Ухвала

від 04.11.2014 по справі 2а-2271/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/57157/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Блажівської Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року

по справі № 2а-2271/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П-Мобайл»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «П-Мобайл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0000042330 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2155252,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1881194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 274058,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «П-Мобайл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено, серед іншого, порушення позивачем абзацу другого пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Висновки податкового органу мотивовані наступним: за результатами перевірок підприємств-контрагентів позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства та встановлено регіональними органами державної податкової служби фіктивність зазначених підприємств та нікчемність правочинів, укладених вказаними підприємствами та їхніми контрагентами, відповідно, правочини є нікчемними та не створюють жодних юридичних наслідків.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ТОВ «П-Мобайл» безпідставно віднесено до убутку запасів відповідні суми по взаємовідносинам з контрагентами, оскільки видаткові накладні ТОВ «П-Мобайл» не підтверджують передачі продукції від ТОВ «П-Мобайл» до контрагентів та не можуть бути використані у податковому обліку позивача.

За наслідками перевірки прийнято, серед іншого, спірне податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0000042330.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що ТОВ «П-Мобайл» за перевірений період включало до убутку запасів вартість скретч-карток, які поставляло для контрагентів згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до абзацу першого пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з абзацом третім пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається.

Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлює, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З наведених норм слідує, що до складу убутку запасів вартості відчужених товарів включається вартість оплачених та відвантажених товарів; у свою чергу, не дозволяється включати до складу убутку запасів вартість запасів оплачених, але не відвантажених платником податку - продавцем на користь покупця.

Також судами встановлено, що згідно виписок банку ТОВ «П-Мобайл» отримало від контрагентів грошові кошти в якості оплати за поставлений товар та відображено відповідні суми у складі валового доходу підприємства.

При цьому, порушень з приводу формування позивачем валового доходу, зокрема, щодо його завищення внаслідок віднесення до складу валового доходу сум, отриманих від контрагентів, податковим органом не встановлено.

Наведене свідчить, що товар (скретч-картки) є таким, що оплачений підприємствами-покупцями.

Крім того, податковим органом не встановлено порушень щодо інвентаризації основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, та зазначено, що за результатами інвентаризації складено інвентаризаційні описи та акти: залишків та нестач не встановлено.

Таким чином, наявність на складі ТОВ «П-Мобайл» на момент перевірки залишку товару, проданого контрагентам, документально не підтверджується, а тому колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що позивач правомірно включав до складу убутку запасів вартість проданого товару.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства підприємствами-покупцями та про фіктивність цих підприємств не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для висновку про неможливість продажу таким підприємствам будь-якого товару, а позивач за результатами взаємовідносин з контрагентами не отримав податкової вигоди.

Крім того, доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року по справі № 2а-2271/12/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписБлажівська Н.Є. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 07.11.2014 р.