Рішення

від 02.12.2008 по справі 41/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/203

02.12.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсул - Плюс»

Третя особаДочірнє підприємство «Автобан України»

Провизнання недійсним договору відступлення права вимоги № 12/2-ВПВ від 12.02.2007 року

Третя особа з самостійними вимогамиДочірнє підприємство «Автобан України»

До 1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсул - Плюс»

Про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 12/2-ВПВ від 12.02.2007 року

Суддя Кондратова І.Д.

В судовому засіданні брали участь представники сторін:

Від позивача: Резнік А.Б.- представник за довіреністю № б/н від 20.05.08 року;

Від відповідача : Тидень М.Ю.- представник за довіреністю № 35 від 30.10.2008 року;

Від третьої особи : Резнік А.Б.- представник за довіреністю № б/н від 06.08.2007 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсул - Плюс»про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 12/2-ВПВ від 12.02.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2008 року (суддя Спичак О.М.) було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.08.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2008 року розгляд справи відкладено на 09.10.2008 року та залучено до участі у справі Дочірнє підприємство «Автобан України»в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2008 року розгляд справи відкладено на 20.10.2008 року.

Призначене судове засідання 20.10.2008 року не відбулось, оскільки відповідач подав заяву про відвід судді Спичака О.М.

Ухвалою В.О. Голови Господарського суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсул - Плюс»про відвід судді Спичака О.М. було залишено без змін, проте враховуючи заяву судді Спичака О.М. про передачу справи на розгляд іншому судді, в зв'язку з великою його завантаженістю та запланованою відпусткою, справу № 41/203 було передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.

Крім того, у відповідності до статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

28.10.2008 року Дочірнє підприємство «Автобан України»через канцелярію Господарського суду міста Києва подало  позовну заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з вимогою до сторін про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 12/2-ВПВ від 12.02.2007 року.

Розглянувши позовну заяву Дочірнього підприємства «Автобан України», суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позову третьої особи з самостійними вимогами для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2008 року розгляд справи було призначено на 18.11.2008 року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»в судовому засіданні 18.11.2008 року подав додаткові пояснення по справі.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.11.2008 року оголошувалась перерва до 02.12.2008 року.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.12.2008 року за згодою представників сторін судом оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрконсул-Плюс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»укладено договір про відступлення права вимоги №12/2-ВПВ, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»відступає, а Товариство обмеженою відповідальністю «Юрконсул-Плюс»набуває права вимоги до Дочірнього підприємства «Автобан-Україна»за непогашеним простим векселем №8132210893977, дата складання 27.04.2006 р., номінальною вартістю 250000 грн., дата погашення 01.06.2006 р., та непогашеним простим векселем №8132210893978, дата складання 27.04.2006 р., номінальною вартістю 243730,86 грн., дата погашення 01.06.2006 р., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю  «Магістральбудсервіс»на праві власності згідно договору комісії № 24/05-К від 30.05.2006 р. В цей же день, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»направило боржнику повідомлення про відступлення права вимоги, про повну заміну кредитора у зобов'язанні за виданими Підприємством непогашеними простими векселями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»просить суд визнати недійсним даний договір, посилаючись на те, що спірний договір укладений з боку позивача директором, який перевищив свої повноваження. А також позивач зазначає, що директор  Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»уклавши договір відступлення права вимоги вчинив правочин, що суперечить внутрішній волі  Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс», яка закріплена в рішення загальних зборів учасників від 15.05.2006 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до статей 79, 80 Господарського кодексу України сторони належать до господарських товариств, які є юридичними особами.

Згідно статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідно до частини 1 статті 92 цього Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс» є юридичною особою  і діє на підставі статуту.

Згідно п. 5.13 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс» директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносять до виключної компетенції зборів учасників.

У відповідності до п. 5.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»виключною компетенцією зборів є затвердження договорів та інших правочинів щодо відчуження майна товариства, вартість якого перевищує 25 % загальної вартості всього майна, яке належить товариству.

Позивач наголошує, що згідно договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»відступило право вимоги відповідачу права вимоги до Дочірнього підприємства «Автобан-Україна»за непогашеним простими векселями номінальна вартість яких становить більше 50 % всього майна позивача. В порушення статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»даний правочин не був затверджений загальними зборами позивача, що свідчить, що договір був укладений директором з перевищенням повноважень.

Крім того, позивач зазначає, що згідно рішення загальних зборів учасників від 15.05.2006 року заборонено директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»відчужувати, передавати права векселів, відступати право вимоги, яке базується на векселях третім особам без погодження з Відкритим акціонерним товариством «Дорожньо-будівельна компанія «Автобан»

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу.

Разом з тим юридичній особі, від імені якої діяла посадова особа, що мала статус органу юридичної особи, але діяла за межами наданих повноважень, для визнання відповідного правочину недійсним надається можливість довести, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В розумінні вищевказаних норм чинного законодавства позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач був обізнаний про обмеження повноважень директора, а також ознайомлений з протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»від 15.05.2006 року, крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що відповідачу була відома вартість всього майна  Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»станом на день укладення договору, а також те, що позивачем вичиняється правочин щодо відчуження майна, вартість якого перевищує 25 % загальної вартості всього майна, яке належить товариству.

В свою чергу, суд відзначає, що у відповідності до п. 5.14 статуту директор товариства має право без довіреності укладати господарські договори (в тому числі зовнішньоекономічні) та вчиняти інші правочини, тобто статутом товариства передбачено право виконавчого органу (директора) укладати господарські договори без обмежень. Оскільки статутом передбачено виключне право загальних зборів учасників  не укладення договорів, а їх затвердження, судом встановлено, що сам лише факт незатвердження договору після його підписання не тягне недійсності договору (дана правова позиція підтверджується також Узагальненням судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства»у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, затверджене постановою Президією Верховного Суду України від 3 березня 2004 року N 15).

Відповідно до ч. 1, ч. 2  абз. 10 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»не вносила дані до Єдиного державного реєстру про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, які були встановлені протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»від 15.05.2006 року.

Більш того, суд відзначає, що у відповідності до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»вчинило дії щодо схвалення договору відступлення права вимоги № 12/2-ВПВ від 12.02.2007 року, зокрема : відповідно до платіжного доручення № 7 від 20.07.2007 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошову суму в розмірі 97350,35 грн., зазначені кошти були прийняті позивачем та не повертались відповідачу, як помилково отримані. Факт отримання коштів згідно договору позивач визнає та не оспорює.

Щодо посилань позивача на те, що укладення спірного договору не відповідає внутрішній волі Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс», суд відзначає наступне.

Як вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

Оспорюючи дійсність спірної угоди, позивач посилався на те, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Між тим, позивач не довів наявності обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У зв'язку з тим що директор позивача був наділений повноваженнями на укладення договору, то відповідно він виражав волю Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс», а отже вимоги позовної заяви про визнання недійсним договору відступлення права від 12.02.2007 року N 12/2-ВПВ є безпідставними.

Суд відзначає, що безпідставними є посилання позивача на рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»від 15.05.2006 року, оскільки в установленому порядку не доведено, що директор був обізнаний про дане рішення, а відповідно і про обмеження своїх повноважень, які були встановлені даним рішенням. Суду не надано належним доказів надсилання листа № 15/п/06 від 15.05.2006 року.

Судом встановлено, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»договір про відступлення права вимоги від 12.02.2007 року N 12/2-ВПВ підписаний директором Степанко М.О., яка діяв в межах повноважень, наданих їй нормами чинного законодавства та статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс».

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Позивач в розумінні даної норми, не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більш того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 12.02.2007 року N 12/2-ВПВ задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню також вимоги Дочірнього підприємства «Автобан України»щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 12.02.2007 року N 12/2-ВПВ з огляду на наступне.

В силу п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (ст. 518 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що заперечення Дочірнього підприємства «Автобан України» щодо відсутності обов'язку оплати боргу за векселями можуть бути заявлені і новому кредитору - ТОВ «Юрконсул - плюс».

За таких обставин суд відзначає, що Дочірнє підприємство «Автобан України»не є стороною оспорюваного договору відступлення права вимоги від 12.02.2007 року N 12/2-ВПВ, проте його права як боржника захищені статтею 518 Цивільного кодексу України, згідно якої останній має право пред'являти свої заперечення лише в межах зобов'язань за непогашеним простим векселем № 8132210893977, дата складання 27.04.2006 року, номінальною вартістю 250000,00 грн. дата погашення 01.06.2006 року та непогашеним простим векселем № 8132210893978 дата складання 27.04.2006 року, номінальною вартістю 243730,86 грн. дата погашення 01.06.2006 року, всього на суму 493730,86 грн.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.

Отже, обов'язковою умовою для звернення до господарського суду з позовом є наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність факту їх порушення або оспорювання.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач є боржником за уступленою вимогою і не є суб'єктом правовідносин уступки вимоги, яка відбулася між відповідачами, однак позивачем не доведено наявності порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення між відповідачами спірного договору уступки вимоги, а тому в розумінні статті 1  Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги Дочірнього підприємства «Автобан України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрконсул-Плюс», визнаються судом необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду первісної позовної заяви  та позовної заяви, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору,  покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»та Дочірнє підприємство «Автобан України».

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Магістральбудсервіс»та Дочірньому підприємству «Автобан України»відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 30.01.2009 року