Постанова

від 17.06.2014 по справі 5011-75/17520-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 5011-75/17520-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2014р. у справі№ 5011-75/17520-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України 1. Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 3. Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради провизнання права власності за участю представників сторін

позивача: Берочевський С.С., Хлепітько В.Ю.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1: Саніна Г.В.,

третьої особи 2: не з'явився,

третьої особи 3: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання права власності за Позивачем на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою вул. Горького, 6 у м. Бердянськ, Запорізька обл., та складається з: сходової клітки №1 площею 15,4 кв.м., коридору №301 площею 10,9 кв.м., кімнати №302 площею 25,3 кв.м., комори №303 площею 2,6 кв.м., комори №304, площею 3,3 кв.м., кімнати №305 площею - 14,2 кв.м., кабінету №306 площею - 17,1 кв.м., коридору №307 площею 2,0 кв.м., кабінету №308 площею 18,7 кв.м., вмивальної №309 площею 1,8 кв.м., вмивальної №310 площею 1,7 кв.м., архіву №311 площею 4,9 кв.м., туалету №312 площею 1,5 кв.м., вбиральні №313 площею 1,7 кв.м., комори №314 площею 5,9 кв.м., кабінету №315 площею 32,5 кв.м., кабінету №316 площею 11,4 кв.м., кабінету №317 площею 20,2 кв.м., кабінету №318 площею 13,3 кв.м., кабінету №319 площею 19,3 кв.м., кабінету №320 площею 29,8 кв.м., кабінету №321 площею 15,4 кв.м., приймальної №322 площею 16,5 кв.м., кабінету №323 площею 6,7 кв.м., коридору №324 площею 35,2 кв.м., а всього 327,3 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 у справі № 5011-75/17520-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013, позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.13 у справі №5011-75/17520-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.13р. та рішення господарського суду м. Києва від 18.02.13 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №5011-75/17520-2012 від 11.12.13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 11.12.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.1975р. між Бердянським морським портом та Конторою Загальносоюзного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську укладена угода, відповідно до якої Бердянський морський порт передає приміщення на третьому поверсі для розміщення Контори Загальносоюзного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську, а Контора з/о "Союзвнештранс" в м. Бердянську приймає участь у пайовому будівництві житлового фонду на суму 40 тисяч карбованців.

На підставі акту від 12.10.1976 Бердянський морський порт передав, а Контора з/о "Союзвнештранс" в м. Бердянську прийняла в безстрокове постійне користування службове приміщення загальною площею 321 кв.м на третьому поверсі приміщення магазину "Торгмортранса" з подальшою передачею цього приміщення на баланс контори.

Довідкою Бердянського морського порту № 4/24 від 12.03.1984 підтверджено факт передачі на баланс Контори з/о "Союзвнештранс" в м. Бердянську приміщення загальною площею 321 кв.м.

10.04.1981 Контора Загальносоюзного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську була перейменована в Контору Загальносоюзного госпрозрахункового зовнішньоторговельного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську, а в подальшому, 14.07.1989 - в Контору Загальносоюзного зовнішньоекономічного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську (Контора ЗЗО "Союзвнештранс").

У відповідності з розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 2129 від 19.12.1990, на підставі рішення трудового колективу Контори ЗЗО "Союзвнештранс" та рішення Правління Концерну "Союзвнештранс" № 1 від 24.12.1991 було створено Підприємство Концерну "Союзвнештранс" - "Бердянсквнештранс", яке в подальшому йменувалося "Бердянсквнештранс", та яке є правонаступником Контори ЗЗО "Союзвнештранс" в м. Бердянську.

Згідно реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам та організаціям, від 08.02.1994 Бердянське міжміське бюро технічної інвентаризації засвідчило, що 1/3 частина домоволодіння № 6 по вул. Горького у місті Бердянську зареєстрована за "Бердянсквнештранс" на підставі акту передачі від 12.10.1976.

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів трудового колективу підприємства "Бердянсквнештранс" від 17.02.1994 з працівників підприємства створено організацію орендарів для здійснення оренди майна підприємства.

Рішенням загальних зборів орендарів орендного підприємства "Бердянсквнештранс" №3 від 12.04.1994 затверджено статут орендного підприємства "Бердянсквнештранс", як правонаступника Підприємства "Бердянсквнештранс", який зареєстровано 24.05.1994 рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області №225.

На виконання умов зазначеного договору Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області передано, а організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс" прийнято в оренду предмет оренди, про що було підписано без заперечень акт приймання-передачі основних і оборотних засобів, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

28.06.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, як продавцем, та Організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу державного майна №28, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного майна, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6, площею 442 кв.м, що становить 1/3 частини приміщення, розташованого на території Бердянського морського торгівельного порту та збудованого в порядку пайової участі з використанням земельної ділянки на праві спільного користування з морським портом (лист виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів № 01-245/31 від 17.07.1994) згідно умов, визначених цим договором. Майно підприємства включає обладнання, пристрої, інвентар та інше майно, згідно акту інвентаризації, перелік якого додається до цього договору (додаток № 1) та є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

14.07.1994 договір купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької нотаріальної контори та зареєстрований рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів від 28.07.1994 за № 378.

Зазначений договір купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 є чинним, судом недійсним не визнавався.

Згідно п. 2.2 вказаного договору, покупець зобов'язаний внести 120 294 000 карбованців за куплений об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

На виконання умов договору, орендне підприємство "Бердянсквнештранс" сплатило на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 120 294 000,00 крб., що підтверджується приватизаційними платіжними дорученнями-ордерами № 238, № 290 від 30.06.1994 та № 298 від 06.07.1994.

Пунктом 5.5 договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 визначено, що покупець зобов'язаний в місячний строк з моменту підписання акта передачі майна підготувати установчі документи і зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності в місцевих органах виконавчої влади.

На виконання вказаного пункту договору створено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Бердянскзовніштранс ЛТД" в результаті перетворення орендного підприємства "Бердянсквнештранс", яке є його правонаступником згідно Статуту, затвердженого рішенням засновницьких зборів від 05.08.1994, протокол № 1. Статут зареєстровано виконкомом Бердянської міської ради народних депутатів 15.09.1994 за №13604395.

04.10.1994, на виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу державного майна, регіональним відділення Фонду державного майна по Запорізькій області передано, а організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс" прийнято майно, придбане в процесі приватизації вартістю 120 294 000,00 крб., про що було підписано акт передачі державного майна від 04.10.1994.

За актом від 04.10.1994 позивачу, зокрема, передано приміщення підприємства, яке складається із групи приміщень на третьому поверсі площею 327,3 кв.м згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера "А" по вул. Горького, 6, складеної 01.02.1994 Бердянським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області на підставі нотаріально посвідченого та зареєстрованого договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Бердянскзовніштранс ЛТД" видано Свідоцтво про власність від 04.10.1994 реєстраційний №76.

15.02.09р. виконавчим комітетом Бердянської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого за Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП "Бердянський морський торговельний порт"), виконавчим комітетом Бердянської міської ради було зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 6.

Позивач 04.04.2012 звернувся до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на частину будівлі по вул. Горького, 6 в м. Бердянську на підставі договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994.

У відповідь на заяву позивача Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради листом № 472 від 06.04.2012 відмовило ТОВ Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" в проведенні державної реєстрації права власності на частину будівлі по вул. Горького, 6 у м. Бердянську Запорізької області, оскільки заявлене право вже зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП "Бердянський морський торговельний порт") на підставі Свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009.

На підставі звернення Державного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт" від 18.11.2008 № 13-36/282 за Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП "Бердянський морський торговельний порт"), виконавчим комітетом Бердянської міської ради було зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 6, на підтвердження чого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.02.2009 серії САС № 319708.

В подальшому Міністерство транспорту та зв'язку України на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" реорганізоване в Міністерство інфраструктури України зі збереженням правонаступництва (Указ Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 "Про Положення про Міністерство інфраструктури України").

Оскільки спірне майно на праві власності зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є відповідач, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач є власником частини спірного майна (1/3) на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1994 № 128 та свідоцтва про право власності від 04.10.1994 реєстраційний № 76. Вказані правовстановлюючі документи не оскаржувались іншими особами в установленому законом порядку та, відповідно, не були визнані недійсними. Таким чином, позивачем при зверненні до господарського суду із позовною вимогою про визнання за ним права власності на частину спірного майна, передчасно обрано такий спосіб захисту, оскільки право власності вже підтверджено відповідними документами про наявність у позивача такого права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно з ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивач просить суд визнати за ним право власності на 25 конкретних приміщень загальною площею 327,3 кв. м., що розташовані за адресою вул. Горького, 6 у м. Бердянську, Запорізької обл.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен довести суду виникнення та наявність у нього права власності на ці 25 конкретних приміщень по вул. Горького, 6 у м. Бердянську.

На підтвердження виникнення права власності на вказані приміщення позивач подав суду договір купівлі-продажу державного майна від 28.06.1994р., укладений з третьою особою 2 та свідоцтво про право власності від 04.10.1994р., реєстраційний №76.

Разом із тим, з вказаних доказів лише вбачається, що позивач придбав у держави та є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6, площею 442 кв. м., що становить 1/3 частини приміщення, розташованого на території Бердянського морського торгівельного порту. У договорі нема вказівки, які саме конкретні приміщення продані позивачу і чи складають вони 1/3 цілісного майнового комплексу.

Свідоцтво про право власності від 04.10.1994 року, реєстраційний номер 76, також не містить даних, які саме конкретні приміщення цілісного майнового комплексу були продані позивачу.

Отже, позивачем не надано суду доказів в підтвердження того , що він набув та є власником саме 25 конкретних приміщень загальною площею 327,3 кв. м., що розташовані за адресою вул. Горького, 6 у м. Бердянську. До того ж, третя особа 2 листом від 24.03.14р. повідомила суд, що інформація стосовно приміщень (їх кількості та площі, на якому поверсі), які були продані позивачу за вказаним договором, у неї відсутня.

Крім того, право власності на весь комплекс будівель, у тому числі й конкретні 25 приміщень, з приводу яких виник спір, згідно з Свідоцтвом про право власності від 19.02.2009 року, зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв"язку України, а позивач не ставив питання про визнання частково недійсним зазначеного Свідоцтва про право власності та не ставив питання про виділ йому відповідної частки в комплексі будівель з зазначенням 25 конкретних приміщень, на які він претендує. Таким чином, на момент розгляду справи у суді наявні два свідоцтва про право власності на одне й теж майно та ці свідоцтва не були визнані недійсними у встановленому законом порядку.

При вказаних встановлених обставинах колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що позивачем не доведені позовні вимоги щодо наявності у нього права власності на 25 конкретних приміщень, загальною площею 327,3 кв. м., що розташовані за адресою: вул. Горького, 6 у м. Бердянську,тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року у справі № 5011-75/17520-2012 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова