Постанова

від 17.10.2013 по справі 910/4783/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 910/4783/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р.

у справі господарського суду міста Києва №910/4783/13

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко";

2) Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство

"Техпроект"

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність у справі,

від відповідача 1: ОСОБА_3 - директор, Василенко Ю.В. - довіреність у справі,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" та Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технопроект" і просив суд визнати недійсним договір №18/2012 від 18.07.2012р., укладений між відповідачами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що укладення вказаного договору без попередньої згоди загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" порушує корпоративні права та інтереси позивача на участь в управлінні товариством.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013р. (суддя С.Р. Станік) позов задоволено та визнано недійсним договір на виконання проектно-дослідницьких робіт №18/2012 від 18.07.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко", як підрядником, та Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технопроект" як субпідрядником.

Задоволення позовних вимог мотивовано тим, що оспорюваний договір, укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" з перевищенням повноважень, порушує корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством, а тому він є недійсним згідно приписів ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. (головуючий, суддя Остапенко О.М., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що можливість захисту прав товариства його учасником може мати місце лише в рамках представницьких відносин, тобто, коли учасник уповноважений товариством на вчинення відповідних дій, а позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „С.П.ЕК. Інтернешнл Ко", затвердженого загальними зборами учасників від 26.07.2011 року (протокол №2/11), учасниками товариства є: фізична особа - громадянин Греції, ОСОБА_3, який володіє часткою у розмірі 1 000,00 грн. що відповідає 50% статутного капіталу товариства (п.п.1.5.1, 6.3.1 Статуту) та фізична особа - громадянин Греції, ОСОБА_1, який володіє часткою у розмірі 1 000,00 грн., що відповідає 50% статутного капіталу товариства (п.п.1.5.2, 6.3.2 Статуту).

18.07.2012р. між відповідачами було укладено договір на виконання проектно-дослідницьких робіт №18/2012, який, зокрема, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко" підписано директором ОСОБА_3.

Сторони визначили, що вказаний договір на виконання проектно-дослідницьких робіт і всі послуги, що надаються по ньому, повинні відповідати вимогам Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993р. (Рамкова угода по ССУ від 25.10.1993р.) (п.1.1 Договору), а договір виконується в рамках вказаної угоди відповідно до програми "Друга лінія Оборони" та згідно умов Договору між Міністерством оборони США і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції щодо надання Україні допомоги, направленої на встановлення системи експортного контролю з метою нерозповсюдження зброї масового знищення в Україні від 22.10.2001р. (п.1.2 Договору).

Як встановлено судами двох інстанцій з позовом про визнання недійсним договору №18/2012 від 18.07.2012р., укладеного між відповідачами, звернувся учасник ТОВ „С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" ОСОБА_1.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що вказаний договір порушує його корпоративні права як учасника товариства, зокрема, на участь в управлінні товариством, оскільки укладення оспорюваного договору без попередньої згоди загальних зборів учасників, до виключної компетенції яких згідно п.9.3.15 Статуту віднесено, зокрема, надання директору товариства попередньої згоди на укладення та підписання будь-яких договорів від імені товариства, пов'язаних з реалізацією товариством проектів міжнародної технічної допомоги відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993р., на основі договірних відносин виключно з компанією "Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк", юридичною особою за законодавством штату Невада (США), в тому числі в особі представництва „Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк" в Україні.

Згідно ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших учасників поза відносинами представництва. Заявник-учасник не наділений повноваженнями щодо представництва товариства, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва (п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 „Про практику розгляду корпоративних спорів").

Згідно із ч.1 ст.58 Закону України „Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ч.1 ст.62 названого Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Окрім того, для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, Товариство має право, зокрема, від свого імені вчиняти правочини (договори, контракти), в тому числі договори купівлі-продажу, міни (бартеру), підряду, оренди, схову, доручення, застави тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, виступати позивачем та відповідачем в суді, господарському й третейському суді, арбітражі, здійснювати інші дії, що не суперечать чинному в Україні законодавстві (п.5.3. Статуту).

Відповідно до пункту 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 „Про практику розгляду корпоративних спорів" законом не передбачено право учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти учасникам господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з вимогами чинного законодавства України товариство є власником майна переданого йому у власність засновниками та учасниками як внески, а управління товариством здійснюють його органи. Отже, учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.

Тому, висновок суду апеляційної інстанції про те, що можливість захисту прав товариства його учасником може мати місце лише в рамках представницьких відносин, тобто, коли учасник уповноважений товариством на вчинення відповідних дій, а позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір, є обгрунтованим та мотивованим (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 18.04.2011р. у справі №8/219пн-к).

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника викладені в касаційній скарзі про те, що справу було розглянуто і винесено постанову судом у незаконному складі, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.5 ст.81 1 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Відсутність зауважень є належним доказом відмови позивачем від своєї заяви про відвід судді, що узгоджується із ст.22 ГПК України в частині права сторони на заявлення усних клопотань у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. у справі №910/4783/13 - без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.