Постанова

від 25.07.2013 по справі 910/4783/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. Справа№ 910/4783/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хасін І.Б. - довіреність № 1313 від 25.10.2012 року,

від відповідача-1: Демертзідіс А. - керівник, витяг з ЄДР серії АА № 789384,

Василенко Ю.В. - довіреність б/н від 22.04.2013 року,

від відповідача-2: Українець М.Г. - довіреність б/н від 16.04.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року

у справі № 910/4783/13 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Гундуваса Константиноса

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК.

Інтернешнл Ко»,

2. Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство

«Технопроект»,

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Гундувас Константинос звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» та Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Технопроект» про визнання недійсним договору № 18/2012 від 18.07.2012 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року (повний текст рішення підписано 18.05.2013 року) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір на виконання проектно-дослідницьких робіт № 18/2012 від 18.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко», як підрядником, та Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Технопроект» як субпідрядником.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивача в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою від 10.06.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

08.07.2013 року апеляційна скарга ТОВ «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно, яка в результаті автоматичного розподілу справ між суддями була передана головуючому судді Остапенку О.М.

Розпорядженням Заступника Голови суду від 11.07.2013 року для розгляду справи № 910/4783/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року вищевказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року розгляд справи відкладено на 25.07.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача.

До початку слухання справи через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, заява про відкладення слухання справи та заява про відвід головуючого судді Остапенка О.М., які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.07.2013 року представники відповідача-1 та відповідача-2 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу ТОВ «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача в судовому засіданні подану заяву про відвід головуючого судді не підтримав, а відтак вказана заява судовою колегією не розглядалася, проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.07.2013 року, було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року - скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1 Закону України „Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Частиною 1 ст. 50 Закону України „Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України „Про господарські товариства", товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „С.П.ЕК. Інтернешнл Ко", затвердженого загальними зборами учасників від 26.07.2011 року (протокол № 2/11) (далі - Статут), відповідну редакцію якого зареєстровано 21.06.2012 року державним реєстратором Печерської РДА у м. Києві, учасниками товариства є: фізична особа - громадянин Греції, Демертзідіс Андеас, який володіє часткою у розмірі 1 000,00 грн. що відповідає 50% Статутного капіталу товариства (п. 1.5.1, п. 6.3.1) та фізична особа - громадянин Греції, Гундувас Константінос, який володіє часткою у розмірі 1 000,00 грн.. що відповідає 50% Статутного капіталу товариства (п. 1.5.2, п. 6.3.2).

18.07.2012 року між відповідачем-1, як підрядником, та відповідачем-2, як субпідрядником, було укладено договір на виконання проектно - дослідницьких робіт № 18/2012 (далі - договір № 18/2012), який від імені відповідача-1 підписано директором Андреасом Демертзідісом, а від імені відповідача-2 директором Федосенко В.М., а також посвідчено печатками обох сторін.

Відповідно до п. 1.1 договору № 18/2012, сторони визначили, що вказаний договір на виконання проектно-дослідницьких робіт і всі послуги, що надаються по ньому, повинні відповідати вимогам Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993 року (Рамкова угода по ССУ від 25.10.1993 року).

Згідно із п. 1.2 договору № 18/2012, договір виконується в рамках вказаної рамкової угоди по ССУ від 25.10.1993 року відповідно до програми "Друга лінія Оборони" та згідно умов Договору між Міністерством оборони США і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції щодо надання Україні допомоги, направленої на встановлення системи експортного контролю з метою нерозповсюдження зброї масового знищення в Україні від 22.10.2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи позов про визнання недійсним договору № 18/2012 від 18.07.2012 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 подано фізичною особою - Гундувас Константінос, який відповідно до п. 1.5.2 Статуту є учасником ТОВ „С.П.ЕК. Інтернешнл Ко".

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові своє суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємств, установ, організацій, інші юридичні особи, які звертаються до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів; при цьому відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позовній заяві як предмет поданого позову (матеріально-правову вимогу) так і підстави позову (обставини, яким позивач їх обґрунтовую).

Оскільки через цю норму реалізується принцип доступності правосуддя, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес підлягає захисту; натомість, вирішуючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушеного чи оспорюваного права (законного інтересу) на час звернення до суду, а також з'ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить прийняте судом рішення відновлення та захист цього права.

Так, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для її захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні способи захисту цивільного права та інтересу судом передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, позовні вимоги обґрунтовує тим, що укладений оспорюваний правочин порушує корпоративні права позивача як учасника товариства, яком належить 50% статутного капіталу, зокрема, на участь в управлінні товариством, оскільки укладення договору № 18/2012 без попередньої згоди загальних зборів учасників, до виключної компетенції яких відповідно до 9.3.15 Статуту віднесено, зокрема, надання директору товариства попередньої згоди на укладення та підписання будь-яких договорів від імені товариства, пов'язаних з реалізацією товариством проектів міжнародної технічної допомоги відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993, на основі договірних відносин виключно з компанією "Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк", юридичною особою за законодавством штату Невада (США), в тому числі в особі представництва „Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк" в Україні.

Згідно ст. 22 Закону України „Про судоустрій України", місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч. 3 та ч. 4 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Зокрема, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 167 ГК України, пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Пунктом 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" визначено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір є корпоративним спором, у якому позивач звернувся за захистом його корпоративних прав або інтересів.

Обґрунтовуючи спірне рішення, суд виходив з того, що договір № 18/2012 було укладено директором ТОВ „С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" з перевищенням своїх повноважень, без отримання попередньої згоди на його укладення вищим органом товариства - Загальними зборами учасників, що суперечить п. 9.3.15 Статуту та ч. 1, ч. 3 ст. 92, ст. 143 Цивільного кодексу України та є порушенням корпоративних прав і інтересів позивача на участь в управлінні товариством, а тому він є недійсним згідно приписів ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, розглядаючи даний спір та постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не встановив правову природу правовідносин сторін, не застосував відповідні норми матеріального права, які регулюють корпоративні правовідносини та помилково виходив лише з положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Закону України „Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи для представлення інтересів учасників у випадках, передбачених законом; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 „Про практику розгляду корпоративних спорів" акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших акціонерів (учасників) поза відносинами представництва. Заявник-учасник не наділений повноваженнями щодо представництва товариства, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до Господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що інтереси товариства може представляти його правління чи інший уповноважений на це виконавчий орган товариства, учасник (акціонер) товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства. Учасники (акціонери) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників (акціонерів) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників (акціонерів) товариства.

Крім того, відповідно до пункту 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 „Про практику розгляду корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України „Про господарські товариства" учасник не наділений суб'єктивним правом втручатися в господарську діяльність товариства, зокрема шляхом оспорення договорів, які укладені останнім.

Отже, можливість захисту прав товариства його учасником може мати місце лише в рамках представницьких відносин, тобто, коли учасник уповноважений товариством на вчинення відповідних дій.

Таким чином, позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 року у справі № 8/219пн-к та постановах Вищого господарського суду України від 06.07.2011 року у справі № 8/219пн-к, від 05.02.2013 року у справі № 16/5007/742/12.

Відтак, вищевикладене спростовує помилкове твердження позивача про те, що наявність порушеного права чи законного інтересу учасника товариства є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у учасника права вимагати визнання договору недійним поза відносинами представництва.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що в позові слід відмовити повністю.

За таких обставин, задовольняючи позов повністю та визнаючи недійсним договір № 18/2012, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, зокрема, Закону України „Про господарські товариства", що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача-1, судовий збір за її подання в розмірі 573,50 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/4783/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/4783/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Гундуваса Константіноса (місце проживання: Греція, м. Салоніки, вул. Бубулінас, 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в Україні 2640026398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.ЕК. Інтернешнл Ко» (01133 м. Київ, бул. Л.Українки, 12, кв. 51, код ЄДРПОУ 20045542,) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 910/4783/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.