Постанова

від 16.05.2013 по справі 14/595

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 14/595

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Заріцької А.О., Хандуріна М.І., розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2013 року, та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29 січня 2013 року, у справі№ 14/595, за заявоюДержавної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (м. Черкаси), доТовариства з обмеженою відповідальністю "Голіаф-250" (с. Червона Слобода, Черкаська область), про визнання банкрутом, - представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

У березні 2010 року Державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у Черкаському районі) звернулась до Господарського суду Черкаської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Голіаф-250" (далі - ТзОВ "Голіаф-250"), на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року у справі № 14/595 затверджено звіт ліквідатора банкрута від 10.02.2011 року № 3223 про проведення ліквідаційної процедури боржника із звітом про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого на суму 18 487 грн. 00 коп. та доданий до нього ліквідаційний баланс станом на 10.02.2010 року; ліквідовано ТзОВ "Голіаф-250" як юридичну особу - банкрута; зобов'язано ліквідатора забезпечити збереження документів банкрута і, за погодженням із архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання; здати для знищення печатку банкрута; подати державному реєстратору необхідні документи передбачені у ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; скасовано арешт на майно боржника; зобов'язано ДПІ у Черкаському районі сплатити на користь фізичної особи-підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_4 1 882 грн. 00 коп. з оплати послуг арбітражного керуючого; відмовлено у решті вимог ліквідатора банкрута і клопотань ініціюючого кредитора; провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року у справі № 14/595 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Черкаському районі - без задоволення.

Арбітражним керуючим ОСОБА_4 подано Заяву від 03.01.2013 року № 846 про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року у справі № 14/595.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.01.2013 року у справі № 14/595 (суддя - Хабазня Ю.А.) заяву ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого ОСОБА_4 задоволено повністю; змінено спосіб виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 19.01.2012 року у справі № 14/595; шляхом присудження до стягнення з ДПІ у Черкаському районі на користь ФОП, арбітражного керуючого ОСОБА_4 1 882 грн. 00 коп., інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у справі № 14/595 (головуючий суддя - Гарник Л.Л., судді: Верховець А.А., Шипко В.В.) апеляційну скаргу ДПІ у Черкаському районі залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.01.2013 року залишено без змін. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність прийняття оскаржуваної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ДПІ у Черкаському районі звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.01.2013 року у справі № 14/595, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, посилаючись, при цьому, на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, зокрема, ст. 121 ГПК України та ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", та вважає, що у цьому випадку має місце зміна предмету спору, а не зміна способу виконання ухвали.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у Черкаському районі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 15.03.2013 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Заріцька А.О., Хандурін М.І. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року у справі № 14/595 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року), серед іншого, зобов'язано ДПІ у Черкаському районі сплатити на користь фізичної особи-підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_4 1 882 грн. 00 коп. з оплати послуг арбітражного керуючого; відмовлено у решті вимог ліквідатора банкрута і клопотань ініціюючого кредитора; провадження у справі припинено.

Постановою Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 11.07.2012 року відкрито провадження № 31074639 з виконання Наказу Господарського суду Черкаської області від 19.01.2012 року № 14/595 про зобов'язання ДПІ у Черкаському районі сплатити на користь ФОП арбітражного керуючого ОСОБА_4 1 882 грн. 00 коп. за послуги арбітражного керуючого.

Постановою Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 11.07.2012 року виконавче провадження № 31074639 припинено у зв'язку із неможливістю виконання рішення суду без участі боржника.

03.01.2013 року до Господарського суду Черкаської області від арбітражного керуючого ОСОБА_4 надійшла Заява від 03.01.2013 року (№ 846) про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року у справі № 14/595.

Місцевий господарський суд у прийнятій 29.01.2013 року ухвалі дійшов висновку(з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції у прийнятій 05.03.2013 року постанові) про обґрунтованість поданої арбітражним керуючим ОСОБА_4 Заяви та наявність підстав для її задоволення.

ДПІ у Черкаському районі з таким висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась, у зв'язку з чим звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.01.2013 року у справі № 14/595, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні поданої арбітражним керуючим ОСОБА_4 Заяви від 03.01.2013 року (№ 846) відмовити.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили, згідно з вимогами ст. 85 ГПК України, і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, з метою правильного і однакового застосування розділу XIV ГПК України, роз'яснено, що, застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК України у межах розглянутої господарським судом справи.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абз. 11 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111 13 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п. п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України" від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012).

Враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема, щодо неможливості виконання виданого місцевим господарським судом Наказу, та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення поданої арбітражним керуючим ОСОБА_4 Заяви про зміну способу виконання рішення.

Що стосується посилань касаційної скарги на зміну поданою арбітражним керуючим ОСОБА_4 Заявою предмету спору, а не способу виконання судового рішення (в цьому випадку - ухвали господарського суду у справі про банкрутство), колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що задоволення судом першої інстанції Заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення шляхом стягнення суми не змінює грошового характеру зобов'язання, а є лише способом виконання судового рішення спрямованим на отримання стягнення оплати наданих ним послуг ліквідатора у цій справі (при тому, що ініціатором призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4 була саме ДПІ у Черкаському районі, в той час як надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі і ініціюючий кредитор не виявив бажання щодо призначення його (кредитора) ліквідатором (що мало б наслідком відсутність обов'язку оплати послуг ліцензованого арбітражного керуючого)).

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29 січня 2013 року у справі № 14/595 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:А.О. Заріцька М.І. Хандурін