Постанова

від 07.05.2013 по справі 2а-2271/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 травня 2013 року 11:52 справа №2а-2271/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "П-Мобайл" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П-Мобайл" (далі по тексту - позивач, ТОВ "П-Мобайл") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року №0000062330 та №0000042330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року в адміністративній справі №2а-2271/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року №К/800/1364/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2013 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 23 квітня 2013 року.

23 квітня 2013 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01 лютого 2012 року №0000042330 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення абзацу другого пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України ТОВ "П-Мобайл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 197 042,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 914 626,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 282 416,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01 лютого 2012 року №0000052330 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення абзацу другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "П-Мобайл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17 434,00 грн., у тому числі за основним платежем - 13 947,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 487,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 13 січня 2012 року №9/23-304/37176810 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "П-Мобайл" ЄДРПОУ 37176810 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.08.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 04.08.2010р. по 30.09.2011р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем абзацу другого пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 914 626,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року та ІІ-ІІІ квартали 2011 року; абзацу другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на за серпень 2011 року на суму 13 947,00 грн.

Висновки Акта перевірки про порушення позивачем абзацу другого пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" мотивовані наступним: за результатами перевірок підприємств-контрагентів позивача, таких як ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", виявлено порушення вимог податкового законодавства та встановлено регіональними органами державної податкової служби фіктивність зазначених підприємств та нікчемність правочинів, укладених вказаними підприємствами та їхніми контрагентами; відповідно, правочини між ТОВ "П-Мобайл" та ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ" є нікчемними та не створюють жодних юридичних наслідків.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що ТОВ "П-Мобайл" безпідставно віднесло до убутку запасів відповідні суми по взаємовідносинам ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", оскільки видаткові накладні ТОВ "П-Мобайл" не підтверджують передачі продукції від ТОВ "П-Мобайл" до вказаних контрагентів та не можуть бути використані у податковому обліку позивача.

Порушення підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України та абзацу другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ "П-Мобайл" неправомірно віднесено до складу витрат вартість консультаційних послуг ТОВ "Торгова Гільдія" щодо будівництва торгового центру за адресою: м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 41, та складання інвестиційних пропозицій для торгового центру, як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки взаємовідносини з ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", оскільки підтверджені відповідним первинними та розрахунковими документами, а висновки про нікчемність укладених правочинів не підтверджуються жодними доказами; замовлені у ТОВ "Торгова Гільдія" аналітичні дослідження та висновки та отримував послуги у зв'язку з плануванням будівництва торгового центру за адресою: м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 41.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Як свідчить зміст Акта перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ "П-Мобайл" за перевірений період включало до убутку запасів вартість скретч-карток, які поставляло для ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до абзацу першого пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з абзацом третім пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлює, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З наведених норм прав слідує, що до складу убутку запасів вартості відчужених товарів включається вартість оплачених та відвантажених товарів; у свою чергу не дозволяється включати до складу убутку запасів вартість запасів оплачених, але не відвантажених платником податку - продавцем на користь покупця.

Судом встановлено, а в Акті перевірки підтверджено (сторінки Акта перевірки 9, 12, 15, 17, 20), що згідно виписок банку ТОВ "П-Мобайл" отримало від ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ" грошові кошти в якості оплати за поставлений товар та відображено відповідні суми у складі валового доходу підприємства.

При цьому суд звертає увагу, що порушень з приводу формування позивачем валового доходу, зокрема щодо його завищення внаслідок віднесення до складу валового доходу сум, отриманих від ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", в Акті перевірки не встановлено.

Наведене свідчить, що товар (скретч-картки) є таким, що оплачений підприємствами-покупцями.

Стосовно питання відвантаження (фактичної передачі) позивачем проданого товару суд зазначає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не доведено невідвантаження позивачем, як продавцем на користь покупців - ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", придбаного ними товару (скретч-карток) та не доведено наявність такого товару на складі позивача на момент проведення перевірки.

Крім того, суд звертає увагу, що в Акті перевірки не встановлено порушень щодо інвентаризації основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, та зазначено, що за результатами інвентаризації складено інвентаризаційні описи та акти: залишків та нестач не встановлено.

Таким чином, наявність на складі ТОВ "П-Мобайл" на момент перевірки залишку товару, проданого ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ", документально не підтверджується, а тому, на думку суду, позивач правомірно включав до складу убутку запасів вартість проданого товару.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства підприємствами-покупцями та про фіктивність цих підприємств не приймаються судом до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для висновку про неможливість продажу таким підприємствам будь-якого товару, а позивач за результатами взаємовідносин з ТОВ "Лоу Консалт", ПП "УПТК-Агро", ПП "Планета послуг", ТОВ "Ново-Світ" та ТОВ "Омега-СМ" не отримав податкової вигоди.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-покупцями, суд зазначає про наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентами, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

За таких підстав, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підтверджуються наявним у справі доказами та є неправомірними, відповідно, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року №0000042330 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення належить задовольнити.

Разом з тим, на думку суду, висновки Акта перевірки про порушення підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України та абзацу другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими, з огляду на підстави, вказані нижче.

Матеріали справи підтверджують, що 20 квітня 2011 року між ТОВ "П-Мобайл" (замовник) та ТОВ "Торгова Гільдія" (виконавець) укладено договір про надання послуг №20/04/11-К, за умовами якого виконавець надає замовнику консультаційні послуги, які полягають в розробці та наданні в письмовому вигляді систематизованої інформації щодо дослідження, формулювання типу об'єкта - спортивно-торговий комплекс, опису способу створення торгового центру, його окупність. Торговий центр планується будувати за адресою: м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 41. Вказана інформація, викладена в письмовому вигляді, є концепцією торгового центру. Концепція торгового центру передається замовнику у вигляді підсумкового документа, яким є друкований документ російською мовою в двох екземплярах, а також у вигляді файлу на електронному носії.

Також згідно договору виконавець надає замовнику консультаційні послуги, які полягають у підготовці інвестиційної пропозиції для торгового центру. Інвестиційна пропозиція передається замовнику у вигляді підсумкового документа, яким є друкований документ російською мовою в двох екземплярах, а також у вигляді файлу на електронному носії.

Згідно актів прийому-передачі наданих послуг від 28 липня 2011 року та від 17 серпня 2011 року та акта приймання-передачі інвестиційної пропозиції від 15 серпня 2011 року ТОВ "Торгова Гільдія" надало консультаційні послуги та інвестиційну пропозицію, обумовлені договором.

Суми вартості вказаних вище консультаційний послуг та інвестиційної пропозиції у розмірі 145 358,00 грн. включені позивачем до складу витрат у ІІІ кварталі 2011 року.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що вартість консультаційних послуг ТОВ "Торгова Гільдія" щодо будівництва торгового центру за адресою: м. Конотоп ,вул. Братів Радченків, 41, та складання інвестиційних пропозицій для торгового центру, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не можуть бути включені до складу витрат.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведеності мети використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що ТОВ "П-Мобайл" здійснює діяльність у сфері будівництва чи іншу діяльність, пов'язану із спорудженням торгового центру.

Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували мету використання придбаних консультаційних послуг та інвестиційної пропозиції у межах господарської діяльності позивача, зокрема: доказів належності позивачу земельної ділянки, на якій планувалось будівництво торгового центру; доказів інвестиційних відносин із третіми особами.

Позивач не надав додаткових доказів щодо підтвердження факту використання придбаних послуг в господарській діяльності, які витребовувались судом на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року №К/800/1364/13.

Суд також звертає увагу, що зміст комерційної пропозиції, копія якої міститься в матеріалах справи (т. ІІ а.с. 105), підтверджує, що вона складена від імені ТОВ "СТК "Айсберг", а не ТОВ "П-Мобайл", тобто замовлялись фактично для третьої особи.

Надана позивачем копія договору оренди землі від 04 листопада 2008 року, укладеного між ТОВ "СТК "Айсберг" та Конотопською міською радою, за умови відсутності доказів договірних відносин позивача із ТОВ "СТК "Айсберг", не приймається судом в якості доказу, оскільки не стосується предмету доказування.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що здійснені придбані у ТОВ "Торгова Гільдія" консультаційні послуги та інвестиційна пропозиція використані в межах господарської діяльності позивача, чи придбані з такою метою.

На підставі розрахунку штрафних санкцій до Акта перевірки суд встановив, що за порушення норм 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України збільшений розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем становить 33 432, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 358,00 грн., всього - 41 790,00 грн.

Таким чином, сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення у розмірі - 41 790,00 грн. визначена позивачу правомірно; тому, враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01 лютого 2012 року №0000042330 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 155 252,00 грн. (2 197 042,00 грн. - 41 790,00 грн.) , у тому числі за основним платежем на 1 881 194,00 грн. (1 914 626,00 грн. - 33 432,00 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями - 274 058,00 грн. (282 416,00 грн. - 8 358,00 грн.).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформленої податкової накладної та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 13 947,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торгова Гільдія", у зв'язку з придбанням консультаційних послуг.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні податкові накладні, виписані ТОВ "Торгова Гільдія" та підставі яких позивач сформував податковий кредит; а при вирішенні питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача консультаційних послуг, наданих ТОВ "Торгова Гільдія", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "П-Мобайл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги про скасування повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01 лютого 2012 року №0000062330 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "П-Мобайл" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П-Мобайл" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 лютого 2012 року №0000042330 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 155 252,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 881 194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 274 058,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П-Мобайл" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 728,10 грн. (одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень десять копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко