Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2а-15342/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К/800/5042/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

представників сторін:

позивача - Ярмоленко Г.В., Кулика Ю.В.,

відповідача - Звичайної Г.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсоюз" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012

у справі № 2а-15342/11/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000590700.

Постановою названого суду від 25.05.2012 позов задоволено повністю з тих мотивів, що операції з придбання позивачем товару в рамках господарських правовідносин з відкритим акціонерним товариством «КБ Пожспецмаш» (далі - ВАТ «КБ Пожспецмаш») та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Пожспецмаш» (далі - ТОВ «Завод «Пожспецмаш») мали реальний характер, тоді як правовідносини між третіми особами по ланцюгу постачання не можуть впливати на оцінку правильності формування даних податкового обліку за господарськими операціями між платником та його безпосередніми постачальниками.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність факту надмірного надходження відповідної сум ПДВ до бюджету за наслідками сплати податку усіма учасниками ланцюгової поставки товару виключає право покупця (позивача у справі) на отримання податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, січень-травень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за період з червня 2009 року по квітень 2010 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 10.06.2011 № 45/07-207/33238155 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000590700, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6 445 235 грн.

В основу прийняття зазначеного акта індивідуальної дії податковим органом було покладено висновок про незаконне формування позивачем від'ємного значення з ПДВ за операціями з придбання у постачальників - ВАТ «КБ Пожспецмаш» та ТОВ «Завод «Пожспецмаш» - виготовлених автоцистерн пожежних на базі шасі Камаз-43118 та Камаз-43114 та з подальшого експорту цих пожежних автомобілів за межі митної території України. На обґрунтування своєї правової позиції по справі ДПІ послалася на те, що для виготовлення зазначеної продукції позивачеві названі постачальники придбавали матеріали та комплектуючі за ланцюгами постачання, сформованих за участю низки підприємств з ознаками фіктивності, які не задекларували та не сплатили до бюджету необхідні суми податку, були зареєстровані на підставних осіб, що заперечують свою причетність до їх фінансово-господарської діяльності.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Адже факт поставки позивачеві його безпосередніми контрагентами - ВАТ «КБ Пожспецмаш» та ТОВ «Завод «Пожспецмаш» - виготовлених автоцистерн пожежних на базі шасі Камаз-43118 та Камаз-43114 підтверджується належними первинними документами (договорами підряду, специфікаціями до них, податковими та видатковими накладними, виписками з банківського рахунку); на підтвердження експорту зазначеної продукції Товариством подано зовнішньоекономічні контракти, вантажні митні декларації, рахунки-фактури.

Наведені обставини податковим органом не заперечуються.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на відсутність доказів надмірного надходження необхідної суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення спірних операцій.

Адже наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, а правовідносини, що складаються між учасниками ланцюгових поставок попередніх ланок, не можуть впливати на оцінку операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для кваліфікації задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування як необґрунтовану податкову вигоду та правомірно задовольнив позов.

А відтак у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для скасування правильної та вмотивованої постанови окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсоюз" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 у справі № 2а-15342/11/2670 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2012 у справі № 2а-15342/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Борисенко І.В. Приходько