відвантаження товару по поставці товарів від TзOB «Гладіс Комгруп» та TзOB «ТК Діал Імпекс». А видаткові накладні, видані постачальниками TзOB «Гладіс Комгруп», TзOB «Діал Імпекс» покупцю TзOB «Спец Контакт» не містять передбачені чинним законодавством відомості про господарську операцію, і як наслідок, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені в порушення пп. 1.2 п. 1, пп. 2 п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

За наслідками перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк встановлено завищення TзOB «Спец-Контакт» задекларованих сум податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, складених TзOB «ТК «Діал Імпекс» та TзOB «Гладіс Комгруп» у липні 2009 року у сумі 70100,63 грн., у серпні 2009 року у сумі 126788,04 грн., у вересні 2009р. у сумі 171008,33 грн., у жовтні 2009р. у сумі 256257,11 грн., у листопаді 2009р. у сумі 81908,90 грн., у грудні 2009 року у сумі 102558,51 грн., у січні 2010р. у сумі 42390,48 грн., у лютому 2010р. у сумі 79684,17 грн., у березні 2010р. у сумі 125871,58 грн., у квітні 2010р. у сумі 39886,21 грн. та завищення задекларованих сум податкового зобов'язання зокрема по контрагенту ВАТ «ЕК «Закарпаттяобленерго» та ін.

При цьому встановлено, що товар, який згідно накладних TзOB «Спец-Контакт» мав отримуватися за правочинами укладеними з TзOB «ТК» «Діал Імпекс» та TзOB «Гладіс Комгруп» за спірний період у подальшому виписувався згідно накладних до позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки товар який по накладним поставлявся позивачу у його контрагента TзOB «Спец-Контракт» був відсутній (встановлено безтоварність по договорам придбання), тому не міг бути реально переданий позивачу, а останній не міг його реально отримати, отже і використати у господарській діяльності. При цьому, безтоварні операції не викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а тому документи позивача по спірним правочинам, які формально і містять необхідні реквізити первинних документів, не є такими у силу ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Інші документи, на які покликається позивач, які ним не були пред'явлені під час проведеної перевірки податного органу не можуть братись до уваги, як доказ реальності проведеної господарської операції, оскільки такі були відсутні у позивача на час проведеної перевірки, на них як на доказ реальності проведеної господарської операції позивач не покликався ні під час проведення перевірки ні під час розгляду справи судом першої інстанції.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закону) (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат.

З огляду на зазначені обставини, податковим органом правильно встановлено неможливість реального здійснення TзOB «Спец-Контакт» операцій транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, складування тощо з урахуванням дійсного часу, віддаленості місця знаходження майна, у зв'язку з відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, передбачених вимогами чинного законодавства, що мають свідчити про фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей або наявність взаємовідносин з контрагентами, які підпадають під визначення довіреного перевізника; фактичну безтоварність операцій з позивачем.

При цьому суд першої інстанції правильно залишив поза увагою твердження позивача, що правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області №14/53 від 30.09.2010 року, яким встановлено що договір купівлі-продажу №64/2 від 29.01.2009 року відповідає вимогам статей 179-181 ГК України. При цьому, встановлена судом заборгованість за поставлений товар, не оцінювалися на предмет безтоварності зазначеної операції, а суд зробив зазначений висновок виключно на підставі договору, накладних, та податкових накладних, які з огляду на фактичну безтоварність зазначеної операції для податкового обліку не є документами первинного обліку.

З урахуванням вище вказаного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем завищено валові витрати по операціях з ТзОВ «Спец-Контакт» по договору купівлі-продажу №64/2 від 29.01.2009 року, на загальну суму 209503,00 грн. Та в порушення п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит по операціях з TзOB «Спец-Контакт» на загальну суму 41900,00 грн.

Факт порушення посадовими особами перелічених вище вимог податкового законодавства встановлений постановами Ужгородського міськрайонного суду, які набрали законної сили, від 22.11.2010р. у справах №3-9068/10 та №3-9069/10 якими встановлено наявність вини посадових осіб позивача - генерального директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 у вчиненні порушення у вигляді порушення ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 196022 грн. та податку на додану вартість в сумі 87956 грн. Вказаними постановами зроблено висновок про наявність в діях посадових осіб позивача ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України.

Відповідно до ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі 2а-4082/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Кузьмич С.М.

Матковська З.М.

Ухвала в повному обсязі складена 23.04.2013 року.