Ухвала

від 13.05.2013 по справі 8/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 8/361 13.05.13 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нові технології бізнесу"

на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №8/361

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нові технології бізнесу" доПриватного підприємства «Удача Плюс» простягнення заборгованості Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нові технології бізнесу" надійшла скарга на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №8/361 (далі - ВДВС).

Вказана скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", а також відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" викладено правову позицію, згідно з якою скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями, зокрема, ГПК.

Відповідно до пункту 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення статті 56 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом відправлення боржнику та ВДВС копії скарги та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Скаржником надано копію опису вкладення від 26.04.2013 та чеку 26.04.2013, з якого вбачається, що останнім було відправлено на ім'я ВДВС копію скарги, проте без доданих до неї документів, а доказів на підтвердження відправлення боржнику копії скарги та додатних до неї документів скаржником суду не надано.

У заяві про відновлення пропущеного строку для подання скарги на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №8/361, в якій скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 07.04.2011 та постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.05.2011 щодо виконання наказу суду №8/361 від 23.11.2007 скаржник зазначає, що підставою для відновлення строку є те, що на момент коли державним виконавцями виносились оскаржувані постанови, вказаними державними виконавцями здійснювалось також примусове виконання іншого судового рішення щодо стягнення з боржника грошових коштів.

Таким чином, зокрема оскільки скаржник не є учасником іншого виконавчого провадження йому не було відомо про наявність цього виконавчого провадження по іншому виконавчому документу і по якому той самий державний виконавець застосовує заходи примусового стягнення стягувачеві за наказом №8/361 стало відомо тільки зараз. На підставі чого скаржник також просить суд зобов'язати державного виконавця ВДВС об'єднати різні виконавчі провадження, які були відкриті стосовно одного і того ж боржника в одне зведене виконавче провадження і застосувати по ньому заходи примусового стягнення згідно закону.

Вказані доводи в обґрунтування поданої заяви про відновлення пропущеного строку подання скарги щодо виконання наказу №8/361 судом визнаються необґрунтованими виходячи з наступного.

З матеріалів доданих до скарги вбачається, що 07.04.2011 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Кущ В. В. була винесена постанова про повернення виконавчого документу (наказу №8/361) стягувачеві, з тих причин, що боржника та його майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

Також, 18.05.2011 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Журбою Т. В. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу №8/361, з тих причин, що боржник та його майно не знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Липська, 19/7 к. 45 (місцезнаходження постійно діючого органу боржника).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження, зокрема мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Суд не вбачає підстав, яки б перешкоджали стягувачу оскаржити вказані постанови в строк та у порядок визначений законом у разі незгоди з винесеними постановами, наявність інших судових рішень щодо стягнення з боржника грошових коштів та відкритих виконавчих проваджень не обмежує право стягувача на оскарження дій, бездіяльності та рішень державного виконавця щодо виконання наказу суду №8/361 відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, суд не визнає поважними причини пропуску строку на подання скарги та зважаючи на подання стягувачем заяви до ВДВС про відкриття виконавчого провадження, а відтак обізнаність про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження та чи є наявність інших виконавчих проваджень стосовно боржника, зважаючи на те, що оскаржувані виконавчі дії були проведені 07.04.2011 (винесення постанови про повернення), 18.05.2011 (винесення постанови про відому у відкритті), тобто дана скарга подана більш як через десять днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли стягувачу стало про неї відомо. Отже, строк на оскарження дій ВДВС при виконанні наказу Господарського суду м. Києва №8/361 від 23.11.2007 скаржником пропущений, заява про відновлення пропущеного строку визнається судом необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нові технології бізнесу" на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №8/361 повернути скаржнику без розгляду.

Суддя Р.Б. Сташків