Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-2461/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-30057/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенон»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.04.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010

та на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду 12.04.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010

у справі №2а-2461/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенон»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

про визнання незаконними дій з проведення перевірки та визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Зенон» подало позов про скасування Наказу від 11.08.2009 № 1594 про проведення позапланової виїзної перевірки, направлень на перевірку від 11.08.2009, акту перевірки від 11.08.2009 № 0551/05/81/23/13497203, акту відмови від підписання матеріалів перевірки, рішень від 04.09.2009 № 0003412343, від 04.09.2009 № 0003422343 та від 18.11.2009 № 0004632343.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо скасування наказу від 11.08.2009 № 1594 про проведення позапланової виїзної перевірки, направлень від 11.08.2009 на перевірку, визнання недійсним акту перевірки від 11.08.2009 № 0551/05/81/23/13497203 та акту відмови від підписання матеріалів перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, в задоволенні позову про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.09.2009 № 0003412343 у сумі 750,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.09.2009 № 0003422343 в загальній сумі 2587,50 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 № 0004632343 в сумі 2380,00 грн. відмовлено.

ТОВ «Зенон» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нові судові рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ч.ч. 6-7 ст. 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п. 3 ч. 1 ст. 163, ч. 3 ст. 70, ч. 1 ст. 86, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі ч. 7 ст. 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, відповідно до Наказу Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 11.08.2009 № 1594 та направлень на перевірку від 11.08.2009 № 1180, № 1181, № 1182 Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу, за наслідками якої складено акт перевірки від 11.08.2009 № 0551/05/81/23/13497203.

Позивач відмовився від підписання акту перевірки, про що складено акт відмови від підписання акту перевірки.

Рішенням від 04.09.2009 № 0003412343 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 750,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 та ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за порушення вимог п. 9, п. 13 ст. 3 цього Закону. Порушення полягало у тому, що позивач не друкував на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні чеки за 03.08.2009, 04.08.2009, 05.08.2009, 06.08.2009, 07.08.2009, 08.08.2009, 09.08.2009, 10.08.2009 і не забезпечив їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; не забезпечив відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 82 грн.

Рішенням від 04.09.2009 № 0003422343 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2587,50 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 за порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, яке полягало в неоприбуткуванні готівкових коштів в сумі 517,50 грн. в книзі обліку розрахункових операцій: не здійснено запису у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПІ у м.Маріуполі від 16.11.209 № 22376/10/25-013-4 збільшено визначену в рішенні Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 04.09.2009 № 0003412343 суму штрафної санкції на 2380,00 грн., у зв'язку з чим прийнято рішення від 18.11.2009 № 0004632343 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2380,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за порушення п. 9 ст. 3 цього закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок визначаються ст. 11 1 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 7 ст. 11 1 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом надано позивачеві наказ та направлення на проведення позапланової перевірки, позивачем було допущено до перевірки працівників податкового органу, перевірка проведена, про що складено відповідний акт.

На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні належних та допустимих доказів: акту перевірки, пояснень свідка та в результаті належної оцінки таких доказів у їх сукупності, судом першої інстанції встановлено факт вчинення порушення позивачем вимог п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, у зв'язку з чим зроблено правильний висновок про правомірне прийняття рішень від 04.09.2009 № 0003412343 про застосування штрафних санкцій в сумі 750,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 та ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та від 04.09.2009 № 0003422343 про застосування штрафних санкцій в сумі 2587,50 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, фактично свідчать про необхідність дослідження та переоцінки доказів у справі що, в силу вимог ст. 220 вказаного Кодексу, не може бути прийнято до уваги судом касаційної інстанції, оскільки виходить за межі повноважень цього суду.

Разом з тим суд касаційної інстанції вважає, що позов у частині щодо рішення від 18.11.2009 № 0004632343 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2380,00 грн., прийнятого за наслідками адміністративного оскарження рішення від 04.09.2009 № 0003412343, підлягає задоволенню, оскільки таке рішення про збільшення сум штрафних санкцій складено у порядку, визначеному для адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань, тоді як даний порядок не застосовується при складанні рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій, які не є податковими зобов'язаннями.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення у частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення від 18.11.2009 № 0004632343 підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови у цій частині про задоволення позову. В решті дані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Суд касаційної інстанції знаходить незаконними ухвали судів попередніх інстанцій у частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про скасування наказу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 11.08.2009 № 1594 про проведення позапланової перевірки, з огляду на таке.

Частиною 7 статті 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію владних повноважень, передбачених частиною 7 статті 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, спрямовано на регулювання відносин, що виникають між платником податків і контролюючим органом, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, може бути предметом адміністративного позову.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвали щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування наказу на проведення перевірки підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У решті позовних вимог щодо скасування направлень на проведення перевірки, визнання недійсним акту перевірки та акту відмови від підписання матеріалів перевірки суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно закрив провадження у справі.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 вказаного Порядку у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

Таким чином вказаний акт є документом, що засвідчує факт відмови посадових осіб суб'єкта господарювання від підписання акта перевірки.

Аналіз положень ст.ст. 11, 11 1 , 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підстави для висновку, що направлення на проведення перевірки видається на підставі наказу на призначення перевірки, який є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, спрямовано на регулювання відносин, що виникають між платником податків і контролюючим органом, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, може бути предметом адміністративного позову. Тому направлення на перевірку не може розглядатися як рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено в адміністративному суді.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Акт відмови від підпису акту перевірки та направлення на перевірку є також носіями доказової відповідної інформації, оцінка яких може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки, наказу про призначення перевірки відповідно.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвали щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування направлень на проведення перевірки, визнання недійсним акту перевірки та акту відмови від підписання матеріалів перевірки підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенон» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції від 18.11.2009 № 0004632343 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2380,00 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову. Скасувати рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 18.11.2009 № 0004632343 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2380,00 грн.

У решті постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 залишити без змін.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010 про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 про залишення без змін даної ухвали суду першої інстанції скасувати в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про скасування Наказу від 11.08.2009 № 1594 начальника Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про проведення позапланової перевірки та направити справу в цій частині для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

У решті ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2010 про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 про залишення без змін даної ухвали суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути в частині перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду 12.04.2010 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло