Рішення

від 14.05.2013 по справі 919/311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа № 919/311/13 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044)

до Публічного акціонерного товариства «Мусон»

(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, ідентифікаційний код 14314707)

за участю в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом: Севастопольської міської державної адміністрації ( 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 2) .

про стягнення 137500 грн.,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Мусон»

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

про визнання п.2.1 Договору №233/07 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя від 17.05.2007 та Додатку до нього - недійсними.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач за первісним позовом (ФКМ СМР) - Тельнова Е.П., довіреність від 09.01.2013;

Відповідач за первісним позовом (ПАТ "Мусон") - не з'явився;

Відповідач за зустрічним позовом (СМДА) - не з'явився.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мусон» про стягнення 137500 грн. - заборгованості за договором №233/07 від 17.05.2007 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №233Р/07 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя (реконструкції виробничого корпусу №2 під торговельний центр по вул. Вакуленчука, 29) в частині належного та своєчасного внесення суми пайової участі на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету.

Ухвалою від 18.03.2013 позовну заяву прийнято судом до розгляду.

01.04.2013 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ «Мусон» до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації про визнання п.2.1 Договору №233/07 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя від 17.05.2007 та Додатку до нього - недійсними.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що пункт 2.1 Договору №322/07 про пайову участь не відповідає приписам Постанови КМУ №40 від 21.01.2007, а саме сума пайової участі встановлена сторонами у розмірі 25% від вартості будівництва, в той час як згідно з означеною постановою КМУ граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної інфраструктури не може перевищувати 20% вартості будівництва інженерних споруд та інженерних будівель.

Ухвалою від 02.04.2013 зустрічну позовну заяву було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №919/311/13.

У ході розгляду справи позивач за первісним позовом просив визнати пропущеним строк позовної давності за вимогами зустрічного позову, з огляду на те, що договір №233р/07 про пайову участь був укладений 17.05.2007, в той час, як загальна позовна давність складає 3 роки (вх. 4630/13 від 13.05.2013).

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом надав відзив за позову заяву, просив у задоволенні вимог первісного позову відмовити у зв'язку з відсутністю зобов'язань у ПАТ «Мусон» перед Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічний позов, просив у задоволення його відмовити, з огляду на те, що усі істотні умови договору були належним чином узгоджені сторонами, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін на договорі та печатки сторін. Також відповідач за зустрічним позовом зазначив, що договір укладений на підставі пункту 1.6 Порядку пайової участі замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської ради №1429 від 22.10.2003 із змінами, внесеними рішенням сесії Севастопольської міської Ради №910 від 11.10.2006, відповідно до якого розмір пайової участи не може перевищувати 25% вартості будівництва об'єкта, крім випадків добровільного прийняття на себе більш високих зобов'язань в процесі конкурсу по визначенню орендаря земельної ділянки (арк.с. 62-63).

У судовому засіданні 14.05.2013 позивач за первісним позовом виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити, у задоволенні вимог зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, виклав зміст зустрічного позову, просив його задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в ньому.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2007 між Севастопольською міською державною адміністрацією (адміністрація) та ВАТ «Мусон» (забудовник) був укладений договір №233р/07 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя (реконструкція виробничого корпусу №2 під торговий центр по вул. Вакуленчука, 29), згідно з яким забудовник здійснює пайову участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

Відповідно до розділу 2 Договору забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 687500,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету згідно з розрахунком, до додається до договору. Розрахунки за Договором здійснюються забудовником протягом одного місяця з моменту підписання договору, але не пізніше введення до експлуатації.

Згідно з п. 3.1 Договору забудовник зобов'язався перерахувати на рахунок цільового фонду платежі відповідно до п. 2.2 Договору.

За змістом положень п. 3.2 Договору за порушення строків внесення платежів забудовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожен день прострочення.

У виконання умов Договору про пайову участь відповідачем за первісним позовом було перераховано на розвиток інфраструктури міста Севастополя за договором №233/07 від 17.05.2007 550000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5155 (арк.с. 9).

Таким чином сума пайової участі відповідача за первісним позовом за Договором №233/07 від 17.05.2007 була внесена не в повному обсязі, а лише частково. Сума заборгованості відповідача за Договором про пайову участь склала 137500 грн.

Виконання зобов'язання з оплати суми пайової участі за договором відповідачем не в повному обсязі стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 137500 грн.

Невідповідність пункту 2.1 Договору №233/07 про пайову участь положенням постанови Кабінету Міністрів України №40 від 24.01.2007 в частині розміру суми пайової участі стала підставою для звернення відповідача (позивача за зустрічним позовом) з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 2.1 Договору №233/07 про пайову участь та Додатку до договору №233/07 від 17.05.2007.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, суд визнав вимоги первісного позову такими, що підлягає задоволенню, а вимоги зустрічного позову такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору, означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», встановлюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської ради № 9128 від 26.01.2010, Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської ради, якому делеговані повноваження щодо укладення цивільно-правових угод про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, а також виконання зобов`язань за угодами із вищезазначених питань, укладених Севастопольською міською державною адміністрацією у період до 26.01.2010, якій до вказаної дати делегувалися ці повноваження відповідно до рішення Севастопольської міської ради №1429 від 22.10.2003.

Отже, органом, який наділений повноваженнями виступати стороною на захист інтересів держави у спірних правовідносинах з питань створення інженерно-транспортної інфраструктури на території м. Севастополя є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Згідно з ч.5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Судом встановлено, що сторонами по справі у виконання положень статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що діяв у момент виникнення спірних правовідносин, був укладений договір про пайову участь забудовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у місті Севастополі №233/07, за яким обов'язок перерахування суми пайової участі у розмірі 687500 грн. було покладено на забудовника (відповідача), який зобов'язався здійснювати розрахунки за договором протягом одного місяця з моменту підписання договору, не пізніше введення об'єкта в експлуатацію (п. 2.2 Договору).

Згідно з Додатком до договору (арк.с. 26), який є невід'ємною частиною договору №233/07 від 17.05.2007, вартість об'єкта будівництва складає 2750 тисяч грн., розмір пайової у часті ВАТ «Мусон» складає 687,5 тис.грн, а саме 25% від вартості будівництва.

За змістом Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вихідними даними можуть визначатися вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 24.01.2007 №40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору, унормовано, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення).

У даному випадку розмір пайової участи перевищує вказаний у постанові КМУ №40 від 24.01.2007 розмір відсотків, що суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у відзиві на позовну заяву (арк.с. 62-63) у якості заперечень на твердження ПАТ «Мусон» посилався п. 1.6 Порядку розрахунку розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя, затвердженої рішенням сесії Севастопольської міської Ради №1429 від 22.10.2003 із змінами, внесеними рішеннями сесії Севастопольської міської Ради №910 від 11.10.2006, згідно з яким розмір пайової участі не може перевищувати 25% вартості будівництва об'єкта, крім випадків добровільного прийняття на себе більш високих зобов'язань в процесі конкурсу по визначенню орендатора земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, судом встановлено, що передбачене умовами договору, внесення позивачем у якості пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у розмірі 25% вартості будівництва, суперечить нормам Постанови КМУ від 24.01.2007 №40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» та, відповідно, ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій", тому суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення сесії Севастопольської міської Ради №1429 від 22.10.2003 із змінами, внесеними рішеннями сесії Севастопольської міської Ради №910 від 11.10.2006.

У ході розгляду справи позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) надано заяву про застосуванні строку позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом про визнання пункту 2.1 Договору №233/07 від 17.05.2007, а також додатку до цього договору недійсними.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позов відповідач за зустрічним позовом заявив про сплив позовної давності, заявив про її застосування та просив суд відмовити у задоволенні позову з цих підстав.

Дослідивши обставини справи, суд погоджується з доводами ПАТ «Мусон» про невідповідність вимогам закону пункту 2.1 Договору №233/07, однак, визнає обґрунтованими доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що станом на дату розгляду справи сплинув загальний строк позовної давності щодо вимог про визнання пункту 2.1 Договору №233/07 від 17.05.2007 та додатку до нього.

У зв`язку з цим, суд встановивши в процесі розгляду справи обґрунтованість позовних вимог про визнання пункту 2.1 Договору №233/07 від 17.05.2007 та додатку до нього недійсними, відмовляє у задоволенні зустрічного позову в цій частині у зв`язку із спливом позовної давності та наявністю заяви сторони про її застосування.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525 , 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 137500 грн підтверджена належними доказами, письмових доказів сплати даного боргу відповідачем суду не надано.

Внесення відповідачем на розвиток інфраструктури грошових коштів в розмірі 550000,00 грн., що складає 20% від вартості об'єкта будівництва, що в цілому відповідає вимогам вимогами Постанови КМУ №40 від 24.01.2007 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», суд не може вважати повним та належним виконанням умов договору №233р/07 від 17.05.2007 оскільки пунктом 2.1 Договору встановлено суму, яка підлягає сплаті - 687500 грн.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того будь яких доказів узгодження внесення змін до договору про пайову участь в частині зменшення суми пайової участі до 20% від вартості об'єкта будівництва, а також звернення до суду з вимогами про зміну умов договору відповідачем (позивачем) за зустрічним позовом суду не представлено.

Тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач (ПАТ «Мусон») виконав умови договору належним чином та в повному обсязі.

За викладених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 137500 грн є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 2750,00 грн. - 2% від суми заявлених позовних вимог згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мусон» (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, ідентифікаційний код 14314707) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044 ) 137500 грн. (сто тридцять сім тисяч п'ятсот грн.) та суму судового збору у розмірі 2750,00 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят грн., 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 17.05.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

17.05.2013