Рішення

від 16.05.2013 по справі 923/322/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа № 923/322/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Горностаївського району Херсонської області в інтересах держави в особі Каїрської сільської ради, с. Каїри Горностаївського району Херсонської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Каховка Херсонської області

про стягнення 135732 грн. 07 коп.

за участю:

прокурора відділу прокуратури м. Херсона Ахременко О.Д., посвідчення НОМЕР_2 від 14.03.2013 р.

представників сторін:

від позивача - Тарасенко А.І - сільський голова, посвідчення від 30.08.2006 р.

від відповідача - ОСОБА_4 - представник, довіреність №527 від 28.04.2011 р.

Прокурор Горностаївського району Херсонської області в інтересах держави в особі Каїрської сільської ради (позивач) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення №3525 від 16.12.2008 р. в сумі 135732 грн. 07 коп.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме визнає 53204 грн. 25 коп. суму боргу та 7036 грн. 15 коп. суму штрафних санкцій та 24436 грн. 76 коп. інфляційних, зазначаючи, що сума 75491 грн. 67 коп. інфляційних нараховано безпідставно з пропущенням строку позовної давності в зв'язку з чим подав заяву про застосування строку позовної давності. Крім того відповідач просить розстрочити сплату боргу на два роки в зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 09.04.2013р. до 25.04.2013р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Каїрською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 16.12.2008р. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі договір), згідно якого позивач зобов'язався на підставі рішення №180 від 12 грудня 2008 року сімнадцятої сесії п'ятого скликання Каїрської сільської ради та розпорядження голови Горностаївської районної державної адміністрації Херсонської області за №318-р від 15 грудня 2008р. передати за плату, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти у власність і оплатити земельну ділянку площею 5,7467 га з усіма обтяженнями і сервітутами, згідно кадастрового плану земельної ділянки, що додається, розташовану на території Каїрської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1.

Вищезазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №3525.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість вказаної земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно звіту про експертну грошову оцінку становить 595258 грн.

Згідно з п. 2.2 договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 595258 грн. та проводиться з розстроченням платежу терміном на п'ять років пропорційними частками з урахуванням індексу інфляції на момент виплати коштів. Щорічну виплату коштів проводити щокварталу до першого числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили обов'язок відповідача сплачувати вартість земельної ділянки в строки і розмірах, що передбачено розділом 2 цього договору.

Позивач посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем вартості земельної ділянки та обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 526, 651, 655, 694 ЦК України, ст. 232 ГК України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач при здійсненні розстрочених платежів не дотримався вимог вищезазначених законодавчих норм та п. 2.2 договору і не забезпечив сплату цих платежів в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 53204 грн. 25 коп.

Відповідач не надав доказів добровільного погашення суми боргу, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позовних вимог позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Крім того позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені в сумі 7036 грн. 15 коп.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 231 ч. 4 ЦК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони домовились, що у разі порушення терміну оплати за земельну ділянку, передбаченого розділом 2 даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Крім того позивачем відповідно до п.2.2 договору, яким сторони погодили, що ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 595258 грн. та проводиться з розстроченням платежу терміном на п'ять років пропорційними частками з урахуванням індексу інфляції на момент виплати коштів, позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 75491 грн. 67 коп.

При перевірці судом розрахунків інфляційних втрат суд встановив, що розрахунок позивачем здійснено вірно, та дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 65211 грн. 82 коп. виходячи з наступного.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності при розгляді позовної заяви.

Стаття 251 Цивільного кодексу України визначає, що строком позовної давності є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 252 ЦК України визначає, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює загальний строк позовної давності в три роки, а п. 1 ст. 261 цього ж кодексу вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За договорами купівлі-продажу про стягнення грошового боргу розповсюджується загальний строк позовної давності. Інших строків (спеціальні) позовної давності для даних правовідносин чинне законодавство не передбачає.

Сторони при укладанні договору у п. 2.2 договору погодили, що щорічна виплата коштів проводиться щокварталу до першого числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, позивач з 01 квітня 2009 року набув право вимоги несплаченого індексу інфляції на момент виплати коштів.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач заявив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з квітня 2009р. по грудень 2012р., з порушенням встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трьох річного строку, в частині заявлених позовних вимог, щодо стягнення інфляційних нарахувань за квітень 2009р. в сумі 1757 грн. 71 коп., липень 2009р. в сумі 857 грн. 45 коп., серпень 2009р. в сумі 1697 грн. 41 коп., вересень 2009р. в сумі 2474 грн. 69 коп.. грудень 2009р. в сумі 2261 грн. 61 коп., січень 2010р. в сумі 1230 грн. 98 коп., оскільки звернувся з позовом 26 березня 2013 року. Тобто, він заявив позовні вимоги в цій частині за межами строку позовної давності.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України наслідками пропущення строку позовної давності є відмова суду у задоволенні позову.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 10279 грн. 85 коп.

Заперечення відповідача, щодо нарахування позивачем інфляційних нарахувань в сумі 24436 грн. 76 коп. у дефляційні місяці спростовується наступним.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України підставі ч. 1 ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 N 62-97р зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Така ж правова позиція застосування індексу інфляції викладена в постанові Вищого господарського суду України №23/466 від 05.04.2011р.

Щодо заяви відповідача про надання розстрочки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглядаючи питання розстрочки виконання рішення суд дослідив фінансовий стан відповідача на день розгляду справи та можливість в визначені у клопотанні строки виконати договірні зобов'язання.

Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення посиланням на свій тяжкий фінансовий стан, в підтвердження відповідач надав висновок торгово-промислової палати від 08 листопада 2010р. (т.1 арк.73) про те, що внаслідок стихійного лиха 1 вересня 2010р. на площах відповідача загинули посіви на 100% та відповідач мав збитки у сумі 10001600 грн., що підтверджується розрахунком ( т.1 арк.77). Для забезпечення своєї господарської діяльності відповідач змушений був укласти договір про надання кредиту на суму 1000000 грн. на строк з 28.12.11 по 27.12.12, що підтверджено договором № 1124-к. Зазначені обставини призвели до того, що у відповідач за 2012 рік склався борг за договором від 16.12.08.

Відповідач надав бізнес-план для отримання банківського кредиту на вирощування овочевих культур та договір кредиту, укладений для отримання коштів на вирощування овочевих культур, від якого заплановано отримати доходи в 2013р. в сумі 186257 грн.

Надаючи оцінку поясненням відповідача в сукупності з викладеними доводами у заяві, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення на два роки.

Витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково в сумі 125452 грн. 22 коп.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1):

а) на користь Каїрської сільської ради (74600, с. Каїри Горностаївського району Херсонської області, вул. Леніна, 133, р/р 31523003700163, МФО 852010,УДК у Горностаївському районі, код ЄДРПОУ 04400825 заборгованість в сумі 53204 грн. 25 коп., пеню в сумі 7036 грн. 15 коп., інфляційні в сумі 65211 грн. 82 коп.;

б) на користь держави до Держбюджету на рахунок р/р 31215206783002 банк ГУ ДКСУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779 отримувач платежу УДКСУ у м. Херсоні, - 2509 грн. 04 коп. судового збору, у призначенні платежу Судовий збір, код 03500045 (пункт в таблиці ставок судового збору).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення на два роки зі сплатою щоквартально суми боргу у розмірі 15681 грн.53 коп. починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2013р.

Суддя Л.М. Немченко