Постанова

від 29.04.2013 по справі 826/2327/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2013 року 11:45 № 826/2327/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Кельбрус» про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення в доход держави всього отриманого за угодою,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2009 року Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз «Альянс» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «ТПС «Альянс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Кельбрус» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «ТГ «Кельбрус») про стягнення в доход держави коштів, одержаних за договором купівлі - продажу №24-09-07 від 24 вересня 2007 року, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з його нікчемністю, а саме по 1965795,00 грн. з кожного з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір купівлі-продажу, який був укладений між відповідачами 24 вересня 2007 року є нікчемним, а саме таким, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим до нього мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТГ «Кельбрус» суму податку на додану вартість в розмірі 327633,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

З огляду на викладене, предметом судового дослідження під час нового розгляду справи є вимоги податкового органу про стягнення з ТОВ «ТПС «Альянс» 1965795,00 грн. та з ТОВ «ТГ «Кельбрус» 1638162,00 грн. (з урахуванням стягнутої суми податку на додану вартість в розмірі 327633,00 грн. згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2013 року).

На підставі «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах» справу передано на автоматичний розподіл, присвоєно №826/2327/13-а та передано на розгляд судді Савченко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2013 року справа прийнята до провадження суддею та призначена до судового розгляду на 13 березня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 13 березня 2013 року, з'явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 04 квітня 2013 року та зобов'язав представника позивача надати суду документи на підтвердження проведення перевірки товарності договору купівлі - продажу автомобіля Bentley Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

У судове засідання, призначене на 04 квітня 2013 року, представники відповідачів повторно не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Витребувані судом документи представником позивача не надано.

У зв'язку з викладеним та враховуючи клопотання представника позивача, суд відклав розгляд справи на 23 квітня 2013 року та виніс ухвалу пор витребування у позивача інформації щодо реєстраційних операцій з автомобілем Bentley Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з моменту ввезення зазначеного автомобіля на територію України.

У судовому засіданні 23 квітня 2013 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 квітня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2009 року № 2215/23-5/32043621.

В ході перевірки позивачем встановлено, що ТОВ «ТПС «Альянс» уклало з ТОВ «ТГ «Кельбрус» договір купівлі - продажу № 24-09-07 від 24 вересня 2007 року на придбання автомобіля Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску за ціною 1 965795,00 грн. (в т.ч. ПДВ 327 632,50 грн.). На автомобіль було отримано податкову накладну №3110-184 від 31 жовтня 2007 року та акт прийому - передачі від 31 жовтня 2007 року від ТОВ «ТГ «Кельбрус». Згідно наданих до перевірки документів, відповідач 1 придбав у відповідача 2 автомобіль Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску за ціною 1 965795,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 327 632,50 грн.) та в оплату за зазначений автомобіль видав вексель №АА0569839 від 05 листопада 2007 року номінальною вартістю 1 965795,00 грн., який на момент підписання акту є не погашеним.

Вказаний автомобіль було придбано підприємством для подальшої реалізації ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія», з яким 26 вересня 2007 року відповідачем 1 укладено договір доручення на купівлю автомобіля та додаткова угода №1 від 26 вересня 2007 року.

За умовами зазначених договору та додаткової угоди ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія» доручило ТОВ «ТПС «Альянс» придбати автомобіль Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску, по ціні 2 113 758,8 грн. (в т.ч. винагорода 1 000,00 грн.).

На виконання договору ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія» 01 та 15 жовтня 2007 року перерахувала грошові кошти в сумі 2 113 758,80 грн. на розрахунковий рахунок відповідача 1. Згідно акту виконаних робіт від 07 грудня 2007 року ТОВ «ТПС «Альянс» передав ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія» автомобіль Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску за ціною 2 112759,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Звертаючись до суду, контролюючий орган стверджує про наявність у відповідачів умислу на укладання названого вище договору купівлі - продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, про що, на його думку, вказує наступне.

Відповідно до листа Київської регіональної митниці №35/6-26/1948 від 27 лютого 2009 року та уніфікованої митної квитанції МД - 1 №344652 від 30 листопада 2007 року автомобіль Bently Continental GT 60 «Diamond Series» був ввезений на територію України фізичною особою ОСОБА_1 відповідно довіреності від ОСОБА_2, який уповноважив першого придбати автомобіль. Відповідно до біржової угоди від 05 грудня 2007 року №100089 автомобіль Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску був придбаний фізичною особою ОСОБА_3, який є директором відповідача 1. В подальшому вказаний автомобіль був безпосередньо реалізований ОСОБА_3 ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія» відповідно до біржової угоди від 07 грудня 2007 року №100092.

Наведена інформація також була підтверджена Управлінням ДАІ м. Києва в листі від 16 березня 2009 року №10/3033 вх, до якого додано витяг з автоматизованої інформаційно-пошукової системи станом на 13 березня 2009 року щодо реєстраційних операцій з автомобілем Bently Continental GT 60.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що операція по купівлі автомобіля була вчинена безпосередньо ОСОБА_3 з іншою фізичною особою та пізніше дати отримання відповідачем 1 податкової накладної №3110-184 від 31 жовтня 2007 року та акту прийому - передачі від 31 жовтня 2007 року з відповідачем 2, а тому договір купівлі - продажу укладений між зазначеними суб'єктами господарювання з метою зменшення податкового навантаження по податку на додану вартість та податку на прибуток, тобто з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

У зв'язку з зазначеним, на думку податкового органу, до спірних господарських відносин відповідачів слід застосувати наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що «правочином» є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 5 названої правової норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу, укладений між відповідачами не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Так, відповідно інформації, отриманої з Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ міста Києва, станом на 01 квітня 2013 року автомобіль Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 був ввезений на територію України 29 серпня 2006 року громадянкою ОСОБА_4 та зареєстрований на зазначену особу 19 червня 2007 року.

Отже, на момент укладення договору купівлі - продажу між відповідачами від 24 вересня 2007 року та підписання 31 жовтня 2007 року акту прийому - передачі зазначеного автомобіля, транспортний засіб належав громадянці ОСОБА_4, а тому договір є таким, що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У момент вчинення суб'єктами господарської діяльності правочину щодо придбання та продажу автомобіля, цими суб'єктами не було додержано вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, а отже згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України правочин є недійсним та відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України - нікчемним у розумінні цього Кодексу.

За таких обставин, проведення відповідачем 2 операції з продажу автомобіля Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який на момент вчинення правочину йому не належав, суперечить законодавству та не спрямовано на реальне настання правових наслідків.

Не спростовують наведених висновків і документи, які підтверджують передачу ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія» автомобіля Bently Continental GT 60 «Diamond Series» 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, оскільки з таких документів вбачається, що зазначений автомобіль було придбано фізичною особою ОСОБА_3 у іншої фізичної особи, а не відповідачем 1 у відповідача 2.

Оскільки, під час вчинення відповідачем 2 правочину в рамках договору купівлі-продажу автомобіля не додержані вимоги частини 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, то такий правочин є нікчемним в силу закону. Тому, зазначена операція не є операцією з продажу майна, так як право власності на автомобіль не може перейти до нового власника, та немає підстав для відображення у податковому обліку фінансових результатів такої операцій.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати договір купівлі-продажу №24-09-07 від 24 вересня 2007 року нікчемним, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За правилами статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відповідно до статті 239 зазначеного Кодексу до адміністративно-господарських санкцій належить, зокрема, вилучення прибутку (доходу).

Стаття 240 Господарського кодексу України передбачає, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами договору №24-09-07 від 24 вересня 2007 року був підписаний акт прийому - передачі автомобіля від 31 жовтня 2007 року та здійснена покупцем оплата його вартості, визначеної в договорі, у розмірі 1965795,00 грн.

Разом з тим, згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зважаючи на те, що договір, за яким позивач просить застосувати адміністративно-господарські санкції був укладений 24 вересня 2007 року, а адміністративний позов подано до суду лише 09 квітня 2009 року, суд приходить до висновку про пропуск ДПІ у Деснянському районі м. Києва строку, передбаченого зазначеною правовою нормою.

Такі висновки суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 11 квітня 2013 року у справі № К-37501/10, від 19 березня 2013 року у справі № К-39473/10, від 21 березня 2013 року у справі № К-34780/10 та від 28 березня 2013 року у справі № К-34889/10.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Проте, підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко