Постанова

від 22.09.2006 по справі 9/360-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/360-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р.                                                                Справа № 9/360-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді , ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шляхетського Л.І. (дов. № 2 від 18.09.2006 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іола" (м. Суми) (вх. № 2699 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 06.07.06 р. по справі № 9/360-06

за позовом Приватного підприємства "Іола" (м. Суми)

до Акціонерного товариства закритого типу "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" (м. Суми)

про стягнення 8 840,91 грн., -

встановила:

У червні 2006 року Приватне підприємство "Іола" (м. Суми) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" (м. Суми) про стягнення 8 840,91 грн. заборгованості, а саме: 5 698,26 грн. боргу за поставлений відповідачу товар –картон за накладною № 153 від 09.06.2003 р. та довіреності серії ЯЖЕ № 818563 від 09.06.2003 р., 1 068,50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 1903,21 грн. інфляційних збитків, 3 % річних в сумі 170,94 грн.   

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. по справі № 9/360-06 (суддя Лущик М.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Іола". На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду  обставинам справи.

АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" надала відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без  задоволення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника 19.09.2006 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника ПП "Іола" Шляхетського Л.І., який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 09.06.2003 р. позивач по накладній № 153 та довіреності серії ЯЖЕ № 818563 від 09.06.2003 р., виданої на ім'я представника відповідача Григор'євої В.О., поставив відповідачу картон на загальну суму 5698,26 грн.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 19.05.2003 р. було порушено провадження по справі № 7/44 про банкрутство АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг", про що в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" № 121 від 03.07.2003 р. було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Зважаючи на те, що у АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" існувала заборгованість перед ПП "Іола" за поставлений картон у розмірі 5 698,26 грн., і останнє являлося кредитором відповідача, на думку суду першої інстанції, позивачу відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необхідно було звернутися протягом тридцяти днів від дня опублікування даного оголошення до господарського суду Сумської області з відповідною заявою та іншими документами, які б підтверджували суму боргу АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг".

Як зазначив місцевий господарський суд, ухвалою господарського суду Сумської області від 28 серпня 2003 року по справі № 7/44 було затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого вимоги ПП "Іола" не були включені, у зв'язку з тим, що позивач не звернувся в установлений чинним законодавством строк до господарського суду із заявою з вимогами до боржника.

Згідно з пунктом 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі – Закон) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничний і поновленню не підлягає.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, оскільки позивач своєчасно не заявив свої вимоги до боржника в процедурі банкрутства підприємства, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений картон у розмірі 5 698,26 грн., вважається погашеною, тому підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення вказаної заборгованості відсутні.

Крім того, з моменту порушення у справі про банкрутство боржника, тобто з 19.05.2003 р., судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до припинення провадження у справі про банкрутство АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг", а саме - до 15.09.2005 р.

Згідно з пунктом 4 статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З урахуванням вищезазначеного та зважаючи на те, що право вимоги у позивача виникло до опублікування в друкованому державному органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" і позивач мав право звернутись з зазначеною вимогою до суду до порушення справи про банкрутство відповідача, але не скористався своїм правом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги позивач правомірно зазначає про те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що ПП "Іола" є конкурсним кредитором і відповідно до пункту 1 статті 14 Закону зобов'язаний був протягом 30 днів з дня опублікування в офіційному печатному органі об'яви про порушення провадження по справі про банкрутство подати в господарський суд письмову заяву з вимогою до боржника, та документи, що їх підтверджують, а згідно пункту 2 цієї статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого дня їх подання, або не заявлені взагалі не розглядуються і вважаються погашеними.

Згідно зі статтею 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника сплатити кредитору визначену грошову суму відповідно з цивільно-правовим договором та по іншими підставам, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошового зобов'язання, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи та надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження по справі про банкрутство, якщо інше не встановлене цим Законом.

Цією статтею визначено термін кредитора, а саме:

- конкурсний кредитор - кредитор по вимогам до боржника, що виникли до порушення провадження по справі про банкрутство;

- поточний  кредитор - кредитор по вимогам до боржника,  що виникли після порушення провадження по справі про банкрутство.

Слід зазначити, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення 5 698,26 грн. за отриманий ним товар - картон за накладною № 153 від 09 червня 2003 року та рахунку-фактури № 166 від 09 червня 2003 року, в якому було встановлено строк оплати товару - три дні.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 19.05.2003 р. було порушено провадження у справі № 7/44 про банкрутство  відповідача - АТЗТ Сумська швейна фабрика "Спецодяг" та з моменту прийняття цієї ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство та до введення мораторію.

Таким чином, можна зробити висновок, що заборгованість по даній справі у відповідача виникла після порушення місцевим господарським судом справи про банкрутство боржника, у зв'язку з чим ПП "Іола" є поточним кредитором, а згідно частини 6 та 24 статті 1, частини 6 статті 12 Закону, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.

Відповідно до статті 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р. зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння зміна умов договору не допускається.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На думку колегії суддів, позивач надав докази того, що він дійсно відпустив відповідачу товар на загальну суму 5 698,26 грн., а останній порушив вищевказані норми цивільного законодавства та в установлений в рахунку-фактурі № 166 від 09 червня 2003 року, 3-денний строк оплату за отриманий товар не здійснив чим порушив загальні умови виконання зобов‘язань.

Зазначені обставини і стали підставою для захисту позивачем своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" же ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду апеляційної скарги не надало належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позову, а саме: відсутності у нього боргу перед позивачем.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що на вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 698,26 грн. боргу за поставлений відповідачу товар, 1 903,21 грн. інфляційних збитків, 3 % річних в сумі 170,94 грн. не поширюється дія мораторію, у зв'язку з чим вони підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог Закону.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 068,50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то колегія суддів відмовляє ПП "Іола" у її стягненні, виходячи з наступного.

Так, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника, тобто з 19.05.2003 р., судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до припинення провадження у справі про банкрутство АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг", а саме - до 15.09.2005 р.

А згідно пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)".

Зокрема, в судовому засіданні 19.09.2006 р. позивач відмовився від своїх позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 068,50 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП "Іола" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 06 липня 2006 року по справі № 9/360-06 - скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також зробив висновки, що не відповідають обставинам справи.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 2, 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іола" (м. Суми) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 06 липня 2006 року по справі № 9/360-06 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" (40030, м. Суми, вул. Горького 12, р/р 26002310072102 в Сумській філії ТОВ КБ "Володимирський", МФО 337836, код ОКПО 05502730) на користь Приватного підприємства "Іола" (40022, м. Суми, вул. Псільська 3, р/р 260013376 в СОД АППБ "Аваль", МФО 337483, код 23048050) 5 698,26 грн. основного боргу, 1903,21 грн. збитків від інфляції, 170,94 грн. 3 % річних, 204,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог по стягненню 1 068,50 грн. пені відмовити.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя