Рішення

від 10.02.2009 по справі 38/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №   38/316

10.02.09

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Київгума»

ДоАкціонерного банку «Аллонж»- Відповідач 1Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум»- Відповідач 2Національного банку України –Відповідач 3

Провизнання договору недійсним

      Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаЗавора О.І.

Від відповідачівне з'явився –представник Відповідача 1Сторожук О.В. –представник Відповідача 2Рудалєва Л.В. –представник Відповідача 3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів про визнання договору ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.08р. недійсним в частині передачі Відповідачем 1 в управління Відповідачу 2 заборгованості Позивача за кредитним договором.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Договір про передавання в управління непроданих активів, який було укладено між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 є недійсним в частині, яка стосується передачі Відповідачем 1 в управління Відповідачу 2 заборгованість Позивача за Кредитним договором, оскільки зобов'язання Позивача за кредитним договором перед Відповідачем 1 було припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою визнав правомірність припинення зобов'язання Позивача за кредитним договором щодо сплати Відповідачу 15 564 403,26 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном може бути майнове право. У зв'язку з вищенаведеним з 28.05.2008 право вимоги (майнове право) Відповідача 1 до Позивача щодо сплати 15 564 403,26 грн. за кредитним договором не існує.

Таким чином, договір про передавання в управління непроданих активів в частині передачі Відповідачем 1 в управління Відповідачу 2 заборгованості Позивача перед Відповідачем 1 за кредитним договором в розмірі 15 564 403,26 грн. не відповідає вимогам ст.1030 Цивільного кодексу України, оскільки вказана заборгованість (майнове право) на момент укладення спірного договору не існувала, а, отже не могла бути предметом зазначеного договору.

Відповідач 1 на виклики суду у судові засідання не з'являвся, відзивів та клопотань не подавав. За цих обставин, згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 2 заперечив проти заявленого Позивачем позову мотивуючи наступним. Відповідно до п.15.9. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, між Відповідачем 1, Відповідачем 3 та Відповідачем 2 було укладено договір про передавання в управління непроданих активів на основі типового договору. На момент укладення спірного договору Позивач не сплатив Відповідачу 1 заборгованість за кредитним договором, тому ця заборгованість була передана в управління Відповідачу 2 у складі інших активів. На момент укладення спірного договору спір між Позивачем та Відповідачем 1 не був вирішеним.

Таким чином, підстави для визнання спірного договору недійсним у частині передачі Відповідачем 1 в управління Відповідачу 2 заборгованості Позивача за кредитним договором в розмірі 15 564 403,26 грн. відсутні. Вказана заборгованість з підстав, зазначених вище, правомірно увійшла у склад переданих активів. Крім того, спірний договір повністю відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Також, постановою Верховного Суду України від 18.11.2008 року була залишена у силі постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року, якою з Позивача було стягнуто на користь Відповідача 1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 564 403,26 грн.

Також, компанія «Milwod Capital S.A.»не заявляла будь-яких вимог до Відповідача 1 протягом одного місяця з моменту опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, яке було оприлюднено 29.12.04р., тому її вимоги були погашені.   

Відповідач 3 заперечив проти позовних вимог Позивача, вважає спірний договір таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а позов –таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 10.11.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 27.11.08р.

У судовому засіданні 27.11.08р. розгляд справи був відкладений до 09.12.08р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача 1, неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі. У судових засіданнях оголошувались перерви до 16.12.08р.

Ухвалою від 16.12.08р. розгляд справи був відкладений на 27.01.09р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача 1, неподанням ним витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою від 27.01.09р. розгляд справи був відкладений на 10.02.09р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача 1 та неподанням ним витребуваних судом документів.

Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

          11.09.2001р. між Відповідачем 1 та Компанією Capital S.A.»був укладений договір про надання гарантії за яким у забезпечення виконання зобов'язань Компанією SV190961»Ltd перед Компанією Capital S.A.»Відповідач 1 гарантує повернення Компанією »Ltd Компанії d Capital S.A.»суми боргу у розмірі 6300000,00 доларів США у випадку невиконання Компанією »боргових зобов'язань по поверненню тимчасової фінансової допомоги.

          28.01.05р. Компанія Capital S.A.» направила Відповідачу 1 заяву про вимоги до Відповідача 1 на виконання ч.3 ст.89 Закону України «про банки і банківську діяльність»на загальну суму 6300000,00 доларів США в зв'язку з оприлюдненням 29.12.04р. у газеті «Урядовий кур'єр»оголошення про ліквідацію Відповідача 1.   

          26.02.2007р. між Компанією Capital S.A.»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті-Центр» був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Сіті-Центр» набуло права вимоги до Відповідача 1 в частині сплати 6000000,00 доларів США, що за курсом НБУ є еквівалентом 30300000,00 грн. на підставі договору про надання гарантії від 11.09.2001р.

          02.03.2007р. між ТОВ «Сіті-Центр»і Позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким Позивач набув права вимоги до Відповідача 1 в частині сплати 6000000,00 доларів США, що за курсом НБУ є еквівалентом 30300000,00 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.02.07р.

          19.03.07р. Позивач направив Відповідачу 1 повідомлення від 15.03.07р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Позивача до Відповідача 1 щодо сплати 6000000,00 дол. США за договором про надання гарантії від 11.09.01р. та договору про відступлення права вимоги від 02.03.07р., що за курсом НБУ є еквівалентом 30000000,00 грн. та вимог Відповідача 1 до Позивача щодо сплати заборгованості в розмірі 20353537,16 грн. за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р., що підтверджується касовим чеком №1260 від 19.03.07р.   

          25.02.08р. Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації  «Український правовий союз»було прийняте рішення у справі №30/1, яким було  відмовлено ТОВ «Сіті-Центр»в задоволенні позовних вимог до Позивача про визнання договору про відступлення права вимоги від 02.03.2007р. недійсним.

          22.03.07р. Київським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі №21/140, якою було стягнуто з Позивача на користь Відповідача 1 заборгованість Позивача перед Відповідачем 1 за кредитним договором №426 від 23.01.2002р. в загальній сумі розмірі 15 564 403,26 грн.

          28.05.08р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №21/140 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.07р. у даній справі скасовано, провадження у справі було припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

          При цьому Київським апеляційним господарським судом були встановлені наступні обставини. 02.03.07р. між ТОВ «Сіті-Центр»і Позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов даного договору Позивач набув право вимоги до Відповідача 1 в частині сплати 6000000,00 дол. США (30300000,00 грн.) за договором про надання гарантії від 11.09.01р. Позивач 15.03.07р. звернувся до Відповідача 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Позивача до Відповідача 1 щодо сплати 6000000,00 дол. США за договором про надання гарантії від 11.09.01р. та договору про відступлення права вимоги від 02.03.07р., що за курсом НБУ є еквівалентом 30000000,00 грн. та вимог Відповідача 1 до Позивача щодо сплати заборгованості в розмірі 20353537,16 грн. за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р. Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 25.02.08р. у справі №30/1 відмовлено ТОВ «Сіті-Центр»в задоволенні позовних вимог до Позивача про визнання договору про відступлення права вимоги від 02.03.2007р. недійсним. Згідно з нормами Цивільного кодексу України заява про зарахування зустрічних грошових вимог є односторонньою угодою і згоди на її застосування іншою стороною законодавство не вимагає, заява про зарахування зустрічних вимог не являється вимогою кредитора у справі про ліквідацію банку, Закон України «Про банки і банківську діяльність»і зокрема ст.96 цього Закону не обмежують строком подання заяви про зарахування зустрічних грошових вимог. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підлягає припиненню провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

          04.09.08р. постановою Вищого господарського суду України у справі №21/140 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.08р. у даній справі було залишено без змін. У даній постанові Вищий господарський суд України встановив, що забов'язання, за якими Позивач повинне сплатити Відповідачу 1 20353537,16 грн. за договором про відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р. по рішенню Господарського суду міста Києва від 28.07.05р. у справі 21/140 припиняються повністю.   

          18.11.08р. постановою Верховного Суду України у справі №21/140 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.08р. та постанову Вищого господарського суду України від 04.09.08р. у даній справі було скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.07р. у даній справі залишено без змін.

          При цьому Верховний Суд України встановив, що 26.02.2007 року компанія Capital S. A.», що є кредитором Відповідача 1 на підставі договору про надання гарантії від 11.09.2001р. уклала договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Сіті-Центр»набуло права вимоги щодо сплати Відповідачем 1 грошових коштів у сумі 6000000,00 дол. США. 02.03.2007р. ТОВ «Сіті-Центр»за договором про відступлення права вимоги передало Позивачу право вимоги в частині сплати 6000000 дол. США за договором про надання гарантії від 11.09.2001р. Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 25.02.08р. у справі №30/1 відмовлено ТОВ «Сіті-Центр»в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.03.2007р. Апеляційний і касаційний суди не звернули увагу, що викладені обставини  не є нововиявленими, а є новими доказами, які були відомі Позивачу на час розгляду справи.   

            08.08.08р. між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був укладений договір ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів відповідно до якого Відповідач  1 передав в управління Відповідачу 2 активи наявні на балансі Відповідача 1 на дату укладення цього договору, а Відповідач 2 прийняв в управління активи і зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів. Перелік активів наведено у додатку №1 до цього договору.

          Згідно з п.7 додатку №1 до вказаного договору Відповідачу 2 передана в управління заборгованість Позивача за кредитним договором №426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн.

          Спір по справі виник з причини того, що Позивач вважає, що договір про передавання в управління непроданих активів, укладений між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 є недійсним в частині, яка стосується передачі Відповідачем 1 в управління Відповідачу 2 заборгованість Позивача за кредитним договором, а Відповідач 2 та Відповідач 3 проти цього заперечують.

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми. Одностороннім правочином є дія однієї сторони. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

          Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Згідно з ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

          Відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

          Згідно з ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

          З наведених норм права вбачається, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, спрямованим на припинення  цивільних прав та обов'язків. Даний правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Чинне законодавство України прямо не встановлює випадків недійсності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, визначаючи лише випадки коли зарахування не допускається.

          Як встановлено судом за договором про відступлення права вимоги 26.02.2007р. Компанія Capital S.A.»відступила ТОВ «Сіті-Центр»право вимоги до Відповідача 1 в частині сплати 6000000,00 доларів США, що за курсом НБУ є еквівалентом 30300000,00 грн. на підставі договору про надання гарантії від 11.09.2001р. Дана обставина підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та постановами судових інстанцій у справі №21/140, зокрема постановою Верховного Суду України від 18.11.08р.

          Як встановлено судом за договором про відступлення права вимоги  від 02.03.2007р.  ТОВ «Сіті-Центр»відступило Позивачу право вимоги до Відповідача 1 в частині сплати 6000000,00 доларів США, що за курсом НБУ є еквівалентом 30300000,00 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.02.07р. Дана обставина підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та постановами судових інстанцій у справі №21/140, зокрема постановою Верховного Суду України від 18.11.08р., а правомірність даного договору підтверджена також рішенням  Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 25.02.08р. у справі №30/1.

          Як встановлено судом за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р.Позивач мав заборгованість перед Відповідачем 1. Дана обставина підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.07р. у справі №21/140, якою було стягнуто з Позивача за даним кредитним договором 15 564 403,26 грн.

          Як встановлено судом 19.03.07р. Позивач направив Відповідачу 1 повідомлення від 15.03.07р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Позивача до Відповідача 1 щодо сплати 6000000,00 дол. США за договором про надання гарантії від 11.09.01р. та договором про відступлення права вимоги від 02.03.07р., що за курсом НБУ є еквівалентом 30000000,00 грн. та вимог Відповідача 1 до Позивача щодо сплати заборгованості в розмірі 20353537,16 грн. за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р.

          Даний правочин Позивача по зарахуванню вказаних зустрічних однорідних грошових вимог у судовому порядку не оскаржувався, недійсним судом не визнавався, отже в силу ст.204 Цивільного кодексу України даний правочин є правомірним. Даний правочин не підпадає під ознаки, вказані у ст.602 Цивільного кодексу України, заяв про застосування строків позовної давності сторони також не подавали.

          За вказаних обставин суд вважає, що зобов'язання Позивача перед Відповідачем 1 за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р. припинились 19.03.07р. зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Даний висновок підтверджується також постановами Київського апеляційного господарського суду від 28.05.08р. та Вищого господарського суду України від 04.09.08р. у справі №21/140, які були скасовані Верховним судом України лише з тих підстав, що дані обставини  не є нововиявленими, а є новими доказами.   

Відповідно до ст.1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

          Як встановлено судом  08.08.08р. між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був укладений договір ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів відповідно до якого Відповідач  1 передає в управління Відповідачу 2 активи наявні на балансі Відповідача 1 на дату укладення цього договору, а Відповідач 2 приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів. Перелік активів наведено у додатку №1 до цього договору. Згідно з п.7 додатку №1 до вказаного договору Відповідачу 2 передана в управління заборгованість Позивача за кредитним договором №426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн.

          Як встановлено судом зобов'язання Позивача перед Відповідачем 1 за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р. припинились 19.03.07р. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

          З наведеного вбачається, що за договором управління майном Відповідач 1 міг передати Відповідачу 2 фактично наявні цілісний майновий комплекс, нерухому річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Проте, за спірним договором Відповідач 1 передав Відповідачу 2 заборгованість Позивача за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн., якої на час передачі не існувало, оскільки ця заборгованість була погашена внаслідок припинення зобов'язання Позивача перед Відповідачем 1 за цим договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог.     

          За вказаних обставин суд вважає, що договір про передавання в управління непроданих активів від 08.08.08р. в частині передачі Відповідачем 1 в управління Відповідачу 2 заборгованості Позивача перед Відповідачем 1 за кредитним договором №426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн. суперечить ст.1030 Цивільного кодексу України, тому підлягає визнанню недійсним згідно з ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

          Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача 2, що  компанія «Milwod Capital S.A.»не заявляла будь-яких вимог до Відповідача 1 протягом одного місяця з моменту опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, яке було оприлюднено 29.12.04р., тому її вимоги були погашені й не могли бути передані Позивачу, оскільки даний довід спростовується матеріалами справи та обставинами встановленими судом з яких вбачається, що 28.01.05р. Компанія d Capital S.A.»направила Відповідачу 1 заяву про вимоги до Відповідача 1 на виконання ч.3 ст.89 Закону України «про банки і банківську діяльність» на загальну суму 6300000,00 доларів США в зв'язку з оприлюдненням 29.12.04р. у газеті «Урядовий кур'єр»оголошення про ліквідацію Відповідача 1.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача 1 щодо передачі неіснуючого активу суд згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України вважає необхідним судові витрати покласти на Відповідача 1.   

          Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.1, 4, 21, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

          1.   Позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково недійсним договір про передавання в управління непроданих активів ГД-Л-267 від 08.08.08р., укладений між Акціонерним банком «Аллонж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум»та Національним банком України, в частині передачі Акціонерним банком «Аллонж»в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Вотум»активу, вказаного в пункті 7 додатку 1 до цього договору «Закрите акціонерне товариство «Київгума»», 45665, Волинська обл., Луцький р-н, с. Баківці, ЄДРПОУ 31812293, кредитний договір №426 від 23.01.02р., сума 15564403,26 грн.»

3. Стягнути з Акціонерного банку «Аллонж»(01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 5; код 14362014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторгсервіс»(03150, м. Київ, вул. Боженка, 87; код 32156590) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00  коп.

Суддя                                                                                                Ю.Л. Власов

Рішення підписане 11.03.2009р.