Ухвала

від 09.12.2013 по справі 910/4783/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 грудня 2013 року Справа № 910/4783/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Гундуваса Константиноса , про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 17.10.2013 у справі№ 910/4783/13 за позовом Гундуваса Константиноса до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко"; 2.Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Техпроект" провизнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Гундувас Константинос звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко" та Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технопроект" про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 позов задоволено; визнано недійсним договір на виконання проектно-дослідницьких робіт №18/2012 від 18.07.2012, укладений між відповідачами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2013 у справі №910/4783/13 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Гундувас Константинос звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2013 у справі №910/4783/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі №12/75пд та від 27.09.2012 у справі №5019/176/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, частини 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 17.10.2013 у справі №910/4783/13 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору на виконання проектно-дослідницьких робіт, з огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт про те, що позивач не належить до тих суб'єктів, які мають право оспорювати зазначений договір, оскільки в даному випадку позивач як учасник господарського товариства звернувся до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства поза відносинами представництва.

Водночас у постанові від 20.01.2011 у справі №12/75пд, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсної угоди, оформленої договором купівлі-продажу нерухомого майна, з огляду на невідповідність оспорюваного договору (за яким відбулось відчуження майна відповідача-1) вимогам чинного законодавства, оскільки на момент його укладення діяли заходи забезпечення позову у вигляді заборони товариству відповідача в особі голови ліквідаційної комісії на вчинення дій, пов'язаних з ліквідацією товариства, вжиті ухвалою господарського суду в іншій справі. При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що оспорюваний договір, укладений в процесі ліквідації товариства, безпосередньо стосується корпоративних прав позивача як учасника товариства на отримання частини прибутку товариства.

У постанові від 27.09.2012 у справі №5019/176/12 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним попереднього договору міни, згідно якого відповідачі зобов'язалися укласти основний договір міни, за яким відповідач-2 (другий учасник товариства) передає у власність товариства свою частку в статутному фонді в обмін на нерухоме майно, яке перебуває у власності товариства. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов, виходячи з встановленого судом першої інстанції факту порушення встановленого порядку переважного права позивача на придбання відчужуваної учасником товариства частки в статутному фонді товариства та недотримання встановленого статутом порядку відступлення такої частки без згоди іншого учасника товариства (позивача).

Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цих справах в порівнянні з постановою, про перегляд якої заявлено.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Гундувасу Константиносу у допуску справи №910/4783/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя А.Демидова Судді С.Владимиренко С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук