Постанова

від 15.05.2013 по справі 32/5005/5704/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року Справа № 32/5005/5704/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чохи Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Анкундінов А.О., представник, дов. № 03 від 01.03.13

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпров"я втормет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 року у справі № 32/5005/5704/2012

за позовом Західно-Українського акціонерного товариства "Вторкольормет", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпров"я втормет", м.Дніпропетровськ

про розірвання договору та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013р. ( суддя Васильєв О.Ю) позов задоволено повністю.

Розірвано договір купівлі-продажу 19/100 частин виробничого цеху "В-1" від 23.08.11 р., укладений між Західно - Українським ЗАТ "Вторкольормет" та ТОВ "Придніпров'я втормет". Визнано за позивачем право власності на 19/100 частин виробничого цеху "В-1" із цегляних панелей "В-1" загальною площею 3 384,6 кв.м. за адресою : м. Львів ,вул. Пластова ,буд.11 "А" та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 002,50 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване істотним порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу 19/100 частин виробничого цеху "В-1" від 23.08.11 р., що полягає в несплаті за придбане майно, висновками комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів № 3643/3644-12, якими було встановлено, що копія угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог 25.08.2011 , яка була в матеріалах справи та на яку посилався відповідач, як на доказ сплати за придбане майно, шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог є підробкою, у зв'язку з чим суд першої інстанції задовольнив позов.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення..

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 58 ГПК України. Порушення полягає в тому, що суд першої інстанції прийняв заяву від позивача про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати право власності на це майно, оскільки в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог, які мають окремі підстави виникнення і окремі докази, які потрібно надати до суду за різними підставами, тобто, підставою вимоги про розірвання договору купівлі-продажу майна є порушення умов договору, яка підтверджується документами про наявність договірних відносин та інші докази на підтвердження істотного порушення умов договору купівлі-продажу. Підставою про визнання права власності на нерухоме майно є не визнання або оспорювання третіми особами права власності на майно, або втрата правовстановлюючого документу на це майно. Виходячи з наведеного позивач об'єднав дві окремі вимоги, які потребують різного шляху захисту та різної доказової бази, кожна з цих підстав передбачає різну правову підставу і тягне настання різних правових наслідків. Господарський суд Дніпропетровської області приймаючи заяву позивача про зміну предмету позову допустив порушення в рішенні, що полягає в тому, що відповідно до абз.2 п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» про зміну предмета позову або підстав позову, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, то про це зазначається в описовій частині рішення і виклад резолютивної частини здійснюється з урахуванням відповідної заяви, що не було зроблено господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 05.03.2013 року. До того ж відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що полягає в тому, що до правовідносин з купівлі-продажу застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України і встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а ніяк розірвання договору з боку продавця, тому суд першої інстанції всупереч приписам законодавства розірвав договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнав право власності на це майно, не надавши належної оцінки щодо підстав визнання права власності на нерухоме майно, правового обґрунтування правомірності визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що зміна предмета позову відбулася у відповідності з законом - до початку розгляду справи. Відповідач свої зобов'язання, щодо оплати придбаного майна не виконав, грошові кошти не сплатив. На претензію не відповів. Порушення грошових зобов'язань відповідачем є істотним порушенням відповідачем умов договору, оскільки позивач позбавлений коштів на які він розраховував при укладанні договору. Тому це, відповідно до ст..651 ЦК України є підставою розірвання договору. Стаття 1212 ЦК України передбачає повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні в тому разі, коли підстава на якій воно було набуте згодом відпала. Тому наслідком розірвання договору є повернення виконаного позивачем у зобов'язанні шляхом визнання права власності на приміщення. Господарський суд встановивши дійсні обставини по справі правильно застосував норми матеріального права та прийняв вірне рішення. Аналогічної думки дотримується і Вищий господарський суд України у справі № 60/184-08.. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

Між позивачем - Західно-Українським ЗАТ "Вторкольормет" (продавець) та відповідачем - ТОВ "Придніпров'я втормет" ( покупець) укладено договір купівлі-продажу 19/100 частин виробничого цеху "В-1" із цегляних панелей "В-1" загальною площею 3 384,6 кв.м. за адресою : м. Львів , вул. Пластова ,буд.11 "А" за ціною 116 000,00 грн. Покупець згідно з п.2.3. Договору повинен розрахуватися протягом 5 ( п'яти ) банківських днів з моменту підписання договору купівлі-продажу будь-яким шляхом, що не заборонений законодавством України ,в т.ч. вексельного обігу. Розділом 4 договору передбачено передачу об'єкта договору продавцем покупцю протягом 3-х робочих днів з моменту підписання договору, що засвідчується двостороннім актом приймання-передачі та встановлено, що право власності переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.

Договір посвідчено приватним нотаріусом 23 серпня 2011 року і проведено державну реєстрацію.

Згідно повідомлення ОКП Львівської обласногї ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 02.08.12 р. № 7362 об'єкт договору зареєстровано за відповідачем - ТОВ «Придніпров"я втормет».

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 655 ЦК України встановлен, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст..ст.691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за придбане майно, що змусило позивача звернутись до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення боргу у сумі 116 000 грн. До початку розгляду справи позивачем подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив розірвати договір купівлі-продажу 19/100 частин виробничого цеху "В-1" та визнати за ним право власності на 19/100 частин виробничого цеху "В-1" із цегляних панелей "В-1" загальною площею 3 384,6 кв.м. за адресою : м. Львів ,вул. Пластова ,буд.11 "А".

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що він здійснив розрахунок за придбане нерухоме майно шляхом заліку зустрічних однорідних вимог внаслідок укладання між сторонами 25.08.2011р. угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. Предметом даної угоди були вимоги позивача до відповідача про сплату 116 000 грн. за договором купівлі-продажу 19/100 частин виробничого цеху «В-1», укладеним 23.08.2011 р., та вимоги відповідача до позивача про оплату простого векселю серія АА 1890611, складеного 15.12.2009 р. у м. Києві у сумі 3 000 000,00 грн. Вказані вище зобов'язання щодо сплати грошових коштів за вищезазначеними договорами та грошовими вимогами припинилися для позивача в сумі 116 000,00 грн., для відповідача в повному обсязі (а.с.56).

На підтвердження вищезазначеного відповідачем додано до матеріалів справи ксерокопії простого векселя серія АА 1890611 на суму 3 000 000,00 грн., складеного 15.12.2009 р. в м. Києві, із строком платежу - за пред'явленням (а.с.55) та договору № 48/13-10Д купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2010 р., укладеного між ТОВ «Стандарт Брок» (продавець) та ТОВ «Придніпров'я втормет» (покупець), за яким продавець передав у власність покупця простий вексель серія АА 1890611 номінальною вартістю 3 000 000,00 грн., складений 15.12.2009 р., емітент - Західно-Українське ЗАТ «Вторкольормет» (а.с.53) та ксерокопію акту прийому-передачі цього векселя від продавця покупцю (а.с.54).

У зв'язку з запереченнями позивача щодо укладання угоди про залік зустрічних однорідних вимог господарським судом була призначена комплексна почеркознавча та технічна експертиза.

Згідно з висновками комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів № 3643/3644-12 від 21.01.13р., електрографічну копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.08.2011р. виконано шляхом технічного монтажу; у зв'язку з тим , що відповідачем на неодноразові вимоги суду не було надано для експертного дослідження оригінал вищезазначеної угоди, надати відповіді на інші запитання , поставлені судом , не надається можливим (а.с.112-127).

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у справі докази, господарський суд правильно дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту укладання ним з позивачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.08.2011р. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт пред'явлення до оплати позивачу простого векселя серія АА 1890611 номінальною вартістю 3 000 000,00 грн.. а тому у позивача не настав строк виконання зобов'язання по оплаті цього векселя перед відповідачем. Тому зобов'язання відповідача по оплаті на користь позивача вартості придбаного за договором купівлі-продажу 19/100 частин виробничого цеху «В-1» від 23.08.2011 р. не припинилися.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Господарським судом правильно зазначено, що невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати придбаного майна є істотним порушенням умов договору, оскільки завдає шкоди позивачу, який позбавляється того, на що розраховував при укладанні договору. Це в свою чергу є підставою для розірвання такого договору у відповідності до ст. 651 ЦК України.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Оскільки господарським судом правомірно розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, то підстава, на якій до відповідача перейшло право власності, а саме договір купівлі-продажу нежитлового приміщень, відпала, то судом правильно застосована ст..1212 ЦК України таздійснено повернення виконаного позивачем у зобов'язанні шляхом визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення.

При цьому суд правильно обрав спосіб повернення майна позивачу саме шляхом визнання права власності, оскільки іншим шляхом повернути об'єкт нерухомості неможливо.

Рішення господарського суду відповідає обставинам справи та діючому законодавству. Підстави для його скасування відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що господарським судом при розгляді даної справи не допущено порушення норм процесуального права, які б були, згідно ст..104 ГПК України, підставою для скасування або зміни прийнятого рішення.

За цих підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпров"я втормет" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 року у справі № 32/5005/5704/2012 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.05.2013р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха