Постанова від 13.05.2013 по справі 901/929/13-г

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Справа № 901/929/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Євдокімова І.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Ільонок Наталія Миколаївна, довіреність б/н від 22.08.12р. - ТОВ "Підприємство "Вітек";

представник відповідача: Пучкін Андрій Володимирович, довіреність №01.05.32 від 26.03.13р. - ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь";

представнник третьої особи: Кушпіль Дмитро Сергійович, довіреність №129-221 від 09.01.13р. - Державна авіаційна служба України;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 04 квітня 2013 року у справі № 901/929/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек" (Аеропорт "Центральний", м.Сімферополь, 95491)

до публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (площа аеропорту, 15, Аерофлотський, м.Сімферополь, 95491)

про визнання заявки на проведення сертифікації узгодженої

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство ВІТЕК" звернулося із позовом до Публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь", в якому просить визнати Заявку на проведення сертифікації ТОВ "Підприємство ВІТЕК" узгодженої ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.03.2013р. до участі у справі №901/929/13-г в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну авіаційну службу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2013 року у справі №901/929/13-г позов задоволено.

Визнано заявку від 02.11.2012р. №487/52 на проведення сертифікації ТОВ "Підприємство ВІТЕК" узгодженої Публічним акціонерним товариством "Міжнародний аеропорт "Сімферополь".

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із прийнятим судовим актом, Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, який не передбачений статтями 15, 16 ЦК України. Також, стверджує про те, що Правилами сертифікації аеропортів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації №407 від 13.06.2006р., не встановлений прямий обов'язок Аеропорту погоджувати заявки особам, які бажають здійснювати свою комерційну діяльність в Аеропорту як суб'єкт комерційного обслуговування.

26 квітня 2013 року на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги від 22.04.2013р. за вих. №01.05.540.

У доповненнях до апеляційної скарги від 22.04.2013р. за вих. №01.05.540 відповідач також вказав, що місцевим господарським судом не була надана оцінка ч. 2 ст. 66 Повітряного кодексу України, згідно якої з метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому (відповідач) є незалежним у прийняті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Сотула В. В., судді Плут В. М., Дмитрієв В. Є.

07 травня 2013 року господарський суд АР Крим надіслав на адресу суду вищевказані доповнення відповідача до апеляційної скарги від 22.04.2013р. за вих. №01.05.540.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати від 13 травня 2013 року, в зв'язку з відпустками судді Сотули В. В. та судді Дмитрієва В. Є., здійснено їх заміну у складі колегії суддів на суддю Воронцову Н. В. і суддю Євдокімова І. В. відповідно.

Головуючим суддею у справі №901/929/13-г призначено суддю Воронцову Н. В.

В судовому засіданні, 13 травня 2013 року, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність прийнятого місцевим господарським судом оспорюваного рішення.

Відповідач підтримав свої доводи викладені в апеляційній сказі та наполягав на її задоволенні.

Представник третьої особи письмового відзиву на скаргу не представив, але в судовому засіданні надав усні пояснення щодо процедури отримання Сертифікату відповіданості.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство ВІТЕК" є суб'єктом авіаційної діяльності, який здійснює заправлення авіапаливом повітряних суден, що перебувають на аеродромі ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" на підставі Сертифікату відповідності №SIP-CKO-61-04 від 29.12.2009р. виданого Державною авіаційною адміністрацією України.

15 травня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (Аеропорт за угодою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство ВІТЕК" (СКО за угодою) у відповідності з Правилами сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державної служби по нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006р. №407 укладена Генеральна угода про надання суб'єктом комерційного обслуговування наземних послуг на території ВАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" № 154.14.35.С.01.09.

Дана угода визначає взаємні права та обов'язки, а також порядок надання Аеропортом послуг СКО для забезпечення останнім виробничої діяльності по заправленню повітряних суден авіаперевізників, здійснюючих регулярні і чартерні польоти через аеропорт "Сімферополь", використовуючи власні пересувні і стаціонарні паливозаправні засоби, персонал, власне авіапаливо і спецрідині.

Згідно пп.2.1.2.1 п.2.1.2 Угоди Аеропорт зобов'язаний розглядати та узгоджувати надану СКО технологію забезпечення авіаційної безпеки при виконанні СКО послуг по наземному обслуговуванню.

29 грудня 2009 року позивачу Державною авіаційною адміністрацією України видано Сертифікат відповідності за №SIP-CKO-61-04 від 29.12.2009р., з терміном дії до 29.12.2012р. (а. с. 20).

У зв'язку з закінченням 29.12.2012р. терміну дії вищевказаного Сертифікату відповідності №SIP-CKO-61-04 від 29.12.2009р., позивач 02.12.2012р. за вих. № 487/г2 звернувся до відповідача щодо узгодження заявки на проведення сертифікації ТОВ "Підприємство ВІТЕК".

25.12.2012р. за №01.01.1768 відповідач повідомив позивача, що на підставі вказаної заявки до Державіаслужби направлений лист з проханням про продовження Сертифікату ТОВ "Підприємство ВІТЕК" строком до 31.01.2013р.

28.02.2013р. за №1.18.-2220 Державна авіаційна служба повідомила позивача, що згідно з п.3.1.3. Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державіаслужби від 13.06.2006р. №407, заявка на сертифікацію повинна бути погоджена з керівником аеропорту, у зв'язку з чим відсутність такого погодження перешкоджає подальшому проведенню процедури сертифікації.

Рішенням Департаменту авіаційних перевезень та аеропортів, затвердженого першим заступником Голови Державіаслужби України від 29.12.2012р., визнано ТОВ "Підприємство ВІТЕК" спроможним виконувати вид діяльності - авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень і робіт. Продовжено строком на 3 місяці Сертифікат відповідності №SIP-CKO-61-04 від 29.12.2009р., ТОВ "Підприємство ВІТЕК". Термін дії Сертифіката відповідності визначено до 29.03.2013р.

Також, аналогічним рішенням від 27.03.2013р., термін дії Сертифіката відповідності вдруге продовжено до 29.06.2013р.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи ст. 66,78 Повітряного кодексу України мотивовані недотриманням відповідачем порядку та процедури сертифікації шляхом не підписання заявки на проведення сертифікації позивача, що стало підставою для звернення останньго до суду, у зв'язку з порушенням його права, як суб'єкта наземного обслуговування здійснювати свою господарську діяльность.

Таким чином, спір у справі виник, в зв'язку з неузгодженням відповідачем заявки на проведення сертифікації позивача.

Частиною 1 статті 13 Повітряного кодексу України передбачено, що сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють, зокрема наземне обслуговування.

Згідно частині 2 статті 13 Повітряного кодексу України сертифікат видається після здійснення процедури сертифікації, у ході якої перевіряється довгострокова здатність суб'єкта або об'єкта авіаційної діяльності до безпечного виконання дозволеного виду діяльності або функцій у галузі цивільної авіації.

Статтею 77 цього Кодексу передбачено, що суб'єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов'язкової сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого Державіаслужбою України, а також договору укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Враховуючи, що ТОВ "Підприємство ВІТЕК" є суб'єктом наземного обслуговування, оскільки надає послуги з наземного обслуговування по заправленню повітряних суден авіаперевізників, на підставі Сертифікату відповідності №SIP-CKO-61-04 від 29.12.2009р., останній зобов'язаний отримати відповідний сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України.

Єдиний порядок і процедури сертифікації аеропортів та інших суб'єктів аеропортової діяльності встановлений правилами сертифікації аеропортів, затверджені наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 № 407 "Про затвердження Правил сертифікації аеропортів" (далі Правила), які поширюються і є обов'язковими для юридичних осіб або структурних підрозділів юридичних осіб незалежно від їх форм власності та відомчої належності, які здійснюють аеропортову діяльність в аеропортах України.

Порядок та процедури сертифікації Заявника передбачений у п.3 Правил.

Так, Сертифікація включає такі основні етапи:

- підготовка доказової документації та подання заявки на сертифікацію;

- отримання заявки і попередня оцінка комплектності доказової документації;

- комплексна експертиза доказової документації;

- сертифікаційне обстеження та оцінка відповідності Заявника;

- прийняття рішення про видачу (відмову у видачі) Сертифіката;

- оформлення та видача Сертифіката;

- контроль та нагляд за аеропортовою діяльністю Власника Сертифіката.

Заявка на одержання Сертифіката (далі - Заявка) надається у таких випадках:

- при первинній сертифікації;

- при закінченні терміну дії попереднього Сертифіката;

- при відновленні після скасування або призупинення дії Сертифіката;

- при необхідності оформлення змін або доповнень до Сертифіката, який був виданий раніше (п.3.1.2. Правил).

Заявка повинна бути підписана керівником Заявника та узгоджена керівником аеропорту або його заступником. Підписи керівних осіб скріплюються печатками (п.3.1.3. Правил).

Тобто, п. 3.1.3. Правил зобов'язує Заявника при закінченні терміну дії Сертифікату повідомити про свій намір щодо проведення сертифікації Аеропорт на території якого позивачем здійснюється господарська діяльність по наземному обслуговуванню.

Таке повідомлення, здійснюється шляхом узгодження Аеропортом Заявки на одержання Сертифіката та саме тільки з моменту такого узгодження можлива реалізація процедури видачі Сертифікату.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з закінченням терміну дії Сертифікату відповідності № SIP-CKO-61-04 від 29.12.2009р., позивач звернувся до відповідача щодо узгодження заявки на проведення сертифікації ТОВ "Підприємство ВІТЕК", як того вимагають норми чинного законодавства.

Проте, відповідачем вказана Заявка узгоджена не була, та будь якої мотивованої відповіді щодо відмови від підписання заявки також надано не було.

Натомість, листом від 25.12.2012р. за №01.01.1768 відповідач повідомив позивача, що на підставі вказаної заявки до Державіаслужби направлений лист з проханням про продовження Сертифікату ТОВ "Підприємство ВІТЕК" строком до 31.01.2013р.

Судова колегія, вважає, що вимоги позивача підставно були задоволенні місцевим господарським судом, з огляду на наступне.

Так, наказом Міністерства громадської авіації №165 від 16.07.1997р. Сімферопольський об'єднаний авіазагін УУ ГА09.09.1991р. (наказ авіапідприємства №1 від 09.09.1991р.) перетворено в Авіаційне підприємство "Кримавіа".

Наказом Фонду державного майна №233 від 06.01.1993р. Авіаційне підприємство "Кримавіа" 02.02.1993р. реорганізовано в авіакомпанію "Крим".

01 жовтня 1996р. Авіакомпанію "Крим" була розділена на Державний міжнародний аеропорт "Сімферополь" і Державну авіакомпанію "Крим", на підставі наказу Державного Департаменту авіаційного транспорту України №188 від 27.06.1996р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №645-р від 29.10.2003р. та постановою Верховної ради АР Крим від 25.12.2003р. №761-3/3 прийнято рішення про передачу цілісного майнового комплексу Державного міжнародного аеропорту "Сімферополь" з державної власності до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим і перейменування його в Республіканське підприємство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" з дати його державної реєстрації 09.04.2004р.

Наказом Фонду майна АР Крим від 29.01.2008р. №60 Республіканське підприємство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" з дати його державної реєстрації 04.02.2008р., яке згідно свого статуту є правонаступником по усім майновим правам, обов'язкам РП "Міжнародний аеропорт "Сімферополь".

Наказом Фонду майна АР Крим №501 від 01.11.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" та зареєстровано нову редакцію статуту 08.11.2011р.

Як витікає з положень Статуту Публічного акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», є юридичною особою, яку створено відповідно до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.02.2007 р. № 365-5/07 «Про корпоратизацію «Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» шляхом перетворення Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» у Відкрите акціонерне товариство, метою діяльності якої є отримання прибутків в інтересах акціонерів Товариства за рахунок здійснення підприємницької діяльності, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Також, в постійному користуванні Аеропорту знаходиться земельна ділянка, на якій розміщений аеродром (злітно - посадочні смуги) та знаходяться на балансі - комплекс споруд, призначених для прийому, відправлення повітряних суден і обслуговування повітряних перевезень.

Відповідно до пункту 17 статті 1 Повітряного кодексу України аеропорт - комплекс споруд, призначених для приймання, відправлення повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, інші наземні споруди та необхідне обладнання.

Враховуючи положення Статуту Публічного акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», вид його діяльності та з огляду на пункт 35 статті 1 ПК України, останнє є юридичною особою, що є утримувачем сертифіката аеродрому та має сертифікат на право здійснення діяльності з наземного адміністрування в аеропорту, тобто є експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Згідно статті 70 Повітряного кодексу України експлуатант аеропорту забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти, повинен мати для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал і може включати розташовані на його території об'єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного обслуговування, вертолітні майданчики, під'їзні колії із смугами відведення, об'єкти соціальної сфери та інші спорудження і об'єкти.

Частиною 1 статті 78 Повітряного кодексу України експлуатанти аеропорту (аеродрому), виходячи з організаційно-технічних можливостей, зобов'язані створити суб'єктам авіаційної діяльності, що провадять діяльність в аеропорту, рівні умови користування аеропортом та аеродромом, якщо інше не передбачено законодавством.

Водночас, слід враховувати, що суб'єкти авіаційної діяльності, яким є відповідач, здійснюють свою господарську діяльність на тереторії аеропорту та аеродрому не тільки на підставі відповідного сертифікату виданого Державіаслужбою України, а також і на підставі договору укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Так, 15.05.2009р. між сторонами укладена Генеральна угода №154.14.35.С.01.09., якою визначені взаємні права та обов'язки, а також порядок надання Аеропортом послуг СКО для забезпечення останнім виробничої діяльності по заправленню повітряних суден авіаперевізників, здійснюючих регулярні і чартерні польоти через аеропорт "Сімферополь", використовуючи власні пересувні і стаціонарні паливозаправні засоби, персонал, власне авіапаливо і спецрідині.

Згідно пп. 2.1.2.1 п.2.1.2 Угоди Аеропорт зобов'язаний розглядати та узгоджувати надану СКО технологію забезпечення авіаційної безпеки при виконанні СКО послуг по наземному обслуговуванню.

Строк дії угоди встановлений на 5 років з моменту підписання, тобто до 15.05.2014р.

Поряд з цим, судова колегія наголошує, що вказаний договір в судовому порядку не оспорювався та дії по даний час.

Слід зазначити, що правила сертифікації використовуються для сертифікації технологічних процесів, виробничих структур, організаційних та технологічних систем і засобів виробництва з метою підтвердження їх відповідності вимогам чинного законодавства та нормативних документів України, спрямованих на забезпечення безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки та охорони праці на об'єктах, призначених для приймання та відправлення повітряних суден, обслуговування перевезень та авіаційних робіт (пункт 1.3 Правил №407 від 13.06.2006р.).

Крім того, стаття 66 ПК України передбачає, що керівник експлуатанта аеродрому несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об'єктів, діяльністю суб'єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркірувальних знаків та радіотехнічних пристроїв, підтримання встановленого порядку виконання і забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі підприємств і організацій.

З метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому є незалежним у прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.

Експлуатант аеродрому не має права вживати дискримінаційних заходів та обмежувати права користувачів аеропорту, суб'єктів з наземного обслуговування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання суб'єктом з наземного обслуговування Сертифікату відповідності його послуг установленим вимогам законодавства, погодження Аеропортом заявки на одержання Сертифікату відповідності, є дією спрямованою на забезпечення авіаційної безпеки при виконанні останнім послуг по наземному обслуговуванню та обов'язок по забезпеченню якої прямо передбачений в пп. 2.1.2.1 п.2.1.2 Угоди.

Адже, відсутність у суб'єкта з наземного обслуговування Сертифікату відповідності його послуг установленим вимогам законодавства, виключає можливість укладення з останнім відповідної Угоди про надання цих послуг та як наслідок ставить під загрозу безпеку авіації на аеродромі.

Разом з тим, пунктом 2.1.4 Правил передбачено, що Державіаслужба України здійснює регулювання діяльності аеропортів через сертифікацію та регулярне інспектування процесів аеропортової діяльності з технічного та наземного забезпечення польотів з прийняттям відповідних заходів з обмеження або припинення діяльності при недотриманні встановлених у центром сертифікації вимог.

Отже, Державіаслужба України проводить аналіз та перевірку доказової документації на отримання Сертифікату заявника, його фінансову та економічну спроможність забезпечувати надання послуг в аеропорту з урахуванням вимог безпеки польотів, а також інші умови процедури сертифікації (Розділ 3 Правил).

Відтак, викладені відповідачем в листі від 24.12.2012р. вих. №01.01.1763 на адресу Державіаслужби України, обставити обґрунтування продовження терміну дії Сертифікату відповідача тільки до 31.01.2013р., з підстав вирішення питання заправки літаків альтернативною компанією, що дозволить знизити вартість палива та заправки літаків, і зменшити витрати авіакомпаній з обслуговування аеропорту, не можуть прийняті до уваги підчас процедури сертифікації, оскільки пов'язані виключно з господарською діяльністю Аеропорту, яка стосується умов укладеної з відповідачем Генеральної угоди, а тому такі обставини можуть слугувати тільки підставою для внесення будь - яких змін до вказаної угоди або взагалі припинення відносин між останніми. Тоді, як процедура Сертифікації здійснюється з ціллю підтвердження відповідності вимогам діючого законодавства та нормативним документам України технологічних процесів, виробничих структур, організаційних та технічних систем і засобів виробництва надаваних послуг, а не їх економічна вигідність для Аеропорту.

При цьому, уклавши з позивачем відповідну Генеральну угоду, позивач тим самим погодився з усіма її умовами, в тому числі щодо розміру оплати послуг, а відтак будь - які заперечення відповідача з цього приводу безпосередньо при процедурі Сертифікації виду діяльності позивача є безпідставними.

Тобто, вирішення питання щодо надання позивачу Сертифікату відповідності не входить до компетенції відповідача, як і питання щодо строку продовження строку його дії.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про неправомірність дій відповідача щодо ухилення від погодження заявки позивача на отримання Сертифікату, оскільки такий обов'язок останнього прямо випливає із положень Повітряного кодексу України, Генеральної угоди, а також Правил №407 від 13.06.2006р. (п. 3.1.3).

Відповідно до Правил сертифікації аеропортів №407 від 13.06.2006р., реалізація пункту 3.1.3 цих Правил, здійснюється шляхом вчинення на Заявці надпису "Узгоджено", підписання її керівником та скріплення його печаткою.

Проте, відсутність такого погодження відповідача перешкоджає реалізацію позивачем свого права у господарських відносинах з надання наземних послуг по заправці повітряних суден авіаперевізників, тобто фактично відповідач штучно створює останньому умови, за яких, не з його вини, він не зможе виконувати умови Генеральної угоди від 15.05.2009р. №154.14.35.С.01.09.

Крім того, зі змісту листа від 13.02.2013р. за вих. №76/Г1 випливає, що позивачем залишився не усуненим один пункт зауважень Державної авіаційної служби України викладених в листі від 07.02.2013р. №14/14.1/52-13, який стосується необхідності погодження заявки на отримання Сертифікату керівником аеропорту або його заступником.

Разом з тим, положення пункту 3.1.3 цих Правил містить імперативну норму, яка встановлює обов'язок щодо узгодження Заявки керівником аеропорту або його заступником, оскільки не містить жодних положень щодо можливості відмови Аеропорту в здійсненні цих дій, як і інші умови Правил в цілому.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено можливість захисту законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту порушеного права у певних правовідносинах залежить від положень чинного законодавства, що їх регулюють, змісту цих правовідносин, а також забезпечення відновлення порушених цивільних майнових чи особистих немайнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача за наслідками вирішення спору в залежності від характеру порушення.

Враховуючи, характер правовідносин сторін та положення чинного законодавства, що їх регулює, саме таких спосіб захисту, який обраний позивачем, є адекватним змісту зазначеним ним порушень та призводе до поновлення порушеного права позивача, так як відповідач не здійснює дій щодо узгодження спірної Заявки шляхом проставлення відповідного напису. Тобто, іншим способом захистити порушене право позивача, з огляду на характер порушення, є неможливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанцій дійшов до вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх недоведеність та обґрунтованість.

При цьому, допущена місцевим господарським судом технічна описка в зазначені номеру заявки від 02.11.2012р., а саме замість №487/г2, вказано №487/52, може бути усунена в порядку визначеному статтею 89 ГПК України.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2013 року у справі №901/929/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді І.В. Євдокімов

В.М. Плут