Постанова

від 13.12.2006 по справі 14/307-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/307-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 грудня 2006 р.                                                                                                                    Справа № 14/307-06

Господарський суд Вінницької області у складі:  судді Залімського І.Г., при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом  Приватного підприємства „Авто-Клас”, м.Вінниця

до                 Вінницької митниці, м.Вінниця

про              визнання нечинною картки відмови та зобов'язання вчинити дії

з участю представників сторін –

позивача          - Яремчук Л.І.

відповідача      - Гребінський А.В., Терещук А.В., Путишин І.І.

В С Т А Н О В И В:

Позивачем подано позов про визнання нечинною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити дії щодо митного оформлення транспортного засобу за поданою позивачем вантажною митною декларацією.

У запереченнях проти позову відповідач не погодився із позовними вимогами з посиланням на дотримання останнім норм чинного законодавства під час видачі картки відмови.

На вимогу представників відповідача фіксування судового процесу здійснено за допомогою технічних засобів.

Представником відповідача 11.12.06 р. подано письмове клопотання №5166-22/15 від 7.12.06 р. про ”призупинення розгляду справи до надходження кваліфікаційного рішення Центральної митної лабораторії”. Крім того, у судовому засіданні 13.12.06 представником відповідача усно заявлені клопотання про направлення запиту до Центральної митної лабораторії; про залучення до участі у справі прокурора; щодо здійснення нотаріально завіреного перекладу технічного паспорту автомобіля позивача у зв'язку із виготовленням його німецькою мовою та наявністю незастережених виправлень у гр.1 техпаспорту.

Проти вказаних клопотань представник позивача заперечував.

Вислухавши обґрунтування та пояснення сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених клопотань, виходячи з наступного.

Клопотання від 7.12.06 р. №5166-22/15 не підтверджено відповідними доказами та необґрунтовано значення рішення Центральної митної лабораторії для розгляду даної справи. Крім того, відповідно до ст. 18 МК України, у митній службі України створюються Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою; Центральна митна лабораторія здійснює науково-методичне керівництво митними лабораторіями; Центральній митній лабораторії, митним лабораторіям надається право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби.

Відповідно до ст. 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД). Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем відповідно до наданої йому Законом компетенції було прийнято рішення КТ-401-934_06 від 20.09.06 р. про визначення коду товару та видано талон відмови. Своїм правом на звернення до Центральної митної лабораторії (ЦМЛ) у період здійснення митного оформлення заявленого позивачем вантажу, відповідач не скористався. Як пояснили представники відповідача, на той час необхідності у експертному дослідженні ЦМЛ не було. Обґрунтованих пояснень чим викликана така необхідність після прийняття відповідного рішення відповідачем та на день розгляду справи у суді, крім необхідності об'єктивного розгляду справи, представниками останнього не надано. В подальшому відповідачем було подано копію запиту до ЦМЛ №5188-29/15, з якого вбачається, що він був направлений відповідачем лише 11.12.2006 р., тобто після порушення провадження у справі та проведення попереднього засідання суду 5.12.06 р., на яке відповідач не з'явився, чим фактично було зірвано судовий розгляд справи та спричинено його відкладення.

Таким чином, суд вважає вказане клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що спрямоване на затягування розгляду справи у суді.

З цих же підстав суд відхиляє клопотання про направлення запиту до ЦМЛ та здійснення перекладу технічного паспорту автомобіля. Крім того, як пояснили представники сторін на час проведення митного контролю переклад цього документа відповідачем від позивача не вимагався, надані останнім документи були прийняті на опрацювання, а в підставах вручення картки відмови відсутність перекладу не зазначена. Крім того, в подальшому представник відповідача пояснив, що у графі 1 техпаспорту автомобіля в абревіатурі ”LKW” (L- вантажний) може бути змінено лише першу букву на ”РKW” (Р-пасажирський, персональний), тоді коли клопотання викликано сумнівами у написанні другої букви абревіатури. Крім того, на вкладиші техпаспорта, що дублює зміст усіх його граф, з графи 1 чітко вбачається абревіатура ”LKW” згідно визначеного виробником призначення автомобіля.

Суд також бере до уваги пояснення представників відповідача щодо відсутності відомостей про вчинення порушення митних правил позивачем (складення відповідного протоколу), як на час перетину кордону України, так і на час здійснення митного контролю Вінницькою митницею.

Клопотання про залучення до участі у справі прокурора задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Залучення прокурора судом за клопотанням сторони чинним законодавством не передбачено. Крім того, відповідач не позбавлений був права, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до органів прокуратури чи інших правоохоронних органів з відповідним повідомленням чи заявою. Як пояснив представник відповідача таким правом відповідач не скористався.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, судом встановлено, що позивачем ввезено на митну території України автомобіль ”Mercedes-Benz” Vito  № кузова VSA63809413333326, 2001 року виготовлення, об'єм двигуна 2148 см3, потужністю 90 кВт.

13.09.2006 р. автомобіль було пред'явлено позивачем до митного оформлення відповідно до ВМД № 401000007/6/215313 від 13.09.2006 р.

13.10.2006 р. відповідачем було відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортного засобу через митний кордон України з причин невірного зазначення коду товару у гр. 33 ВМД № 401000007/6/215313 від 13.09.2006р., оскільки відповідно до рішення про визначення коду товару КТ-401-934-06 від 20.09.2006р. відділом номенклатури та класифікації товарів визначено код УКТЗЕД автомобіля –8703329010 та вказано позивачу подати нову ВМД у гр.33 якої вказати код УКТЗЕД 8703329010 згідно вищевказаного рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 311 МК України УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

В УКТЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується, сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.312 МК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.02 N 1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. У пункті 4 даного Порядку визначено, що Держмитслужба визначає процедуру та встановлює форму рішення щодо класифікації товарів в УКТЗЕД. Пунктом 2.9 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці, затвердженого наказом Державної митної служби України від 01.10.03 N  646 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.03 за N 996/8317, далі - Порядок), визначено, що рішення про визначення коду товару приймається ВНК (ВКМВ та Н) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД. Рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою формою, доводиться до підрозділу і є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару (пункт 2.11.).

Статтею 313 цього Кодексу ( 92-15 ) встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи (частина перша статті 314 Кодексу).

Як зазначалося вище вищевказаним правом відповідач не скористався, додаткових матеріалів від позивача не вимагав, експертне дослідження не здійснював, вважаючи, що проведення експертизи не викликано необхідністю, та в подальшому прийняв рішення про визначення коду товару.

Суд погоджується із думкою відповідача, що для проведення митного оформлення товару або прийняття рішення про відмову у здійсненні митного оформлення позивачем було надано усі необхідні документи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для вручення картки відмови стали такі обставини, встановлені під час огляду товару, а саме:

- наявність в автомобілі вікна в бічних зсувних дверях та боковій панелі позаду місця водія, перегородка, що відокремлює салон водія виготовлена з деревини та встановлена не заводським способом за допомогою фасонного кутка та саморізів, які прикріплені не повністю. Перегородка легко демонтується без застосування спеціальних засобів. Позаду місця водія та переднього пасажира на підлозі присутні засіб обігріву, який встановлюється у вантажно-пасажирських автомобілях.

- на підлозі розміщене не закріплене фанерне покриття, яке складається з двох частин. Під покриттям встановлено наступне: присутні спеціально призначені місця для встановлення додаткового ряду сидінь, також в наявності залишки клею, за допомогою якого було закріплене інше покриття. Також під час детального огляду наявного покриття та залишків клею встановлено невідповідність  матеріалу, з якого виготовлено покриття до матеріалу, що залишився на залишках клею в результаті демонтажу підлоги, що свідчить про заміну покриття підлоги. Разом з цим на підлозі в наявності засоби для закріплення вантажу;

- в стійках  позаду бічних  вікон  присутні  отвори,  що  можуть  слугувати для встановлення та кріплення засобів безпеки;

- обшивка стелі відсутня, разом з цим в наявності спеціальні кріплення для неї, що свідчить про її демонтаж.

У запереченнях на позов та висловлених у судовому засіданні поясненнях представників відповідача наголошувалось, що під час прийняття рішення про визначення коду товару та оформлення картки відмови, митний орган керувався, як вирішальним нормативним актом, поясненнями до УКТЗЕД, введеними в дію з 1.10.04 р. наказом ДМСУ від 03.09.2004  N 645.

Як вбачається із п. 2 даного наказу, Митним органам Пояснення до УКТЗЕД слід застосовувати в частині, що не суперечить товарній номенклатурі Митного тарифу України (УКТЗЕД), затвердженого Законом України ”Про Митний тариф України” (зі змінами й доповненнями), та використовувати як допоміжний робочий матеріал при здійсненні класифікації товарів згідно з УКТЗЕД.

Викладене передбачено також  п.4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою КМУ № 1863 від 12.12.2002, відповідно до якого Держмитслужба здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТЗЕД (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТЗЕД, які мають рекомендаційний характер.

Таким чином, вищевказані Пояснення до УКТЗЕД не є нормативним документом, обов'язковим для усіх установ, організацій та громадян України, і використовується органами митниці у повсякденній роботі як допоміжний чи довідковий матеріал, а єдиним і вищим нормативним законодавчим актом, що регулює питання визначення коду, є Закон України ”Про Митний тариф України” та відповідні додатки до нього.

Відповідно до преамбули Закону України ”Про Митний тариф України” Митний тариф   України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності введено в дію з 1.07.2001 р. відповідно до Постанови КМУ N 1354 від 31 серпня 1998 р. у редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України ”Про Митний тариф України”.

Статтею  1 цього Закону затверджено Митний тариф України (додається). Додаток до Закону є невід'ємною його частиною.

Так, у додатку до вказаного Закону наведені основні правила інтерпретації класифікації товарів, відповідно до яких, зокрема встановлено, що товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до викладених нижче правил.

1. Назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп …

3. У разі коли згідно з Правилом 2 б) або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином:

а) перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис. Однак, коли кожна з двох або  більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, які входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише до окремих частин товарів, що надходять у продаж у наборі, призначеному для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції розглядаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо одна з них має повніший або більш точний опис товару;

в) товари, класифікацію яких не можна провести відповідно до Правила 3 а) або 3 б), класифікуються у товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед товарних позицій, які розглядаються.

4. Товари, які не можуть бути класифіковані згідно з наведеними вище Правилами, класифікуються у товарній позиції, яка відповідає найбільш подібним товарам, що розглядаються.

6. Для  юридичних  цілей  класифікація  товарів у підпозиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозицій і приміток, які стосуються підпозицій, а також вищезазначених Правил, за умови, що порівнювати можна лише підпозиції одного рівня. У цілях цього Правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів та груп, якщо не обумовлено інше.

У розділі XVI Додатку до Закону України ”Про Митний тариф України” Група 87 ”Автомобілі, тягачі, велосипеди та інші наземні транспортні засоби, їх частини та пристрої” визначено критерії класифікації товарів за вказаним кодом відповідно до вищенаведених правил.

Критерії, за якими відповідач визначив код товару позивача у вищевказаних положеннях Закону відсутні.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідача про те, що митний орган не керувався листом ДМСУ від 5.05.2005 р. №11/1-37/5038-ЕП, оскільки у рішенні про визначення коду товару КТ-401-934_06 від 20.09.2006 р. митний орган у п.3 графи ”Документи та матеріали, якими керувались для прийняття рішення” на першому місці зазначено саме цей лист.

Зі вказаного листа вбачається, що при класифікації малотоннажних автомобілів, автомобілів з суцільнометалевим кузовом та подвійного призначення, транспортних засобів сконструйованих на базі легкового автомобіля (у конструкції яких відсутні шасі та вантажна платформа), конструктивно розрахованих як для перевезення пасажирів, так і вантажів, у товарній позиції 8703 за УКТЗЕД мають виконуватися такі критерії:

а) у салоні автомобіля за сидінням водія наявні сидіння для пасажирів, які можуть бути фіксованими, складними, змонтованими на анкерному кріпленні або виносними;

б) наявність у салоні та багажному відділенні внутрішньої обробки та пристроїв,

властивих для транспортних засобів, які призначені для перевезення пасажирів;

г) обов'язкова наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова автомобіля, бокових та задніх дверях.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представниками відповідача, що на момент здійснення митного огляду автомобіля сидінь для пасажирів не виявлено, виявлено засіб обігріву, встановлений за сидіннями водія та пасажира, наявні лише одне вікно у одній боковій панелі та у правій боковій і задній дверях.

Таким чином, вимоги щодо класифікації товару за кодом 8703 в автомобілі позивача відсутні. Наявність засобів обігріву не може свідчити про відповідність п.б), оскільки вантажні автомобілі можуть бути обладнані такими засобами для забезпечення збереження товарів, для яких встановлено певний температурний режим зберігання та перевезення.

У листі також зазначено критерії визначення товарної позиції 8704, зокрема,: а) наявність документального підтвердження, що тип цього транспортного засобу вантажний (інформація з паспорту заводу-виробника, технічного паспорту тощо);

б) наявність одного ряду сидінь (крім випадків використання здвоєної кабіни на

транспортному засобі з рамою або шасі);

в) наявність встановлених заводським способом постійної панелі або бар'єра між місцем

водія й пасажирів та багажним відсіком (у випадках, коли для конкретної моделі

автомобіля це передбачено виробником);

г) відсутність розташованих позаду місця водія місць для сидіння (в тому числі відкидних

або розкладних) або спеціально призначених місць для їх кріплення (встановлення);

д) відсутність вікон або не більше одного за сидінням водія, у бокових панелях задньої

частини кузова автомобіля, крім задніх та бокових дверей (за умови використання даного

транспортного засобу як вантажного, що визначено заводом-виробником).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані критерії в товарі позивача дотримані. При цьому суд вважає, що наведені критерії не є вирішальними самі по собі, а беруться до уваги у комплексі поряд із іншими наявними матеріалами та документами, що підтвердили і представники відповідача. Отже, відсутність встановленої заводським способом постійної панелі між місцем водія і багажним відсіком, як і наявність місць для кріплення сидінь не є вирішальним та єдиним критерієм визначення коду товару, а також не доведено відповідачем, що для даної моделі передбачено (не передбачено) така панель, та чи виготовлені місця для кріплення заводським чи кустарним способом. Викладене стосується і посилань відповідача на можливість комплектації даної моделі автомобіля сидіннями у кількості від 3 до 6 штук.

Разом з тим, у згаданому листі ДМСУ наголошено, що вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТЗЕД, є технічні умови, галузь застосування й призначення, визначені заводом-виробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або її модифікацій.

Як вбачається з технічного паспорту автомобіля, даних автомобільного довідника, наданого позивачем для огляду у судовому засіданні, інших матеріалів справи, даний транспортний засіб визначений заводом-виробником як вантажний.

Крім того, посилаючись на пояснення до УКТЗЕД, якими відповідач керувався при визначенні коду, останнім не враховано, що вказані у поясненнях критерії зазначені як ”Додаткові пояснення до товарних категорій” 8703 21 10 –8703 24 90, тоді коли відповідач застосував їх до автомобіля позивача за кодом 8703 32 90 10, а відтак такі посилання є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач на свій розсуд поширив тлумачення терміну ”товарна позиція” на термін  ”товарна категорія”, які не є тотожними.

Суд також бере до уваги наявні у матеріалах справи матеріали, надані як позивачем (7 автомобілів), так і відповідачем (11 автомобілів), щодо здійснення митного оформлення аналогічних автомобілю позивача транспортних засобів протягом 3 кварталу 2006 року саме за кодом 8704.

Посилання відповідача на наявну у Центральній базі ДМСУ інформацію щодо оформлення аналогічних автомобілів за кодом 8703, суд вважає необґрунтованою та розцінює як намагання відповідача ввести суд в оману з метою винесення прийнятного для відповідача рішення, оскільки із 6 автомобілів, зазначених у ЦБД ДМСУ, інформація щодо 2 з них дублюється, що вбачається із ідентичності записів та співпадіння  VIN –коду (номера кузова, ідент. номера) автомобіля, а решта 4 автомобіля, розмитнених за вказаним кодом за період з березня по серпень 2006 р. не є ідентичними або аналогічними розглядуваному, оскільки в одному випадку не співпадає модель і виробник машини (Daimler-Crysler, 111 CDI), у другому виробник (Daimler-Crysler) та країна походження не визначена, хоча з ідент. номера (WDF) вбачається, що країною походження є Німеччина, тоді коли, позивач заявив для митного оформлення автомобіль походженням із Іспанії; у третьому випадку автомобіль визначений як пасажирський (легковий), про що свідчить сьомий знак ідент. номера ”1” та встановлено 9 місць для сидіння; у четвертому випадку модель автомобіля не вказана, країною походження є Німеччина,  встановлено 9 місць для сидіння.

Суд також зауважує, що при прийнятті рішення КТ-401-934_06 від 20.09.06 р. про визначення коду товару відповідачем визначено країною походження автомобіля позивача Німеччину, що не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи та свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, а відтак і про необґрунтованість та незаконність його рішення.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд приймає до уваги також сертифікат відповідності №602008 Серія ВБ, зареєстрованим в Реєстрі за №UA1.003.0129559-06, виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики державної системи сертифікації УкрСЕПРО, висновок № ББ-0003419 від 4.09.2006 р. автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості транспортного засобу, виданий ПП ”Бізнес-Баланс V” та Довідку про визначення кода транспортного засобу по ТНЗЕД №О-433 від 18.09.2006 р., видану Вінницькою торгово-промисловою палатою.

При цьому суд погоджується із доводами відповідача, що вказана довідка не є висновком експертизи і не може бути визначальним доказом. Проте, оцінюючим надані сторонами докази, суд не надає переваги цьому доказу перед іншими, а оцінює його поряд із іншими, у тому числі і тими, що надав відповідач, тобто у сукупності всіх доказів та приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення щодо визначення заявленого позивачем до митного оформлення автомобіля за кодом УКТЗЕД 8703329010 і щодо видачі йому картки відмови, а його заперечення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є суперечливими і непослідовними, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо задоволення другої вимоги, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки на даний час ВМД №401000007/6/215313 від 13.09.2006 р. є анульованою, що виключає вчинення з цим документом будь-яких юридично значимих дій з боку відповідача, а відтак унеможливлює висунення та задоволення цих вимог з боку позивача.

Разом з тим, позивач не позбавлений права оформити та подати митному органу нову вантажну митну декларацію у загальному порядку, а відповідач зобов'язаний вчинити визначені Законом дії та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними  положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №401000007/6/00001, видану 13.10.2006 р. В решті позовних вимог відмовити.

3.          Стягнути з Державного бюджету України 1.7 грн. (одну грн. сімдесят коп.)  витрат на державне мито, на користь Приватного підприємства „Авто-Клас” (21019, вул.Тимощука, 40, м.Вінниця, код 34094840) в рахунок відшкодування судових витрат.

4.          Постанову направити сторонам.

Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС України 15.12.06 р.

Суддя                                                    Залімський І.Г.