Постанова

від 08.05.2013 по справі 5015/5087/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2013 р. Справа № 5015/5087/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Гриців В.М.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» від 20.02.2013 р. (вх. № 367 від 26.02.2013р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року

у справі № 5015/5087/12 (суддя В.М.Артимович),

порушеній за позовом

Позивача: Приватного підприємства «Амстек», м. Нововолинськ, Волинської обл.,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології», с. Зарічне, Жидачівського району, Львівської обл.,

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт», м. Львів,

Про стягнення 168 119,47 грн. та витрат зі сплати судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Кротов В.Є. - п/к за довіреністю № 13/1-5 від 03.01.13 р.,

від позивача: Семенюк Л.В. - п/к за довіреністю № б/н від 01.10.2012 р.,

від третьої особи без самостійних вимог: представник не прибув.

Представникам, які прибули в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник позивача та відповідача подали спільне, письмове, клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 26.02.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/5087/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Гриців В.М. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року прийнято апеляційну скаргу б/н від 20.02.2013 р. (вх. № 367 від 26.02.2013р.) ТзОВ «Енергозберігаючі технології» до провадження та розгляд скарги призначено на 13.03.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/5087/12 замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи з 13.03.2013р. почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р., від 27.03.2013 р. та від 10.04.2013 р. розгляд справи відкладався, про що сторони були повідомлені рекомендованою кореспонденцією, у порядку передбаченому Інструкцією з в господарських судах України.

07.05.2013 р. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду в склад колегії для розгляду справи № 5015/5087/12 замість судді Юрченка Я.О. (перебування у щорічній відпустці) введено суддю Гриців В.М.

Представник апелянта/відповідача в судове засідання прибув, надав усні пояснення, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суд скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію суду подав: додаткові заперечення на апеляційну скаргу від 07.05.2013 р. (вх. № 05-04/1941/13 від 08.05.2013 р.) з додатками, зокрема копії: акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09р. по 30.11.09р., оборотно-сальдову відомість по рахунку № 361 за 2009 р., лист ПП «Амстек» адресований ТзОВ «БК «Львіввікнопласт», поштову квитанцію про відправку листа від 16.04.2013 р., відзив ТзОВ «БК «Львіввікнопласт» на апеляційну скаргу, вимогу від 07.12.09 р. ТзОВ «БК «Львіввікнопласт» адресовану ТзОВ «Енергозберігаючі технології», відповідь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» від 17.12.09 р. на вимогу, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, просить долучити вказані документи до матеріалів справи, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого суду залишити без змін.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання повноважного представника не направив, через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу від 30.04.2013 р. (вх. № 05-04/1899/13 від 30.04.2013 р.) з додатками, які просить долучити до матеріалів справи, вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, просить розглядати справу без участі представника ТзОВ «БК «Львіввікнопласт».

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/5087/12.

Долучити до матеріалів справи документи подані позивачем до заперечення на апеляційну скаргу від 07.05.2013 р. (вх. № 05-04/1941/13 від 08.05.2013 р.), інформацію про їх подання внесено до АС «ДСС» 08.05.13р., як інформаційні матеріали.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. (суддя В.М.Артимович) вирішено, позовні вимоги Приватного підприємства «Амстек» задовольнити повністю (пункт перший резолютивної частини рішення). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (п. і. 81795, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Зарічне, ідентифікаційний код 20808038) на користь Приватного підприємства «Амстек» (п. і. 45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Соборна, 10, кв. 5, ідентифікаційний код 34665208) 168 119,47 грн. заборгованості та 3362,40 грн. судового збору (пункт другий резолютивної частини рішення ) (а. с. 100-103).

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором уступки права вимоги від 30.11.2009 р. в сумі 168119,47 грн. повністю підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2009 р., що підписаний 30.11.2009 р. відповідачем та третьою особою і скріплений їх мокрими печатками на суму 198 119,47 грн. та частковою оплатою відповідача на користь позивача, як Нового кредитора, в сумі 30 000,00 грн. Не погоджуючись із даним судовим рішенням, Апелянт/відповідач (ТзОВ «Енергозберігаючі технології») звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. по справі № 5015/5087/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ПП «Амстек» до ТзОВ «Енергозберігаючі технології» відмовити повністю за недоведеністю вимог та термінів спливу позовної давності.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норм матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у Нового кредитора відсутні будь-які первинні документи, що підтверджують право нового кредитора, а ксерокопія акта звірки між первісним кредитором і боржником не може бути доказом переходу права вимоги до Нового кредитора в силу відсутності посилання на акт звірки в самому договорі, неналежного його оформлення та завіряння третьою особою та відсутністю юридичної сили такого документу. Посилається на те, що в претензійному порядку апелянт поставив вимогу перед позивачем про повернення безпідставно отриманих позивачем 30 000,00 грн. за Договором відступлення права вимоги.

Колегією суддів встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Амстек» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34665208, місцезнаходження юридичної особи: 45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Соборна, буд. 10, кв. 5, що підтверджується довідкою відділу статистики у місті Нововолинську Головного управління статистики у Волинській області, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 239282, виданий 11.12.2012р. (а.с. 12, 24-25).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20808038, місцезнаходження: 81795, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Зарічне, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 925917, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 239280, виданий 11.12.2012р. (а.с. 18-19, 28-29).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввіконпласт» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33753008, місцезнаходження: 79005, Львівська обл., м. Львів, Галицький р-н., вул. Тарнавського, буд. 74 А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 239278, виданий 11.12.2012р. (а.с. 26-27).

Як встановлено місцевим господарським судом, 30 листопада 2009 року між ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» («Первісний кредитор») з однієї сторони, Приватним підприємством «Амстек» («Новий кредитор») з другої сторони та ТзОВ «Енергозберігаючі технології» («Боржник») з третьої сторони, було укладено Договір відступлення права вимоги № 30/11/09 (далі за текстом - Договір) ( а.с. 10).

Вказаний вище Договір відступлення права вимоги було складено у письмовій формі, підписано представниками трьох сторін, їх підписи скріплені печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Станом на час постановлення судового рішення, вказаний договір не визнано недійсним в установленому законом порядку, не скасовано та не відмінено, таких доказів сторони суду не представили, отже є дійсним правочином, відповідно до ст. 204 ЦК України.

Пунктом 1 Договору № 30/11/09 відступлення права вимоги від 30 листопада 2009 р. передбачено, що за цим Договором Первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги, а Новий кредитор приймає право вимоги боргу Кредитора до Боржника в сумі 198 119, 47 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч сто дев'ятнадцять грн., 47 коп.), а Боржник не заперечує про перехід права вимоги до Нового кредитора. До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав з чим Боржник погоджується.

Пунктом 2. Договору відступлення права вимоги сторони визначили, що «За цим Договором, Новий кредитор набуває право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань, а Боржник зобов'язаний виконати їх згідно умов, які існували з Первісним кредитором».

Пунктом 3 Договору сторони визначили компенсацію Первісному кредитору за відступлення права вимоги, яка здійснюється в рахунок заборгованості згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 11 місяців 2009 року, а Кредитор свідчить, що претензій до Нового кредитора не має.

Пунктом 4 Договору відступлення права вимоги передбачено, що «До Нового кредитора переходять права вимоги виконання зобов'язання від Боржника».

Згідно з п. 5 Договору, Новий кредитор повідомлений первісним кредитором про вимоги і уточнення, які існують у Боржника на момент укладання цього Договору і які можуть бути висунені Боржником проти його вимог.

У п. 6. Договору передбачено, що Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданого за цим Договором права вимоги згідно зі ст. 519 ЦК України, а в п. 8 Договору сторонами визначено, що у випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством. Таке правило діє у разів протиріччя цього Договору чи його окремих частин імперативним нормам чинних законодавчих актів.

Вищезазначений Договір є укладеним з моменту його підписання (п. 10 Договору). Зміни та доповнення до цього Договору сторонами не вносилися.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язати, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, а виходячи із приписів ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази прав нового кредитора у зобов'язанні регламентовані ст. 517 ЦК України, згідно якої, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Частиною 2 ст. 13 ЦК України передбачено обов'язок особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

З наведених норм права вбачається, що власник майна має право вільно розпоряджатися своїм майном, продавати його іншим особам, при цьому самостійно обирати покупця свого майна, вільно укладати з ним договори, визначати умови цих договорів.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції колегія суддів відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, прийшла до висновку, за наявними у справі доказами, встановити та надати юридичну оцінку дійсним правам і обов'язкам сторін за Договором № 30/11/09 відступлення права вимоги від 30.11.2009 р. При цьому, додаткові докази подані позивачем до додаткових заперечень на апеляційну скаргу (Інформацію внесено до АС «ДСС» 08.05.13р. за вх. № 05-04/1941/13) як доказова база, колегією суддів не приймаються, оскільки вони не були пождані суду першої інстанції та позивач не обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи вищенаведені норми права та з аналізу умов Договору відступлення права вимоги № 30/11/09 від 30.11.2009 р. (а.с. 10), колегією суддів встановлено, що зазначений Договір передбачає передачу Новому кредитору право вимагати від Боржника перерахування грошових коштів в розмірі 198 119,47 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч сто дев'ятнадцять грн. 47 коп.), однак у Договорі відсутнє посилання на будь-яке зобов'язання, з якого виникла така вимога (договорів, угод, виконаних робіт, наданих послуг, усними договорами, укладеними у спрощений спосіб, тощо).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В процесі розгляду справи колегією суддів встановлено, що в порушення вимог, передбачених ч. 1 ст. 517 ЦК України, Первісний кредитор, який уступив вимогу іншій особі, не здійснив у встановленому порядку передачу належних документів Новому кредитору, які б свідчили про право вимоги в сумі 198119,47 грн., що підтверджується письмовими поясненнями Первісного кредитора (ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт»), які є наявними в матеріалах справи, та позивач (ПП «Амстек»), відповідно не надав належних доказів переходу до нього цього права у зобов'язанні .

Зокрема дана обставина не заперечується позивачем та підтверджується письмовими поясненнями Первісного кредитора та позивача.

Як вбачається з позовної заяви (абзац другий зверху позовної заяви на а.с. 3/зворот ), позивач обґрунтував свої позовні вимоги, зокрема, неіснуючою «статтею 193 ГПК України» . Належить зазначити, що чинний на час постановлення судового рішення Господарський процесуальний кодекс України (з наступними змінами і доповненнями) містить лише 129 статей, стаття 193 в ГПК України - відсутня, на що місцевий господарський суд не звернув уваги.

Крім того, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги статтями 525, 526 ЦК України, які регулюють загальні положення виконання зобов'язань. В ст. 525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що «Таким чином, сума заборгованості відповідача перед первісним кредитором за поставку продукції у 2008 році становила 198119,47 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2009 р., підписаний 30.11.2009 р. відповідачем та третьою особою і скріплений їх мокрими печатками», поклавши в основу подані відповідачем, а не позивачем, пояснення до відзиву та докази подані ним 07.02.2013р.: видаткові накладними: № РН-001481 від 03.07.2008р.; № РН-1554 від 01.11.2008р.; № РН-1553 від 01.11.2008р.; № РН-01553 від 01.11.2008р.; № РН-1555 від 01.11.2008р.; № РН-1551 від 03.12.2008р.; № РН-1552 від 03.12.2008р.; № РН-1732 від 29.12.2008р.; № РН-1731 від 29.12.08р.; платіжне доручення № 5146 від 19.03.2009 року про оплату відповідачем за отриманий товар з третій особі 80000,00 грн., зарахування третьою особою в порядку розрахунку за отримані конструкції згідно укладених між первісним кредитором та боржником договорів по абонентському обслуговуванню котельні № со-1001/39 від 01.10.2008 р. та № со-1001/02 від 01.10.2009 р. суми 8400,00 грн., оскільки чинним законодавством України, Акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2010 р. у справі №17/717; в частині, що стосується актів звірки, ще й у постанові ВГС України від 22.07.2003 р. у справі № 21/308.

Разом з тим, умовами самого Договору № 30/11/09 відступлення права вимоги від 30.11.2009р. (а.с. 10) сторонами не передбачено ні складання акту звірки взаємних розрахунків та не надано такому документу як акт звірки взаєморозрахунків жодної підтверджуючої (доказової) в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, сили.

Відтак акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання (постанова ВГС України від 28.02.2006 р. у справі № 14/158, ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду).

Крім того, акт звірки не зазначений в Договорі в якості додатку до укладеного Договору відступлення права вимоги.

За наведених підстав даний документ «Акт звірки» не підпадає під ознаки письмового доказу і не може розглядатись як належний письмовий доказ, що засвідчує перехід права на вимогу у зобов'язанні за Договором уступки права вимоги.

За даних обставин з урахуванням положень ч. 2 ст. 517 ЦК України відповідач має право не виконувати свого обов'язку Новому кредиторові.

У зв'язку з тим, що позивач не надав належних доказів переходу до нього права вимоги у зобов'язанні за вищевказаним Договором, є помилковими висновки суду, що обставини справи підтверджуються наданими відповідачем документами, в т.ч. в частині щодо часткової оплати в сумі 80000,00 грн. та зарахування боргу в сумі 8400,00 грн. у 2008 р., а сплата відповідачем 14.12.2009 р. позивачу 30000,00 грн., за обставин, що склалися (недоведеності позовних вимог позивачем належними та допустимими доказами) не є наступним схваленням договору шляхом прийняття його до виконання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 2009 р. є суть тотожна оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2009 р. судом до уваги не приймається, в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Як вбачається з п. 3 Договору № 30/11/09 відступлення права вимоги від 30.11.2009р. компенсація Первісному кредитору відступлення права вимоги здійснюється в рахунок заборгованості згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 11 місяців 2009 року.

Однак, в матеріалах справи відсутня оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 11 місяців 2009 року та/або копія зазначеного документу, оборотно-сальдові відомості по рахунках № 361 за 2009 р. та 631 за 2009 рік суду першої інстанції позивачем не подавалися, судом - не досліджувалися.

Разом з тим, оборотно-сальдова відомість № 631 за 11 місяців 2009 р. врегульовує компенсацію Нового кредитора Первісному кредитору за відступлення права вимоги (п. 3 Договору), за яким Кредитор (ТзОВ «БК «Львіввікнопласт») не має претензій до Нового кредитора (друге речення п. 3 Договору).

Як зазначено вище у цій постанові, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 361 за 2009 рік, копія якої додатково подана до додаткових заперечень на апеляційну скаргу, не була предметом дослідження судом першої інстанції, і позивач не обґрунтував неможливість її подання суду першої інстанції, тому вказаний документ, як додатково поданий, судом апеляційної інстанції не приймається.

Як зазначено вище у цій постанові, зазначений Акт звірки, копія якого додатково подана до додаткових заперечень на апеляційну скаргу,

Щодо вимоги апелянта/відповідача про застосування строків позовної давності, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності посилається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи обставини справи, які встановлені колегією суддів та з аналізу приписів чинного законодавства, які регламентують застосування строків позовної давності, випливає висновок про те, що в даному випадку відсутні підстави для застосування позовної давності.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Місцевим судом заява про застосування позовної давності не розглядалася з огляду на те, що місцевим господарським судом встановлено безпідставність позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2012р. у справі № 5015/3352/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Енергозберігаючі технології» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 року у справі № 5015/5087/12 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. В позовні ПП «Амстек» відмовити.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.