Постанова

від 13.05.2013 по справі 2а-19251/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року № 2а-19251/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», треті особи Приватне підприємство «Колос Кировоградщини -2009», Приватне підприємство «Агрорегіон Трейд - 7» про стягнення в дохід держави коштів одержаних за договором у розмірі 17 970 736, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі по тексту також - позивач) до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (надалі також - відповідач), треті особи Приватне підприємство «Колос Кировоградщини -2009», Приватне підприємство «Агрорегіон Трейд - 7» про стягнення в дохід держави коштів одержаних за договором у розмірі 17 970 736, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правочини між ТОВ „Агрорегіон Трейд-7", ПП «Колос Кіровоградщини-2009», ПП „Електропроммаш" та ДП з II «Сантрейд» здійснені без мети настання реальних наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а таким чином в дохід держави необхідно стягнути кошти з урахуванням їх укладання та виконання.

Згідно розрахунку сум на які виконано договори, стягненню підлягають кошти в розмірі - 17 970 736,80 грн., а саме : по взаємовідносинам з ПП "Колос Кіровоградщини" - 7 124 067,00 грн.; по взаємовідносинам з ПП "Електропроммаш" - 1 028 372,80 грн.; по взаємовідносинам з ПП "Агрорегіон Трейд - 7" - 9 818 297,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Треті особи позиції щодо заявленого позову не виклали.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградський області підполковника податкової міліції А.А. Потоцького Про призначення позапланової перевірки Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (код ЄДРПОУ 25394566) від 27.05.2011р. було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агрорегіон Трейд -7» (код за ЄДРПОУ 37168134), ПП «Електропроммаш» (код за ЄДРПОУ 30330862) та ПП «Колос Кіровоградщини-2009» (код за ЄДРПОУ 36793511) за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р.

З постанови вбачається, що слідчим відділом ПМ ДПА у Кіровоградській області проводиться досудове слідство по кримінальній справі №57-481 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке виражається в створенні суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності як ПП «Електропроммаш» (код ЄДРПОУ 30330862), ПП «Колос Кіровоградщини 2009» (код ЄДРПОУ 36793511), ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» (код ЄДРПОУ 37168134), ПП «Протосс» (код ЄДРПОУ 31146026) з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків діючих суб'єктів господарювання, одним із яких є ТОВ «Агрохолдинг 2009», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Як слідує із матеріалів справи, печатки ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ПП «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Електропроммаш», первинна документація вказаних підприємств та ПП «Протосс», а також інших підконтрольних вищевказаним особам підприємств вилучені 21.04.2011р. на паперових та електронних носіях інформації (флешах, системному блоці, ноутбуці) в ході проведених обшуків в використовуваному ОСОБА_3, автомобілі, за місцем проживання ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1, із використовуваного ОСОБА_4, автомобіля, а також в використовуваному вище переліченими особами офісному приміщенні за адресою м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе 7, оф. 321.

Згідно показів допитаних по справі ОСОБА_5, який рахувався засновником та директором ПП «Електропроммаш», ОСОБА_6, який рахувався засновником та директором ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ОСОБА_7, яка рахувалась засновником та директором ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ОСОБА_8, який рахувався засновником та директором ПП «Протосс», встановлено, що вказані суб'єкти господарювання були ними зареєстровані без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на прохання чи за погодженням з ОСОБА_3 чи ОСОБА_4, до діяльності вказаних підприємств не причетні, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписували і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснювали. За зазначеними в реєстраційних документах юридичними адресами вказані підприємства не знаходились.

Інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів відсутня. За наявною інформацією у ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Протосс» трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутні.

При відслідкуванні в ході досудового слідства діяльності вище перелічених, пов'язаних між собою в товарно-грошових потоках підприємств, відповідно до вилучених по справі документів, банківських роздруківок по рахунках та аналізу 5 додатків податкових декларацій з ПДВ, встановлено, що ряд зареєстрованих по м. Кіровограду, Кіровоградській області та інших регіонах України здійснювали формування свого податкового кредиту за рахунок відображення в звітності операцій з придбання товарів (робіт послуг) від суб'єктів фіктивного підприємництва ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Протосс», тобто виступили вигодонабувачами - суб'єктами господарювання (платник ПДВ) - отримувачі товарів, що здійснюють господарські операції з використанням вигодоформуючих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність яких спрямовано на отримання податкової вигоди. В свою чергу підприємства ПП «Електропроммаш», ПП „Колос Кіровоградщини 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» та ПП «Протосс» по взаємовідносинах з реально діючими, зареєстрованими по Кіровоградській області та інших регіонах України суб'єктами господарювання є вигодоформуючими суб'єктами (податковими ямами) тобто - суб'єктами господарювання, які значаться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формують податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), в т.ч. шляхом зменшення об'єкта оподаткування за рахунок проведення нікчемних та безтоварних операцій.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 №436-IV, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Згідно з ч.2 ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦКУ є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК України).

В ході проведення перевірки не встановлено факту надання послуг, передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, актів виконаних робіт, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, надання послуг.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.647 Цивільного кодексу України, договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар, послуги) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар, послуги) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар (послуги), який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст.662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Крім того, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Колос Кіровоградщини-2009», ПП «Електропроммаш» та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Водночас, операції ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Колос Кіровоградщини-2009», ПП «Електропроммаш» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «Колос Кіровоградщини-2009» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до статті 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поняття «інтереси держави» полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1-1\99 від 8 квітня 1999 року).

Недотримання вимог податкового законодавства , а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між відповідачем та вищезазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України визначені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Таким чином, вищевказані договори, які укладені між відповідачем та контрагентами відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено відсутність правових підстав для стягнення в дохід держави заявленої суми.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути в дохід Держави з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» кошти, одержані за договорами про поставку сільгосппродуктів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з їх нікчемністю у розмірі 17 970 736,80 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур