Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-75/17520-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 5011-75/17520-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.05.2013 року по справі № 5011-75/17520-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Бердянський морський торговий порт» на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 25.02.2013 року) по справі № 5011-75/17520-2012 (суддя - Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми

«Бердянськзовніштранс ЛТД»

до Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Державне підприємство «Бердянський морський торговельний

порт»

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Запорізькій області

3. Комунальне підприємство з технічної інвентаризації

Бердянської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про визнання права власності на 1/3 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: № 6 по вулиці Горького у м. Бердянськ, Запорізької області.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати за ним право власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані по вул. Горького 6 у м. Бердянську та залишити у власності Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України балансоутримувач державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» право власності на 79/80 часток комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську, посилаючись на те, що у зв'язку з приєднанням до комплексу будівель та споруд по вул. Горького 6 у м. Бердянську всіх приміщень порту, частка, що належить ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» та складається з третього поверху основної нежитлової будівлі літера «Б» змінилася з 1/3 на 1/80.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2012 року у справі №5009/2050/12 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року вказане рішення суду скасовано, а матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2012 матеріали справи № 5009/2050/12 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року позов задоволено повністю; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Бердянськзовніштранс ЛТД» право власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: вул. Горького 6, м. Бердянськ, Запорізька область та складається з: сходової клітки №1 площею 15,4 кв.м коридору № 301 площею 10,9 кв.м, кімнати № 302 площею 25,3 кв.м, комори № 303 площею 2,6 кв.м, комори № 304 площею 3,3 кв.м, кімнати № 305 площею 14,2 кв.м, кабінету № 306 площею 17,1 кв.м, коридору № 307 площею 2,0 кв.м, кабінету № 308 площею 18,7 кв.м, вмивальної № 309 площею 1,8 кв.м, вмивальної № 310 площею 1,7 кв.м, архіву № 311 площею 4,9 кв.м, туалету № 312 площею 1,5 кв.м, вбиральні № 313 площею 1,7 кв.м, комори № 314 площею 5,9 кв.м, кабінету № 315 площею 32,5 кв.м, кабінету № 316 площею 11,4 кв.м, кабінету № 317 площею 20,2 кв.м, кабінету № 318 площею 13,3 кв.м, кабінету № 319 площею 19,3 кв.м, кабінету № 320 площею 29,8 кв.м, кабінету № 321 площею 15,4 кв.м, приймальної № 322 площею 16,5 кв.м, кабінету № 323 площею 6,7 кв.м, коридору № 324 площею 35,2 кв.м, а всього 327,3 кв.м. Залишено у власності Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України балансоутримувач: державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» право власності на 79/80 часток комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську Запорізької області. Стягнуто з Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» 13 104,98 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, третя особа-1, державне підприємство «Бердянський морський торговий порт», звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не надано правової оцінки реєстраційному посвідченню Бердянського міжміського БТІ від 08.02.1994 року. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та безпідставно прийнято, як доказ, рішення ради № 222 від 30.05.1968 року. Також, на думку скаржника, судом не враховано наявності свідоцтва на право власності на спірний об'єкт, який зареєстрований за відповідачем. Судом не враховано, що позивачем було вибрано невірний спосіб захисту та не застосовано ст. 324 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-75/17520-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року по справі № 5011-75/17520-2012 прийнято апеляційну скаргу державного підприємства «Бердянський морський торговий порт» до провадження і призначено перегляд рішення на 14.05.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Бердянськзовніштранс ЛТД» на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги третьої особи-1 на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-75/17520-2012 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник третьої особи-1 був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні надали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Бердянський морський торговий порт» - без задоволення.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи третьої особи-1, що викладені в апеляційній скарзі та просив його апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представники третьої особи-2 та третьої особи-3 в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників третьої особи-2 та третьої особи-3, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників позивача, відповідача та третьої особи-1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року по справі № 5011-75/17520-2012 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.1975 року між Бердянським морським портом та Конторою Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ була укладена угода, відповідно до якої Бердянський морський порт передає приміщення на третьому поверсі для розміщення Контори Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ приймає участь у пайовому будівництві житлового фонду на суму 40 тисяч карбованців (а.с. 39, т. 1).

Відповідно до Акту від 12.10.1976 року Бердянський морський порт передав, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ прийняла в безкоштовне постійне користування службове приміщення загальною площею 321 кв. м. на третьому поверсі приміщення магазину «Торгмортранса» з подальшою передачею цього приміщення на баланс контори (а.с. 41, т. 1).

Факт передачі на баланс Контори з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ приміщення загальною площею 321 кв. м. підтверджується довідкою Бердянського морського порту № 4/24 від 12.03.1984 року (а.с. 42, т. 1).

10.04.1981 року Контора Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ була перейменована в Контору Загальносоюзного госпрозрахункового зовнішньоторговельного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ (а.с. 130-136, т. 1).

14.07.1989 року Контору Загальносоюзного госпрозрахункового зовнішньоторговельного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ було перейменовано в Контору Загальносоюзного зовнішньоекономічного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ. (ЗЗО «Союзвнештранс») (а.с. 43-49, т. 1).

24.01.1991 року в результаті реорганізації контори ЗЗО «Союзвнештранс» в м. Бердянську у відповідності до розпорядження Ради Міністрів СССР № 2129 від 19 грудня 1990 року, на підставі рішення трудового колективу Контори ЗЗО «Союзвнештранс» в м. Бердянську та рішення Правління Концерну «Союзвнештранс» № 1 від 24 грудня 1991 року було створено Підприємство Концерну «Союзвнештранс» «Бердянсквнештранс», що в подальшому почало йменуватися «Бердянсквнештранс. «Бердянсквнештранс» є правонаступником Контори ЗЗО «Союзвнештранс» в м. Бердянську (а.с. 51-56, т. 1).

На підставі рішення трудового колективу від 20.12.1991 року та відповідно до Установчого договору від 25.12.1991 року «Бердянсквнештранс» Концерну «Союзвнештранс» було реорганізовано в Підприємство «Бердянсквнештранс», що стало правонаступником «Бердянсквнештранс» Концерну «Союзвнештранс» (а.с. 57-64, т. 1).

На підставі рішення загальних зборів орендаторів орендного підприємства № 3 від 29.04.1994 року було створено орендне підприємство «Бердянсквнештранс», що стало правонаступником Підприємства «Бердянсквнештранс» (а.с. 65-79, т. 1).

Орендному підприємству «Бердянсквнештранс» на підставі Договору оренди з викупом №136 від 27.04.1994 року було передано в оренду: основні засоби, запаси та витрати, грошові засоби Підприємства «Бердянсквнештранс» (а.с. 113-119, т. 1).

В рамках приватизації Орендним підприємством «Бердянсквнештранс» на підставі Договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 року було придбано цілісний майновий комплекс державного майна, що знаходиться за адресою м. Бердянськ, Запорізької області, вул. Горького, 6, займає 1/3 частину (442 кв. м.) приміщення розташованого на території Бердянського морського торгівельного порту та збудованого в порядку пайової участі з використанням земельної ділянки на праві спільного користування з морським портом (а.с. 18-23, т. 1).

14.07.1994 року договір був посвідчений у Першій Запорізькій нотаріальній конторі - 3 та зареєстрований рішенням №378 виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів від 28.07.1994 року. Номер реєстраційного запису - 35 (а.с. 23 (оборот) т. 1).

Придбане майно було передано Орендному підприємству «Бердянсквнештранс» на підставі Акту передачі державного майна від 04.10.1994 року (а.с. 26-27, т. 1).

У зв'язку з чим, Орендному підприємству «Бердянсквнештранс» Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області було видано Свідоцтво про власність № 76 від 04.10.1994 року (а.с.28-29, т. 1).

Разом з тим, у п. 5.5 договору № 128 від 28.06.1994 року зазначено, що покупець зобов'язаний у місячний термін з моменту підписання акту передачі майна підготувати документи та зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності в місцевих органах виконавчої влади (а.с. 21, т. 1).

На виконання зазначеного 15.09.1994 року було створено товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД», що стало правонаступником Орендного підприємства «Бердянсквнештранс» (а.с. 80-104, т. 1).

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» є власником майнового комплексу колишнього Підприємства «Бердянсквнештранс», що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, Запорізької області, вул. Горького, 6.

Не зважаючи на зазначене, керівництво Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» вимагає від ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» звільнити частину нежитлового приміщення №6 по вул. Горького у м. Бердянську.

Отримавши вимогу про звільнення приміщення ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» 04.04.2012 року звернулося до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради за інформацією стосовно реєстрації права власності.

У відповідь на зазначене 06.04.2012 року було отримано рішення про відмову в державній реєстрації права власності оскільки це право зареєстроване за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП «Бердянський морський торговельний порт») на підставі свідоцтва про право на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009 року (а.с. 37, т. 1).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 року № 265-р «Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами державної власності» до сфери управління Міністерства інфраструктури України належить ДП «Бердянський морський торговельний порт».

Таким чином, Міністерство інфраструктури України визначено, у встановленому законодавством порядку уповноваженим органом управління державним підприємством ДП «Бердянський морський торговельний порт».

Відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 581, Мінінфраструктури забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління; організовує реалізацію заходів, спрямованих на посилення профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств галузі транспорту та зв'язку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (далі - Закон) управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати функції держави, як власника майна та земель транспорту, реалізовувати повноваження держави щодо управління об'єктами нерухомості, є Міністерство інфраструктури України

Порушення інтересів Міністерства інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, є порушенням права держави, як власника об'єктів державної власності щодо володіння, користування і розпорядження об'єктами нерухомості морського транспорту та спірне нерухоме майно, яке розташоване в нежитловій будівлі (вул. Горького, 6, м. Бердянськ) та зареєстроване за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП «Бердянський морський торговельний порт») на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009 року.

Крім того, у листі № 357 від 16.03.2012 року начальник ДП «БМТП» повідомив, що право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за фірмою «Бердянсквнештранс» не зареєстровано (не реєструвалось) (а.с. 128, т. 1).

У зв'язку з зазначеним, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» звернулось до суду з позовом про визнання права власності на 1/80 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: № 6 по вулиці Горького у м. Бердянськ, Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» в редакції станом на 05.04.1994 року, викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій».

Згідно із ст. 28 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» в редакції станом на 26.01.1994 року (дію статті 28 було відновлено згідно із Законом № 3875-12 від 26.01.1994 року) орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України.

Організація орендарів (орендар) має право на укладення договору оренди з викупом орендованого майна не пізніше трьох років з дня укладення (приведення у відповідність з цим Законом) договору оренди, якщо орендоване майно не віднесено до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавчими актами України, та якщо це не суперечить Державній програмі приватизації.

Ціна зданого в оренду з викупом майна, що приватизується, визначається на умовах, передбачених статтею 20 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», і включається до договору оренди.

Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) визначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Згідно із вимогами ч. 1, 4 ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. Порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти визначається відповідно до законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства Української РСР Бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих мали повноваження по реєстрації будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу. Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. (в редакції на час звернення позивача до суду).

Як свідчать надані до матеріалів справи договір купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 року посвідчений у першій Запорізькій нотаріальній конторі -3 та зареєстрований рішенням № 378 виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 28.07.1994 року (номер запису про реєстрацію 35). Майно передано за актом приймання-передачі державного майна від 04.10.1994 року.

Договір купівлі-продажу від 28.06.1994 року №128 в судовому порядку недійсним не визнано.

Враховуючи те, що на час вирішення спору майно, яке було придбане позивачем в процесі приватизації майна ОП «Бердянськзовніштранс» на підставі договору купівлі-продажу № 128 від 28.06.1994 року, який є чинним, зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009 року, відповідачем порушуються права позивача щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке набуто ним з урахуванням вимог законодавства України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції вірно дослідив всі надані докази та правомірно задовольнив позовні вимоги з урахуванням уточнень.

Щодо посилань скаржника на те, що судом не було надано належної правової оцінки Реєстраційному посвідченню Бердянського міжміського БТІ від 08.02.1994 року, то зазначене не береться до уваги з огляду на наступне.

Право власності у ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» виникло на підставі договору купівлі-продажу № 128 від 28.06.1994 року, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований у Виконавчому комітеті Бердянської міської ради.

На підставі договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області було видано свідоцтва про власність, № 76 від 04.11.1994 року.

Реєстраційне посвідчення, видане Бердянським міжміським БТІ 08.02.1994 року, підтверджує факт користування спірним приміщенням ОП «Союзвнештранс» правонаступником ОП «Союзвнештранс» є ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД», що підтверджується вище зазначеними статутами.

Реєстраційне посвідченням від 08.02.1994 року видано на підставі акту прийому передачі від 12.10.1976 року.

В даному акті зазначено, що Бердянський морський порт передав, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ прийняла в безкоштовне постійне користування службове приміщення загальною площею 321 кв. м. на третьому поверсі приміщення магазину «Торгмортранса» з подальшою передачею цього приміщення на баланс контори.

Щодо безпідставно визнано необгрунтованими посилання третьої особи-1, як балансоутримувача на розпорядження в. о. міського голови № 16-р від 15.01.2009 року, то зазначене також не береться до уваги з огляду на наступне.

Адреса спірному приміщенню: м. Бердянськ вул. Горького, 6 була присвоєна ще в 1968 році.

Між портом та Конторою Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» (правонаступником якого є ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД») ще 20.08.1975 року між укладено угоду, відповідно до якої Бердянський морський порт передає приміщення на третьому поверсі для розміщення Контори Загальносоюзного об'єднання «Союзвнештранс» в м. Бердянськ, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ приймає участь у пайовому будівництві житлового фонду на суму 40 тисяч карбованців.

На підставі акту від 12.10.1976 року Бердянський морський порт передав, а Контора з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ прийняла в безстрокове постійне користування службове приміщення загальною площею 321 кв.м на третьому поверсі приміщення магазину «Торгмортранса», з подальшою передачею цього приміщення на баланс контори.

Довідкою Бердянського морського порту № 4/24 від 12.03.1984 року підтверджено факт передачі на баланс Контори з/о «Союзвнештранс» в м. Бердянськ приміщення загальною площею 321 кв.м.

Так як розпорядженням в.о. міського голови м. Бердянськ від 15.01.2009 року № 16-р ДП «Бердянський морський торгівельний порт», що розташований по вул. Горького присвоєно поштову адресу - вул. Горького 6, у зв'язку з тим, що до комплексу будівель та споруд по вулиці Горького, 6 в м. Бердянську приєднано приміщення порту, яке рахувалося за адресою вул. Горького, 13/7, то було виготовлено новий технічний паспорт, де спірне приміщення було вже позначене літерою «Б».

В наслідок збільшення площі земельної ділянки та приєднання інших будівель частка ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» змінилася з 1/3 на 1/80.

Щодо посилань скаржника на те, що судом не було враховано наявність Свідоцтва на право власності на спірний об'єкт нерухомості, згідно якого власником цього майна є відповідач, то зазначене також не береться до уваги, оскільки саме факт реєстрації одноособово права власності за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку (балансоутримувач - ДП «Бердянський морський торговельний порт») і не визнання права власності балансоутримувачем і було предметом судового розгляду.

В матеріалах справи міститься копія інвентарної справи на комплекс будівель та споруд по вул. Горького, 6 ум. Бердянську в якій зазначено, що третім поверхом приміщення колишнього магазину «Торгмортранса» користувалась контора «Союзвнештранс»

З довідки КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради вбачається, що ДП «Бердянський морський торговельний порт» подавав документи для реєстрації права власності на спірне приміщення за Державою Україна, хоча на той час існував договір купівлі-продажу № 128 від 28.06.1994 року та свідоцтва про власність, № 76 від 04.11.1994 року.

Право власності за Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном Міністерства транспорту та зв'язку України, балансоутримувач - Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» за яким державне майно було закріплено на праві господарського відання зареєстровано на підставі звернення ДП «Бердянський морський торговельний порт» від 18.11.2008 року №13-36/282 з додавання до листа наступних документів: нотаріально завірена фотокопія - довідка № 451 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ДП «БМТП»; нотаріально завірена фотокопія - Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ДП «БМТП»; нотаріально завірена фотокопія - Статут ДП «Бердянський морський торговельний порт» редакція 2008 року; копія державного акту на право постійного користування землею: серія І-ЗП №000276, реєстраційний №527 від 03.10.1996 року; бухгалтерська відомість наявності основних засобів на ділянці за даною адресою станом на 01.11.2008 року; довідка про ввід в експлуатацію будівель.

В Довідці № 13-36/416 від 04.12.2008 року зазначено, що усі будівлі та споруди, зазначені в технічному паспорті за адресою вул.. Горького 6 та довідці порту від 04.12.2008 року №13-36/415 є державною власністю та знаходяться на балансі «Бердянського морського торгового порту».

Однак, зазначене спростовується матеріалами справи, оскільки ДП «Бердянський морський торговельний порт» не повідомив під час реєстрації права власності КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про право власності ТОВ Фірма «Бердянськзовніштранс ЛТД» на частину приміщення, чим порушив права позивача.

Щодо посилань скаржника на те, що позивачем не вірно вибрано спосіб захисту, то зазначаємо наступне.

Позивач є власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 року, однак право власності на це майно зареєстровано за відповідачем, що порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача підлягає судовому захисту.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-75/17520-2012 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Бердянський морський торговий порт» на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року по справі № 5011-75/17520-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-75/17520-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-75/17520-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.