Постанова

від 21.12.2006 по справі 9/360-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/360-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 грудня 2006 р.                                                                                   № 9/360-06  

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –

відповідача –Манохіної І.А.,

розглянувши касаційну скаргу АТЗТ “Сумська швейна фабрика “Спецодяг” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у справі за позовом Приватного підприємства “Іола” до АТЗТ “Сумська швейна фабрика “Спецодяг” про стягнення 8840, 91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення 5698, 26 грн. боргу за поставлений відповідачу товар, 1068, 50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 1903, 21 грн. інфляційних збитків, 3% річних в сумі 170, 94 грн.

          Рішенням господарського суду Сумської області від 6 липня 2006 року (суддя Лущик М.С.) в позові відмовлено.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року рішення суду скасоване та прийняте нове рішення. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5698, 26 грн. основного боргу, 1903, 21 грн. збитків від інфляції, 170, 94 грн. 3% річних, судові витрати. В частині стягнення 1068, 50 грн. пені відмовлено.

          Не погоджуючись з постановою суду, АТЗТ “Сумська швейна фабрика “Спецодяг” просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Як правильно встановлено судом, 09.06.2003 року позивач по накладній №53 та довіреності серії ЯЖЕ №818563 від 09.06.2003 року, виданої на ім'я представника відповідача Григор'євої В.О., поставив відповідачу картон на загальну суму 5698, 26 грн.

          Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.05.2003 року порушено провадження по справі №7/44 про банкрутство АТЗТ “Сумська швейна фабрика “Спецодяг”, про що в офіційному друкованому органі - газеті “Голос України” №121 від 03.07.2003 року було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

          Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов неправильного висновку про те, що позивач є конкурсним кредитором і відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зобов'язаний був протягом 30 днів з дня опублікування в офіційному печатному органі об'яви про порушення провадження по справі про банкрутство подати в господарський суд письмову заяву з вимогою до боржника, а згідно пункту 2 цієї статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого дня їх подання або не заявлені взагалі не розглядуються і вважаються погашеними.       

Згідно ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошові  зобов'язання  визначені як зобов'язання боржника сплатити кредитору визначену грошову суму відповідно з цивільно-правовим договором та по іншим підставам, передбаченим цивільним законодавством України. Склад і розмір грошового зобов'язання, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи та надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення   провадження   по   справі   про   банкрутство,   якщо   інше   не встановлене цим Законом.

Конкурсним кредитором вважається кредитор по вимогам до боржника, що виникли до порушення провадження по справі про банкрутство; поточний кредитор –це кредитор по вимогам до боржника, що виникли після порушення провадження по справі про банкрутство.

Враховуючи, що заборгованість по даній справі у відповідача виникла після порушення місцевим господарським судом справи про банкрутство боржника, у зв'язку з чим ПП “Іола” є поточним кредитором, то згідно частин 6 та 24 статті 1, частини 6 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.

          Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що відповідач, в порушення вимог закону, в установлений в рахунку-фактурі №166 від 09.06.2003 року 3-денний строк оплату за отриманий товар не здійснив, апеляційний господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача  основний борг в розмірі 5 698, 26 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється  від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті за поставлений товар, суд апеляційної інстанції правильно стягнув з відповідача нараховані позивачем збитки від інфляції в сумі 1903, 21 грн. та 3% річних в сумі 170, 94 грн.

Оскільки з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника судом був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до припинення провадження у справі про банкрутство АТЗТ “Сумська швейна фабрика “Спецодяг”, то згідно п.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано відмовив позивачеві в частині стягнення пені в розмірі 1 068, 50 грн.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись  ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу  АТЗТ “Сумська швейна фабрика “Спецодяг” –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                В.Дерепа

Судді                                                                        Б.Грек

                                                                                Л.Стратієнко