Постанова

від 06.08.2013 по справі 5011-75/17520-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 5011-75/17520-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач) , суддів:Жукової Л.В., Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року у справі№5011-75/17520-2012 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України 1. Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 3. Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Ляхович М.П.,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився,

третьої особи 3: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на 1/3 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, Запорізької області, вул. Горького,6.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати за ним право власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані по вул. Горького, 6 у м. Бердянську та залишити у власності Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України (балансоутримувач - Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт") право власності на 79/80 часток комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську, посилаючись на те, що у зв'язку з приєднанням до комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську всіх приміщень порту, частка, що належить ТзОВ Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" та складається з третього поверху основної нежитлової будівлі літера "Б" змінилася з 1/3 на 1/80.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-75/17520-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р., позов задоволено в повному обсязі. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Бердянськзовніштранс ЛТД" право власності на 1/80 частину комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: вул. Горького, 6, м. Бердянськ, Запорізька область та складається з: сходової клітки №1 площею 15,4 кв.м коридору № 301 площею 10,9 кв.м, кімнати № 302 площею 25,3 кв.м, комори № 303 площею 2,6 кв.м, комори № 304 площею 3,3 кв.м, кімнати № 305 площею 14,2 кв.м, кабінету № 306 площею 17,1 кв.м, коридору № 307 площею 2,0 кв.м, кабінету № 308 площею 18,7 кв.м, вмивальної № 309 площею 1,8 кв.м, вмивальної № 310 площею 1,7 кв.м, архіву № 311 площею 4,9 кв.м, туалету № 312 площею 1,5 кв.м, вбиральні № 313 площею 1,7 кв.м, комори № 314 площею 5,9 кв.м, кабінету № 315 площею 32,5 кв.м, кабінету № 316 площею 11,4 кв.м, кабінету № 317 площею 20,2 кв.м, кабінету № 318 площею 13,3 кв.м, кабінету № 319 площею 19,3 кв.м, кабінету № 320 площею 29,8 кв.м, кабінету № 321 площею 15,4 кв.м, приймальної № 322 площею 16,5 кв.м, кабінету № 323 площею 6,7 кв.м, коридору № 324 площею 35,2 кв.м, а всього 327,3 кв.м. Залишено у власності Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України балансоутримувач: державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт", право власності на 79/80 часток комплексу будівель та споруд по вул. Горького, 6 у м. Бердянську Запорізької області. Стягнуто з Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" 13 104,98 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог .

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 20.08.1975р. між Бердянським морським портом та Конторою Загальносоюзного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську укладена угода, відповідно до якої Бердянський морський порт передає приміщення на третьому поверсі для розміщення Контори Загальносоюзного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську, а Контора з/о "Союзвнештранс" в м. Бердянську приймає участь у пайовому будівництві житлового фонду на суму 40 тисяч карбованців.

На підставі акту від 12.10.1976 Бердянський морський порт передав, а Контора з/о "Союзвнештранс" в м. Бердянську прийняла в безстрокове постійне користування службове приміщення загальною площею 321 кв.м на третьому поверсі приміщення магазину "Торгмортранса", з подальшою передачею цього приміщення на баланс контори.

Довідкою Бердянського морського порту № 4/24 від 12.03.1984 підтверджено факт передачі на баланс Контори з/о "Союзвнештранс" в м. Бердянську приміщення загальною площею 321 кв.м.

10.04.1981 Контора Загальносоюзного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську була перейменована в Контору Загальносоюзного госпрозрахункового зовнішньоторговельного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську, а в подальшому 14.07.1989 - в Контору Загальносоюзного зовнішньоекономічного об'єднання "Союзвнештранс" в м. Бердянську (Контора ЗЗО "Союзвнештранс").

У відповідності з розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 2129 від 19.12.1990, на підставі рішення трудового колективу Контори ЗЗО "Союзвнештранс" та рішення Правління Концерну "Союзвнештранс" № 1 від 24.12.1991 було створено Підприємство Концерну "Союзвнештранс" - "Бердянсквнештранс", яке в подальшому йменувалося "Бердянсквнештранс", та яке є правонаступником Контори ЗЗО "Союзвнештранс" в м. Бердянську.

Згідно реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам та організаціям від 08.02.1994, Бердянське міжміське бюро технічної інвентаризації засвідчило, що 1/3 частина домоволодіння № 6 по вул. Горького у місті Бердянську зареєстрована за "Бердянсквнештранс" на підставі акту передачі від 12.10.1976.

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів трудового колективу підприємства "Бердянсквнештранс" від 17.02.1994 з працівників підприємства створено організацію орендарів для здійснення оренди майна підприємства.

Рішенням загальних зборів орендарів орендного підприємства "Бердянсквнештранс" №3 від 12.04.1994 затверджено статут орендного підприємства "Бердянсквнештранс", як правонаступника Підприємства "Бердянсквнештранс", який зареєстровано 24.05.1994 рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області №225.

27.04.1994 між Фондом державного майна України, в особі начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області, як орендодавцем, та організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс", в особі голови Ради організації орендарів, як орендарем, укладено договір оренди з викупом № 136, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду основні засоби, запаси, витрати та грошові кошти Підприємства "Бердянсквнештранс", згідно з переліком викупного майна, який є додатком №1 до цього договору.

На виконання умов зазначеного договору Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області передано, а організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс" прийнято в оренду предмет оренди, про що було підписано без заперечень акт приймання-передачі основних і оборотних засобів, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

28.06.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, як продавцем, та Організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу державного майна №28, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного майна, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6, площею 442 кв.м, що становить 1/3 частини приміщення, розташованого на території Бердянського морського торгівельного порту та збудованого в порядку пайової участі з використанням земельної ділянки на праві спільного користування з морським портом (лист виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів № 01-245/31 від 17.07.1994) згідно умов, визначених цим договором. Майно підприємства включає обладнання, пристрої, інвентар та інше майно, згідно акту інвентаризації, перелік якого додається до цього договору (додаток № 1) та є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

14.07.1994 договір купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької нотаріальної контори та зареєстрований рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів від 28.07.1994 за № 378.

Зазначений договір купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 є чинним, судом недійсним не визнавався.

Згідно п. 2.2 вказаного договору, покупець зобов'язаний внести 120 294 000 карбованців за куплений об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

На виконання умов договору, орендне підприємство "Бердянсквнештранс" сплатило на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 120 294 000,00 крб., що підтверджується приватизаційними платіжними дорученнями-ордерами № 238, № 290 від 30.06.1994 та № 298 від 06.07.1994.

Пунктом 5.5 договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 визначено, що покупець зобов'язаний в місячний строк з моменту підписання акта передачі майна підготувати установчі документи і зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності в місцевих органах виконавчої влади.

На виконання вказаного пункту договору створено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Бердянскзовніштранс ЛТД" в результаті перетворення орендного підприємства "Бердянсквнештранс", яке є його правонаступником згідно Статуту, затвердженого рішенням засновницьких зборів від 05.08.1994, протокол № 1. Статут зареєстровано виконкомом Бердянської міської ради народних депутатів 15.09.1994 за №13604395.

04.10.1994, на виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу державного майна, регіональним відділення Фонду державного майна по Запорізькій області передано, а організацією орендарів підприємства "Бердянсквнештранс" прийнято майно, придбане в процесі приватизації вартістю 120 294 000,00 крб., про що було підписано акт передачі державного майна від 04.10.1994.

За актом від 04.10.1994 позивачу, зокрема, передано приміщення підприємства, яке складається із групи приміщень на третьому поверсі площею 327,3 кв.м згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера "А" по вул. Горького, 6, складеної 01.02.1994 Бердянським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області на підставі нотаріально посвідченого та зареєстрованого договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Бердянскзовніштранс ЛТД" видано Свідоцтво про власність від 04.10.1994 реєстраційний №76.

Позивач 04.04.2012 звернувся до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на частину будівлі по вул. Горького, 6 в м. Бердянську на підставі договору купівлі-продажу державного майна № 128 від 28.06.1994.

У відповідь на заяву позивача, Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради листом № 472 від 06.04.2012 відмовило ТОВ Фірма "Бердянськзовніштранс ЛТД" в проведенні державної реєстрації права власності на частину будівлі по вул. Горького, 6 у м. Бердянську Запорізької області, оскільки заявлене право вже зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП "Бердянський морський торговельний порт") на підставі Свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 15.02.2009.

На підставі звернення Державного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт" від 18.11.2008 № 13-36/282, за Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП "Бердянський морський торговельний порт") виконавчим комітетом Бердянської міської ради було зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 6, на підтвердження чого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.02.2009 серії САС № 319708.

В подальшому, Міністерство транспорту та зв'язку України на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" реорганізоване в Міністерство інфраструктури України зі збереженням правонаступництва (Указ Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 "Про Положення про Міністерство інфраструктури України").

Оскільки спірне майно на праві власності зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є відповідач, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав, що договір купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994 був посвідчений у першій Запорізькій нотаріальній конторі і зареєстрований згідно рішення №378 виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 28.07.1994, номер запису про реєстрацію 35 та спірне майно було передано за актом приймання-передачі державного майна від 04.10.1994 з подальшою видачею свідоцтва про власність № 76 від 04.10.1994, тому слід вважати, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР . При цьому суд зазначив, що на дату укладення договору купівлі-продажу державного майна від 28.06.1994 законодавством була передбачена державна реєстрація таких угод виконкомами Рад народних депутатів із видачею відповідного свідоцтва про право власності на об'єкт приватизації. З огляду на викладене, місцевий суд зробив висновок, що оскільки позивач є власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу державного майна №128 від 28.06.1994, а право власності на це майно зареєстровано за відповідачем , що порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном, це право підлягає судовому захисту шляхом визнання за позивачем права власності на 1/80 частину, та залишення відповідачу 79/80 часток будівлі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції не прийняли заходи для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, тому їх висновки є передчасними.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що вирішуючи даний спір, суди двох інстанцій фактично досліджували законність дій третьої особи щодо відмови в державній реєстрації права на спірне майно.

Однак, спір щодо законності дій третьої особи 3 - відмови в державній реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна не може бути предметом розгляду у господарському суді (за правилами ГПК), а належать до компетенції адміністративного суду.

Розглядаючи спір, попередні судові інстанції не врахували, що відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно САС №319708 від 15.02.2009р., право власності належить державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (балансоутримувач - ДП "Бердянський морський торговельний порт"). Зазначене свідоцтво є дійсним, позивачем в судовому порядку не оскаржувалося.

Одночасно, позивач також є власником частини спірного майна (1/3) на підставі договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності.

Вказані правоустановчі документи не оспорювалися іншими особами в установленому законом порядку та, відповідно, не були визнані недійсними.

При вказаних обставинах судам слід було перевірити, чи є у позивача підстави звертатись з позовом про визнання за ним права власності на частину майна, в той час як це право підтверджено відповідними документами про наявність такого права.

У зв'язку з зазначеним судам слід було з'ясувати, чи вірний спосіб захисту обрав позивач, оскільки фактично він оспорює право відповідача на частину майна.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Отже, позивач міг звертатися до суду за захистом лише своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Він же у позові поставив питання про залишення у власності відповідача 79/80 частини майна.

Суди безпідставно не звернули увагу на зазначене та задовольнили позов і в цій частині.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин,які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111 9 ГПК України), оскільки відповідно до ч.2 ст.111 7 касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, встановити чи вибраний позивачем спосіб захисту своїх прав є правильним, чи може бути даний спір предметом розгляду у господарському суді, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства та на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року у справі №5011-75/17520-2012 та рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року скасувати.

Справу №5011-75/17520-2012 направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Л. Жукова М. Черкащенко