Ухвала

від 01.11.2017 по справі 826/2327/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м. Київ К/800/43752/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013

у справі № 826/2327/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий союз Альянс

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна група Кельбрус

про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення в дохід держави всього отриманого за угодою,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ Торговельна група Кельбрус в доход Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 327633,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва задоволено частково, скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позову, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідачі не реалізували право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що під час проведення ДПІ у Деснянському районі м. Києва планової виїзної перевірки ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс , за наслідками якої складено акт від 20.03.2009 № 2215/23-5/32043621, було встановлено, що між ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс (покупець) та ТОВ Торгівельна група Кельбрус (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 24.09.2007 № 24-09-07 про поставку автомобіля марки Bentley Continental GT 60 Diamond Series 2007 року випуску за ціною 1965795,00 грн. (у т.ч. ПДВ 327632,50 грн.). З посиланням на цей договір як цивільно-правову підставу ТОВ Торгівельна група Кельбрус виписано податкову накладну від 31.10.2007 № 3110-184 на поставку автомобіля вказаної марки вартістю 1965795,00 грн., в тому числі ПДВ 327632,50 грн.; сторони договору підписали акт прийому-передачі автомобіля від 31.10.2007; ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс в оплату за автомобіль видало простий вексель № АА 0569839 від 05.11.2011 номінальною вартістю 1965795,00 грн., оплата за яким станом на 20.03.2009 (дата підписання акта перевірки Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс (код за ЄДРПОУ 32043621) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 30.09.08, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 30.09.08 ) не відбулася (а.с.19, т. 1-й).

Між сторонами зазначеного договору підписано акт обміну автомобіля від 07.12.2007 з посиланням на виявлення дефектів в автомобілі Bentley Continental GT 60 Diamond Series 2007 року випуску, (кузов SCBВE53W568038134) та його заміну ТОВ Торгівельна група Кельбрус на інший автомобіль цієї ж марки (кузов SCBCE63W17CO44246). Автомобіль згідно з документами ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс (повірений) придбало для ТОВ Українська гірничо-металургійна компанія (довіритель) за договором доручення від 26.09.2007, згідно з яким довіритель доручає, а повірений зобов`язаний від імені та за рахунок довірителя за винагороду придбати товар, визначений згідно з додатковою угодою. Додатковою угодою № 1 довіритель доручив повіреному придбати автомобіль марки Bentley Continental GT 60 Diamond Series 2007 року випуску за ціною не вище 2112758,80 грн. (у т.ч. ПДВ 352126,47 грн.). На виконання вказаного договору довіритель перерахував повіреному грошові кошти у сумі 2113758,80 грн., включаючи винагороду повіреного за виконання доручення в розмірі 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн., згідно з договором від 26.09.2007 (а.с. 64-66, т. 1-й).

За наслідками виконання договору доручення від 26.09.2007 ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс складено звіт повіреного від 07.12.2007; сторони підписали акт виконаних робіт від 07.12.2007, а ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс виписав ТОВ Українська гірничо-металургійна компанія податкові накладні від 07.12.2007: № 176 на загальну суму 2112758,80 грн. (у т.ч. ПДВ 352126,47 грн.) на поставку автомобіля та № 177 на суму 1000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166,67 грн.) - на поставку послуг доручення (а.с. 67, 68, т. 1-й).

Висновок судів першої та апеляційної інстанції, що договір купівлі-продажу № 24-09-07 від 24.09.2007 укладений без наміру створити реальні правові наслідки (є нікчемним) обґрунтований посиланням на докази, що підтверджують факт ввезення автомобіля марки Bentley Continental GT 60 Diamond Series 2007 року випуску (кузов SCBCE63W17CO44246) на митну територію України громадянином ОСОБА_2 відповідно до довіреності, виданої громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 ( завірені копії біржових угод від 05.12.2007 № 100089 та 07.12.2007 № 100092 (а.с. 204-205 т.1), за першою з яких цей автомобіль був проданий громадянину ОСОБА_5, який є директором ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс , а за іншою - ОСОБА_5, як фізична особа, продав цей автомобіль ТОВ Українська гірничо-металургійна компанія ; лист Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у м. Києві від 16.03.2009 № 10/3033 (а.с 202-203, т.1), до якого була додана інформація щодо реєстраційних операцій з автомобілем марки Bentley Continental GT 60 Diamond Series , кузов SCBCE63W17CO44246, згідно якої вказаний автомобіль був зареєстрований на громадянина ОСОБА_5, а в подальшому на ТОВ Українська гірничо-металургійна компанія ); лист Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 02.04.2013 № 10/8628вх (а.с.26-27, т.3) згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ м. Києва, станом на 01.04.2013 автомобіль Bently Continental GT 60 Diamond Series 2007 року випуску, номер кузова кузов SCBВE53W568038134 був ввезений на митну територію України 29.08.2006 громадянкою ОСОБА_6 та зареєстрований на зазначену особу 19.06. 2007.

Оцінка доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами ст. 86 КАС України.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Встановивши, що автомобіль Bently Continental GT 60 Diamond Series 2007 року випуску, номер кузова кузов SCBВE53W568038134 фактично не був предметом договору купівлі-продажу № 24-09-07 від 24.09.2007 і не міг ним бути через відсутність у ТОВ Торгівельна група Кельбрус права власності щодо цього автомобіля, ссуди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що сторони цього договору (правочину) діяли з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки, уклавши договір (правочин) створили штучні підстави для незаконної мінімізації податкових зобов'язань (для збільшення в податковому обліку суми витрат та суми податкового кредиту).

Відповідно до частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 2 цієї статті).

Частиною 1 ст. 234 ЦК встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Дії юридичної особи щодо збільшення показників у податкового обліку з метою зменшення податкових зобов'язань не є правочином у розумінні ЦК, так як відсутні докази укладення правочинів і, відповідно, виконання обома або однією із сторін. Правильним способом захисту прав держави у податковому відношенні у випадку, коли у податковому обліку відтворено фіктивну (безтоварну) господарську операцію, щодо якої не було здійснено будь-яких дій, з метою незаконної податкової мінімізації, є виключення з податкового обліку фінансових показників цієї операції та притягнення осіб, які вчинили податкове правопорушення, до встановлених законом видів юридичної відповідальності.

Відповідно до частини 1 ст. 208 Господарського кодексу України (ГК) у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом наведеної норми застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як стягнення в доход держави всього одержаного за правочином, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, можливо за умов виконання цього правочину хоча б однією стороною або вчинення будь-яких дій на його виконання. В судовому процесі встановлено, що в розрахунок за договором від № 24-09-07 від 24.09.2007 ТОВ Торгово-промисловий союз Альянс передало ТОВ Торгівельна група Кельбрус видало простий вексель № АА 0569839 від 05.11.2007 номінальною вартістю 1965795,00 грн.

Згідно зі ст. 250 ГК в редакції, чинній до 1 січня 2011 року, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Конфіскаційні санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 цього Кодексу, є адміністративно-господарськими санкціями, у зв'язку з чим їх застосування може здійснюватися з врахуванням вимог наведеної правової норми.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильні висновки як щодо юридичної природи наслідків, які ДПІ просила застосувати до відповідачів, як адміністративно-господарських санкцій, так і щодо присічного річного строку їх застосування. Оскільки господарська операція з розрахунку за договором від № 24-09-07 від 24.09.2007 відбулася векселем № АА 0569839 від 05.11.2007, а звернення ДПІ з позовом мало місце 08.04.2009, висновок суду, що санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 ГК, до відповідачів не можуть бути застосовані через збіг строку давності.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Так, довід ДПІ, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності, не відповідає правильному застосуванню норми ст. 250 ГК, як спеціальної норми, якою встановлено строк давності для застосування адміністративно-господарських санкцій, а не строк позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко