Рішення

від 16.05.2013 по справі 5006/13/77/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2013р. Справа № 5006/13/77/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт», м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», Донецька обл., Шахтарський район, с. Рогівка,

про : стягнення 1 100 514грн. 08коп.

За участю представників сторін

від позивача: Комиш О.І.- довіреність від 09.04.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», Донецька обл., Шахтарський район, с. Рогівка про стягнення 1' 100' 514грн.08коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 1' 086' 480грн.00коп., пені в сумі 11' 753грн.07коп. та 3% річних у сумі 2' 281грн.01коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № МП/204/12 від 01.06.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.09.2012, у зв'язку із знаходженням судді Макарової Ю.В. у відрядженні, справу №5006/13/77/2012 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

18.09.2012р. позивач звернувся до суду із заявою №563 від 13.09.2012р. про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1' 076' 480грн.00коп., пеню в сумі 11'264грн.01коп. та 3% річних у сумі 2' 281грн.01коп., всього 1' 090' 025грн.02коп.

За змістом заяви позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог внаслідок часткової оплати відповідачем 11.09.2012р. та 12.09.2012р. суми основного боргу у загальному розмірі 10000грн. У підтвердження викладеного суду надані відповідні банківські виписки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2012р. було повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», Донецька область, Шахтарський район, с.Розівка, на підставі п.п.3,4,6 ч.1 ст.36, ч.2 ст.60 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 01.10.2012, у зв'язку із поверненням з відрядження судді Макарової Ю.В., справу №5006/13/77/2012 передано на її розгляд.

02.10.2012р. через канцелярію суду позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся з заявою №570 від 28.09.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1'066'480грн. 00коп., пеню в сумі 11'264грн.01коп. та 3% річних у сумі 2'281грн.01коп., всього 1'080'025грн. 02коп.

За змістом заяви позивач зменшив розмір позовних вимог внаслідок часткової оплати відповідачем 13.09.2012р. та 26.09.2012р. суми основного боргу у загальному розмірі 10000грн. У підтвердження викладеного суду надані відповідні банківські виписки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2012р. було зупинено провадження по справі у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2012р. та направленням матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.04.2013р. було поновлено провадження по справі №5006/13/77/2012 та призначено її розгляд на 16.05.2013р.

14.05.2013р. відповідач знов звернувся з зустрічною заявою до позивача про визнання договору поставки товару № МП/204/12 від 01.06.2012р. неукладеним, який ухвалою суду від 15.05.2013р. повернутий без розгляду.

16.05.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог № 633 від 15.05.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1' 066' 480грн.00коп., пеню в сумі 125' 926грн.55коп., 3% річних у сумі 25' 254грн.31коп., всього 1' 217' 660грн.86коп.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Збільшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок збільшення періоду перерахування пені та 3% річних.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням. У даному випадку має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні 16.05.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач жодного разу не забезпечив участь своїх представників у судовому засіданні, причин неявки суду не повідомив, правової позиції по суті спору до відома суду не довів, вимоги ухвал суду не виконав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», м.Київ (покупець) та Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт», м.Київ (покупцем) був укладений договір поставки товару № МП/204/12 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (у подальшому- «товар»), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується приймати цей товари та своєвчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному умовами договору.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що загальна вартість цього договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями.

Відповідно до п.2.7 договору, встановлено що датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Пунктом 4.1 договору, визначено що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Згідно із п.4.2 договору, ціна товару, що постачається визначається сторонами у підписаних специфікаціях.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014р., але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік.

На виконання п. 1.1 договору сторони уклали специфікацію №1 від 01.06.2012р. та специфікацію № 2 від 02.07.2012р. до договору № МП/204/12 від 01.06.2012р., якими погодили предмет договору - Лізин (Глобал, Китай), визначивши одиницю виміру, кількість, ціну за тону, загальну вартість, також дійшли згоди відносно вимог до якості товару, умови постачання та строк постачання, порядок оплати товару - на протязі 30 календарних днів з моменту постачання товару на склад покупця.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі товару відповідачу за видатковими накладними № 45259 від 05.06.2012р., №45259-1 від 08.06.2012р., №45731 від 02.07.2012р., №45731-1 від 04.07.2012р., загальною вартістю 1'086'480грн.00коп., але станом на час звернення з позовом товар залишився повністю не оплаченим відповідачем.

Позивач 25.07.2012р. направив відповідачу претензію № 938 від 20.07.2012р. з вимогою сплатити суму боргу, 13.08.2012р. на адресу відповідача була направлена повторна вимога №941 від 10.08.2012р. про сплату заборгованості, які на день звернення позивача з позовом до суду залишились без задоволення.

Позивач стверджує, що під час слухання справи відповідач здійснив часткову оплату вартості товару в загальному розмірі 20000грн.00коп., внаслідок чого, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог № 633 від 15.05.2013р., просить стягнути суму основного боргу у розмірі 1' 066' 480грн. 00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи заяву про збільшення розмірі позовних вимог № 633 від 15.05.2013р., є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 1' 066' 480грн.00коп., пені в сумі 125' 926грн.55коп., 3% річних у сумі 25' 254грн.31коп. Підставою позову є договір поставки № МП/204/12 від 01.06.2012р.

Договір № МП/204/12 від 01.06.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у виконання умов договору № МП/204/12 від 01.06.2012р. за видатковими накладними № 45259 від 05.06.2012р., №45259-1 від 08.06.2012р., №45731 від 02.07.2012р.,№45731-1 від 04.07.2012р. поставив відповідачу товар - сировину для виробництва комбікормів «L-Лізин min. 98.5% (Global Biochem)».

Поставлений товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії КЗ №0000361 від 11.06.2012р. та серії № КЗ №0000435 від 02.07.2012р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних. Тобто, продаж товару фактично відбувся.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № МП/204/12 від 01.06.2012р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

У специфікаціях № 1 від 01.06.2012р. та №2 від 02.07.2012р. визначено порядок оплати товару, а саме оплата повної вартості товару відбувається на протязі 30 календарних днів з моменту постачання партії товару на склад покупця.

Відповідно до п. 2.7. договору датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 45259 був поставлений відповідачу 05.06.2012р., отже строк оплати для відповідача наступив 05.07.2012р., а вже з 06.07.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 45259-1 товар був поставлений відповідачу 08.06.2012р., отже строк оплати для відповідача наступив 08.07.2012р., а вже з 09.07.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 45731 товар був поставлений відповідачу 02.07.2012р., отже строк оплати для відповідача наступив 01.08.2012р., а вже з 02.08.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 45731-1 товар був поставлений відповідачу 04.07.2012р., отже строк оплати для відповідача наступив 03.08.2012р., а вже з 04.08.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання з його оплати.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи банківськи виписки, відповідач 11.09.2012р., 12.09.2012р., 13.09.2012р., 26.09.2012р. здійснив часткову оплату вартості отриманого товару на загальну суму 20000грн.00коп., у зв'язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 1066480грн.00коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару, докази його оплати на суму 1'066'480грн.00коп. матеріали справи не містять, наявність боргу у вказаному розмірі підтверджуються довідкою №651 від 15.05.2013р. за підписом директора ПП «Акрілат-Хімконтракт», господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 25' 254грн.31коп. та пеню в сумі 125' 926грн.55коп., нараховані відповідно до остаточного розрахунку, викладеного в заяві про збільшення розміру позовних вимог № 633 від 15.05.2013р., наступним чином:

- за накладною №45259 від 05.06.2012р. період з 06.07.2012р. до 11.09.2012р. на суму боргу 137520грн.00коп., за період з 12.09.2012р. по 12.09.2012р. на суму 132520грн.00коп., за період з 13.09.2012р. по 13.09.2012р. на суму боргу 127520грн.00коп., за період з 14.09.2012р. по 26.09.2012р. на суму боргу 122520грн.00коп., за період з 27.09.2012р. по 14.05.2013р. на суму боргу 117520грн.00коп.;

- за накладною №45259-1 від 08.06.2012р. період з 09.07.2012р. по 14.05.2013р. на суму боргу 412560грн.00коп.;

- за накладною №45731 від 02.07.2012р. період з 03.08.2012р. по 14.05.2013р. на суму 268 200грн.00коп.;

- за накладною №45731-1 від 04.07.2012р. період з 05.08.2012р. по 14.05.2013р. на суму боргу 268200грн. 00коп.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно із п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок суд дійшов наступних висновків:

- позивач вірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати товару, поставленого за накладними №45259 від 05.06.2012р., №45259-1 від 08.06.2012р., обраний початок періоду нарахування пені та 3% річних за накладними №45731 від 02.07.2012р. та №45731-1 від 04.07.2012р. не суперечить моменту настання прострочення з оплати товару, так як позивач міг нараховувати пеню та 3% річних за накладною №45731 від 02.07.2012р. з 02.08.2012р., за накладною №45731-1 від 04.07.2012р. з 04.08.2012р.

- позивачем під час здійснення розрахунків не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. складає 366 днів, а у 2013р. - 365 днів.

- за накладною №45259 від 05.06.2012р.: на суму боргу 137520грн.00коп. позивач має право нараховувати пеню та 3% річних лише до 10.09.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 11.09.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 5000грн.; на суму боргу 132520грн. 00коп. позивач має право нараховувати пеню та 3% річних лише за один день 11.09.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 12.09.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 5000грн.; на суму боргу 127520грн. 00коп. позивач має право нараховувати пеню та 3% річних лише за один день 12.09.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 13.09.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 5000грн.; на суму боргу 122520грн.00коп. позивач має право нараховувати пеню та 3% річних лише до 25.09.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 26.09.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 5000грн.;

- позивачем при розрахунку пені за всіма спірними накладними не враховано, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане . Тобто спеціальним законодавством встановлено присікальний строк нарахування штрафних санкцій. Після закінчення вказаного строку їх нарахування припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за накладною №45259 від 05.06.2012р. виникло з 06.07.2012р., то граничним днем нарахування пені за цією накладною є 06.01.2013р.; оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за накладною №45259-1 від 08.06.2012р. виникло з 09.07.2012р., то граничним днем нарахування пені є 09.01.2013р.; оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за накладною №45731 від 02.07.2012р. виникло 02.08.2012р., то граничним днем нарахування пені є 02.02.2013р.; оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за накладною №45731-1 від 04.07.2012р. виникло 04.08.2012р., то граничним днем нарахування пені є 04.02.2013р.

Суд, з урахуванням зроблених висновків, зробивши власний арифметичний розрахунок пені за накладною №45259 від 05.06.2012р. в межах обраних позивачем періодів, так як господарських суд позбавлений можливості змінювати періоди нарахування, визначені позивачем у розрахунку, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", встановив:

- за період з 06.07.2012р. по 10.09.2012р. на суму боргу 137520грн.00коп. пеня становить 3776грн.16коп.;

- за період з 12.09.2012р. по 12.09.2012р. на суму боргу 127520грн.00коп. (з урахуванням часткових оплат 11.09.2012р. та 12.09.2012р. на загальну суму 10000грн.00коп.) пеня складає 52грн. 26коп.;

- за період з 13.09.2012р. по 13.09.2012р. на суму боргу 122520грн.00коп. (з урахуванням часткових оплат 11.09.2012р., 12.09.2012р. та 13.09.2012р. на загальну суму 15000грн.00коп.) пеня складає 50грн.21коп.;

- за період з 14.09.2012р. по 25.09.2012р. на суму боргу 122520грн.00коп. пеня складає 602грн.56коп.;

- за період з 27.09.2012р. по 06.01.2013р. на суму боргу 117520грн. 00коп. (з урахуванням часткових оплат 11.09.2012р., 12.09.2012р., 13.09.2012р., 26.09.2012р.) пеня складає 4913грн. 51коп.

Отже, всього 9394грн. 70коп.

Суд, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, зробивши власний розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство" в межах обраних позивачем періодів встановив, що за накладною №45259-1 від 08.06.2012р. пеня за період з 09.07.2012р. по 09.01.2013р. на суму боргу 412560грн.00коп. складає 31284грн. 33коп.; за накладною №45731 від 02.07.2012р. за період з 03.08.2012р. по 02.02.2013р. на суму боргу 268200грн.00коп. пеня складає 20234грн.86коп.; за накладною №45731-1 від 04.07.2012р. за період з 05.08.2012р. по 04.02.2013р. на суму боргу 268200грн.00коп. пеня складає 20235грн.46коп.

Враховуючи викладене, сума пені, що підлягає задоволенню становить загальну суму 81149грн.35коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні пені у розмірі 44777грн.20коп.

Приймаючи до уваги вищевикладені висновки суду, суд, зробивши власний розрахунок 3% річних за накладною №45259 від 05.06.2012р. аналогічним чином, що і пеня за вказаною накладною, в межах обраних позивачем періодів, перевіривши розрахунок 3% річних за іншими накладними в межах обраних позивачем періодів нарахування за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 366 (2012рік) або 365 (2013р.) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, вважає заявлену позивачем суму 3% річних такою, що не перевищує розмір, який може бути нарахований, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 25 254грн. 31коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Приймаючи до уваги, що зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу пов'язане з частковою оплатою відповідачем суми боргу у розмірі 20000грн. вже після подання позову, судовий збір у відповідній частині буде покладатися на відповідача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», Донецька обл., Шахтарський район, с. Рогівка, про стягнення суми основного боргу у розмірі 1066 480грн.00коп., пені в сумі 125926грн.55коп. та трьох процентів річних у сумі 25254грн.31коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» (86221, Донецька область, Шахтарський район, с.Розівка, вул..Степова, 2, код ЄДРПОУ 32357650) на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирсська, 3-Г, код ЄДРПОУ 24744461) суму основного боргу в розмірі 1066480грн. 00коп., 3% річних у розмірі 25254грн. 31коп., пеню у розмірі 81149грн.35коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 23857грн. 67коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 16.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2013р .

Суддя Ю.В. Макарова