Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/4783/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4783/13 14.05.13 за позовом Гундуваса Константиноса

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко»

2. Науково-виробничого підприємства «Технопроект»

про визнання договору недійсним

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача Хасін І.Б. - представник за довіреністю;

від відповідача-1 Василенко Ю.В. - представник за довіреністю

від відповідача-2 Українець М.Г. - представник за довіреністю.

В судовому засіданні 14.05.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Науково-виробниче підприємство "Технопроект".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження у справі №910/4783/13. Розгляд справи призначено на 09.04.2013.

08.04.2013 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву про «доповнення» позовних вимог, в якій позивачем , окрім заявленої у позові вимоги про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.Ек.Інтернешнл Ко" та Науково-виробничим підприємством "Технопроект", заявлено додатково вимогу про визнання недійсним договору на виконання проектно-дослідницьких робіт від 18.07.012 № 18-1/2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліана», яке просив залучити до участі у розгляді справи у якості ввідповідача.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2012 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як встановлено судом, позивачем заявою про «доповнення» позовних вимог, поданою 08.04.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва, фактично подано інший позов, зокрема і до іншої особи (ТОВ «Ліана»), яка не має жодних прав та обов'язків по оспорюваному договору №18/2012 від 18.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Науково-виробниче підприємство "Технопроект", а отже подана позивачем заява про «доповнення» позовних вимог не приймається судом до розгляду в данному провадженні. До того ж, суд зазначає про те, що позивачем при поданні заяви про «доповнення» позовних вимог не доримано приписів Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів сплати судового збору та доказів направлення сторонам відповідної заяви, що є підставою для застосування судом відповідних процесуальних наслідків, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 розгляд справи відкладено до 23.04.2013

В судовому засіданні 23.04.2013 судом оголошено перерву до 14.05.2013, про що повідомлено представників сторін під розписку.

В судовому засіданні 14.05.2013 представник позивача заявлену у позові вимогу підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технопроект", мотивана тим, що вказаний договір суперечить п. 9.3.15 Статуту товариства, ч. 1 та ч. 3 ст. 92, ст. 143 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено директором товариства з перевищенням своїх повноважень, без отримання попередньої згоди Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Ек.Інтернешнл Ко". Також, позивач наголошує. що оспорюваний договір порушує його права як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко", якому належить 50% статутного капіталу вказаного товариства.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.05.2013 проти заявлених вимог заперечував. просив суд у позові відмовити. Відповідач-2 у письмовому відзиві на позов наголошував на тому, що підстави для визнання оспорюваного догвору недійсним з підстав його суперечності п. 9.3.15 Статуту товариства, ч. 1 та ч. 3 ст. 92, ст. 143 Цивільного кодексу України - відсутні, оскільки станом на момент його укладення у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Ек.Інтернешнл Ко" були відсутні будь-які обмеження щодо укладення вказаного договору. також, зазначав про те, що відповідачем-2 були належним чином виконані свої обов'язки за договором, про що свідчать підписані обома сторонами акти виконаних робіт.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 14.05.2013 проти заявлених вимог заперечував з вищенаведених відповідачем-2 підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко", затвердженого загальними зборами учасників від 26.07.2011 (протокол № 2/11) (далі - Статут), відповідну редакцію якого зареєстровано 21.06.2012 державним реєстратором Печерської РДА у м.Києві, учасниками товариства є: фізична особа - громадянин Греції, Демертзідіс Андеас, який володіє часткою у розмірі 1 000,00 грн.. що відповідає 50% Статутного капіталу товариства (п. 1.5.1, п. 6.3.1) та фізична особа - громадянин Греції, Гундувас Константінос, який володіє часткою у розмірі 1 000,00 грн.. що відповідає 50% Статутного капіталу товариства (п. 1.5.2, п. 6.3.2).

Відповідно до п. 9.1 Статуту, вищим органом товариства є Загальні збори учасників, збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють в сукупності більш як 60% голосів (п. 9.4.1).

Згідно пункту 9.3.15 Статуту, до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства віднесено зокрема надання директору товариства попередньої згоди на укладення та підписання будь-яких договорів від імені товариства, пов'язаних з реалізацією товариством проектів міжнародної технічної допомоги відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993, на основі договірних відносин виключно з компанією «Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк», юридичною особою за законодавством штату Невада (США), в тому числі в особі представництва «Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк» в Україні.

Пунктом 9.6 Статуту визначено, що виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор, який має право зокрема на вчинення юридичних дій від імені товариства, з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 9.3.15 Статуту (п. 9.6.4), відомості про що також були внесені в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить наявна у матеріалах справи засвідчена позивачем копія відповідного витягу.

18.07.2012 між відповідачем-1 ТОВ "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко", як підрядником, та відповідачем-2 НВП «Технопроект», як субпідрядником, було укладено договір на виконання проектно - дослідницьких робіт № 18/2012 (далі - договір № 18/2012 від 18.07.2012), який від імені відповідача-1 підписано директором Андреасом Демертзідісом, а від імені відповідача-2 директором Федосенко В.М., а також посвідчено печатками обох сторін.

Відповідно до умов договору № 18/2012 від 18.07.2012, сторони визначили, що вказаний договір на виконання проектно-дослідницьких робіт і всі послуги, що надаються по ньому, повинні відповідати вимогам Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993 (Рамкова угода по ССУ від 25.10.1993) (п. 1.1), договір виконується в рамках вказаної рамкової угоди по ССУ від 25.10.1993 відповідно до програми «Друга лінія Оборони» та згідно умов Договору між Міністерством оборони США і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції щодо надання Україні допомоги, направленої на встановлення системи експортного контролю з метою нерозповсюдження зброї масового знищення в Україні від 22.10.2001 (п. 1.2).

Позивач, як учасник ТОВ "С.П.Ек.Інтернешнл Ко», яком належить 50% статутного капіталу вказаного товариства, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технопроект", посилаючись на те, що вказаний договір порушує його корпоративні права, як учасника товариства, який має правомочності щодо його участі в управління товариством, що передбачено як законом, так і статутом товариства, а укладення вказаного договору всупереч вимог Статуту товариства без попередньої згоди загальних зборів учасників, тобто зокрема і без згоди позивача, - є порушенням корпоративних прав і інтересів позивача на участь в управлінні товариством.

Відповідно до пункту 1.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарською кодексу України).

Права учасника господарського товариства визначені у ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Так учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно статті 58 Законом України «Про господарські товариства» визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно статті 62 Законом України «Про господарські товариства» визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Статтею 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (ч. 1). У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. 2). Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3).

Частиною 1 статті 143 Цивільного кодексу України визначено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що договір №18/2012 від 18.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Науково-виробничим підприємством "Технопроект" було укладено на виконання проектно-дослідницьких робіт і послуг в рамках Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993 (Рамкова угода по ССУ від 25.10.1993) без наявності попередньої згоди на його укладення вищим органом товариства - Загальними зборами учасників, що суперечить п. 9.3.15 Статуту та ч. 1 та ч. 3 ст. 92, ст. 143 Цивільного кодексу України. Доказів отримання попередньої згоди вищого органу товариства - Загальних зборів учасників - на укладення оспорюваного правочину суду станом на момент вирішення спору надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір на момент його укладення суперечив п. 9.3.15, п. 9.6.4 Статуту товариства, ч. 1 та ч. 3 ст. 92, ст. 143 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено директором товариства з перевищенням своїх повноважень, без отримання попередньої згоди Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" на його укладення. Також, суд враховує і те, що оспорюваний договір порушує корпоративні права позивача, як учасника товариства, який має правомочності щодо участі в управління товариством, що передбачено як законом, так і Статутом товариства, а укладення вказаного договору всупереч вимог Статуту товариства без попередньої згоди загальних зборів учасників, тобто зокрема і без згоди позивача, якому належить 50% статутного капіталу, - є порушенням корпоративних прав і інтересів позивача на участь в управлінні товариством, які підлягають судовому захисту у відповідності до приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та з урахуванням рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оспорюваний договір №18/2012 від 18.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" та Науково-виробничим підприємством "Технопроект", укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" з перевищенням повноважень, всупереч положень п. 9.3.15, п. 9.6.4 Статуту товариства, ч. 1 та ч. 3 ст. 92, ст. 143 Цивільного кодексу України, порушує корпоративні права позивача на участь в управління товариством , а тому він є недійсним згідно приписів ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012, укладеного між відповідачами, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем у позові заявлено про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко", а також здійснювати будь-які платежів.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самого прохання у позові, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні А тому наведене позивачем у позові про забезпечення позову не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Також, судом відхиляється заявлене позивачем у позові клопотання про витребування у відповідача-1 доказів, а саме: інших договорів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" після 21.06.2012 та відповідні фінансові документи, оскільки заявлені позивачем до витребування документи не стосуються предмету та підстав заявленого ним позову.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір на виконання проектно - дослідницьких робіт № 18/2012 від 18.07.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко", як підрядником, та Науково-виробничим підприємством «Технопроект», як субпідрядником.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК.Інтернешнл Ко" (код ЄДРПОУ 20045542, місцезнаходження: 01033 м. Київ, бул. Л.Українки, 12, кв. 51) на користь Гундувас Константінос (місце проживання: Греція, м. Салоніки, вул.. Бубулінас, 10) судовий збір в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

4. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Технопроект» (ІПН 200455426559, місцезнаходження: 07300 Київська обл., м.Вишгород, вул.. Симоненка, 3а) на користь Гундувас Константінос (місце проживання: Греція, м. Салоніки, вул.. Бубулінас, 10) судовий збір в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення - 18.05.2013