Постанова

від 15.05.2013 по справі 5008/604/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 5008/604/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущак О.І.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційні скарги Національного університету біоресурсів і природокористування України б/н від 22.03.2013р. та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «ДІМ і ком.» б/н від 25.03.2013р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2013р.

у справі № 5008/604/2012

за позовом: Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ;

до відповідача: ТзОВ «ДІМ і ком.», с. Сторожниця Закарпатської області;

про розірвання договору «Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану» та стягнення матеріальної шкоди на суму 279 400,00грн.,

за участю представників:

від позивача: Андрейкович О.В. - довіреність № 3499 від 28.11.2012р.;

від відповідача: Гончаров В.В. - довіреність № 59 від 31.07.2012р.;

ВСТАНОВИВ:

Національний університет біоресурсів і природокористування України звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ «ДІМ і ком.» про розірвання договору «Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану» та стягнення матеріальної шкоди на суму 279 400,00грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/604/2012 (суддя Ушак І.Г.) позов Національного університету біоресурсів і природокористування України задоволено частково. Суд прийняв рішення, яким розірвав договір „Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану" укладений 15.03.2006р. Мукачівським державним аграрним технікумом, правонаступником якого є Національний університет біоресурсів і природокористування України, та ТзОВ „ДіМ і ком." Стягнув з ТзОВ «ДІМ і ком.» на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України у відшкодування судових витрат суму 1 073,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині - відмовив.

Не погоджуючись з даним рішенням Національний університет біоресурсів і природокористування України подав апеляційну скаргу б/н від 22.03.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2013 року скасувати в частині відмови Національному університету біоресурсів і природокористування України в задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 279 400,00грн. та понесених у справі судових витрат. В цій частині прийняти нове рішення та стягнути з ТзОВ «ДІМ і ком.» на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України матеріальну шкоду в сумі 279 400,00грн. і всі понесені у справі судові витрати. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права та висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема на думку скаржника суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору, тим самим встановив факт заподіяння останньому збитків, але піддавши сумніву Висновок чи визначену у ньому суму матеріального збитку суд мав на підставі ст. 41 ГПК України, призначити судову (судово-будівльну) експертизу.

ТзОВ «ДІМ і ком.» також не погодившись з рішенням місцевого господарського суду подало апеляційну скаргу б/н від 25.03.2013р., в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2013 року скасувати в частині задоволення позову Національного університету біоресурсів і природокористування України до ТзОВ «ДІМ і ком» про розірвання укладеного між ними договору від 15.03.2006р. про дольову участь в інвестуванні та розподілу судових витрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що суд повинен був застосувати строк позовної давності до вимоги про розірвання договору і на цій підставі відмовити у її задоволенні. Окрім того, скаржник вважає, що у суду не було правових підстав для розірвання спірного договору. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено останньому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Закарпатської області справи № 907/1/13, так, як обидві справи є пов`язаним між собою.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. змінювався склад колегії суддів.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 22.04.2013 року, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2013 року в частині задоволення позовної вимоги Національного університету біоресурсів і природокористування України про розірвання договору «Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану» від 15.03.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Окрім того, представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про призначення експертизи в якому просить призначити судову будівельно-технічну (оціночну - будівельну) експертизу з визначення розміру суми матеріального збитку пов`язаного з погіршенням технічного стану будівлі їдальні під літерою "Ю» площею 1408,80 кв.м., що розташована за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул.Матросова, 32. Дане клопотання мотивоване тим, що суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди вказав, що критично оцінює експертний висновок з датою оцінки станом на 29.02.2012р. та звіт про дану оцінку , як докази на підтвердження розміру завданих збитків.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду порадившись відмовляє у задоволенні даного клопотання за безпідставністю, оскільки, як видно з матеріалів справи, позивач з вищезазначеним клопотанням до суду першої інстанції не звертався. Тому підстав для призначення судової будівельно-технічної (оціночно - будівельної) експертизи на стадії апеляційного провадження колегія суддів не вбачає.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.04.2013 року, в якому просить залишити апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, між Мукачівським аграрним технікумом (правонаступником якого є Національний університет біоресурсів і природокористування України) (Сторона-1) та ТзОВ «ДІМ і ком.» (Сторона-2) 15.03.2006р. було укладено договір Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану.

Предметом спірного договору сторони визначили власну дольову участь як інвесторів у реконструкції їдальні - об'єкту державної власності загальною площею 1408,08 м кв, що на праві оперативного управління належить університету та розташований по вул. Матросова, 32 у м. Мукачево. Дольова участь Сторони-1 згідно договору складає вартість об'єкту - згідно експертного висновку також здійсненого директором ТОВ „Бізнес-консалтинг" Кобака Г.А. станом на 11.05.05 - у сумі 345154,00 грн., а дольова участь Сторони-2 складає вартість фактичних затрат здійснених по реконструкції об'єкту (ремонту об'єкту, складу та створенні комп'ютерного класу) та будівництві огорожі, ремонту гаражу, згідно погодженого з Стороною-1 плану реконструкції і його кошторисної вартості, в розмірі щонайменше 1200000 грн., включаючи ПДВ (п.п. 1.1.-1.3, 2.3, 5.1-5.2 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, Сторона-2 приймає на себе зобов`язання, зокрема виконати реконструкцію об`єкту Сторони-1 протягом не більше двох календарних років з дня підписання даного договору та розпочати відповідні роботи після підписання відповідного акту приймання-передачі.

Згідно з п. 7.4. договору, договір є чинним з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторін по договору.

15.03.06р. відповідачем за Актом приймання-передачі прийнято від позивача для проведення реконструкції об'єкт - їдальню вартістю 345154,00 грн. (том І - а.с. 135).

Проте, в порушення умов договору Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану відповідачем, реконструкцію будівлі їдальні навіть не розпочато.

Дані обставини стали підставою для звернення Національного університету біоресурсів і природокористування України з позовом до ТзОВ «ДІМ і ком.» про розірвання договору Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану від 15.03.2006р. та стягнення з ТзОВ «ДІМ і ком.» на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 279 400,00грн. Дані вимоги мотивовані тим, що відповідачем договірні зобов`язання не виконано, реконструкцію їдальні не проведено, внаслідок такої бездіяльності відповідача позивачу завдано матеріальної шкоди, так як відсутність охорони на об`єкті реконструкції, нездійснення відповідачем заходів із збереження переданої йому будівлі від дії атмосферних опадів, інших негативних впливів природи та людей призвели до значного руйнування будівлі їдальні.

При прийнятті постанови, колегія суддів виходила з наступного .

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як зазначалось вище, згідно умов договору Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану від 15.03.2006р. сторони погодили виконання робіт з реконструкції об`єкту у строк не більше двох років з часу підписання договору.

Однак, відповідачем в порушення умов спірного договору реконструкцію будівлі їдальні, розташованої по вул. Матросова, 32 у м. Мукачево не розпочато.

Наведені обставини - нездійснення робіт з реконструкції об'єкту - їдальні - визнані та не заперечуються відповідачем у ході судового розгляду та є за змістом договору істотним його порушенням, в зв`язку з чим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Національного університету біоресурсів і природокористування України та підставно розірвано договір Про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану укладений 15.03.2006р. Мукачівським державним аграрним технікумом, правонаступником якого є Національний університет біоресурсів і природокористування України та товариством з обмеженою відповідальністю „ДіМ і ком."

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 279 400,00грн., то дані вимоги на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме, наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини. Наявність заподіяної шкоди та протиправної поведінки доводить сторона, якій завдано шкоду.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що стаття 1166 ЦКУ встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань і для застосування цієї статті між боржником (завдавачем) шкоди та кредитором (потерпілим) не може бути договірних зобов'язань. З огляду на наведене та приймаючи до уваги, що сторони спору перебувають у договірних відносинах, і спір, власне, пов'язаний та виник внаслідок порушення договірних зобов'язань відсутні підстави для відшкодування шкоди за приписами ст. 1166 ЦК України.

Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання врегульовані главою 51 ЦК України, приписи якої підлягають застосуванню у даних спірних відносинах.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як встановлено судом, спірним договором сторони не встановили правових наслідків у разі порушення зобов'язань, зазначивши у його пункті 6 про відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань згідно чинного законодавства України.

Згідно з приписами ст. 623 ЦКУ боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють майнову шкоду у грошовому виразі.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків за завдану майнову шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Перші три складові є об'єктивними умовами відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу (кредитора); четверта складова правопорушення - вина - є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, що завдала шкоди (боржника). Тобто, на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків, факт правопорушення боржника та причинний зв'язок між порушенням та шкодою, а боржник повинен довести відсутність своєї вини у правопорушенні.

Як зазначалось вище, позивач оцінку збитків пов'язує з погіршенням технічного стану будівлі їдальні, що спричинене невиконанням відповідачем обов'язків за договором, а саме: „…не здійсненням охорони та огородження об'єкта, не проведення робіт з реконструкції або консервації з метою усунення причин розкрадання і погіршення технічного стану конструктивів пов'язаного з атмосферними опадами".

При цьому, як вбачається з Висновку про розмір суми матеріального збитку для оформлення позову в суд, проведеного Експерт-Директором ТзОВ «Бізнес-Консалтинг» оцінка збитків на суму 279 400,00 грн. визначена експертом як різниця між залишковою вартістю заміщення об'єкта оцінки в цінах на 29.02.12 з урахуванням його технічного стану на дату укладення спірного договору 16.03.06 (1245525,00 грн.) і залишковою вартістю заміщення об'єкта оцінки в цінах на 29.02.12 з урахуванням його технічного стану на момент огляду - 29.02.12 (965852,00 грн.) (том І - а.с. 91-113).

Окрім того, Звіт експерта не містить обґрунтування факту погіршення технічного стану об'єкта у причинно-наслідковому зв'язку саме з невиконанням відповідачем робіт з реконструкції. Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження причинного зв'язку між порушенням відповідачем договірних зобов'язань та шкодою.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктами 103 та 104 Розділу «Визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди» Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.03 №1891 (з наступними змінами і доповненнями ), встановлено, що положення цього Розділу застосовуються для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна. Визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.

Відповідно до п.105 вказаної Методики дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.З ст.225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Як зазначалось вище, у Звіті зазначена дата оцінки - 29 лютого 2012 року (аркуші 1, 3). Натомість позов Університет подав лише 16 липня 2012 року, тобто після спливу чотирьох з половиною місяців від дати оцінки з визначення розміру збитків.

Окрім того, пунктом 106 Методики передбачено перелік необхідних вихідних даних для оцінки визначення розміру збитків. Зокрема такими є: матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації (корпоратизації), оренди, проектно-кошторисна документація, документи бюро технічної інвентаризації на нерухоме майно, землевпорядна документація на земельну ділянку у разі повернення у державну власність об'єкта приватизації, що був проданий разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, документи з відомостями про фізичний стан та технічні характеристики майна, фінансова звітність, матеріали аудиторських перевірок, фінансово-економічного аналізу, а також інші документи.

З Розділу 2 Звіту (аркуш 5) вбачається, що для проведення оцінки були використані лише дані БТІ, звіт 2005 року про оцінку будівлі їдальні, договір та акт від 15.03.06р. дослідження технічного стану будівлі їдальні.

Отже, всупереч приписам пункту 106 Методики при проведенні оцінки розміру збитку ТзОВ «Бізнес-Консалтинг» не використало всі необхідні вихідні дані для цього, зокрема матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку та землевпорядна документація на земельну ділянку.

В матеріалах справи міститься лист відповідь Експертної Ради Українського

товариства оцінювачів від 16.01.2013р. № 3-ЕР про рецензування Звіту, з якого слідує, що внаслідок розгляду Звіту встановлено його необгрунтованість і недостовірність (том ІІ - а.с. 122) .

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру збитків, причинного зв'язку між порушенням та шкодою як об'єктивних умов відповідальності, тягар доказування яких покладається відповідно до закону на потерпілу сторону, оскільки експертний висновок з датою оцінки станом на 29.02.12 та звіт про дану оцінку не є належними доказами на підтвердження розміру завданих збитків, з огляду на те, що сторони, укладаючи спірний договір 15.03.06, визначили (п.1.3, 5.1), що вартість об'єкта реконструкції відповідно до висновку цього ж експерта від 11.05.05 становила 345154,00 грн., про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок та правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 279 400,00грн.

Не беруться до уваги твердження скаржника - Національного університету біоресурсів і природокористування України наведені в апеляційній скарзі стосовно порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону у вигляді не призначення по справі судово-будівельної експертизи, оскільки за приписами ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд лише створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.. 41 цього ж Кодексу суд призначає судову експертизу лише для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Таким чином, у суду першої інстанції не виникало обов`язку замість позивача доводити факт заподіяння останньому майнових збитків та їх розмір, а відтак і за власною ініціативою призначати судову експертизу без відповідного клопотання сторін.

Також безпідставними є доводи скаржник - ТзОВ «ДІМ і ком.», що суд першої інстанції повинен був застосувати строк позовної давності до вимоги про розірвання договору і на цій підставі відмовити у її задоволенні, оскільки відповідно до п. 7.4. спірного договору, договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань сторін по договору.

Згідно з ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи положення норм ст.ст. 32, 33, ГПК України, скаржниками не подано у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційних скаргах, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105, 106Господарського процесуального

кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2013р. у

справі № 5008/604/2012 залишити без змін, а апеляційні скарги без

задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути

оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК

України.

3. Справу направити в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

судді Дубник О.П.

Матущак О.І.